1．Префектура Хоккайдо

Префекту́ра Хоккайдо́ (яп. 北海道, ほっかいどう, МФА: [hok̚.kai̯ doː]?) — префектура в Японії, в регіоні Хоккайдо. Розташована на острові Хоккайдо, а також (згідно з японським законодавством) південних Курилах, хоча останні контролює Росія. На півдні через протоку Цуґару межує з префектурою Аоморі, що знаходиться на острові Хонсю. На півночі має кордон із Російською Федерацією. Територія префектури становить «регіон Хоккайдо» або «регіон Північномор'я» Північної Японії.. Адміністративний центр префектури — Саппоро. Заснована 1869 року на основі японських володінь на айнському острові Едзо, що згодом отримав назву Хоккайдо. Початково називалася Північноморським краєм, за аналогією зі старояпонськими адміністративними одиницями. Згодом, у європейських мовах закріпилася помилкова назва — префектура Хоккайдо. Площа становить 83 456,87 км². Станом на 30 червня 2011 року в префектурі мешкало 5 502 944 осіб. Густота населення складала 65,9 осіб/км². Північні території префектури перебувають під окупацією Росії з 1945 року.

населення：5,140,388人[編集]（住民基本台帳人口、2022年12月31日）область：83,423.84km2

wikipedia

1．Префектура АоморіПрефектура Аоморі (яп. 青森県, あおもりけん, МФА: [a.omoɾʲi keɴ]?) — префектура в Японії, в регіоні Тохоку. Розташована в північно-східній частині острова Хоншю, на березі Тихого океану та Японського моря, сполучених Цуґарською протокою. Адміністративний центр префектури — Аоморі. Межує з префектурами Акіта й Івате, а також Хоккайдо по морю. Заснована 1871 року на основі північної частини провінції Муцу, батьківщини стародавніх племен еміші. Площа становить 9644,54 км². Станом на 1 серпня 2011 року в префектурі мешкало 1 363 711 осіб. Густота населення складала 141 осіб/км². Основою економіки є сільське господарство, зокрема вирощування яблук. На території префектури розташовані вулканічне озеро Товада, вулканічна гряда Хаккода, а також гори Шіракамі — об'єкт Світової спадщини ЮНЕСКО. Серед культурних пам'яток — археологічна стоянка Саннай Маруяма — найбільше поселенням в Японії епохи неоліту, руїни середньовічного замку Хіросакі та нічні паради небута з величезними ліхтарями-фігурами. Умовно поділяється на три основі урбаністичні зони: політико-адміністративний центр Аоморі, промислово-господарчий район Хачінохе та культурно-історичний район Хіросакі.населення：1,202,030人[編集]（推計人口、2022年12月1日）область：9,645.64km2wikipedia  1．Префектура ІватеПрефекту́ра Іва́те (яп. 岩手県, いわてけん, МФА: [iwate keɴ]) — префектура Японії в регіоні Тохоку, в північно-східній частині острова Хонсю. Префектурний центр — місто Моріока.населення：1,176,355人[編集]（推計人口、2023年1月1日）область：15,275.01km2wikipedia  1．Міяґі (префектура)Префекту́ра Мія́ґі (яп. 宮城県, みやぎけん, МФА: [mʲijagʲi keɴ]) — префектура Японії в регіоні Тохоку, в північно-східній частині острова Хонсю. Префектурний центр — місто Сендай.населення：2,275,595人[編集]（推計人口、2023年1月1日）область：7,282.22km2（境界未定部分あり）wikipedia  1．Префектура АкітаПрефекту́ра А́кіта (яп. 秋田県, あきたけん, МФА: [akʲita keɴ]?) — префектура в Японії, в регіоні Тохоку. Розташована в північно-східній частині острова Хоншю, на узбережжі Японського моря. Адміністративний центр префектури — Акіта. Межує з префектурами Аоморі, Івате, Ямаґата, Міяґі. Заснована 1871 року на основі північної частини провінції Дева, батьківщини стародавніх племен еміші. Площа становить 11 636,25 км². Станом на 1 серпня 2011 року в префектурі мешкало 1 076 781 осіб. Густота населення складала 92,5 осіб/км². Основою економіки є сільське господарство, машинобудування, комерція, туризм. На території префектури розташовані гори Шіракамі, покриті первісними буковими лісами, об'єкт Світової спадщини ЮНЕСКО. Віддалена від основних політико-економічних центрів Японії, що сприяло консервації багатьох форм японської матеріальної і духовної культури, яка зникла під натиском середньовічної китаєзації чи вестернізації нового часу. Зокрема, саме жителі Акіти зберегли найбільшу кількість　народних пісень. Префектура також відома білолицими «акітськими красунями», яких традиційно зараховують до найвродливіших жінок Японії, та породою акітських собак.населення：925,933人[編集]（推計人口、2023年1月1日）область：11,637.52km2wikipedia  1．Префектура ЯмаґатаПрефекту́ра Ямаґа́та (яп. 山形県, やまがたけん, МФА: [jamagata keɴ]?) — префектура в Японії, в регіоні Тохоку. Розташована в північно-східній частині острова Хоншю, на узбережжі Японського моря. Адміністративний центр префектури — Ямаґата. Межує з префектурами Міяґі, Фукусіма, Ніїґата та Акіта. Заснована 1871 року на основі південної частини провінції Дева, батьківщини стародавніх племен еміші. Площа становить 9323,46 км². Станом на 1 серпня 2011 року в префектурі мешкало 1 161 357 осіб. Густота населення складала 125 осіб/км². Основою економіки є сільське господарство і рибальство.населення：1,037,677人[編集]（推計人口、2023年1月1日）область：9,325.15km2（境界未定部分あり）wikipedia  1．Префектура ФукусімаПрефекту́ра Фукусі́ма (яп. 福島県, ふくしまけん, МФА: [ɸu̥ku̥ɕima keɴ]?) — префектура в Японії, в регіоні Тохоку . Розташована в північно-східній частині острова Хоншю, на узбережжі Тихого океану. Адміністративний центр префектури — Фукусіма. Межує з префектурами Міяґі, Ямаґата, Ібаракі, Тотіґі, Ґумма та Ніїґата. Заснована 1871 року на основі південної частини провінції Муцу, батьківщини стародавніх племен еміші. Площа становить 13 782,76 км². Станом на 1 липня 2011 року в префектурі мешкало 1 997 400 осіб. Густота населення складала 145 осіб/км². Основою економіки є сільське господарство і рибальство.населення：1,784,936人[編集]（推計人口、2023年1月1日）область：13,783.90km2wikipedia  1．Префектура ІбаракіПрефекту́ра Ібара́кі (яп. 茨城県, いばらきけん, МФА: [ibaɾakʲi̥ keɴ]) — префектура Японії, розташована у регіоні Канто, східній частині острова Хонсю. Префектурний центр — місто Міто.населення：2,837,570人[編集]（推計人口、2023年1月1日）область：6,097.19km2wikipedia  1．Префектура ТотіґіПрефекту́ра Точі́ґі (яп. 栃木県, とちぎけん, МФА: [tot͡ɕigʲi keɴ]?) — префектура в Японії, в регіоні Канто . Розташована в східній частині острова Хоншю. Адміністративний центр префектури — Уцуномія. Межує з префектурами Сайтама, Ібаракі, Ґумма та Фукусіма. Заснована 1871 року на основі провінції Кодзуке. Площа становить 6408,28 км². Станом на 1 серпня 2011 року в префектурі мешкало 1 999 823 осіб. Густота населення складала 312 осіб/км². Основою економіки є сільське господарство й харчова промисловість.населення：1,905,170人[編集]（推計人口、2023年1月1日）область：6,408.09km2wikipedia  1．Префектура ҐуммаПрефекту́ра Ґу́мма (яп. 群馬県, ぐんまけん, МФА: [gumma keɴ]) — префектура Японії в регіоні Канто, в східній частині острова Хонсю. Префектурний центр — місто Маебасі.населення：1,909,670人[編集]（推計人口、2023年1月1日）область：6,362.28km2wikipedia  1．Префектура СайтамаПрефекту́ра Сайта́ма (яп. 埼玉県, さいたまけん, МФА: [sai̯tama keɴ]?) — префектура в Японії, в регіоні Канто . Розташована в східній частині острова Хоншю. Адміністративний центр префектури — Сайтама. Межує з префектурами Ібаракі, Тотіґі, Ґумма, Тіба, Токіо, Яманасі та Наґано. Заснована 1871 року на основі провінції Мусаші. Площа становить 3798,08 км². Станом на 1 серпня 2011 року в префектурі мешкало 7 202 540 осіб. Густота населення складала 1900 осіб/км². Основою економіки є машинобудування й комерція.населення：7,335,195人[編集]（推計人口、2022年12月1日）область：3,797.75km2（境界未定部分あり）wikipedia  1．Префектура ЧібаПрефекту́ра Чі́ба (яп. 千葉県, ちばけん, МФА: [t͡ɕiba keɴ]?) — префектура в Японії, в регіоні Канто. Розташована в східній частині острова Хоншю, на узбережжі Тихого океану. Адміністративний центр префектури — Тіба. Межує з префектурами Токіо, Сайтама, Ібаракі та Канаґава. Заснована 1871 року на основі провінцій Ава, Кадзуса й частини провінції Шімоса. Площа становить 5156,60 км². Станом на 1 серпня 2011 року в префектурі мешкало 6 214 208 осіб. Густота населення складала 1210 осіб/км². Основою економіки є суднобудування, хімічна і нафтопереробна промисловість, комерція, туризм.населення：6,272,144人[編集]（推計人口、2023年1月1日）область：5,157.61km2（境界未定部分あり）wikipedia  1．ТокіоТо́кіо (яп. 東京, とうきょう, Tōkyō, МФА: [toːkʲoː], [Тōкьō]) або Префекту́ра То́кіо (яп. 東京都, とうきょうと, МФА: [toːkʲoː to]?) — столиця Японської Держави, столична префектура в Японії, в регіоні Канто. Розташована в східній частині острова Хонсю, на узбережжі Токійської затоки Тихого океану. Адміністративний центр префектури — двадцять три особливі райони Токіо. Межує з префектурами Канаґава, Яманасі, Сайтама та Тіба. Заснована 1868 року на основі провінції Мусасі з центром у місті Едо — резиденції сьоґунів Токуґава у XVI — XIX століттях. Після перейменування Едо на Токіо — «східну столицю» — стала центральною префектурою країни. 1943 року, у зв'язку з ліквідацією міста-столиці Токіо, отримала статус столичної префектури і столиці країни. Площа становить 2187,66 км². Станом на 1 серпня 2011 року в префектурі мешкало 13 185 502 осіб. Густота населення складала 6030 осіб/км². Основою економіки є автомобілебудування, машинобудування, суднобудування, комерція, туризм. Один із передових політичних, економічних, фінансових, освітньо-наукових і культурних центрів світу. На території префектури розташовані Імператорський палац, Парламент і Кабінет міністрів Японії, центральні органи влади країни; численні історико-культурні пам'ятки та установи — руїни замку Едо, синтоїстські святилища Мейдзі й Ясукуні, буддистський монастир Сенсо, Токійський національний музей, а також провідні японські навчальні заклади — Токійський університет, Софійський університет, університет Васеда, університет Кейо тощо.населення：14,034,861人[編集]（推計人口、2023年1月1日）область：2,193.96km2（境界未定部分あり）wikipedia  1．Канаґава (префектура)Префекту́ра Канаґа́ва (яп. 神奈川県, かながわけん, МФА: [kanagawa keɴ]) — префектура Японії в регіоні Канто, в східній частині острова Хонсю. Префектурний центр — місто Йокогама.населення：9,232,105人[編集]（推計人口、2022年12月1日）область：2,416.17km2wikipedia  1．Ніїґата (префектура)Префекту́ра Ніїґа́та (яп. 新潟県, にいがたけん, МФА: [ɲiːgata keɴ]?) — префектура в Японії, в регіоні Чюбу, Північнозем'я. Розташована в північно-східній частині острова Хонсю, на узбережжі Японського моря. Адміністративний центр префектури — Ніїґата. Межує з префектурами Ямаґата, Фукусіма, Ґумма, Наґано та Тояма, а також Ісікава по морю. Заснована 1871 року на основі провінції Етіґо. Площа становить 12 583,81 км². Станом на 1 серпня 2011 року в префектурі мешкало 2 363 789 осіб. Густота населення складала 188 осіб/км². Основою економіки є сільське господарство, рибальство, видобуток нафти і газу, туризм.населення：2,149,261人[編集]（推計人口、2022年12月1日）область：12,584.18km2（境界未定部分あり）wikipedia  1．Префектура ТоямаПрефекту́ра Тоя́ма (яп. 富山県, とやまけん, МФА: [tojama keɴ]?) — префектура в Японії, в регіоні Чюбу, Північнозем'я. Розташована в центральній частині острова Хоншю, на узбережжі Японського моря. Адміністративний центр префектури — Тояма. Межує з префектурами Ніїґата, Наґано, Ґіфу та Ісікава. Заснована 1871 року на основі провінції Еччю. Площа становить 4247,61 км². Станом на 1 серпня 2011 року в префектурі мешкало 1 089 204 осіб. Густота населення складала 256 осіб/км². Основою економіки є сільське господарство й рибальство.населення：1,014,986人[編集]（推計人口、2022年12月1日）область：4,247.61km2（境界未定部分あり）wikipedia  1．Префектура ІсікаваПрефектура Ішіка́ва (яп. 石川県, いしかわけん, МФА: [iɕikawa keɴ]) — префектура Японії в регіоні Чюбу, в центральній частині острова Хоншю. Префектурний центр — місто Канадзава.населення：1,115,944人[編集]（推計人口、2023年1月1日）область：4,186.09km2wikipedia  1．Префектура ФукуйПрефекту́ра Фуку́й (яп. 福井県, ふくいけん, МФА: [ɸu̥kui̯ keɴ]?) — префектура в Японії, в регіоні Чюбу, Північнозем'я. Розташована в центральній частині острова Хоншю, на узбережжі Японського моря. Адміністративний центр префектури — Фукуй. Межує з префектурами Ісікава, Сіґа, Ґіфу та Кіото. Заснована 1871 року на основі провінцій Ечідзен і Вакаса. Площа становить 4189,83 км². Станом на 1 серпня 2011 року в префектурі мешкало 803 765 осіб. Густота населення складала 192 осіб/км². Основою економіки є сільське господарство й рибальство.населення：751,761人[編集]（推計人口、2022年12月1日）область：4,190.49km2wikipedia  1．Префектура ЯманасіПрефекту́ра Ямана́ші (яп. 山梨県, やまなしけん, МФА: [jamanaɕi̥ keɴ]?) — префектура в Японії, в регіоні Чюбу. Розташована в центральній частині острова Хоншю. Адміністративний центр префектури — Кофу (Яманасі). Межує з префектурами Токіо, Канаґава, Сідзуока, Наґано та Сайтама. Заснована 1871 року на основі провінції Кай. Площа становить 4465,37 км². Станом на 1 серпня 2011 року в префектурі мешкало 858 111 осіб. Густота населення складала 192 осіб/км². Основою економіки є сільське господарство та виноробство.населення：800,400人[編集]（推計人口、2023年1月1日）область：4,465.27km2（境界未定部分あり）wikipedia  1．Префектура НаґаноПрефекту́ра Наґа́но (яп. 長野県, ながのけん, МФА: [nagano keɴ]) — префектура Японії в регіоні Тюбу, в центральній частині острова Хонсю. Префектурний центр — місто Наґано.населення：2,017,686人[編集]（推計人口、2022年12月1日）область：13,561.56km2（境界未定部分あり）wikipedia  1．Префектура ҐіфуПрефекту́ра Ґі́фу (яп. 岐阜県, ぎふけん, МФА: [gʲiɸu̥ keɴ]) — префектура Японії в регіоні Тюбу, в центральній частині острова Хонсю. Префектурний центр — місто Ґіфу.населення：1,943,130人[編集]（推計人口、2022年12月1日）область：10,621.29km2（境界未定部分あり）wikipedia  1．Префектура СідзуокаПрефекту́ра Сідзуо́ка (яп. 静岡県, しずおかけん, МФА: [ɕizuoka keɴ]?) — префектура в Японії, в регіоні Чюбу, Східномор'я. Розташована в східній частині острова Хонсю, на узбережжі Тихого океану. Адміністративний центр префектури — Сідзуока. Межує з префектурами Канаґава, Яманасі, Наґано та Айті. на основі провінцій Тотомі й Суруґа. Площа становить 7780,42 км². Станом на 1 серпня 2011 року в префектурі мешкало 3 752 078 осіб. Густота населення складала 482 осіб/км². Основою економіки є сільське господарство, вирощування чаю, рибальство.населення：3,575,454人[編集]（推計人口、2023年1月1日）область：7,777.42km2（境界未定部分あり）wikipedia  1．Префектура АйтіПрефекту́ра А́йті (яп. 愛知県, あいちけん, МФА: [ai̯t͡ɕi̥ keɴ]?) — префектура в Японії, в регіоні Чюбу, Східномор'я. Розташована в центральній частині острова Хоншю, на узбережжі Тихого океану. Адміністративний центр префектури — Наґоя. Межує з префектурами Міє, Сідзуока, Ґіфу й Наґано. Заснована 1872 року на основі провінцій Оварі та Мікава. Площа становить 5165,04 км². Станом на 1 серпня 2011 року в префектурі мешкало 7 415 267 осіб. Густота населення складала 1440 осіб/км². Основою економіки є автомобілебудування, машинобудування, комерція, посередницький бізнес, туризм. На території префектури розташовані Наґойський замок, святилище Ацута, місце битв при Окехадзамі, Наґашіно та інші численні історичні пам'ятки й місця. Батьківщина загальнонаціональних героїв-самураїв — Оди Нобунаґи, Тойотомі Хідейосі, Токуґави Ієясу, Като Кійомаси, Фукусіми Масанорі та інших. Формально поділяється на три регіони — Оварі, Західна Мікава і Східна Мікава. Перші два є найбільш заселеними і економічно розвиненими. В Оварі розміщений мегаполіс Наґоя, який часто називають «серединною столицею Японії». В Західній Мікаві розташована штаб-квартира компанії Тойота, одного з гігантів японського автомобілебудування.населення：7,495,199人[編集]（推計人口、2022年12月1日）область：5,172.92km2（境界未定部分あり）wikipedia  1．Такі (Міє)Та́кі (яп. 多気町, たきちょう, МФА: [takʲi̥ t͡ɕoː]?) — містечко в Японії, в повіті Такі префектури Міє. Розташоване в центральній частині префектури, на березі річки Мія. Отримало статус містечка 1955 року. Площа становить 103,17 км². Станом на 1 серпня 2011 року населення складало 15 392 осіб, густота населення — 149 осіб/км².населення：1,740,933人[編集]（推計人口、2022年12月1日）область：5,774.41km2（境界未定部分あり）wikipedia  1．Префектура СіґаПрефекту́ра Ші́ґа (яп. 滋賀県, しがけん, МФА: [ɕiga keɴ]?) — префектура в Японії, в регіоні Кінкі . Розташована в центральній частині острова Хоншю, на берегах найбільшого японського озера Біва. Адміністративний центр префектури — Оцу. Межує з префектурами Кіото, Фукуй, Ґіфу та Міє. Заснована 1871 року на основі провінції Омі. Площа становить 4017,36 км². Станом на 1 серпня 2011 року в префектурі мешкало 1 406 781 осіб. Густота населення складала 350 осіб/км². Основою економіки є сільське господарство й рибальство.населення：1,408,499人[編集]（推計人口、2023年1月1日）область：4,017.38km2（境界未定部分あり）wikipedia  1．Префектура КіотоПрефекту́ра Кіо́то (яп. 京都府, きょうとふ, МФА: [kʲoːto ɸu̥]) — префектура Японії в регіоні Кінкі, в центральній частині острова Хонсю. Префектурний центр — місто Кіото.населення：2,546,951人[編集]（推計人口、2023年1月1日）область：4,612.20km2wikipedia  1．Префектура ОсакаПрефекту́ра О́сака (яп. 大阪府, おおさかふ, МФА: [oːsaka ɸu]?) — префектура в Японії, в регіоні Кінкі. Розташована в центральній частині острова Хоншю, на узбережжі Внутрішнього Японського моря. Адміністративний центр префектури — Осака. Межує з префектурами Нара, Вакаяма, Кіото та Хьоґо. Заснована 1871 року на основі провінцій Сеццу, Кавачі й Ідзумі. Площа становить 1898,47 км². Станом на 1 липня 2012 року в префектурі мешкало 8 864 959 осіб. Густота населення складала 4670 осіб/км². Основою економіки є суднобудування, машинобудування, комерція, туризм.населення：8,781,195人[編集]（推計人口、2023年1月1日）область：1,905.14km2wikipedia  1．Префектура ХіогоХіого (яп. 兵庫県, ひょうごけん, МФА: [çoːgo keɴ]?) — префектура в Японії, в регіоні Кінкі. Розташована в західній частині острова Хонсю, між Японським і Внутрішнім Японським морями. Адміністративний центр префектури — Кобе. Межує з префектурами Осака, Кіото, Тотторі та Окаяма, а також Каґава, Токусіма та Вакаяма по морю. Заснована 1868 року на основі провінцій Харіма, Тадзіма, Авадзі, частини провінцій Сеццу та Тамба. Площа становить 8396,13 км². Станом на 1 серпня 2011 року в префектурі мешкало 5 583 910 осіб. Густота населення складала 665 осіб/км². Основою економіки є важка промисловість, машинобудування, комерція і туризм. У префектурі розташований замок Хімедзі, об'єкт Світової спадщини ЮНЕСКО.населення：5,397,046人[編集]（推計人口、2023年1月1日）область：8,400.94km2wikipedia  1．Префектура НараПрефекту́ра На́ра (яп. 奈良県, ならけん, МФА: [naɾa keɴ]?) — префектура в Японії, в регіоні Кінкі . Розташована в центральній частині острова Хоншю. Адміністративний центр префектури — Нара. Межує з префектурами Осака, Кіото, Міє та Вакаяма. Заснована 1871 року на основі провінція Ямато. Площа становить 3691,09 км². Станом на 1 серпня 2011 року в префектурі мешкало 1 395 300 осіб. Густота населення складала 378 осіб/км². Основою економіки є сільське господарство й туризм.населення：1,303,658人[編集]（推計人口、2023年1月1日）область：3,690.94km2wikipedia  1．Вакаяма (префектура)Префекту́ра Вакая́ма (яп. 和歌山県, わかやまけん, МФА: [wakajama keɴ]?) — префектура в Японії, в регіоні Кінкі. Розташована в центральній частині острова Хоншю, на узбережжі Тихого океану. Адміністративний центр префектури — Вакаяма. Межує з префектурами Осака, Міє, Нара, а також Хьоґо й Токушіма по морю. Заснована 1871 року на основі більшої частини провінції Кії. Площа становить 4726,29 км². Станом на 1 серпня 2011 року в префектурі мешкало 994 777 осіб. Густота населення складала 210 осіб/км². Основою економіки є сільське господарство, рибальство], металургійна та нафтопереробна промисловість. На території префектури розташовані стародавніми буддистськими і шінтоїстськими святинями гір Кумано і Коя, які 2004 року були внесені до списку Світової спадщини ЮНЕСКО.населення：900,621人[編集]（推計人口、2023年1月1日）область：4,724.64km2wikipedia  1．Префектура ТотторіПрефекту́ра Тотто́рі (яп. 鳥取県, とっとりけん, МФА: [tot̚.toɾʲi keɴ]?) — префектура в Японії, в регіоні Чюґоку, Темногір'я. Розташована в західній частині острова Хоншю, на узбережжі Японського моря. Адміністративний центр префектури — Тотторі. Межує з префектурами Хьоґо, Окаяма, Сімане та Хіросіма. Заснована 1871 року на основі провінцій Хокі й Інаба. Площа становить 3507,28 км². Станом на 1 серпня 2011 року в префектурі мешкало 584 757 осіб. Густота населення складала 167 осіб/км². Основою економіки є сільське господарство й рибальство.населення：542,359人[編集]（推計人口、2023年1月1日）область：3,507.13km2wikipedia  1．Префектура ТотторіПрефекту́ра Тотто́рі (яп. 鳥取県, とっとりけん, МФА: [tot̚.toɾʲi keɴ]?) — префектура в Японії, в регіоні Чюґоку, Темногір'я. Розташована в західній частині острова Хоншю, на узбережжі Японського моря. Адміністративний центр префектури — Тотторі. Межує з префектурами Хьоґо, Окаяма, Сімане та Хіросіма. Заснована 1871 року на основі провінцій Хокі й Інаба. Площа становить 3507,28 км². Станом на 1 серпня 2011 року в префектурі мешкало 584 757 осіб. Густота населення складала 167 осіб/км². Основою економіки є сільське господарство й рибальство.населення：655,754人[編集]（推計人口、2023年1月1日）область：6,708.26km2wikipedia  1．Префектура ОкаямаПрефекту́ра Окая́ма (яп. 岡山県, おかやまけん, МФА: [okajama keɴ]?) — префектура в Японії, в регіоні Чюґоку, Світлогір'я. Розташована в західній частині острова Хоншю, на узбережжі Внутрішнього Японського моря. Адміністративний центр префектури — Окаяма. Межує з префектурами Хьоґо, Тотторі, Хіросіма та Каґава. Заснована 1871 року на основі провінцій Біччю й Бідзен. Площа становить 7113,21 км². Станом на 1 липня 2011 року в префектурі мешкало 1 940 276 осіб. Густота населення складала 273 осіб/км². Основою економіки є сільське господарство, харчова і важка промисловість, комерція.населення：1,858,269人[編集]（推計人口、2023年1月1日）область：7,114.32km2（境界未定部分あり）wikipedia  1．Префектура ХіросімаХіросі́ма (яп. 広島県, ひろしまけん) — префектура в Японії, в регіоні Чюґоку, Світлогір'я. Розташована в західній частині острова Хонсю , на узбережжі Внутрішнього Японського моря. Адміністративний центр префектури — Хіросіма. Межує з префектурами Окаяма, Ямаґуті, Сімане та Тотторі, а також Ехіме та Каґава по морю. Заснована 1871 року на основі провінцій Акі та Бінґо. Площа становить 8479.58 км². Станом на 1 липня 2011 року в префектурі мешкало 2 856 411 осіб. Густота населення становила 337 осіб/км². Основою економіки є сільське господарство, рибальство, важка промисловість, автомобілебудування, комерція, туризм. На території префектури розташовані два надбання Світової спадщини ЮНЕСКО — острів Міяджіма зі святилищем Іцукушіма та Меморіал миру в Хіросімі.населення：2,757,379人[編集]（推計人口、2022年12月1日）область：8,479.63km2wikipedia  1．Префектура ЯмаґутіПрефекту́ра Ямаґу́ті (яп. 山口県, やまぐちけん, МФА: [jamagut͡ɕi keɴ]?) — префектура в Японії, в регіоні Чюґоку. Розташована в західній частині острова Хоншю. Адміністративний центр префектури — Ямаґуті. Межує з префектурами Хіросіма та Сімане, а також Фукуока, Ехіме та Ойта по морю. Заснована 1871 року на основі провінцій Суо та Наґато. Площа становить 6112,95 км². Станом на 1 липня 2011 року в префектурі мешкало 1 443 484 осіб. Густота населення складала 236 осіб/км². Основою економіки є лісодобувна, хімічна і нафтопереробна промисловості. Найбільший економічний і туристичний центр — місто Сімоносекі, яке є водночас найбільшим населеним пунктом префектури.населення：1,309,651人[編集]（推計人口、2023年1月1日）область：6,112.53km2wikipedia  1．Префектура ТокусімаПрефекту́ра Токуші́ма (яп. 徳島県, とくしまけん, МФА: [toku̥ɕima keɴ]?) — префектура в Японії, в регіоні Шікоку. Розташована в східній частині острова Шікоку, на березі Тихого океану, в Західній Японії. Адміністративний центр префектури — Токушіма. Межує з префектурами Каґава, Ехіме, Коті, а також Хьоґо й Вакаяма через протоку Кії. Заснована 1871 року на основі провінції Ава. Площа становить 4146,67 км². Станом на 1 серпня 2012 року в префектурі мешкало 776 130 осіб. Густота населення становила 187 осіб/км². Основою економіки є сільське господарство — рисівництво, городництво і птахівництво.населення：701,962人[編集]（推計人口、2023年1月1日）область：4,146.80km2wikipedia  1．Префектура КаґаваПрефекту́ра Каґа́ва (яп. 香川県, かがわけん, МФА: [kagawa keɴ]?) — префектура в Японії, в регіоні Шікоку. Розташована в північно-східній частині острова Шікоку, на березі Внутрішнього Японського моря, в Західній Японії. Адміністративний центр префектури — Такамацу. Межує з префектурами Токушіма, Ехіме, а також Хьоґо й Хірошіма й Хьоґо по морю. Заснована 1871 року на основі провінції Санукі. Площа становить 1876,53 км². Станом на 1 липня 2012 року в префектурі мешкало 989 548 осіб. Густота населення складала 527 осіб/км². На території префектури розташовані стародавнє шінтоїстьке святилище Компіра і буддистький монастир Дзенцу, місце народження японського мислителя Кукая. Найменша територіальна одиниця Японії префектурного рівня.населення：931,982人[編集]（推計人口、2023年1月1日）область：1,876.77km2（境界未定部分あり）wikipedia  1．Сайджьо (Ехіме)Сайджьо́ (яп. 西条市, さいじょうし, МФА: [sai̯d͡ʑoː ɕi̥]?) — місто в Японії, в префектурі Ехіме. Розташоване в північно-східній частині префектури, на узбережжі Внутрішнього Японського моря. Виникло на основі призамкового містечка родів Хітоцуянаґі та Мацудайра. Отримало статус міста 1941 року. Площа становить 509,06 км². Станом на 1 липня 2012 року населення складало 111 366 осіб, густота населення — 219 осіб/км². Основою економіки є текстильна промисловість, виробництво паперу та електроприладів.населення：1,303,051人[編集]（推計人口、2023年1月1日）область：5,676.23km2wikipedia  1．Префектура КотіПрефекту́ра Ко́чі (яп. 高知県, こうちけん, МФА: [koːt͡ɕi keɴ]?) — префектура в Японії, в регіоні Шікоку. Розташована в південній частині острова Шікоку, на березі Тихого океану, в Західній Японії. Адміністративний центр префектури — Коті. Межує з префектурами Токушіма й Ехіме. Заснована 1871 року на основі провінції Тоса. Площа становить 7105,16 км². Станом на 1 липня 2012 року в префектурі мешкало 752 987 осіб. Густота населення складала 106 осіб/км².населення：673,817人[編集]（推計人口、2023年1月1日）область：7,103.86km2wikipedia  1．Префектура ФукуокаПрефекту́ра Фукуо́ка (яп. 福岡県, ふくおかけん, МФА: [ɸu̥kuoka keɴ]?) — префектура в Японії, в регіоні Кюшю. Розташована в північній частині острова Кюсю. Адміністративний центр префектури — Фукуока. Межує з префектурами Саґа, Кумамото, Ойта, а також Ямаґуті та Наґасакі по морю. Заснована 1871 року на основі провінцій Чікудзен та Чікуґо. Площа становить 4977,24 км². Станом на 1 липня 2012 року в префектурі мешкало 5 083 050 осіб. Густота населення складала 1020 осіб/км². Основою економіки є машинобудування, комерція, туризм.населення：5,114,881人[編集]（推計人口、2023年1月1日）область：4,986.52km2（境界未定部分あり）wikipedia  1．Префектура СаґаПрефекту́ра Са́ґа (яп. 佐賀県, さがけん, МФА: [saga keɴ]?) — префектура в Японії, в регіоні Кюшю. Розташована в північній частині острова, на узбережжі Японського моря. Адміністративний центр префектури — Саґа. Межує з префектурами Фукуока та Наґасакі. Заснована 1871 року на основі східної частини провінції Хідзен. Площа становить 2439,65 км². Станом на 1 серпня 2011 року в префектурі мешкало 846 969 осіб. Густота населення складала 347 осіб/км². Основою економіки є сільське господарство й рибальство.населення：799,276人[編集]（推計人口、2023年1月1日）область：2,440.68km2wikipedia  1．Префектура НагасакіПрефекту́ра Нагаса́кі (яп. 長崎県, ながさきけん, МФА: [nagasakʲi keɴ]?) — префектура в Японії, в регіоні Кюсю. Розташована в північно-західній частині острова Кюсю, на берегах Японського і Східно-Китайського морів. Адміністративний центр префектури — Нагасакі. Межує з префектурами Саґа, а також Кумамото та Фукуока по морю. Заснована 1871 року на основі західної частини провінції Хідзен, а також провінції Ікі та Цусіма. Площа становить 4105,33 км². Станом на 1 серпня 2011 року в префектурі мешкало 1 414 054 осіб. Густота населення складала 344 осіб/км². Основою економіки є рибальство, суднобудування, харчова промисловість, туризм.населення：1,279,871人[編集]（推計人口、2023年1月1日）область：4,130.88km2wikipedia  1．Префектура КумамотоПрефекту́ра Кумамо́то (яп. 熊本県, くまもとけん, МФА: [kumamoto keɴ]?) — префектура в Японії, в регіоні Кюшю. Розташована в західній частині острова Кюсю. Адміністративний центр префектури — Кумамото. Межує з префектурами Фукуока, Ойта, Міядзакі, Каґошіма, а також Наґасакі по морю. . Площа становить 7404,73 км². Станом на 1 серпня 2011 року в префектурі мешкало 1 812 183 осіб. Густота населення складала 245 осіб/км².населення：1,715,769人[編集]（推計人口、2023年1月1日）область：7,409.48km2（境界未定部分あり）wikipedia  1．Префектура ОїтаПрефекту́ра О́йта (яп. 大分県, おおいたけん, МФА: [oːi̯ta keɴ]?) — префектура в Японії, в регіоні Кюсю. Розташована в східній частині острова Кюшю, на узбережжі Внутрішнього Японського моря. Адміністративний центр префектури — Ойта. Межує з префектурами Міядзакі, Кумамото, Фукуока, а також Айті та Ямаґуті. Заснована 1871 року на основі провінції Бунґо і частини провінції Будзен. Площа становить 6339,71 км². Станом на 1 серпня 2011 року в префектурі мешкало 1 191 485 осіб. Густота населення складала 188 осіб/км². На території префектури розташовані численні гарячі ванни на термальних водах.населення：1,104,144人[編集]（推計人口、2023年1月1日）область：6,340.73km2（境界未定部分あり）wikipedia  1．Префектура МіядзакіПрефекту́ра Міядза́кі (яп. 宮崎県, みやざきけん, МФА: [mʲijad͡zakʲi keɴ]?) — префектура в Японії, в регіоні Кюшю. Розташована в південно-східній частині острова Кюсю. Адміністративний центр префектури — Міядзакі. Межує з префектурами Ойта, Кумамото й Каґошіма. . Площа становить 7735,99 км². Станом на 1 серпня 2011 року в префектурі мешкало 1 130 539 осіб. Густота населення складала 146 осіб/км².населення：1,049,604人[編集]（推計人口、2023年1月1日）область：7,735.32km2（境界未定部分あり）wikipedia  1．Префектура КаґосімаПрефекту́ра Каґосі́ма (яп. 鹿児島県, かごしまけん, МФА: [kagoɕima keɴ]) — префектура в Японії, в регіоні Кюсю, на березі Східнокитайського моря та Тихого океану. Адміністративний центр префектури — Каґосіма. Заснована 1871 року на основі провінцій Сацума та Осумі. Площа становить 9188,78 км². Станом на 1 липня 2012 року в префектурі мешкало 1 690 503 осіб. Густота населення складала 184 осіб/км². Основою економіки є сільське господарство, зокрема виробництво м'ясопродуктів з чорних сацумських свиней, рибальство і видовбування природного газу і нафти у Східнокитайському морі. На території префектури розташовані також розташовані космічні центри й космодроми Танеґасіма і Утіноура.населення：1,561,239人[編集]（推計人口、2023年1月1日）область：9,187.01km2（境界未定部分あり）wikipedia  1．Префектура ОкінаваПрефекту́ра Окіна́ва (яп. 沖縄県, おきなわけん, МФА: [okʲinawa keɴ]?) — префектура в Японії, в регіоні Кюшю. Займає південь та центр Рюкюського архіпелагу. Межує на півночі з префектурою Каґосіма. Адміністративний центр префектури — Наха. Заснована 1879 року на основі автономного уділу Рюкю, колишньої Рюкюської держави. Після поразки Японії в Другій світовій війні в 1947 році перебувала під окупацією США до 1972 року. Площа становить 2276,15 км². Станом на 1 липня 2012 року в префектурі мешкало 1 407 531 осіб. Густота населення складала 618 осіб/км². Основою економіки є сільське господарство й рибальство. На території префектури розташовані численні історико-культурні пам'ятки стародавнього Рюкю, зокрема замок Шюрі та інші рюкюські замки, що є об'єктами Світової спадщини ЮНЕСКО. В префектурі розміщена найбільша кількість в Японії військових баз Збройних сил США.населення：1,469,230人[編集]（推計人口、2022年12月1日）область：2,280.98km2wikipedia  

Префектура Аоморі：храм

1．Осореяма

Осореяма [2][3] (яп. 恐山 Осоре-дзан, Осоре-яма) — діючий стратовулкан, розташований на півострові Сімо-Кіта в японської префектурі Аоморі (північна частина острова Хонсю). Одна з трьох священних гір в японській міфології. Є частиною розташованого на півострові національного парку. Висота вершини становить 879 метрів. В даний час вулкан є слабо активним — останнє виверження відбулося близько 1787 року. Назва буквально означає «гора страху».

wikipedia

2．Тюсондзі

Тюсондзі (яп. 中尊寺, ちゅうそんじ, «монастир Центрального будди»[1]) — буддистський монастир в Японії, в містечку Хіраїдзумі префектури Івате. Головний осередок секти Тендай у регіоні Тохоку. Національний скарб Японії.

wikipedia

3．Тюсондзі

Тюсондзі (яп. 中尊寺, ちゅうそんじ, «монастир Центрального будди»[1]) — буддистський монастир в Японії, в містечку Хіраїдзумі префектури Івате. Головний осередок секти Тендай у регіоні Тохоку. Національний скарб Японії.

wikipedia

4．Тюсондзі

Тюсондзі (яп. 中尊寺, ちゅうそんじ, «монастир Центрального будди»[1]) — буддистський монастир в Японії, в містечку Хіраїдзумі префектури Івате. Головний осередок секти Тендай у регіоні Тохоку. Національний скарб Японії.

wikipedia

5．Усіку Дайбуцу

Усіку Дайбуцу (яп. 牛久大仏) — статуя Будди, що знаходиться в японському місті Усіку в префектурі Ібаракі. Назва Усіку Дайбуцу з японської мови перекладається як «Великий Будда з Усіку». Ця статуя Будди є справжнім шедевром мистецтва і живим втіленням досягнень сучасної інженерної думки. Усіку Дайбуцу є третьою в світі за величиною статуєю Будди (заввишки 120 м). Вона стоїть як окрема споруда в невеликому парку Аркадія. Була збудована на честь Сінрана, засновника школи Дзьодо-сінсю (яп. 浄土 真宗) або «Істинної школи Чистої Землі».

wikipedia

6．Неприпустима назва

wikipedia

7．Монастир Дзенко

Монасти́р Дзенко́ або Дзенко́-джі (яп. 善光寺, ぜんこうじ, МФА: [d͡zenkoː d͡ʑi], «монастир доброго світла») — буддистський монастир в Японії. Не належить жодній секті, є самостійною буддистською організацією. Розташований за адресою: префектура Наґано, місто Наґано, квартал Мотодзен 491. Монастирський титул — гора Дзьоґаку[1]. Заснований 644 року. Головною святинею монастиря є бронзова статуя-триптих будди Аміди (важлива культурна пам'ятка Японії). До цінних пам'яток належать головний храм (національний скарб Японії) і головні ворота.

wikipedia

8．Неприпустима назва

wikipedia

9．Неприпустима назва

wikipedia

10．Монастир Сенсо

Монасти́р Сенсо́ або Сенсо́-дзі (яп. Сенсодзі, МФА: [sensoː d͡ʑi], «монастир мілкої трави») — буддистський монастир в Японії. Належить секті Сьоканнон. Головний монастир секти. Розташований за адресою: префектура Токіо, район Тайто, квартал Асакуса 2—3—1. Монастирський титул — гора Золотого дракона[1]. Заснований 628 року. Головною святинею монастиря є статуя бодгісаттви Каннон. До цінних пам'яток належать Лотосова сутра (національний скарб Японії), ворота Нітен (важлива культурна пам'ятка Японії). Найстаріший буддистський монастир на території Токіо. До Другої світової війни належав секті Тендай. У 17 — 19 століттях був місцем офіційних молебнів сьоґунату Токуґава.

wikipedia

11．Неприпустима назва

wikipedia

12．Ейхейдзі

Ейхейдзі (яп. 永平寺) — буддійський храм, розташований в горах області Етідзен, Фукуї, Японія. Храм є центром буддійської школи Сото. Заснований в 1243 році Доґеном.

wikipedia

13．Монастир Дзенко

Монасти́р Дзенко́ або Дзенко́-джі (яп. 善光寺, ぜんこうじ, МФА: [d͡zenkoː d͡ʑi], «монастир доброго світла») — буддистський монастир в Японії. Не належить жодній секті, є самостійною буддистською організацією. Розташований за адресою: префектура Наґано, місто Наґано, квартал Мотодзен 491. Монастирський титул — гора Дзьоґаку[1]. Заснований 644 року. Головною святинею монастиря є бронзова статуя-триптих будди Аміди (важлива культурна пам'ятка Японії). До цінних пам'яток належать головний храм (національний скарб Японії) і головні ворота.

wikipedia

14．Неприпустима назва

wikipedia

15．Монастир Енряку

Монасти́р Енря́ку або Енря́ку-д́зі (яп. 延暦寺, えんりゃくじ, МФА: [enɾʲaku d͡ʑi], «монастир епохи Енряку») — буддистський монастир в Японії. Належить секті Тендай. Головний монастир секти. Розташований за адресою: префектура Сіґа, місто Оцу, квартал Сакамото-хон 4220. Монастирський титул — гора Хієй. Заснований 788 року. Головною святинею монастиря є статуя будди Якусі. До цінних пам'яток належать Центральний храм (національний скарб Японії), храмова галерея (важлива культурна пам'ятка Японії), тощо. Розташований на горі Хіей, на північ від стародавньої столиці Кіото. Один з найстаріших буддистських центрів країни. Був місцем навчання засновників багатьох релігійних діячів країни. Об'єкт світової спадщини ЮНЕСКО.

wikipedia

16．Монастир Енряку

Монасти́р Енря́ку або Енря́ку-д́зі (яп. 延暦寺, えんりゃくじ, МФА: [enɾʲaku d͡ʑi], «монастир епохи Енряку») — буддистський монастир в Японії. Належить секті Тендай. Головний монастир секти. Розташований за адресою: префектура Сіґа, місто Оцу, квартал Сакамото-хон 4220. Монастирський титул — гора Хієй. Заснований 788 року. Головною святинею монастиря є статуя будди Якусі. До цінних пам'яток належать Центральний храм (національний скарб Японії), храмова галерея (важлива культурна пам'ятка Японії), тощо. Розташований на горі Хіей, на північ від стародавньої столиці Кіото. Один з найстаріших буддистських центрів країни. Був місцем навчання засновників багатьох релігійних діячів країни. Об'єкт світової спадщини ЮНЕСКО.

wikipedia

17．Неприпустима назва

wikipedia

18．Монастир Енряку

Монасти́р Енря́ку або Енря́ку-д́зі (яп. 延暦寺, えんりゃくじ, МФА: [enɾʲaku d͡ʑi], «монастир епохи Енряку») — буддистський монастир в Японії. Належить секті Тендай. Головний монастир секти. Розташований за адресою: префектура Сіґа, місто Оцу, квартал Сакамото-хон 4220. Монастирський титул — гора Хієй. Заснований 788 року. Головною святинею монастиря є статуя будди Якусі. До цінних пам'яток належать Центральний храм (національний скарб Японії), храмова галерея (важлива культурна пам'ятка Японії), тощо. Розташований на горі Хіей, на північ від стародавньої столиці Кіото. Один з найстаріших буддистських центрів країни. Був місцем навчання засновників багатьох релігійних діячів країни. Об'єкт світової спадщини ЮНЕСКО.

wikipedia

19．Неприпустима назва

wikipedia

20．Монастир Енряку

Монасти́р Енря́ку або Енря́ку-д́зі (яп. 延暦寺, えんりゃくじ, МФА: [enɾʲaku d͡ʑi], «монастир епохи Енряку») — буддистський монастир в Японії. Належить секті Тендай. Головний монастир секти. Розташований за адресою: префектура Сіґа, місто Оцу, квартал Сакамото-хон 4220. Монастирський титул — гора Хієй. Заснований 788 року. Головною святинею монастиря є статуя будди Якусі. До цінних пам'яток належать Центральний храм (національний скарб Японії), храмова галерея (важлива культурна пам'ятка Японії), тощо. Розташований на горі Хіей, на північ від стародавньої столиці Кіото. Один з найстаріших буддистських центрів країни. Був місцем навчання засновників багатьох релігійних діячів країни. Об'єкт світової спадщини ЮНЕСКО.

wikipedia

21．Монастир Енряку

Монасти́р Енря́ку або Енря́ку-д́зі (яп. 延暦寺, えんりゃくじ, МФА: [enɾʲaku d͡ʑi], «монастир епохи Енряку») — буддистський монастир в Японії. Належить секті Тендай. Головний монастир секти. Розташований за адресою: префектура Сіґа, місто Оцу, квартал Сакамото-хон 4220. Монастирський титул — гора Хієй. Заснований 788 року. Головною святинею монастиря є статуя будди Якусі. До цінних пам'яток належать Центральний храм (національний скарб Японії), храмова галерея (важлива культурна пам'ятка Японії), тощо. Розташований на горі Хіей, на північ від стародавньої столиці Кіото. Один з найстаріших буддистських центрів країни. Був місцем навчання засновників багатьох релігійних діячів країни. Об'єкт світової спадщини ЮНЕСКО.

wikipedia

22．Неприпустима назва

wikipedia

23．Монастир Нінна

Монасти́р Ні́нна або Ні́нна-джі́ (яп. 仁和寺, にんなじ, МФА: [ɲin̚.na d͡ʑi], «монастир років Нінна») — буддистський монастир в Японії. Належить секті Шінґон-Омура. Головний монастир секти. Розташований за адресою: префектура Кіото, місто Кіото, район Укьо, квартал Омуро-Оучі 33. Монастирський титул — гора Оучі[1]. Заснований 888 року. Головною святинею монастиря є статуя будди Аміди. До цінних пам'яток належать золотий храм (національний скарб Японії), п'ятиярусна пагода (важлива культурна пам'ятка Японії). Був помешканням Імператора Уди після зречення від престолу й постригу у ченці. Відтоді називався палацом Омуро́. Століттями керувався настоятелями, що призначалися з числа Імператорських принців Імператорського дому Японії. Під час громадянської війни 1467—1477 років втратив всі культові споруди. Відреставрований в середині 17 століття. Головний храм — колишня Мала тронна зала Імператорського палацу, перенесена на нове місце 1647 року. 1994 року занесений до списку Світової спадщини ЮНЕСКО в Японії.

wikipedia

24．Монастир Рьоан

Монасти́р Рьо́ан або Рьо́ан-дзі (яп. 龍安寺, МФА: [ɾʲo.an d͡ʑi], «монастир дракона, що спочиває») — буддистський монастир в Японії. Належить секті Ріндзай. Розташований за адресою: префектура Кіото, місто Кіото, район Укьо, квартал Ґорьо-Сімо 13. Монастирський титул — гора Великої хмари[1]. Заснований 1450 року. Головною святинею монастиря є будда Шак'ямуні. До цінних пам'яток належать келії (важлива культурна пам'ятка Японії), повість «Тайхокі» (важлива культурна пам'ятка Японії), сад каменів (важлива культурна пам'ятка Японії). Входить до Світової спадщини ЮНЕСКО.

wikipedia

25．Монастир Хонно

Монасти́р Хонно́　(【本能寺】 ほんのうじ, Хоннō-джі, «монастир Основних можливостей») — буддистський монастир в Японії, в місті Кіото. Належить гілці Хоммон секти Лотоса (Нічірен-буддизм)[1]. Розташовується в кіотському районі Накаґьо, кварталі Терамачі. Один із 21 монастирів лотосівської секти в Кіото. Головна святиня — три буддистські скарби (мандала десяти світів)[1]. Заснований 1415 року ченцем Нічірю　як монастир Хонно (【本応寺】) в кварталі Санкен[1]. 1433 року перенесений до кварталу Роккаку-Омія й переменований на сучасну назву[1]. 1536 року, під час смути Тембун, спалений воїнами-ченцями з монастиря Енряку на горі Хієй, що були опонентами лотосівців[1]. 1545 року побудований наново столичними вірянами у кварталі Мото-Хонноджі Мінамі[1]. В 2-й половині XVI століття — один із найбільших релігійних центрів секти у Нижньому Кіото; мав бл. 30 будівель і міцні фортифікації[1]. У 1579-1582 роках використовувався магнатом Одою Нобунаґою як столична резиденція. 1582 року згорів вдруге внаслідок заколоту Акечі Міцухіде проти Нобунаґи[1][2]. У 1589—1592 роках перенесений до кварталу Терамачі. 1788 року згорів втретє під час Великої кіотської пожежі. Відбудований 1840 року, але згорів знову в результаті інциденту біля імператорських воріт. Сучасний монастир був відбудований 1928 року. Відтоді має лише головний храм і ворота. На території монастиря розміщено мавзолей на честь князя Нобунаґи.

wikipedia

26．Монастир Тіон

Монасти́р Тіо́н або Тіо́н-і́н (яп. 知恩院, ちおんいん, МФА: [t͡ɕi.oɴ iɴ], «монастир мудрої вдячності») — буддистський монастир в Японії. Належить секті Дзьодо. Головний монастир секти. Розташований за адресою: префектура Кіото, місто Кіото, районі Хіґасіма, квартал Рінка 400. Монастирський титул — Квітчаста вершина[1]. Заснований 1175 року. Головною святинею монастиря є статуя будди Аміда і засновника Хонена. До цінних пам'яток належать головний храм (національний скарб Японії), головні ворота (національний скарб Японії), картина «пришестя Аміди» (національний скарб Японії), «Ілюстрований життєпис святого Хонена» (національний скарб Японії), келії (важлива культурна пам'ятка Японії), тощо. Розбудований 1234 року. Був поминальним монастирем матері сьоґуна Токуґави Ієясу. Відреставрований після пожежі 1633 року сьоґуном Токуґавою Ієміцу.

wikipedia

27．Тофуку-дзі

Координати: 34°58′32″ пн. ш. 135°46′25″ сх. д. / 34.975707000028° пн. ш. 135.77367600002776271° сх. д. / 34.975707000028; 135.77367600002776271

wikipedia

28．Монастир Кадзю

Монасти́р Кадзю́ або Кадзю́-дзі́ (яп. 勧修寺, かじゅうじ, МФА: [kad͡ʑuː d͡ʑi]) — буддистський монастир в Японії. Належить секті Сінґон-Ямасіна. Головний монастир секти. Розташований за адресою: префектура Кіото, місто Кіото, район Ямасіна, мікрорайон Кандзюдзі, квартал Ніодо 27-6. Монастирський титул — гора Черепашачого панцира[1]. Заснований 900 року. Головною святинею монастиря є статуя тисячорукої Каннон. До цінних пам'яток належать монастирський кабінет (важлива культурна пам'ятка Японії), настінні розписи (важлива культурна пам'ятка Японії), тощо.

wikipedia

29．Неприпустима назва

wikipedia

30．Антайдзі

Антайдзі (яп. Antai-ji/安泰寺) — храм дзен-буддистської школи Сото-сю. Розташований у місті Сінонсен, округ Міката, на півночі префектури Хьоґо, у Японії. Займає 50 гектарів у горах, неподалік від національного парку Сан'їн-Каїган біля Японського моря. Храм приймає відвідувачів у літні місяці, взимку — недоступний.

wikipedia

31．Монастир Хоккі

Монасти́р Хо́ккі або Хо́ккі-дзі (яп. 法起寺, ほっきじ, МФА: [hok̚.kʲi d͡ʑi], «монастир заснування Закону») — буддистський монастир в Японії. Належить секті Сьотоку. Розташований за адресою: префектура Нара, містечко Ікаруґа, квартал Окамото 1873. Монастирський титул — гора Окамото[1]. Заснований 638 року. Головною святинею монастиря є статуя одинадцятиликої Каннон. До цінних пам'яток належать триярусна пагода (національний скарб Японії) і статуя бодгісаттви, що стоїть (важлива культурна пам'ятка Японії). Один з семи великих монастирів, які були засновані Принцом Сьотоку. З 1993 року зарахований до Світової спадщини ЮНЕСКО, як «пам'ятник буддійської культури».

wikipedia

32．Монастир Хорю

Монасти́р Хорю́ або Хорю́дзі (яп. 法隆寺, ほうりゅうじ, МФА: [hoːɾʲuː d͡ʑi], «монастир вируючого Закону») — буддистський монастир в Японії. Належить секті Шьотоку. Головний монастир секти. Розташований за адресою: префектура Нара, містечко Ікаруґа, квартал Хорюдзі-Яманоуті 1-1. Заснований 607 року. Головною святинею монастиря є будда Шак'ямуні. До цінних пам'яток належать золотий храм (національний скарб Японії), п'ятиярусна пагода (національний скарб Японії), палац снів (національний скарб Японії), середні ворота з охоронцями (важлива культурна пам'ятка Японії), тощо. Центральний архітектурний ансамбль монастиря є найдавнішою дерев'яною спорудою світу. 1993 році занесений до світової спадщини ЮНЕСКО та Національних скарбів Японії. До 1950 року належав секті Хоссо.

wikipedia

33．Неприпустима назва

wikipedia

34．Ганго-дзі

Координати: 34°40′41″ пн. ш. 135°49′53″ сх. д. / 34.678111° пн. ш. 135.83139° сх. д. / 34.678111; 135.83139

wikipedia

35．Тосьодайдзі

Координати: 34°40′32″ пн. ш. 135°47′05″ сх. д. / 34.67558611113877731° пн. ш. 135.784833333357767060° сх. д. / 34.67558611113877731; 135.784833333357767060

wikipedia

36．Монастир Тодай

Монастир То́дай або То́дай-дзі (яп. 東大寺, とうだいじ, МФА: [toːdai̯ d͡ʑi], «великий монастир сходу») — буддистський монастир в Японії. Належить секті Кеґон. Головний монастир секти. Розташований за адресою: префектура Нара, Нара, квартал Дзосі 406-1. Монастирський титул — відсутній. Заснований 758 року. Головною святинею монастиря є статуя Бірусяни (національний скарб Японії). До цінних пам'яток належать золотий храм (національний скарб Японії), південні великі ворота (національний скарб Японії), середні ворота (важлива культурна пам'ятка Японії), статуї кам'яних левів (важлива культурна пам'ятка Японії). Один з «Семи великих монастирів Південної столиці». Об'єкт Світової Спадщини ЮНЕСКО в Японії, Національний скарб Японії.

wikipedia

37．Монастир Якусі

Монасти́р Я́кусі або Я́кусі-дзі́ (яп. 薬師寺, やくしじ, МФА: [jaku̥ɕi d͡ʑi], «монастир будди-цілителя») — буддистський монастир в Японії. Належить секті Хоссо. Головний монастир секти. Розташований за адресою: префектура Нара, місто Нара, квартал Нісінокьо 457. Монастирський титул — відсутній. Заснований 680 року. Головною святинею монастиря є статуя-триптих будди Якусі (національний скарб Японії). До цінних пам'яток належать східна ступа (національний скарб Японії), південні ворота (важлива культурна пам'ятка Японії) статуя принца Оцу (важлива культурна пам'ятка Японії), тощо. Об'єкт Світової Спадщини ЮНЕСКО в Японії, Національний скарб Японії.

wikipedia

38．Монастир Кофуку

Монасти́р Ко́фуку або Кофу́ку-дзі́ (яп. 興福寺, こうふく, МФА: [koːɸuku d͡ʑi], «монастир великого щастя») — буддистський монастир в Японії. Належить секті Хоссо. Головний монастир секту. Розташований за адресою: префектура Нара, місто Нара, квартал Ноборі-одзі 48. Монастирський титул — відсутній. Заснований 669 року. Головною святинею монастиря є статуя будди Шак'ямуні. До цінних пам'яток належать п'ятиярусна пагода (національний скарб Японії), статуя сидячого будди Міроку (національний скарб Японії), південний круглий храм (важлива культурна пам'ятка Японії), тощо. Один з «Семи великих монастирів Південної столиці». Об'єкт Світової Спадщини ЮНЕСКО в Японії, Національний скарб Японії.

wikipedia

39．Секта Сьотоку

Се́кта Шьото́ку　(яп. 聖徳宗, しょうとくしゅう, МФА: [ɕoːtoku ɕuː]) — буддистська секта в Японії. Відгалуження йогачари. Відокремилася від секти Хоссо 1950 року. Зареєстрована 1952 року. Названа на честь легендарного діяча старовини — принца Шьотоку. Головний осередок секти — монастир Хорю в містечку Ікаруґа. Володіє 29 монастирями по всій Японії. Нараховує декілька тисяч послідовників.

wikipedia

40．Сьосоїн

Сьо́соїн (яп. 正倉院, しょうそういん) — загальна назва трьох комор на підпорах, розташованих на північному заході від Зали Великого Будди монастиря Тодайдзі в місті Нара префектури Нара, в Японії. З 8 століття виконують функцію скарбниці Імператорського дому Японії та монастиря Тодайдзі.

wikipedia

41．Неприпустима назва

wikipedia

42．Монастир Йомей

Монасти́р Йо́мей або Йо́мей-дзі́ (яп. 永明寺, ようめいじ, МФА: [joːmeː d͡ʑi], «монастир вічного світла») — буддистський монастир в Японії. Належить секті Сото. Розташований за адресою: префектура Сімане, містечко Цувано, Ґота-ґуті 107. Монастирський титул — гора Какуо[1]. Заснований 1420 року. Головною святинею монастиря є статуя будди Шак'ямуні. Протягом 17 — 19 століття використовувався як усипальниця роду Камей, володарів автономного уділу Цувано. Двічі страждав від пожеж. Капітально відремонтований 1729 року. На території монастиря розташовані могили самурайського полководця Сакадзакі Наоморі та письменника Морі Оґая.

wikipedia

43．Неприпустима назва

wikipedia

44．Сьофуку-дзі

Сьофуку-дзі (яп. 聖福寺) — дзен-буддійський храм в районі Хаката-ку міста Фукуока, в Японії.

wikipedia

Міяґі (префектура)：святиня

45．Неприпустима назва

wikipedia

46．Святилище Тосьо

Координати: 36°45′33″ пн. ш. 139°35′55″ сх. д. / 36.75916666669477451° пн. ш. 139.5986111111377568° сх. д. / 36.75916666669477451; 139.5986111111377568

wikipedia

47．Святилище Ацута

Святи́лище А́цута (яп. 熱田神宮, あつたじんぐう, МФА: [at͡su̥ta d͡ʑinguː]) — синтоїстське святилище в Японії. Розташоване в районі Ацута міста Наґоя префектури Айті. За переказами засноване 113 року. Головний храм історичної провінції Оварі, найбільше святилище префектури. Центральне божество — меч Кусанаґі, одна із трьох священних реліквій Імператора Японії. Найбільше святилищне свято відбувається щороку 5 червня.

wikipedia

48．Святилище Ісе

Координати: 34°27′18″ пн. ш. 136°43′33″ сх. д. / 34.45500000002777341° пн. ш. 136.72583333335776956° сх. д. / 34.45500000002777341; 136.72583333335776956

wikipedia

49．Сьокадо Сьодзьо

Сьокадо Сьодзьо (1582 — 14 жовтня 1639) — японський художник, каліграф, поет, майстер чайної церемонії кінця періоду Адзуті-Момояма і початку періоду Едо.

wikipedia

50．Святилище Камо

Святилище Камо (яп.賀茂神社 - камо дзіндзя) — один з найстародавніших синтоїстських релігійних комплексів Японії, що розташований на півночі міста Кіото. На сьогодні складається з двох святилищ — Каміґамо (上鴨神社) та Сімоґамо (下鴨神社). Обидва вшановують бога грому, якому присвячене травневе свято аої мацурі. Воно супроводжується процесіями між двома святилищами, кінськими перегонами та стрілянням з лука верхи на конях (ябусаме). Наряду з іншими релігійними спорудами міста Кіото, святилища зараховані до Світової спадщини ЮНЕСКО.

wikipedia

51．Храм Ясака

Координати: 35°00′13″ пн. ш. 135°46′42″ сх. д. / 35.00364500002777390° пн. ш. 135.77852900002775982° сх. д. / 35.00364500002777390; 135.77852900002775982

wikipedia

52．Сумійосі тайся

Сумійосі тайся (яп. 住吉大社), або Велике святилище Сумійосі — святилище синто, що знаходиться в м. Осака, район Сумійосі. Одне з найстаріших святилищ синто, головне святилище (сохонся) всіх святилищ Сумійосі, яких у Японії нараховується 2300. Значиться у списку «Енґісікі»; в добу Хейан входило до 12 головних святилищ синто.

wikipedia

53．Касуга тайся

Касуга тайся (яп. 春日大社) — синтоїстське святилище в Нарі, Японія.

wikipedia

54．Неприпустима назва

wikipedia

55．Неприпустима назва

wikipedia

Префектура Хоккайдо：замок

56．Неприпустима назва

wikipedia

57．Замок Мацумае

За́мок Мацумае (яп. 松前城) — розташований в містечку Мацумае на острові Хоккайдо, Японія. Він був володінням (ханом) роду Мацумае.

wikipedia

58．Замок Таґа

Замок Таґа (яп. 多賀城, たがじょう, таґа-дзьо або таґа-но-кі) — фортеця-городище 8 — 11 століть в Японії, створена як передовий фортпост у провінції Муцу, на півночі острова Хонсю, для пацифікації місцевих племен еміші.

wikipedia

59．Замок Акіта

За́мок А́кіта (яп. 秋田城, трансліт. あきたじょう, латиніз. akʲi̥ta no d͡ʑoː) — фортеця-городище 8 — 11 століть в Японії, створена як передовий фортпост у провінції Дева, на півночі острова Хонсю, для пацифікації місцевих племен еміші.

wikipedia

60．Замок Міто

За́мок Міто́ (яп. 水戸城, みとじょう, МФА: [mʲito d͡ʑoː]) — замок в Японії, в місті Міто префектури Ібаракі. Існував протягом 12 — 19 століття. Розташовувався на 30-метровому пагорбі. Заснований між 1190—1198 роками самурайським володарем Дайдзьо Сукемото. До 17 століття належав роду Сатаке, володарям провінції Хітаті. Після 1600 року перейшов до роду Токуґава. Протягом 1603—1868 років був резиденцією мітоської гілки цього роду. 1871 року ліквідований в результаті адміністративної реформи. Збереглися лише земляні вали, рови та руїни воріт. На території колишнього замку розміщено адміністративні будівлі та школа. Частина замку відведена під префектурний парк.

wikipedia

61．Замок Міто

За́мок Міто́ (яп. 水戸城, みとじょう, МФА: [mʲito d͡ʑoː]) — замок в Японії, в місті Міто префектури Ібаракі. Існував протягом 12 — 19 століття. Розташовувався на 30-метровому пагорбі. Заснований між 1190—1198 роками самурайським володарем Дайдзьо Сукемото. До 17 століття належав роду Сатаке, володарям провінції Хітаті. Після 1600 року перейшов до роду Токуґава. Протягом 1603—1868 років був резиденцією мітоської гілки цього роду. 1871 року ліквідований в результаті адміністративної реформи. Збереглися лише земляні вали, рови та руїни воріт. На території колишнього замку розміщено адміністративні будівлі та школа. Частина замку відведена під префектурний парк.

wikipedia

62．Замок Едо

Замок Едо (яп. 江戸城, えどじょう, МФА: [edo d͡ʑoː]) — японський замок, також відомий як замок Тійода. Цей рівнинний замок побудований у 1457 самурайським полководцем Отою Доканом на місці укріпленої садиби роду Едо на північному березі Токійської затоки. Сьогодні Едоський замок є частиною імператорської резиденції у Токіо.

wikipedia

63．Замок Одавара

Замок Одавара (яп. 小田原城) — середньовічний за́мок у місті Одавара, префектура Канаґава, Японія. Замок був резиденцією кількох магнатів в період Муроматі.

wikipedia

64．Неприпустима назва

wikipedia

65．Замок Маруока

Замок Маруока (яп. 丸岡城 маруока-дзьо) — замок в префектурі Фукуї, Японія.

wikipedia

66．Замок Мацумото

Замок Мацумото (яп. 松本城, мацумото-дзьо) — замок у місті Мацумото, префектури Наґано, Японія. Популярна назва "замок ворона" (яп. 烏城, удзьо). Збудований у 1593 — 1594 роках Ісікавою Кадзумасою на місці форту родів Оґасавара і Такеда. Впродовж періоду Едо слугував основною резиденцією даймьо Мацумото-хан. Після реставрації Мейдзі, у 1872 році був проданий з аукціону. У 1952 році був занесений до списку Національних скарбів Японії. Сьогодні служить як музей і приклад японського замкової архітектури періодів Адзуті-Момояма й Едо. Разом із замками Кумамото і Хімедзі входить до "трьох видатних замків Японії".

wikipedia

67．Замок Івамура

Замок Івамура (яп. 岩村城 івамура-дзьо:) — замок, розташований в провінції Міно, в місті Івамура, округ Ена, префектура Гіфу. Заснований у 1185 році. Зруйнований у 1871 році.

wikipedia

68．Замок Ґіфу

За́мок Ґі́фу　(【岐阜城】 ぎふじょう) — японський гірський замок у провінції Міно (сучасна префектура Ґіфу, місто Ґіфу, гора Кінка)[2]. Розташовувався на горі Інаба (бл. 329 м; сучасна назва — гора Кінка), на березі річки Наґара[2]. Збудований у XIII столітті. Біля підніжжя замокової гори було збудоване призамкове містечко Інокучі — сучасне місто Ґіфу. У 1533—1567 роках — резиденція самурайського дому Сайто (Сайто Досана, Сайто Йошітацу та Сайто Тацуокі)[2]. 1567 року захоплений військами магната Оди Нобунаґи, національного героя Японії. [3]. Його резиденція у 1567—1576 роках[2]. Згодом належав полководцям Оді Нобутаді (з 1576), Оді Нобутаці (з 1582), Ікеді Мотосуке (з 1583), Ікеді Терумасі (з 1584), Тойотомі Хідецуґу (з 1591) й Оді Хіденобу (1592—1600)[2]. Ліквідований у 1600—1601 роках, після Секіґахарської битви. 1956 року на вершині гори збудовано бутафорську головну замкову башту із залізобетону та замковий музей, до яких веде канатна дорога. Інші назви — гірський замок Інаба (【稲葉山城】 いなばやまじょう), замок Інабаяма; замок Інокучі (【井ノ口城】 いのくちじょう)[2].

wikipedia

69．Замок Інуяма

Замок Інуяма (яп. 犬山城 інуяма-дзе:) — замок в місті Інуяма, Японія. Розташований на пагорбі над річкою Кісо, по якій проходить межа префектур Айті і Гіфу. Замок Інуяма часто називають найстарішим з японських замків. Головну вежу замку внесено до списку національних скарбів Японії.

wikipedia

70．Замок Кійосу

>

wikipedia

71．Комакі (гора)

Гора́ Кома́кі (【小牧山】 こまきやま) — гора в Японії, на території міста Комакі префектури Айті. Розташовується у міському кварталі Хоріноучі. Висота — бл. 86 м. У 2-й половині XVI століття — місце розташування гірського замку Комакі[1]. 1584 року біля гори відбулася битва при Комакі-Наґакуте. У XVII — XIX століттях —володіння господарів уділу Оварі з дому Токуґава. 1872 року перетворена на префектурний парк. У 1889—1927 роках — повторно володіння дому Токуґава, після чого була подарована державі. З 1927 року — історична пам'ятка державного значення. 1967 року на вершині гори збудовано Історичний музей міста Комакі у вигляді замкової башти.

wikipedia

72．Замок Нагоя

Замок Нагоя (яп. 名古屋城, なごやじょう, Нагоя дзьо) — замок у місті Нагоя, префектури Айті, Японія. Популярні назви — «Золотий замок» або «Замок золотих сяті».

wikipedia

73．Замок Адзуті

За́мок Адзу́чі (яп. 安土城, あづちじょう) — японський гірський замок в провінції Омі (сучасна префектура Шіґа, місто Омі-Хачіман, квартал Адзучі)[2]. Розташовувався на горі Адзучі (198 м)[2], біля східного берега озера Біва. Лежав на перехресті шляхів зі Східної Японії до столиці Кіото[2]. Збудований у 1576—1579 роках як нова резиденція магната Оди Нобунаґи, національного героя Японії. Перший замок в Японії, який мав кам'яну головну башту та високі кам'яні стіни[2]. Інтер'єри замку були прикрашені картинами школи Кано. Вважався одним із чудес Японії XVI століття. На південь від замку простиралося містечко Адзучі, одне з найбільших в країні[2]. Згорів після загибелі Нобунаґи в Кіото. Станом на 2014 рік збереглися лише кам'яний фундамент головної башти, частина стін і ровів.

wikipedia

74．Замок Хіконе

Замок Хіконе — японський середньовічний замок у префектурі Сіга.

wikipedia

75．Замок Ніджьо

За́мок Ніджьо́ (яп. 【二条城】 にじょうじょう, ніджьо-джьо, «замок на Другій вулиці») — японський замок, розташований у місті Кіото. Збудований 1603 року як столична резиденція шьоґуна Токуґави Ієясу. Виконував роль адміністрації шьоґунату Токуґава в Кіото. Втратив головну башту й будівлі основного двору під час пожеж. На початок 21 століття збереглися сад і замковий палац другого двору, збудований у кабінетному стилі епохи Момояма. Багатий настінними розписами школи Кано. З 1994 року занесений до списку Світової спадщини ЮНЕСКО в Японії. Палац другого двору належить до Національних скарбів країни.

wikipedia

76．Замок Фушімі

Замок Фушімі (яп. 伏見城, ふしみじょう, Фушімі-дзьо) — японський замок, розташований у районі Фушімі міста Кіото, Японія. Інша назва — замок Момояма.

wikipedia

77．Замок Осака

Замок Осака (яп. 大坂城) — японський замок, який знаходиться в місті Осака, префектура Осака. Грав важливу роль в японській історії кінця XVI — початку XVII століть.

wikipedia

78．Йодо-доно

Йодо-доно (яп. 淀 殿 Yodo-dono) або Йодоґімі (яп. 淀 君 Yodogimi) (1567 — 4 червня 1615) — відома жінка періоду Сенґоку, наложницею та дружина кампаку Тойотомі Хідейосі, яка тоді була найпотужнішою людиною в Японії. Вона також мати його сина та наступника Хідейорі. Вона також відома як «Пані Чача» (яп. 茶 々). Після смерті Хідейосі вона прийняла постриг, ставши буддистською черницею і отримавши ім'я Дайкотін (яп. 大 広 院). У 1614 році вона очолювала повстання проти Сьогунату.

wikipedia

79．Замок Хімедзі

Замок Хімеджі (яп. 姫路城, ひめじじょう) — японський замок у місті Хімеджі, префектури Хьоґо, Японія. Назва походить від гори Хіме, біля підніжжя якої він розташований. Також відомий як «замок білої чаплі» (яп. 白鷺城, шірасаґіджьо). Був побудований у 1346 як один із замків роду Акамацу. Знаходиться на високому пагорбі, оточеного трьома кільцями фортечних стін білого кольору, верхня частина яких вкрита сірою черепицею.

wikipedia

80．Замок Вакаяма

Замок Вакаяма (яп. 和歌山城 Wakayama-jō) — японський замок, розташований у місті Вакаяма, префектура Вакаяма, Японія. Протягом більшої частини періоду Едо він був адміністративним центром домену Кішу, який контролювався кадетською гілкою роду Токуґава . Завдяки своїм розмірам і статусу замок Вакаяма був визнаний одним із найважливіших замків сьоґунату Едо. У 1931 році замок було визнано національною пам'яткою Японії[4], а його сад Ніші-но-Мару в 1987 році визнано національною пам'яткою природи[5].

wikipedia

81．Замок Цувано

За́мок Цува́но (яп. 津和野城, つわのじょう, МФА: [t͡suwano d͡ʑoː]) — гірський замок 13 — 19 століття в Японії. Розташовувався на вершині Рейкі, висотою 367 м, на західному березі річки Цувано, в містечку Цувано префектури Сімане. Збудований 1295 року самураєм Йосімі Йоріюкі, володарем західної частини провінції Івамі. Протягом 13 поколінь був резиденцією роду Йосімі, васала могутніх сусідів Оуті та Морі. 1600 року, після битви при Секіґахарі, перейшов до полководця Сакадзакі Наоморі, який втричі збільшив територію замку. 1616 року, у зв'язку зі смертю Сакасакі, став власністю роду Камей. Протягом 1617 — 1869 року був столицею автономного уділу Цувано. Складався з трьох дворів. У підніжжя замку розташовувалися будівлі адміністрації уділу. Головна башта згоріла у 18 столітті. Ліквідований 1871 року, після реставрації Мейдзі. Збереглися двори, стіни і рови замку. Національна пам'ятка історії Японії.

wikipedia

82．Замок Хіросіма

Замок Хіросіма (яп. 広島城, хіросіма-дзьо) — замок у місті Хіросіма, префектури Хіросіма, Японія. Популярна назва «замок коропів» (яп. 鯉城, рідзьо). Збудований у 1589 році як головний замок роду Морі. Згодом, впродовж 300 років, слугував основною резиденцією даймьо Хіросіма-хан.

wikipedia

83．Замок Мацуяма

Замок Мацуя́ма (яп. 松山城 мацуяма-дзьо) — середньовічний за́мок в місті Мацуяма, префектура Ехіме, Японія. Замок відноситься до рівнинно-гірського типу замків.

wikipedia

84．Замок Хірадо

Координати: 33°22′07″ пн. ш. 129°33′27″ сх. д. / 33.368680000027772792° пн. ш. 129.55752000002777891° сх. д. / 33.368680000027772792; 129.55752000002777891

wikipedia

85．Замок Кумамото

Замок Кумамото (яп. 熊本城, кумамото-дзьо) — замок у місті Кумамото, префектури Кумамото, Японія. Популярні назви «замок гінкго» (яп. 銀杏城, ітьодзьо) або «замок ворона» (яп. 烏城, удзьо). Збудований у 1469—1487 роках Ідевою Хіденобу як невеликий форт. Наприкінці 16 — початку 17 століття був перебудований і розширений Като Кійомасою. Згодом, впродовж 300 років, слугував основною резиденцією даймьо Кумамото-хан. Після реставрації Мейдзі, у 1874 році перестав використовуватись. У 1877 році під час Південно-західної війни частина замку згоріла. У 1960 році був реставрований. Сьогодні служить як музей, приклад японської замкової архітектури періоду Едо. Зарахований до національних скарбів Японії. Входить до «трьох видатних замків Японії» разом із замками Хімедзі і Мацумото.

wikipedia

86．Замок Хінокума

За́мок Хіноку́ма (яп. 日隈城, хінокума-дзьо [1]) — замок у районі Кідзанматі міста Хіта, префектури Ойта, Японія. Популярна назва "Кутовий замок" (яп. 隈城, кумадзьо). Збудований у 1592 році силами Міяґі Томойорі, васала Тойотомі Хідейосі. У 1596 році перейшов до Морі Такамаси, який укріпив замок і звів у ньому п'ятиярусну головну вежу. Ліквідований за наказом сьоґуната Едо у 1616 році. Сьогодні на місці залишків замку розмщено парк Кідзан.

wikipedia

87．Гусуку

Гусуку (яп. 御城0 або просто суку (яп. 城 — середньовічні замки феодалів королівства Рюкю, руїни яких розкидані по японському острову Окінава . Практично всі вони були знищені бомбардуваннями американської авіації на кінець Другої світової війни . Столичний замок в Сюрі був відбудований за старими фотографіями в 1990-і роки. У 2000 р руїни окинавських гусуку були визнані ЮНЕСКО пам'ятками Всесвітньої спадщини[1][2] .

wikipedia

88．Замок Сюрі

За́мок Шю́рі (яп. 首里城, しゅりじょう, МФА: [ɕuɾʲi d͡ʑoː]) — замок в Японії, розташований в районі Шюрі міста Наха префектури Окінава. Належить до типу рюкюських замків-святилищ ґуску.

wikipedia

префектура Нагасакі：музей

89．Дедзіма

Деджіма (яп. 出島, деджіма, «висувний острів»; нід. Desjima, лат. Decima) — штучний острів, споруджений 1636 року за наказом самурайського уряду в Едо на півдні Наґасакі, у Японії. Мав форму віяла площею в 1,3 га. Був єдиним осередком японсько-європейської торгівлі, яку вела Голландська Ост-Індійська компанія з 1641 по 1859 роки, в часи ізоляції Японії від Заходу. Відігравав роль японського «вікна в Європу».

wikipedia

90．Мейдзі-мура

Мейдзі-мура (яп. 博物館明治村, хакубуцукан мейдзі-мура, музей "село Мейдзі") - музей просто неба у місті Інуяма, префектура Айті, Японія. Відкритий 18 березня 1965 року, містить пам'ятки архітектури періоду Мейдзі (1868-1912). Засновниками музею були Йосіро Танігуті (яп. 谷口吉郎) і Мотоо Цутікава (яп. 土川元夫)[2]. Власником музею є японська залізнична компанія Meitetsu. Найбільш відомою будовою музею є стара будівля готелю Імперіал[en], яка спочатку знаходилася в Токіо з 1923 по 1967 рік, після чого її було знесено, щоб звільнити місце для нового готелю. Будинок було реконструйовано американським архітектором Френком Райтом і поміщено на територію музею[3].

wikipedia

91．Музей деревини

Музей деревини (яп. 兵庫県立木の殿堂) — музей у м. Камі, префектура Хьоґо, Японія. Музей, що розташований у гірській зоні Міката-ган префектури Хього, представляє різні культури поводженням з деревом у всьому світі. Музей створений, щоб відсвяткувати Національний фестиваль дерева, який проводиться щороку після того, як імператор заснував його після знищення лісів у країні під час Другої світової війни.

wikipedia

префектура Окінава：Ботанічний сад

92．Юбу

Острів Ю́бу (яп. 由布島, ゆぶじま, Юбу-Дзіма, Юфу) — невеликий острів в складі острівної групи Яеяма островів Сакісіма архіпелагу Рюкю. Адміністративно відноситься до округу Такетомі повіту Яеяма префектури Окінава, Японія. Острів розташований біля північно-східних берегів острова Іріомоте, від якого відокремлений вузькою протокою. На півдні острова поширені тропічні ліси.

wikipedia

Токіо：музей мистецтв

93．Музей студії Ghibli

Музей студії «Ghibli» (яп. 三鷹の森ジブリ美術館) — музей робіт японської анімаційної студії Studio Ghibli. Розташований в парку Інокасіра, що в місті Мітака, Японія. Музей, присвячений мистецтву і техніці анімації, водночас поєднує в собі риси музеїв для дітей, технологічних музеїв і музеїв образотворчого мистецтва.

wikipedia

94．Izumi Garden Tower

Izumi Garden Tower (яп. 泉ガーデンタワー) — хмарочос, який знаходиться в особливому районі Токіо Роппонґі, Японія. В будівлі знаходиться готель, фітнес-центр, офіси, магазини та ресторани.

wikipedia

Токіо：станція

95．Токіо (станція)

Станція Токіо (яп. 東京駅 То:кьо: екі) — залізничний вокзал, розташований в бізнес-кварталі Маруноуті району Тійода, недалеко від Гіндзи та Імператорського Палацу.

wikipedia

96．Етідзен-Такефу

Станція Етідзен-Такефу (越前武生駅 Етідзен-Такефу-екі) — залізнична станція Залізниці Фукуй на лінії Фукубу, розташована в місті Етідзен, префектура Фукуй, Японія.

wikipedia

97．Сімо-Хьоґо

Станція Сімо-Хьоґо (下兵庫駅 Сімо-хьоґо-екі) — залізнична станція лінії Мікуні Авара залізниці Етідзен. Розташована у місті Сакай префектури Фукуй, Японія.

wikipedia

98．Мікуні-Дзіндзя

Станція Мікуні-Дзіндзя (三国神社駅 Мікуні-Дзіндзя-екі) — залізнична станція лінії Мікуні Авара залізниці Етідзен, розташована у місті Сакай, префектура Фукуй, Японія.

wikipedia

99．Станція Наґоя

Станція Наґоя (яп. 名古屋駅, なごやえき) — залізнична станція, розташована у Накамура-ку (район Накамура), місті Наґоя, префектурі Айті. Це найбільша у світі залізнична станція за площею поверху (446,000 кв.м., 4,800,000 кв.ф.), а також є штаб-квартирою Central Japan Railway Company (JR Central).

wikipedia

100．Вокзал Осака

Координати: 34°42′09″ пн. ш. 135°29′46″ сх. д. / 34.70250000002777568° пн. ш. 135.49611111113887318° сх. д. / 34.70250000002777568; 135.49611111113887318

wikipedia

Префектура Хоккайдо：парк

101．Парк Макоманай

Парк Макоманай (真駒内公園) розташований в Мінамі, Хоккайдо, що у Японії. В парку знаходяться такі туристичні пам'ятки, як стадіон Макоманай, Льодова арена Макоманай і також Саппорський Музей Сьомги. На терені парку діє невелика гімназія, ресторан та крамниця.

wikipedia

102．Повіт Абута

Пові́т А́бута (яп. 虻田郡, あぶたぐん, МФА: [abuta guɴ]) — повіт в Японії, в округах Сірібесі й Ібурі префектури Хоккайдо.

wikipedia

103．Усу (повіт)

Пові́т У́су (яп. 有珠郡, うすぐん, МФА: [usu̥ guɴ]) — повіт в Японії, в окрузі Ібурі префектури Хоккайдо.

wikipedia

104．Еніва

Ені́ва (яп. 恵庭市, えにわし, МФА: [eɲiwa ɕi̥]) — місто в Японії, в окрузі Ісікарі префектури Хоккайдо.

wikipedia

105．Кімобецу

Кімобе́цу (яп. 喜茂別町, きもべつちょう, МФА: [kimobet͡su̥ t͡ɕoː]) — містечко в Японії, в повіті Іванай округу Сірібесі префектури Хоккайдо. Станом на 1 жовтня 2008 року[1] площа містечка становила &&&&&&&&&&&&0189.0510000189,51 км². Станом на 31 березня 2017[2] населення містечка становило &&&&&&&&&&&02247.&&&&002247 осіб.

wikipedia

106．Куттян

Куття́н (яп. 倶知安町, くっちゃんちょう, МФА: [kut̚.t͡ɕaɴ t͡ɕoː]) — містечко в Японії, в повіті Абута округу Сірібесі префектури Хоккайдо. Станом на 1 жовтня 2008 року[1] площа містечка становила &&&&&&&&&&&&0261.0240000261,24 км². Станом на 31 березня 2017[2] населення містечка становило &&&&&&&&&&016097.&&&&0016 097 осіб.

wikipedia

107．Саппоро

Са́ппоро (яп. 札幌市, さっぽろし, МФА: [sap̚.poɾo ɕi̥]) — місто в Японії, в окрузі Ісікарі префектури Хоккайдо.

wikipedia

108．Сікоцу (озеро)

Озеро Сікоцу (яп. 支笏湖; shikotsu-ko) — кратерне озеро в Японії в місті Тітосе, префектурі Хоккайдо. Лежить у межах Національного парку Сікоцу-Тоя.

wikipedia

109．Повіт Сіраой

Пові́т Сірао́й (яп. 白老郡, しらおいぐん, МФА: [ɕiɾaoi̯ guɴ]) — повіт в Японії, в окрузі Ібурі префектури Хоккайдо.

wikipedia

110．Сіраой (Хоккайдо)

Сірао́й (яп. 白老町, しらおいちょう, МФА: [ɕiɾaoi̯ t͡ɕoː]) — містечко в Японії, в повіті Сіраой округу Ібурі префектури Хоккайдо. Станом на 1 жовтня 2008 року[1] площа містечка становила &&&&&&&&&&&&0425.0750000425,75 км². Станом на 31 березня 2017[2] населення містечка становило &&&&&&&&&&017533.&&&&0017 533 осіб.

wikipedia

111．Собецу

Со́бецу (яп. 壮瞥町, そうべつちょう, МФА: [soːbet͡su̥ t͡ɕoː]) — містечко в Японії, в повіті Усу округу Ібурі префектури Хоккайдо. Станом на 1 жовтня 2008 року[1] площа містечка становила &&&&&&&&&&&&0205.040000205,04 км². Станом на 31 березня 2017[2] населення містечка становило &&&&&&&&&&&02614.&&&&002614 осіб.

wikipedia

112．Дате (Хоккайдо)

Да́те (яп. 伊達市, だてし, МФА: [date ɕi̥]) — місто в Японії, в окрузі Ібурі префектури Хоккайдо.

wikipedia

113．Тітосе

Тітосе́ (яп. 千歳市, ちとせし, МФА: [t͡ɕi̥tose ɕi̥]) — місто в Японії, в окрузі Ісікарі префектури Хоккайдо.

wikipedia

114．Озеро Тоя

Озеро Тоя — вулканічне кальдерне озеро в Національному парку Шикоцу-Тоя, район Абута, Хоккайдо, Японія. Це частина "Глобального геопарку" Кальдера Тоя і вулкан Усу ".

wikipedia

115．Тояко

То́яко (яп. 洞爺湖町, とうやこちょう, МФА: [toːjako t͡ɕoː]) — містечко в Японії, в повіті Абута округу Ібурі префектури Хоккайдо. Станом на 1 жовтня 2008 року[1] площа містечка становила &&&&&&&&&&&&0180.0540000180,54 км². Станом на 31 березня 2017[2] населення містечка становило &&&&&&&&&&&09150.&&&&009150 осіб.

wikipedia

116．Томакомай

Томакома́й (яп. 苫小牧市, とまこまいし, МФА: [tomakomai̥ ɕi̥]) — місто в Японії, в окрузі Ібурі префектури Хоккайдо.

wikipedia

117．Нісеко

Нісе́ко (яп. ニセコ町, にせこちょう, МФА: [ɲiseko muɾa]) — містечко в Японії, в повіті Абута округу Сірібесі префектури Хоккайдо. Станом на 1 жовтня 2008 року[1] площа містечка становила &&&&&&&&&&&&0197.0130000197,13 км². Станом на 31 березня 2017[2] населення містечка становило &&&&&&&&&&&05018.&&&&005018 осіб.

wikipedia

118．Ноборібецу

Ноборібе́цу (яп. 登別市, のぼりべつし, МФА: [noboɾibet͡su̥ ɕi̥]) — місто в Японії, в окрузі Ібурі префектури Хоккайдо.

wikipedia

119．ГЕС Хохейкьо

ГЕС Хохейкьо (яп. 豊平峡発電所 Хо:хеікьо: хацуденшьо, Хепберн: Hōheikyō hatsudensho) — гідроелектростанція в Японії на острові Хоккайдо. Використовує ресурс із річки Тойохіра, яка на північній околиці міста Саппоро впадає ліворуч до Ісікарі, котра сама невдовзі завершується на західному узбережжі острова (басейн Японського моря).

wikipedia

120．Маккарі

Макка́рі (яп. 真狩村, まっかりむら, МФА: [mak̚.kaɾi muɾa]) — село в Японії, в повіті Абута округу Сірібесі префектури Хоккайдо. Станом на 1 жовтня 2008 року[1] площа села становила &&&&&&&&&&&&0114.0430000114,43 км². Станом на 31 березня 2017[2] населення села становило &&&&&&&&&&&02077.&&&&002077 осіб.

wikipedia

121．Сад Кійосумі

Координати: 35°40′47″ пн. ш. 139°47′51″ сх. д. / 35.67994400002777411° пн. ш. 139.79772200002776117° сх. д. / 35.67994400002777411; 139.79772200002776117

wikipedia

122．Сад Кансен-ен

Координати: 35°42′42″ пн. ш. 139°42′57″ сх. д. / 35.71170000002777556° пн. ш. 139.71610000002777952° сх. д. / 35.71170000002777556; 139.71610000002777952

wikipedia

123．Парк Уено

Па́рк Уе́но (яп. 上野公園, うえのこうえん; МФА: [ueno koːeɴ]) — парк в Японії, в столиці Токіо. Розташований на заході району Тайто. Один з освітньо-культурних центрів столиці, місце дозвілля токійців.

wikipedia

124．Сад Сін-Едоґава

Координати: 35°42′47″ пн. ш. 139°43′21″ сх. д. / 35.71311111002777494° пн. ш. 139.72261111002777056° сх. д. / 35.71311111002777494; 139.72261111002777056

wikipedia

125．Рікугіен

Рікугіен (яп. 六義園) — ландшафтний парк, що розташований у столиці Японії, місті Токіо у районі Бункьо — одному із особливих районів Токіо, відомому як великий навчальний центр з багатою історією. Назва саду походить від поєднання двох понять — «рікугі», який символізує шість видів середньовічної поезії вака, а «ен» — сад або парк. Центральне місце в парку займає невеликий, викопаний вручну ставок з різними горбкуватими островами. Навколо ставка розташовані лісові масиви, поодинокі посадки вільноростучих і стрижених форм, пагорби з японськими скульптурами і кам'яними ліхтариками і кілька чайних будиночків.

wikipedia

126．Неприпустима назва

wikipedia

127．Ібукі (гора)

Ібукі — гора в Японії, префектура Шіґа.

wikipedia

128．Окісіма

Окісі́ма або Окіносіма (яп. 沖島[1]) — острів в Японії, у озері Біва. Належить місту Оміхатіман у префектурі Сіґа.

wikipedia

129．Такесіма (Сіґа)

Такесіма (яп. 多景島, «острів Таке»[1]) — острів в Японії, в озері Біва. Належить місту Хіконе у префектурі Сіґа. Знаходиться 6 км західніше міського порту.

wikipedia

130．Острів Тікубу

О́стрів Тіку́бу або Тікубусі́ма (яп. 竹生島, ちくぶしま МФА: [t͡ɕi̥kubu ɕima]) — острів в Японії, у озері Біва. Належить місту Наґахама у префектурі Сіґа. Зарахований до 8 найпрекрасніших краєвидів озера Біва. Берегова лінія острова становить близько 2 км, площа — 140 м, а висота над рівнем озера — 197 м. В геологічній будові острова переважає граніт. У середньовіччі використовувався сусідніми володарями як місце заслання непокірних.

wikipedia

131．Монастир Бьодо

Монасти́р Бьо́до або Бьо́до-і́н (яп. 平等院, びょうどういん, МФА: [bʲoːdoː in], «монастир рівності») — буддистський монастир в Японії. Розташований за адресою: префектура Кіото, місто Удзі, мікрорайон Удзі-Ренґе 116. Монастирський титул — гора Ранкового сонця[1]. Головною святинею монастиря є статуя будди Аміди. До цінних пам'яток належать храм феніксів (національний скарб Японії). До середини 19 століття перебував під відомством двох сект: Тендай і Дзьодо. Об'єкт Світової Спадщини ЮНЕСКО в Японії, Національний скарб Японії.

wikipedia

132．Ама-но-хасідате

Координати: 35°34′10″ пн. ш. 135°11′31″ сх. д. / 35.56956111002777732° пн. ш. 135.19200833002776108° сх. д. / 35.56956111002777732; 135.19200833002776108

wikipedia

133．Іцукушіма

Іцукусіма (яп. 厳島) — острів у Внутрішньому Японському морі, південно-західній частині Хірошімської затоки. Більш знаний під іменем Міяджіма (宮島, «палацовий острів» або «острів святилища») завдяки синтоїстському святилищу Іцукушіма, що розташоване на його узбережжі. До 2005 року вся територія острова належала містечку Міяджіма (宮島町), яке нині є складовою частиною міста Хацукаіті префекутри Хірошіма.

wikipedia

134．Міст Сето

Мі́ст Сето́ (яп. 瀬戸大橋, せとおおはし, сето охасі, «Великий міст Внутрішнього Японського моря») — шляхопровід через Внутрішнє Японське море, який сполучає острови Шікоку і Хонсю. Відкритий 10 квітня 1988 року.

wikipedia

135．Томо (Хіросіма)

То́мо (яп. 鞆町, ともちょう, МФА: [tomo t͡ɕoː]) — містечко в Японії, в повіті Нумакума префектури Хіросіма. Існувало протягом 1889—1956 років. 30 вересня 1956 року увійшло до складу міста Фукуяма. Становить особливий район Фукуями.

wikipedia

136．Наошіма (Каґава)

Наоші́ма (яп. 直島町, なおしまちょう, МФА: [naoɕima t͡ɕoː]?) — містечко в Японії, в повіті Каґава префектури Каґава. Розташоване в північній частині префектури, на островах Наошіма. Отримало статус містечка 1954 року. Площа становить 14,23 км². Станом на 1 липня 2012 року населення складало 3258 осіб, густота населення — 229 осіб/км². В населеному пункті розташовані численні музеї сучасного мистецтва на острові Наошіма, що перетворений на велику експериментальну художню студію.

wikipedia

137．Харімське море

Харімське море (яп. 播磨灘, はりまなだ, харіма-нада) — східна складова Внутрішнього Японського моря.

wikipedia

138．Неприпустима назва

wikipedia

139．Танге Кендзо

Кендзо Танге (яп. 丹 下 健 三 Танге Кендзо:?, 4 вересня 1913 — 22 березня 2005)  — японський архітектор. Відштовхуючись від традиційної японської естетики та структурних принципів, проєктував на «інтернаціональному стилі» (муніципалітет Токіо, 1952-57) і стилі «хай-тек» (штаб-квартира Fuji Television, 1996).

wikipedia

140．Ян Летцель

Ян Летцель (чеськ. Jan Letzel; 9 квітня 1880, Наход, Богемія — 26 січня 1925, Прага) — чеський архітектор, найбільш відомий тим, що спроєктував цегляну будівлю промислової палати Хіросіми, нині відому як «Купол Гембаку» або «Атомний купол», вцілілий після атомного бомбардування 6 серпня 1945 року.

wikipedia

141．Ріцурін (сад)

Сад Ріцурін (яп. 栗林公園 Ritsurin Kōen, букв. "каштановий гай") — один з найвідоміших історичних садів Японії. Сад розташований у місті Такамацу і є одним з його головних визначних пам'яток. У саду є чайний будиночок, різні експонати народних мистецтв і ремесел (у тому числі Музей народних промислів провінції Санукі), а також різні предмети народних мистецтв і ремесел на продаж.

wikipedia

142．Неприпустима назва

wikipedia

143．Сад Ґловера

Сад Ґловера (яп. グラバー園, ぐらばーえん, ґураба-ен; англ. Glover Garden) — гірський парк з архітектурними ансаблями західного стилю 2-ї половини 20 століття в Наґасакі, Японія.

wikipedia

144．Ікі (острів)

Ікі (яп. 壱岐島, いきのしま Ікі-но-сіма) — острів в Японії, розташований в Цусімській протоці, в морі Ґенкай, за 20 км від берегів великого острова Кюсю. Адміністративно входить до префектури Наґасакі. Головний населений пункт на острові — місто Ікі.

wikipedia

145．Цусіма (острів)

Цусіма або Цушіма (яп. 対馬, 対馬島 つしま)— острів у Японському морі, розташований між Цусімською і Корейською протоками. Належить префектурі Нагасакі, Японія. Є шостим за величиною островом Японського архіпелагу[2] і найбільшим островом префектури Нагасакі.

wikipedia

146．Парк Хейвадай

Парк Хейвадай (яп. 平和台公園) або Парк миру Міядзакі — муніципальний парк у Міядзакі, в префектурі Міядзакі на японському острові Кюсю. Популярне місце для медового місяця серед японських пар, в цьому парку побудована «Вежа Миру» яка викликала суперечки через своє місце в історії Японії.

wikipedia

147．Неприпустима назва

wikipedia

148．Неприпустима назва

wikipedia

Префектура Хіросіма：узбережжя

149．Іцукушіма

Іцукусіма (яп. 厳島) — острів у Внутрішньому Японському морі, південно-західній частині Хірошімської затоки. Більш знаний під іменем Міяджіма (宮島, «палацовий острів» або «острів святилища») завдяки синтоїстському святилищу Іцукушіма, що розташоване на його узбережжі. До 2005 року вся територія острова належала містечку Міяджіма (宮島町), яке нині є складовою частиною міста Хацукаіті префекутри Хірошіма.

wikipedia

150．Санріку

Координати: 39°58′14″ пн. ш. 141°57′15″ сх. д. / 39.97055556002777621° пн. ш. 141.95416667002777444° сх. д. / 39.97055556002777621; 141.95416667002777444

wikipedia

151．Такетомі (острів)

Острів Такето́мі (яп. 竹富島, たけとみじま, Такетомі-Дзіма) — невеликий острів в групі Яеяма островів Сакісіма архіпелагу Рюкю, Японія. Адміністративно належить до округу Такетомі району Яеяма префектури Окінава.

wikipedia

152．Танеґасіма

Танеґасіма або Острів Тане́ (яп. 種子島, たねがしま, «Насінний острів») — острів на півдні Японського архіпелагу. Розташований на південь від Кюсю, на межі Тихого океану та Східнокитайського моря. Належить до префектури Каґосіма, Японія.

wikipedia

153．Томо (Хіросіма)

То́мо (яп. 鞆町, ともちょう, МФА: [tomo t͡ɕoː]) — містечко в Японії, в повіті Нумакума префектури Хіросіма. Існувало протягом 1889—1956 років. 30 вересня 1956 року увійшло до складу міста Фукуяма. Становить особливий район Фукуями.

wikipedia

154．Мацусіма

Координати: 38°22′ пн. ш. 141°04′ сх. д. / 38.367° пн. ш. 141.067° сх. д. / 38.367; 141.067

wikipedia

155．Якусіма

Координати: 30°21′31″ пн. ш. 130°31′43″ сх. д. / 30.35861° пн. ш. 130.52861° сх. д. / 30.35861; 130.52861

wikipedia

Токіо：міст

156．Сінбасі

Координати: 35°39′57″ пн. ш. 139°45′41″ сх. д. / 35.6659527778057779° пн. ш. 139.76147777780775527° сх. д. / 35.6659527778057779; 139.76147777780775527 Сімбасі (яп. 新橋) — квартал у районі Мінато в Токіо (столиці Японії). Розташований південніше Ґіндза, на захід від Цукідзі, на схід від Тораномона та на північ від Гамамацучо.

wikipedia

157．Мавпячий міст

Ма́впячий мі́ст (яп. 猿橋, さるはし, МФА: [saɾuhaɕi]) — дерев'яний міст в Японії, над річкою Кацура. Розташований в кварталі Сарухасі міста Оцукі префектури Яманасі. Один з трьох «дивних мостів» періоду Едо. Споруджений на двох дерев'яних платформах, що нагадують сходи догори дригом. Отримав назву від асоціації з мавпами, що долають річку вхопившись за ліаноподібні гілки гліциній. Використовується як пішохідний міст. Висота — 30,9 м, ширина — 3,3 м.

wikipedia

158．Міст Сето

Мі́ст Сето́ (яп. 瀬戸大橋, せとおおはし, сето охасі, «Великий міст Внутрішнього Японського моря») — шляхопровід через Внутрішнє Японське море, який сполучає острови Шікоку і Хонсю. Відкритий 10 квітня 1988 року. Великий міст Сето — це цілісний комплекс, що складається з 6 мостів, ланцюжком витягнутих з півночі на південь на відстань 37,3 км. Для зведення опор будівельники скористалися маленькими острівцями в акваторії Внутрішнього моря, ширина якого в цьому місці становить 9,4 км. З шести мостів три — висячі, два — вантові і один — з крізними фермами. За своїм призначенням Сето Охасі — міст суміщений. Верхній його ярус — чотирисмугова автодорога, нижній призначений для залізничного сполучення.

wikipedia

159．Міст Акінада

Мі́ст Акіна́да (яп. 安芸灘大橋, あきなだおおはし, акі-нада охасі, «Великий міст моря Акі») — підвісний міст в Японії, в префектурі Хіросіма. Прокладений між островами Хонсю, Менеко та Сімо-Камаґарі через протоку Менеко у Внутрішньому Японському морі. Загальна довжина — 1 175 м. Довжина прольоту — 750 м. Відкритий 18 січня 2000 року. Один із 8 мостів, що сполучають острови Ґеййо моря Акі з островом Хонсю. Порядковий номер — «1». Розташований на платному префектурному автошляху № 74, що сполучає райони Кавадзірі та Сімо-Камаґарі міста Куре.

wikipedia

160．Міст Камаґарі

Мі́ст Камаґа́рі (яп. 蒲刈大橋, かまがりおおはし, камаґарі охасі, «Великий міст Камаґарі») — фермовий міст в Японії, в префектурі Хіросіма. Прокладений між островами Сімо-Камаґарі та Камі-Камаґарі через протоку Санносе у Внутрішньому Японському морі. Загальна довжина — 480 м. Довжина прольоту — 225 м. Відкритий в жовтні 1979 року. Один із 8 мостів, що сполучають острови Ґеййо моря Акі з островом Хонсю. Порядковий номер — «2». Сполучає райони Камаґарі та Сімо-Камаґарі міста Куре.

wikipedia

161．Міст Цуносіма

Міст Цуносіма (яп. 角島大橋) — міст, розташований у префектурі Ямагуті, Японія, що має довжину 1780 метрів і сполучає острів Цуносіма з основною частиною Японії. Він є другим за довжиною мостом у країні. Міст Цуносіма перетинає протоку Амагасето в Японському морі, з'єднуючи острів Цуносіма з основною частиною країни[1]. Його довжина складає 1780 метрів, що робить його другим за довжиною мостом в Японії після Акасі Кайке[2][3].

wikipedia

162．Міст Хірадо

Шаблон:Міст: невідомі параметри: |на мапі яндекс= Міст Хірадо (англ. Hirado Bridge, яп. 平戸大橋 — Хірадо — Охаші) — підвісний міст у префектурі Нагасакі, що з'єднує два острови Кюсю і Хірадо.

wikipedia

Хоккайдо：острів

163．Ітуруп

Ітуру́п (рос. Итуруп) або Еторо́фу (яп. 択捉島, えとろふとう, МФА: [etoroɸu toː]) — острів у північно-західній частині Тихого океану. Назва походить від айнського слова Етороп, що означає «Мисовий»[5]. Найбільший серед Курильських островів. Відокремлений від острова Уруп протокою Фріза на півночі і протокою Катерини від острова Кунашир на півдні. Із західного боку омивається водами Охотського моря, а зі східного — Тихого океану.

wikipedia

164．Окушірі (острів)

О́стрів Окуші́рі (яп. 奥尻島, おくしりとう, МФА: [oku̥ɕiɾʲi toː]) — острів Японського архіпелагу. Розташований в Японському морі, на південному заході острова Хоккайдо. Належить містечку Окушірі, префектура Хоккайдо, Японія. Площа — &&&&&&&&&&&&0142.0730000142,73 км²[2]. Протяжність берегової лінії — &&&&&&&&&&&&&067.050000067,5 км[2]. Берега урвисті, важкопрохідні. Найвища точка — гора Камуй, висотою 584 м, розташована в центральній частині острова. Послення і порти розкидані біля її підніжжя. На схід від гори розміщується порт Окушірі, а на півдні — аеропорт Окушірі[2]. Населення — &&&&&&&&&&&03643.&&&&003643 осіб (2005). Більшість мешканців проживає на сході та півдні. Острів сполучається з Хакодате літаком та поромами.

wikipedia

165．Кунашир

Кунаши́р (рос. Кунашир, яп. 国後島, くなしりとう, МФА: [kunaɕiɾʲi toː]) — острів вулканічного походження в північно-західній частині Тихого океану. Належить до групи Курильських островів. Адміністративно входить до округу Немуро Префектура Хоккайдо, Японія.[4] Знаходиться під окупаційною владою Росії, яка відносить його до складу Южно-Курильського міського округу Сахалінської області.

wikipedia

166．Шикотан

Шикотан (рос. Шикотан, яп. 色丹島 Сікотан-то:) — найбільший острів Малої гряди Курильських островів. Разом з островами Хабомай Радянський Союз готовий був передати його Японії в 1956 році у разі укладання мирної угоди між двома країнами, котра так і не була підписана. Японія донині не визнає суверенітету Росії над цим островом.

wikipedia

167．Теурі (острів)

Острів Теурі (天 売 島 Теурі-тō) - острів у Японському морі 30 км на захід від порту Хаборо в Хаборо, округ Томамае, в субпрефектурі Румой в Хоккайдо . Острів разом із сусіднім островом Ягісірі на його східній стороні належить містечку Хаборо в субпрефектурі Румой. Острів має площу 5,5 квадратних кілометрів (2,1 кв. Милі), з 12 км берегової лінії, а населення станом на 31 березня 2008 року, становить 317 людини. Кажуть, що назва острова походить від мови айну, де цю назву можна було інтерпретувати як "риба назад" або "нога".

wikipedia

168．Протока Немуро

Прото́ка Немуро (Кунаширська; рос. Кунаширский пролив, яп. 根室海峡, трансліт. Немуро кайкйо) — протока Курильських островів, що відокремлює острів Кунашир на сході від японського острова Хоккайдо на заході, з'єднує Охотське море на півночі та протоку Зради на півдні. Довжина близько 76 км, ширина від 24 км на півдні до 44 км на півночі. Глибини біля північного входу до 2500 м, біля південного — 17—20 м[1].

wikipedia

169．Бентен-Дзіма

Бентен-Дзіма[1] (яп. 弁天島) — невеликий безлюдний острів, розташований на північний захід від мису Соя. Незважаючи на те, що на цьому мису встановлено меморіал з пам'яткою про те, що це — найпівнічніша точка японської суші, насправді найпівнічніша точка суші під японським контролем — північний край цього острова. Площа острова становить лише 0,005 км2, периметр — 0,5 км, а його найвища точка підноситься всього на 20 метрів над морем. Фауна представлена в основному птахами і морськими їжаками.

wikipedia

170．Мінамі-Торісіма

О́стрів Міна́мі-Торісі́ма (яп. 南鳥島, みなみとりしま, МФА: [mʲinamʲi toɾʲiɕima], «Південний пташиний острів») або о́стрів Ма́рка (англ. Marcus Island) — острів у західній частині Тихого океану. Найсхідніша точка Японії. Належить селу Оґасавара області Оґасавара префектури Токіо. Мінамі-Торісіма — це острів-риф у вигляді трикутника, що піднімається над водою, в середньому, на 9 м. Його площа становить близько 1,51 км². Довжина берегової лінії становить 7,6 км. Мінамі-Торісіма зараховується до островів Оґасавара, проте, фактично, він є одиноким островом, віддаленим на 1200 км на південний схід від оґасаварського острова Тітідзіма[1].

wikipedia

171．Інамба (острів)

О́стрів Іна́мба (яп. 藺灘波島, いなんばじま, МФА: [inambad͡ʑima]) — безлюдний острів вулканічного походження в західній частині Тихого океану. Складова групи островів Ідзу, один з малих островів групи. Належить селу Мікурадзіма області Міяке префектури Токіо, Японія. Станом на 2007 рік площа острова становила 0,005 км². Має вигляд скелі, що виглядає з морської поверхні. Найвища точка — 75 м.

wikipedia

172．Удоне (острів)

О́стрів Удоне́ (яп. 鵜渡根島, うどねじま, МФА: [udoned͡ʑima], «Острів богині Удоне») — безлюдний острів вулканічного походження в західній частині Тихого океану. Складова групи островів Ідзу. Розташований між островами Тосіма та Ніїдзіма. Вважається відгалуженням останнього. Належить селу Ніїдзіма області Осіма префектури Токіо, Японія. Станом на 2007 рік площа острова становила 0,4 км²; довжина — 1,5 км, ширина — 0,4 км, довжина берегової лінії — 3,3 км. Береги важкодоступні, скелясті. В центрі острова лежить вулкан, висотою 209 м, вивержень якого не зафіксовано. Прибережні води багаті на омарів. Назва острова походить від синтоїстської богині Удоне, дружини земного божества Котосіронусі.

wikipedia

173．Онохара (острів)

О́стрів О́нохара (яп. 大野原島, おおのはらじま, МФА: [oːnohaɾad͡ʑima]) — безлюдний острів вулканічного походження в західній частині Тихого океану. Складова групи островів Ідзу, один з малих островів групи. Належить селу Міяке області Міяке префектури Токіо, Японія. Станом на 2007 рік площа острова становила 0,02 км². Складається з трьох окремих скель, що виглядають з морської поверхні. Найвища точка — бескид Коясу, висотою 114 м. Берега скелясті й важкодоступні.

wikipedia

174．Дзінай (острів)

О́стрів Дзіна́й (яп. 地内島, じないとう, МФА: [d͡ʑinai̯toː]) — безлюдний острів вулканічного походження в західній частині Тихого океану. Складова групи островів Ідзу, один з малих островів групи. Належить селу Ніїдзіма області Ніїдзіма префектури Токіо, Японія. Розташований на заході острова Ніїдзіма. Має форму букви Г, обернену ліворуч. Найвища точка — 76,6 м.

wikipedia

175．Скеля Софу

Ске́ля Со́фу або Дружи́́на Ло́та (яп. 孀婦岩, そうふがん, МФА: [soːfugaɴ], «Вдовина скеля») — безлюдний острів вулканічного походження в західній частині Тихого океану. Складова групи островів Ідзу, один з малих островів групи. Належить області Хатідзьо префектури Токіо, Японія. Не підпорядкований жодному населеному пункту області. Станом на 2007 рік площа острова становила 0,005 км. Має вигляд скелі, висотою 99 м, що виглядає з морської поверхні.

wikipedia

176．Скелі Байонез

Ске́лі Байоне́з (яп. ベヨネース列岩, ベヨネースれつがん, МФА: [bejoneːsu̥ ɾet͡sugan]; англ. Bayonnaise Rocks) — група безлюдних островів вулканічного походження в західній частині Тихого океану. Складова групи островів Ідзу. Належать області Хатідзьо префектури Токіо, Японія. Віддалені від Токіо на 408 км. Не підпорядковані жодному населеному пункту області. Станом на 2007 рік площа скель становила 0,01 км. Найвища точка — 9,9 м. Названі на честь французького корабля «Байонез», що 1846 року відкрив їх.

wikipedia

177．Окіноторі

Окіноторі (яп. 沖ノ鳥島) — кораловий атол на заході Тихого океану. Частина Палау-Кюсюйського підводного хребта на сході Філіппінського моря. Належить Японії. Є найпівденнішою точкою країни. Атол складається з трьох острів. Площа — 8482 м². Найвища точка — 1,5 м над рівнем моря. Більша частина атола піднімається на 20—30 см над морем під час відпливу та затоплюється під час припливу. Постійного населення немає. У лагуні на бетонній платформі розміром 100×50 м розташована науково-дослідна станція.

wikipedia

178．Аоґасіма (острів)

О́стрів Аоґасі́ма (яп. 青ヶ島, あおがしま, МФА: [aogaɕima], «Синій острів») — острів вулканічного походження в західній частині Тихого океану. Складова частина групи островів Ідзу, один з семи великих острів групи. Належить селу Аоґасіма області Хатідзьо префектури Токіо, Японія. Віддалений від острова Хатідзьо на 67 км. Станом на 2021 рік площа острова становила 5,98 км², населення — 170 осіб; довжина — 3,5 км, ширина — 2 км. За обрисами острів нагадує еліпс. У північно-західній острова лежить вулкан Маруяма. Його найвища точка, Оотонбу,, заввишки 423 м над рівнем моря. Вулкан має подвійну кальдеру. На острові є геотермальні джерела. Береги скелясті й важкодоступні, піднятися на них можна лише звивистою дорогою. Клімат субтропічний. Внутрішня кальдера засаджена камеліями[3].

wikipedia

179．Острів Кодзу

О́стрів Ко́дзу або Ко́дзусіма (яп. 神津島, こうづしま, МФА: [koːd͡zuɕima], «Божественний острів») — острів вулканічного походження в західній частині Тихого океану. Складова групи островів Ідзу, один з семи найбільших островів групи. Належить селу Кодзусіма області Осіма префектури Токіо, Японія. Віддалений від столиці на 187 км. Станом на 2007 рік площа острова становила 18,87 км², населення — 1914 осіб; довжина — 8 км, ширина — 4 км. В центрі острова лежить вулкан Тендзьо, висотою 574 м, останні виверження якого зафіксовані в 832 і 838 роках. Схили вулкану покриті камеліями та низькорослими субтропічними рослинами. У підніжжя розташовані ставки Фудо й Тійо. На вершині вулкану ьере початок струмок Кодзу, що протікає центральною частиною села й впадає у Тихий океан. Берег скелястий і важкодоступний. В районах заток Міура й Тако розташовані природні берегові печери, найбільшою з яких є Камаґасіта. Назва острова походить від легенди, за якою на ньому проходила рада синтоїстських божеств на чолі з Котосіронусі. Засновником острова вважається бог Моноїміна, який вшановується в місцевому святилищі Моноїміна. Острів є складовою Національного парку Фудзі-Хаконе-Ідзу.

wikipedia

180．Острів Сікіне

О́стрів Сікіне́ (яп. 式根島, しきねじま, МФА: [ɕikʲined͡ʑima]) — острів вулканічного походження в західній частині Тихого океану. Складова групи островів Ідзу, один з малих островів групи. Належить селу Ніїдзіма області Осіма префектури Токіо, Японія. Станом на 2007 рік площа острова становила 3,82 км², населення — 600 осіб; довжина — 3,7 км. Початково був півостровом острова Ніїдзіма, що після великого землетрусу між 1688 — 1704 роками виділився у окремий острів. В центрі острова лежить вулкан Камбікі, висотою 109 м. Берега скелясті й важкодоступні. В районах заток Нобусі, Оура, Окама розташовані піщані пляжі. На півдні існують гарячі джерела Асіцукі й Дзіната. Через спекотний вологий клімат значну частину лісів складають камелії та нагеї. До 1889 року був безлюдним островом. Основою економіки є рибальство та туризм — пляжний відпочинок, серфінг, підводне плавання тощо. Сполучення зі столицею здійснюється поромами. На території найстарішого північного порту Томарі розташоване однойменне синтоїстське святилище.

wikipedia

181．Острів Ніїдзіма

О́стрів Ніїдзі́ма або Ніїджі́ма (яп. 新島, にいじま, МФА: [ɲiːd͡ʑima], «Новий острів») — острів вулканічного походження в західній частині Тихого океану. Складова групи островів Ідзу, один з семи найбільших островів групи. Належить селу Ніїдзіма області Осіма префектури Токіо, Японія. Станом на 2007 рік площа острова становила 23,53 км², населення — 2420 особи; довжина — 11 км, ширина — 3 км. В центрі острова лежить вулкан Міяцука, висотою 508 м, останнє виверження якого зафіксоване 886 року. До 1871 року острів використовувався японською владою як місце заслання злочинців. У другій половині 20 століття, після входження до складу Національного парку Фудзі-Хаконе-Ідзу, він розвивається як туристичний осередок. Серед лісів острова переважають гінкго, саговик, міхелія. Головні історичні пам'ятки — буддистський монастир Дзьоейдзі та синтоїстське святилище Сандзюся. На острові існують штучні гарячі джерела. Сполучення зі столицею здійснюється поромами, що проходять через Осіму та Тосіму, а також літаками.

wikipedia

182．Хатідзьо (острів)

О́стрів Хатідзьо́ (яп. 八丈島, はちじょうじま, МФА: [hat͡ɕid͡ʑoːd͡ʑima], «Острів Хатіро») — острів вулканічного походження в західній частині Тихого океану. Складова групи островів Ідзу, другий за величиною найбільший острів групи. Належить містечку Хатідзьо області Хатідзьо префектури Токіо, Японія. Віддалений від столиці Токіо на 290 км. Станом на 2007 рік площа острова становила 62,52 км², населення — 8363 особи, довжина — 14 км, довжина берегової лінії — 59 км.

wikipedia

183．Мікура (острів)

О́стрів Мікура́ або Мікурадзі́ма (яп. 御蔵島, みくらじま, МФА: [mʲikuɾad͡ʑima], «Коморний острів») — острів вулканічного походження в західній частині Тихого океану. Складова групи островів Ідзу, один з семи найбільших островів групи. Належить селу Мікурадзіма області Міяке префектури Токіо, Японія. Станом на 2007 рік площа острова становила 20,58 км², населення — 313 особи. В центрі острова лежить вулкан Ояма, висотою 851 м. Берег переважно скелястий і важкодоступний. Природних портів немає. Сполучення зі столицею здійснюється через штучний порт поромом. Островом протікають річки Хірасімідзу й Осімаваке, що є рідкістю для островів групи. Головна рослинність — субтропічні ліси: шовковиця, каштанник і самшит. До кінця 17 століття острів був безлюдним. На початку 18 століття переселенці з сусіднього острова Міяке заснували на ньому поселення. До 1939 року життя остров'ян підтримували постійні безкоштовні поставки продовольства з Токіо. Тривалий час основою економіки острова був збут самшиту й побутових виробів з нього. Через припинення продовольчих поставок та відсутність попиту на самшит у зв'язку з розвитком хімічної промисловості, населення острова скорочується.

wikipedia

184．Міяке (острів)

О́стрів Міяке́ (яп. 三宅島, みやけじま, МФА: [mʲijaked͡ʑima], «Святилищний острів») — острів вулканічного походження в західній частині Тихого океану. Складова групи островів Ідзу, третій за величиною найбільший острів групи. Належить селу Міяке області Міяке префектури Токіо, Японія. Станом на 2007 рік площа острова становила 55,48 км², населення — 2382 осіб. За формою нагадує еліпс, діаметром 7—10 км.

wikipedia

185．Еносіма

Еносіма (яп. 江の島) — невеликий японський курортний півострів вулканічного походження, який знаходиться у Саґамській затоці, в префектурі Канаґава. Адміністративно острів є частиною міста Фудзісава і знаходиться в міському районі Катасе, що названий так на честь однойменної річки. Півострів з'єднується з материком металевим мостом протяжністю 600 метрів, а також вузким природним насипом (Томболо) у тому ж місці.[1]

wikipedia

186．Авасіма (Ніїґата)

Авасіма або Острів Ава (яп. 粟島, あわしま, авасіма, «острів піни») — японський острів у східній частині Японського моря. Є складовою префектури Ніїґата. У адміністративному відношенні належить селу Авасімаура, що займає усю площу острова. На 1 січня 2008 року площа острова становила 9,86 км², населення — 412 мешканці, а густота населення — 41,8 осіб/км².

wikipedia

187．Садо (острів)

Острів Садо (яп. 佐渡島, さどがしま, садо-ґа-сіма, «садоський острів») — острів у східній частині Японського моря. Належить префектурі Ніїґата, Японія. За винятком 4 великих островів Японського архіпелагу є четвертим за величиною японським островом після Ітурупа, Кунашира і Окінави[2]. Адміністративним центром острова є однойменне місто Садо, що займає усю площу цього острова.

wikipedia

188．Камішіма

Камі-шіма — острів в центрі Японії що адміністративно є частиною міста Тоба префектури Міе. Найбільший з островів Тоба. Розташований в Бухті Іса. Назва перекладається як острів камі (сінтоїстського божества) через святиню Яцусіро Дзідзя. Має два храми та один молитовний дім. Раніше називався Каджіма.

wikipedia

189．Сугашіма

Суґашіма (острів Суґа) — острів у центрі Японії, що адміністративно є частиною міста Тоба префектури Міє, Японія. Один з основних островів міста Тоба. Острів розташований в затоці Ісе біля східного узбережжя центральної частини острова Хонсю за 3 км на схід від острова Тошіджіма та на північному заході від острова Камішіма. Суґашіма є другим за величиною островом, після Тошіджіма, який входить до складу міста Тоба. Він розташований у межах національного парку Ісе-Шима.

wikipedia

190．Тошіджіма

Тошіджіма — населений острів в центрі Японії, адміністративна частина міста Тоба префектури Міє. Найбільший з островів міста Тоба, розміщується в затоці Ісе, біля східного узбережжя острова Хонсю. Лежить за 2,5 км північно-східніше порту Тоба, складається з трьох поселень — Момоторі, Тоші й Тошівагу. Площа території — 6,98 км², окружність — 26,3 км. 80 % території острова перебуває під лісом, що визнаний пам'яткою природи. Навколо розташовані безлюдні острови Козукумідзіма, Озукумідзіма, Онакаямадзіма, Тобісіма, Укісіма, Ушидзіма. Основними галузями промисловості є рибальство та туризм. Острів сполучається морським транспортом з портами Ваго, Момоторічо, Садамаха; рейси муніципальним лайнером здійснюються 8-10 разів щоденно[1].

wikipedia

191．Наканошіма

Координати: 34°41′30″ пн. ш. 135°29′27″ сх. д. / 34.69172200002777373° пн. ш. 135.49102100002775728° сх. д. / 34.69172200002777373; 135.49102100002775728 Наканошіма (яп. 中之島) - це вузька піщана мілина довжиною 3 км і площею 50 га в Кіта-ку, місто Осака, Японія, яка розділяє Кю-йодо на річки Тосаборі і Доджима. На Наканошімі розташовано багато урядових і комерційних офісів (включаючи мерію Осаки), музеїв та інших культурних об'єктів.

wikipedia

192．Авадзі

Острів Авадзі або Аваджі (яп. 淡路島, あわじしま, авадзі-сіма) — найбільший острів Внутрішнього Японського моря. Розташований у його східній частині, між Харімським морем і Осацькою затокою, на південь від префектури Хьоґо. Четвертий серед малих островів Японського архіпелагу після Садо, Амамі-Осіми та Цусіми. Площа становить 592,25 км²[2], населення — 151 391 мешканець[3]. Адміністративно належить до міст Авадзі, Мінамі-Авадзі і Сумото префектури Хьоґо. Політичний, економічний і культурний центром знаходиться в Сумото. Сполучається із Сікоку мостом Онаруто (1985), а із Хонсю — великим мостом Акасі. Острів перетинає автодорожня магістраль «Кобе-Авадзі-Наруто», як сполучає Сікоку з Хонсю.

wikipedia

193．Окі (острови)

Острови Окі (яп. 隠岐諸島, окі-сьото) — група островів у Японському морі, за 50 км північніше берегової лінії острова Хонсю. Належать префектурі Сімане, Японія. Група складається з 5-х великих островів, так званих 3-х «передніх островів» — Тібурідзіма (知夫里島), Наканосіма (中ノ島) і Нісіносіма (西ノ島), та 1-го «заднього» — Дого (島後). Поруч з ними розташовано близько 18 малих островів і скель. Острови утворилися у період палеоліту в результаті виверження вулканів гряди Пектусан, яка тягнеться з Корейського півострова до берегів Хонсю по дну Японського моря.

wikipedia

194．Острів Ета

О́стрів Е́та або Етадзі́ма (яп. 江田島, えたじま, МФА: [etad͡ʑima]) — острів у Хіросіміській затоці Внутрішнього Японського моря. Розташований на заході префектури Хіросіма, Японія. Складова островів Ґеййо. Адміністративно належить місту Етадзіма. Площа становить близько 30 км². Рельєф гористий, рівнин мало. Основна гірська порода — граніт. Найвища точка — гора Фурутака (376 м). На сході межує з містом Куре через затоку Куре, на півночі — з містом Хіросіма через острів Ніносіма. На південному заході сполучається з островом Номі через перешийок Хітоносе. Поселення зосереджені на береговій лінії й розкидані по всьому острову. Частина гірських схилів перероблені під терасні заливні поля та городи. Протягом 1888—1945 року було місцем розташування Військової академії Імперського флоту Японії.

wikipedia

195．Сімо-Камаґарі

Сімо́-Камаґа́рі (яп. 下蒲刈島, しもかまがりじま, сімо-камаґарі-дзіма, «острів Нижній Камаґарі») — острів у Внутрішньому Японському морі. Належить до групи островів Ґеййо. Площа 7,927 км². Населення 2223 особи. Розташований на південному заході префектури Хіросіма, на півдні міста Куре. Входить до складу кварталу Сімо-Камаґарі, колишнього містечка Сімо-Камаґарі[1].

wikipedia

196．Суо-Осіма

Суо́-О́сіма (яп. 周防大島, すおうおおしま) — японський острів, у західній частині Внутрішнього Японського моря, на південному сході префектури Ямаґуті. Знаходиться під управлінням містечка Суо-Осіма. Також відомий як Ясіродзіма (屋代島) Площа острова — 138,17 км², населення — 20 413 мешканців (на 1 грудня 2007 року). Довжина берегової лінії становить 160 км. Найвища точка, гора Даке (嵩山) дорівнює 691 м над рівнем моря.

wikipedia

197．Острів Майко

Острів Майко (яп. 舞子島) — острів у центрі Японії, що адміністративно є частиною міста Анан префектури Токусіма. Ненаселений. 1922 року на острові було знайдено кам'яні кургани. Площа — 300 метрів.

wikipedia

198．Острів Хірадо

Острів Хірадо (яп. 平戸島, ひらどしま, хірадо сіма) — острів в Японії, в західній частині Японського архіпелагу. Розташований на заході префектури Нагасакі, в Східнокитайському морі. Площа становить 163,42 км². Має горстоподібну форму. Відрізаний від міста Хірадо, до якого належить адміністративно, протокою Хірадо. Через протоку проведено великий міст Хірадо. Основою економіки є сільське господарство, зокрема вирощування мандаринів, розведення хірадоських м'ясних корів, а також вирощування штучних перлів.

wikipedia

199．Амамі (острови)

Острови Амамі (яп. 奄美群島, Amami-guntō[1]) — архіпелаг, який належить до островів Сацунан, групи островів у складі островів Рюкю на південному заході від острова Кюсю. Адміністративно підпорядковуються префектурі Каґосіма, Японія. 15 лютого 2010 року Інститут географії Японії та Берегова охорона Японії затвердили для використання назву 奄美群 (амамі-ґунто:) як назви цієї групи островів. До цього також використовувалася назва 奄美諸島 (амамі-сьото:)[2]. Назва «амамі» ймовірно має однакове походження з ім'ям Амамікю (яп. 阿摩美久), богині в релігії островів Рюкю.

wikipedia

200．Амамі Осіма

Амамі Осіма (яп. 奄美大島, окінавською: Уушіма (яп. ウーシマ);[1] амамі[en]: Ушіма (яп. ウシマ)[2]) або Амамі, найбільший острів архіпелагу Амамі. Один з островів Сацунан. Острів має площу 712,35 км2 та населення приблизно 73 000 чоловік. Адміністративно він належить префектурі Каґосіма і поділяється на міста Амамі, Тацуґо, Сетоуті і села Укен та Ямато. Значна частина острова знаходиться в межах національного парку Амамі Ґунто.

wikipedia

201．Окіноерабу

Окіноерабудзіма (яп. 沖永良部島, окіноерабу[en]: いぃらぶ Іірабу), або Окіноерабу, один з островів Сацунан, що належать до архіпелагу Амамі між Кюсю і Окінавою[1]. Острів має площу 93,63 км² та населення приблизно 14 000 осіб. Адміністративно він належить до префектури Каґосіма і розділений на два міста — Вадомарі та Тіна. Значна частина острова знаходиться в межах національного парку Амамі Ґунто.

wikipedia

202．Кікаідзіма

Острів Кікай (яп. 喜界島, кікай[en]: キャー Кяа, північнорюкюська [en]: ききや Кікія) — один з островів Сацунан, належить до архіпелагу Амамі розміщеного між Кюсю і Окінавою[1]. Острів має площу 56,93 км2 та населення приблизно 7657 осіб. Адміністративно острів належить префектурі Каґосімі і утворений містом Кікай. Значна частина острова знаходиться в межах національного парку Амамі Ґунто.

wikipedia

203．Йорон (острів)

Йорондзіма (яп. 与論島, окінавською та йорон[en]: ユンヌ Юнну; окіноерабу[en]: ユーヌ Юуну), або Йорон, один з островів Амамі[1]. Острів має площу 20.8 км² та населення приблизно 6000 людей, і знаходиться під управлінням міста Йорон, Кагосіма. Значна частина острова знаходиться в межах національного парку Амамі Ґунто.

wikipedia

204．Острови Токара

Острови Токара (яп. 吐噶喇列島, Tokara-rettō) — архіпелаг у складі островів Нансей, що входить до складу островів Сацунан, які, у свою чергу, є частиною архіпелагу Рюкю. Ланцюг довжиною 150 кілометрів (81 морська миля) складається з дванадцяти невеликих островів, розташованих між Якусімою та Амамі-Осімою. Загальна площа островів становить 101,35 км2 (39,13 кв. миль) . Адміністративно вся група належить до села Тосіма, префектура Кагосіма, Японія. Лише сім островів постійно заселені. Острови, особливо Такарадзіма, є місцем проживання для поні Токара.

wikipedia

205．Ґаджадзіма

Ґаджадзіма (яп. 臥蛇島) — ненаселений острів з островів Токара, що належать до групи островів Сацунан, є частиною префектури Каґосіма, Японія. Острів має площу 4,07 км2 і був населеним до 1970 року. Ґаджадзіма лежить за 28 км на захід від Наканосіми. Острів має вулканічне походження. Протягом плейстоцену вулканічної активності не було[1]. Всебічних геологічних досліджень не проводили. Острів має площу 4,07 км2 з довжиною близько 3 км та шириною 2 км. Берегова лінія оточена скелями заввишки до 100 метрів, що робить висадку неможливою, за винятком одного місця на півдні. Найвища висота на острові — 497 метрів над рівнем моря.

wikipedia

206．Дзамамідзіма

Дзама́мі[1] (яп. 座間味島, Zamamijima) — острів у Тихому океані, на південь від основної частини Японських островів. Є частиною групи островів Керама (Окінава, Японія).[2] Площа острова — 6,6 км², найвища точка — 160,7 м. Населення села Дзамамі (єдиний населений пункт) становить 645 осіб. Острів відомий своїми чарівними пляжами із блакитними водами і білим піском.

wikipedia

207．Острів Уоцурі

О́стрів Уоцу́рі або Уоцурі-джі́ма яп. 魚釣島, うおつりじま, МФА: [u.ot͡suɾʲi d͡ʑima], «Рибацький острів») — безлюдний острів у Східно-Китайському морі. Складова групи островів Сенкаку. Розташований на західному краю групи. Належить місту Ісіґакі префектури Окінава, Японія. Віддалений від острова Ішіґакі на 170 км на північний захід. Площа — 3,82 км². Найвища точка — гора Нарахара, висотою 363 м. Берег скелястий, крутий; подекуди висотою 250 м. Довжина берегової лінії — 11 км.　Протяжність з півночі на південь — 1,3 км; з заходу на схід — 3,5 км. Біля берегів пролягають двометрові коралові рифи. З 1978 року на острові працює маяк Берегової охорони Японії.

wikipedia

208．Дайто (острови)

Острови Дайто (яп. 大東諸島, Daitō-shotō) — архіпелаг з трьох ізольованих коралових островів (Кітадайто, Мінамідайто та Окідайто) у Філіппінському морі на південний схід від Окінави. Загальна площа островів складає 44,427 км², а населення 2 107 осіб[1]. Адміністративно всі острови належать до повіту Шімаджірі префектури Окінава та поділені між селами Мінамі-Дайто і Кіта-Дайто, при цьому ненаселений острів Окідайто управляється як частина селища Кіта-Дайто, хоча територіально ближчий до острова Мінамідайто.

wikipedia

209．Кітадайто

Кітадайто, Північний Бородіно Кітадайто:-дзіма (яп. 北大東島, «острів Північний Дайто») — острів на півдні Японського архіпелагу, належить до групи островів Дайто. За винятком сусіднього острова Мінамі Дайто, поблизу від Кітадайто немає заселеної землі на відстані 400 км, а сам острів не був заселений до періоду Мейдзі[1]. На острові знаходиться село Кітадайто, адміністративно належить до повіту Сімадзірі префектури Окінава.

wikipedia

Хоккайдо：річка

210．Ісікарі (річка)

Ішікарі (яп. 石狩川) — річка в Японії на острові Хоккайдо, найдовша річка на острові і друга за площею басейну в Японії. Тече через міста Асахікава і Саппоро. Раніше річка впадала до Тихого океану, але в результаті виверження вона впадає у Японське море. 石狩川 (яп.)

wikipedia

211．Сярі (річка)

Річка Сярі — річка Японії, яка протікає через повіт Сярі, Кійосато, на східній частині острова Хоккайдо і впадає в Охотське море. Спочатку назва «Сярі» (мова айнів: Saㇽ) була топонімом для області Кавагуті, ``Сярі'', перекладається як «велика річка» або «річка в очеретяному руслі»[1] . Сярі бере початок біля південного підніжжя гори Шарідаке, розташованої в східній частині Охотського округа, тече на південний захід, повертає на північний схід, протікає через східну частину міського району міста Сярі і впадає в Охотське море. Клімат басейну річки мусонний помірного кліматичного поясу, з теплим літом та холодною зимою, максимальна температура влітку перевищує 30 °C, взимку -30 °C, середня річна кількість опадів приблизно 850 мм, середня річна температура становить приблизно 6℃[2].

wikipedia

212．Сьокоцу (річка)

|оригінальна_назва= Річка Сьокоцу (яп. 渚滑川, сьокоцу ґава) — річка в Японії на острові Хоккайдо, що протікає по території округу Охотськ і впадає в Охотське море. За японською класифікацією належить до річок першого класу і є головною артерією однойменної річкової системи. Теперішнє написання назви ніяк не пов'язане з первинним значенням. Назва походить з айнської мови (ソー・コッ — соо-коцу), що означає впадина, яку вирив водоспад, і вказує на те, що в бурхливих верхів'ях річки є велика кількість водоспадів.

wikipedia

213．Сірібецу (річка)

|оригінальна_назва= Річка Сірібецу (яп. 尻別川, сірібецу ґава) — річка в Японії на острові Хоккайдо, що протікає по території округів Ібурі та Сірібесі й впадає в Японське море. За японською класифікацією належить до річок першого класу і є головною артерією однойменної річкової системи. Теперішнє написання назви ніяк не пов'язане з первинним значенням. Назва походить з айнської мови (シリ・ペッ — сір-пет), що означає просто гірська річка, і вказує на її шум, коли річка витікає з глибини країни.

wikipedia

214．Тесіо (річка)

|оригінальна_назва= Річка Тесіо (яп. 天塩川, тесіо ґава) — річка в Японії в північній частині острова Хоккайдо, що протікає через три округи (Камікава, Румой та Соя) і впадає в Японське море. За японською класифікацією належить до річок першого класу і є головною артерією однойменної річкової системи. Теперішнє написання назви ніяк не пов'язане з первинним значенням. Назва походить з айнської мови (テッシ・オ・ペッ — тессі-о-пее), що означає річка, яка має рибні загати[en]. Колись в середній течії річки, в районі містечка Біфука (Повіт Накаґава), поблизу Онненай (яп. 恩根内), було багато рибних загат, складених із валунів, що перетинали річку. Згодом ці валуни прибрали під час робіт з очищення русла, бо вони заважали судноплавству.

wikipedia

215．Юбецу (річка)

|оригінальна_назва= Річка Юбецу (яп. 湧別川, юбецу ґава) — річка в Японії на острові Хоккайдо, що протікає по території округу Охотськ і впадає в Охотське море. За японською класифікацією належить до річок першого класу і є головною артерією однойменної річкової системи. Джерело річки розташоване в повіті Момбецу на горі Тенґу, що лежить на південний захід від містечка Енґару, звідки вона тече на північний схід. На околиці містечка Юбецу (біля району Мінато) впадає в Охотське море.

wikipedia

216．Абукума (річка)

Абукума (яп. 阿武隈川, Abukuma-gawa) — друга за довжиною (234 km (145 mi)) річка в регіоні Тохоку в Японії та 6-та за довжиною річка в країні. [1] Вона визначена як річка класу А. Вона протікає через префектуру Фукусіма та префектуру Міягі, беручи початок з джерел на вершинах гір Насу, збираючи воду з приток, що витікають з гір Оу та нагір’я Абукума, а потім впадає в Тихий океан як велика річка. Площа водозбору річки становить 5400 км2 (2100 кв. миль), а в її басейні проживає близько 1,36 мільйона людей[2].

wikipedia

217．Річка Моґамі

Рі́чка Моґа́мі (яп. 最上川, もがみがわ, МФА: [mogamʲi gawa]) — річка в Японії, в префектурі Ямаґата. Найбільша водна артерія префектури, одна з головних річок Півінчно-Східної Японії. Бере початок у південних горах Адзума. Тече на північ, прохоядчи западинами Йонедзава, Ямаґата та Сіндзьо. Впадає у Японське море в районі міста Саката на Сьонайській рівнині. Довжина — близько 229 км. Одна з трьох найстрімкіших японських річок, поряд із річкою Фудзі та Кума. Протягом середньовіччя і нового часу використовувалася місцевим населенням як річковий шлях. Носить назву «річка-матір Моґамі».

wikipedia

218．Тоне (річка)

То́не (яп. 利根川, とねがわ, МФА: [tonegawa]) — річка в Японії, на території острова Хонсю. Бере свій початок на кордоні префектур Ґумма та Ніїґата, на горі Омінакамі гірського пасма Мікуні. Протікає Кантоською рівниною з півночі на південний схід і впадає в Тихий океан в районі міста Тьосі префектури Тіба.

wikipedia

219．Едо (річка)

Координати: 35°40′41″ пн. ш. 139°57′02″ сх. д. / 35.67806° пн. ш. 139.95056° сх. д. / 35.67806; 139.95056 Е́до (яп. 江戸川, えどがわ, едоґава) — велика річка в регіоні Канто, Японії. Притока річки Тоне. Впадає в Токійську затоку. Протікає територією чотирьох префектур: Ібаракі, Тіба, Сайтама, Токіо. Довжина — 59,5 км, площа басейну — близько 200 км².

wikipedia

220．Річка Ара (Канто)

Рі́чка А́ра або Арака́ва (яп. 荒川, あらかわ, МФА: [aɾakawa]) — річка в Східній Японії, на території Кантоської рівнини. Протікає територією префектур Сайтама й Токіо, і впадає у Токійську затоку. Довжина — 173 км. Площа басейну — 2940 км². Друга за величиною річка регіону Канто. Бере початок в горах Оку-Тітібу, на вершині Кобусі (2475 м). Зібравши всі води з гір Оку-Тітібу, тече в западину Тітібу і в районі містечка Йорії виходить на Кантоську рівнину. В місцевості Куґе міста Кумаґая змінює русло на південний схід. Між містами Сайтама й Каваґое з'єднується з річкою Ірума, й в районі міста Тода тече на схід, творячи кордон між префектурами Сайтама й Токіо. Біля шлюзу Івабуті столичного району Кіта ділиться на основне русло й бічне, що утворює річку Суміда. Обидві впадають у Токійську затоку, неподалік Токійського міжнародного аеропотру.

wikipedia

221．Суміда (річка)

Сумі́да або Сумідаґава (яп. 隅田川, すみだがわ, МФА: [sumʲidagawa]) — річка в Східній Японії, на території Кантоської рівнини. Відгалуження річки Ара в районі шлюзу Івабуті. Протікає територією Токіо. Впадає в Токійську затоку. Довжина — 23,5 км.

wikipedia

222．Тама (річка)

Та́ма (яп. 多摩川, たまがわ, тама-ґава) — річка в регіоні Канто, в Японії. Бере початок на вершині Касаторі гір Оку-Тітібу. Впадає в Токійську затоку. Протікає територією префектур Яманасі, Канаґава і Токіо. Нижня течія річки виконує роль кордону між двома останніми префектурами. Довжина — 138 км.

wikipedia

223．Агано (річка)

Річка Агано (яп. 阿賀野川, трансліт. Agano-gawa) — річкова система в регіоні Хокуріку на Хонсю, Японія. Її також називають Ага або Окава у Фукусімі.[1] За японською класифікацією, річка класу А.[1] Витік — гора Аракай на кордоні Фукусіми та Тотігі. Тече на північ та зливається з річкою Ніппасі з озера Інавасіро та річкою Тадамі в басейні Айдзу, а потім повертає на захід і впадає в Японське море. Довжина Агано — 210 км. Площа водозбору — 7 710 км².[2] Приблизно 560 000 людей живуть у басейні річки.[1]

wikipedia

224．Дамба Шінґена

Да́мба Шінґе́на (яп. 【信玄堤】, しんげんづつみ) — річкова дамба в Японії, споруджена 1560 року полководцем Такедою Шінґеном. Розташована на березі річок Каманаші й Фуефукі, в районі Рюо міста Кай префектури Яманаші. Довжина понад 1800 м. Захищала прибережні сільські поселення від щорічного розливу річок. Дамба Шінґена // 『日本大百科全書』 [Енциклопедія Ніппоніка]. — 第2版. — 東京: 小学館, 1994—1997. — 全26冊. (яп.)

wikipedia

225．Річка Фуефукі

Рі́чка Фуе́фукі　(яп. 笛吹川, ふえふきがわ, МФА: [ɸu.eɸu̥kʲi gawa]) — річка в Японії, на острові Хонсю, в префектурі Яманасі. Протікає западиною Кофу з північного сходу на південний захід. Бере початок в горах Кобусі й Кокусі. На межі містечок Фудзікава й Ічікава-Місато зливається з річкою Каманасі, утворюючи річку Фудзі. Довжина — 55 км.

wikipedia

226．Кісо (річка)

Кісо (яп. 木曽川, Kiso-gawa) — річка в регіоні Тюбу в Японії довжиною приблизно 229 км (142 милі), що протікає через префектури Нагано, Гіфу, Айчі та Міє, перш ніж впадає в затоку Ісе неподалік від міста Нагоя[1]. Це головна річка Трьох річок Кісо (разом з річками Ібі та Нагара), яка утворює більшу частину рівнини Нобі. Долина навколо верхньої частини річки утворює долину Кісо.

wikipedia

227．Сінано (річка)

Рі́чка Сіна́но або Сінаноґа́ва (яп. 信濃川, しなのがわ, МФА: [ɕinano gawa]) — річка в Японії, в центральній частині острова Хонсю. Найдовша річка країни. Довжина — 367 км. Площа басейну — 0Помилка виразу: незрозумілий розділовий знак «,».0Помилка виразу: незрозумілий розділовий знак «,»11,900 км², третя по країні. Бере початок на вершині Кобусі в горах Тітібу. Протікає територією префектур Наґано й Ніїґата, проходить через рівнину Етіґо й впадає в Японське море в районі міста Ніїґата. Верхня течія річки називається річка Тікума́ або Тікумаґа́ва (яп. 千曲川, ちくまがわ, МФА: [t͡ɕi̥kuma gawa]). Оспівана в багатьох японських піснях.

wikipedia

228．Річка Фудзі

Рі́чка Фу́дзі (яп. 富士川, ふじがわ, МФА: [ɸud͡ʑi gawa]) — річка в Японії, на острові Хонсю. Утворюється злиттям річок Каманасі та Фуефукі, що протікають западиною Кофу в префектурі Яманасі і звиваються в районі західного підніжжя гори Фудзі. Впадає в Суруґівську затоку Тихого океану. Одна з трьох найбільш бистроводних річок країни. Довжина — 128 км.

wikipedia

229．Кінокава

Кінокава (яп. 紀の川, 紀ノ川, きのかわ) — річка в Японії, що протікає територією префектур Нара і Вакаяма. Довжина — 136 км. В межах префектури Нара верхню течію річки називають річкою Йосіно (吉野川).

wikipedia

230．Ґо (річка)

Річка Ґо (яп. 江の川, ґонокава) — річка, що протікає територією префектур Хіросіми і Сімане, в Японії. Найбільша річка регіону Тюґоку. Інколи її називають "Тюґоку таро" (中国太郎). Довжина річки Ґо становить 194 км. Її витік знаходиться у горі Аса, що знаходиться у містечку Кітахіросіма на півночі префектури Хіросіми. У районі міста Мійосі вона зливається з річками Басен, Сайдзьо і Канносе. Звідти річка Ґо проходить гірською грядою Тюґоку і впадає у Японське море у місті Ґоцу.

wikipedia

231．Асіда (річка)

Річка Асіда (яп. 芦田川, асідаґава) — річка у східній частині префектури Хіросіма, Японія. Символ колишньої провінції Бінґо. Довжина річки Асіда становить 86 км. Її витік розміщується на плато Сера у місті Міхара. Загальна площа басейну Асіда становить 870 км². Річка Асіда протікає через міста Міхара, Сера, Футю і Фукуяма. Вона впадає у затоку Хіуті, так звану «затоку Бінґо», що у Внутрішньому японському морі.

wikipedia

232．Ота (річка)

Річка Ота (яп. 太田川, отаґава) — річка у західній частині префектури Хіросіма, Японія. Символ колишньої провінції Акі. Довжина становить 102,9 км. Вважається однією з найкрасивіших японських річок. Річка Ота бере початок на горі Канмурі, висотою 1339 м. Ця гора розташована на території міста Хацукаїті префектури Хіросіма, неподалік кордону з префектурами Ямаґуті та Сімане.

wikipedia

Хоккайдо：Спеціальні продукти

233．Айнська кухня

Айнська кухня — кухня одного з автохтонних етносів Японії, айнів. Кухня помітно відрізняється від кухні яматосців, «титульного етносу Японії». Наприклад, сире сашимі рідко подається в стравах айнів, які здебільшого використовують варіння, запікання та засолення для приготування риби та м'яса. Також на відміну від японської кухні, в традиційній айнській кухні не використовували місо, соєвий соус чи цукор, хоча ці приправи зустрічаються у сучасній кухні айнів.[1]:30 Більшість айнів сьогодні мешкає на острові Хоккайдо на півночі Японії, однак колись вони населяли більшість Курильських островів, південну половину острова Сахалін та частини північного острова Хонсю.

wikipedia

234．Червона ікра

Черво́на ікра́ — ікра лососевих риб, таких як: горбуша, кета та ін. Червона ікра — цінний харчовий продукт, має високі смакові якості й відносно високу вартість, тому вважається делікатесом.

wikipedia

235．Горбуша

Горбуша або рожевий лосось (Oncorhynchus gorbuscha) — вид міграційних риб родини лососевих (Salmonidae). Наукова назва виду — gorbuscha — походить від російської назви цієї риби горбуша. Це найменший та найпоширеніший вид тихоокеанських лососевих. Горбуша водиться в холодних водах, віддає перевагу температурі від 5,6 до 14,6 °С при оптимальній температурі в 10,1 °С. При температурі в 25,8 °С риба гине. Горбуша водиться в прибережних водах Тихого і Північного Льодовитого океанів, від річки Сакраменто в Північній Каліфорнії до річки Маккензі в Канаді і від річки Лена у Сибіру до Кореї. В Азії поширена аж до Хонсю на півдні. Свого часу горбуша була завезена у Великі озера і успішно там прижилася. Вона є єдиним видом лососевих, який успішно прижився в повністю прісноводному середовищі. У самих Великих озерах горбуша часто зустрічається в озері Верхньому і досить рідко — в озері Мічиган. Також непогано прижилася на Кольському півострові.

wikipedia

236．Allium ochotense

Сибірська цибуля, гьоджа (Allium ochotense) — вид рослин з родини амарилісових (Amaryllidaceae); поширений на Далекому Сході Росії й Алеутських островах, на Корейському півострові, в північній і центральній Японії. Рослина до 80 см висотою. Цибулин по 1–2 на короткому кореневищі, 5–10 см завдовжки, довгасті, з бурими або сірувато-бурими сітчасто-волокнистими зовнішніми оболонками. Стебло гладке. Листків (1)2–3, завдовжки 12–22 см і 3–9 см ушир, довгасто-овальні або довгасті, на 3–7 см ніжках. Суцвіття кулясте або напівкулясте, багатоквіткове, 3.5–4 см у діаметрі. Оцвітина широко-дзвонова; листочки оцвітини жовтувато-білі або рожеві, 5–7 мм завдовжки, довгасті, тупі або загострені, зовнішні — на 1/3 або злегка коротші від внутрішніх. Коробочка обернено-серцеподібна, ≈ 4 мм завдовжки й 6 мм завширшки, коротша від оцвітини. 2n = 32[1]

wikipedia

237．Кета

Ке́та і кета́[1] (Oncorhynchus keta) — прохідна риба роду тихоокеанських лососів. Довжина тіла до 1 м, важить до 14 кг. Кета входить в гирла річок блискучою, сріблясте забарвлення без плям («сріблянка»). Вгору по річках кета проходить шлях завдовжки до 3500 км. (Юкон, Амур), з швидкістю в середньому 47 кілометрів проходячи до 70-85 км за добу. При наближенні до нерестовищ змінюється колір і зовнішність риби. На боках з'являються лилові або малинові смуги («строката» або «напівзубатка»). Спина у самця стає більш горбатою. До часу нересту тіло кети сплющується, у самця сильно збільшуються зуби. Риба стає абсолютно чорною, з білуватим, не придатним в їжу м'ясом («зубатка»). Кета — цінна промислова риба; її засолюють, вона йде на балики, натуральні консерви; дає цінну червону ікру. Улови різко коливаються в різні роки. На запаси негативно впливає промисел в морі, що нераціонально ведеться Японією.

wikipedia

238．Панцирні

Клас Панцирні або Хітони (Polyplacophora або Loricata) — виключно морські молюски, які живуть переважно на літоралі. Раніше панцирних об'єднували з безпанцирними у клас Боконервові (Amphineura). Усього відомо близько 1000 видів, з яких у Чорному морі є три види. Довжина тіла становить 0,4 см — 35 см.

wikipedia

239．Якіторі

Якіторі (яп. 焼き鳥, букв. «смажена птиця») — японська страва зі шматочків курки (з нутрощами), підсмажених над жаром на бамбукових шампурах. Якіторі подають або лише з сіллю (інколи з лимонним соком), або з соусом «таре», який роблять з міріну, соєвого соусу і цукру. М'ясо поливають соусом і смажать до готовності, потім подають политим тим самим соусом.

wikipedia

240．Дзінґісукан

Дзінґісукан (яп. ジンギスカン, Чингісхан) японська страва з баранини, приготована на опуклій металевій сковороді або іншому мангалі. Страва особливо популярна на північному острові Хоккайдо та в Китаї. Страва названа на честь відомого монгольського лідера Чингісхана[1]. У 1918 році, згідно з планом японського уряду збільшити поголів'я до одного мільйона овец, в Японії було створено п'ять овечих ферм. Проте всі вони були зруйновані, за винятком Хоккайдо (Такаківа та Цукісаму)[2]. Жителі Хоккайдо почали більше вживати м'ясо овець.

wikipedia

241．Імоні

Імоні (яп. 芋煮) — це різновид таро та м'ясного супу, який традиційно їдять восени в регіоні Тохоку в Японії. Префектура Ямаґата, зокрема, відома своїм імоні, але інші префектури в регіоні також мають свої власні сорти. Імоні їдять, як і будь-який інший суп, переважно в кінці літа та на початку осені, але найбільш відомий як їжа на відкритому повітрі. Восени група людей, які готують імоні біля багаття біля річки, вважається ознакою сезону, а в магазинах зберігають запаси дров та інших припасів саме для цієї нагоди.

wikipedia

242．Кірітанпо

Кірітанпо (きりたんぽ) — японська страва, походить з префектури Акіта.[1][2][3] Свіжозварений рис розтирають до стану пюре, потім формують циліндри на японських кедрових шпажках і підсмажують на відкритому вогні. Потім його можна подавати з солодким місо або готувати у вигляді галушок з м'ясом та овочами в супах.[4][5][6]

wikipedia

243．Шоттсуру

Шоттсуру (яп. 塩魚汁) — гострий регіональний японський рибний соус, схожий на тайський нам пла. Автентична версія виготовляється з риби, відомої як хатахата (Arctoscopus japonicus або піщана риба- вітрильник), її виробництво пов'язане з регіоном Акіта.

wikipedia

244．Якіторі

Якіторі (яп. 焼き鳥, букв. «смажена птиця») — японська страва зі шматочків курки (з нутрощами), підсмажених над жаром на бамбукових шампурах. Якіторі подають або лише з сіллю (інколи з лимонним соком), або з соусом «таре», який роблять з міріну, соєвого соусу і цукру. М'ясо поливають соусом і смажать до готовності, потім подають политим тим самим соусом.

wikipedia

245．Намеро

Намеро (яп. なめろう) – різновид татакі, спосіб приготування риби або м'яса, дрібно подрібненого та змішаного з деякими спеціями та приправами, дещо подібний до тартару.[1][2][3][4] Цей рецепт був популярний серед рибалок півострова Босо.

wikipedia

246．Унадон

Унадон (яп. 鰻丼, скорочення від унагі донбурі, "чаша з вугром") — це страва, що виникла у Японії. Складається з донбурі, великої чаші, наповненої розпареним білим рисом, та філе вугра (унаґі) смаженого способом кабаякі, подібним до теріякі. Філе глазурують у солодкому соєвому соусі, таре, та карамелізують, бажано на вогні з деревного вугілля. Філе не лущиться, його смажать стороною зі шкірою вниз.[1] На страву виливають таку кількість соусу таре щоб він просочився до рису розміщеного під вугрем. Зазвичай, страва посипається сушеними ягодами перцю саншо ("японський перець").[2]

wikipedia

247．Оякодон

Оякодон (яп. 親子丼) — страва японської кухні донбурі-типу, що являє собою смажену шматочками курку, перемішану з яйцем, цибулею та зеленню (іноді ще додається горошок чи трохи інших овочів), поданій у чаші з вареним рисом. Страву винайшли в токійському ресторані Tamahide в 1891 році[1]. Страва стала популярною і зараз її можна скуштувати у ресторанах та кафе по всій Японії, має регіональні варіації.

wikipedia

248．Кацу карі

Кацу карі (яп. カツカレー, трансліт. katsukarē) — японська страва, що складається зі свинячої котлети (тонкацу), що подається з порцією японського рису та карі. Його подають на великій тарілці і зазвичай їдять ложкою або виделкою. Зазвичай котлету попередньо нарізають смужками, що позбавляє потреби в ножі.

wikipedia

249．Кацудон

Кацудон (яп. カツ丼) — страва японської кухні донбурі-типу, що являє собою котлету зі свинини у яйці, поданій у чаші з вареним рисом. Одна з найпопулярніших страв, яку можна знайти як в дорогих ресторанах, так і фаст-фудах по всій Японії. Має багато регіональних варіацій. Назва кацудон складається з двох частин:

wikipedia

250．Чанконабе

Чанконабе (ちゃんこ鍋) — різновид набемоно. Чанконабе насамперед відомий як улюблена страва борців сумо. Чанконабе — ситний набемоно, який готується з птиці, морепродуктів, овочів (дайкон, енокі, китайська капуста, пак-чой, шиїтаке тощо), що відварюють у бульйоні. Крім того, часто використовуються інгредієнти, багаті білком і вуглеводами, такі як картопля, рис, локшина або тофу. Все це створює висококалорійний айнтопф, який сприяє бажаному набору ваги в сумо.

wikipedia

251．Темпура

Темпура (яп. 天麩羅、天ぷら、てんぷら, темпура) — популярна категорія страв японської кухні з риби, морепродуктів та овочів, приготованих в клярі та обсмажених у фритюрі. Подається зі специфічними соусами. У шістнадцятому столітті єзуїтськими місіонерами до Японії була завезена традиційна страва португальської кухні пейшинюш да орта, де згодом перетворилася на темпуру[1][2]. Слово темпура (порт. tempora від лат. tempora — «час» (множина)) вживалося португальськими місіонерами-єзуїтами зокрема для позначення періоду посту.

wikipedia

252．Татамі іваші

Татамі іваші (японською: タタミイワシ) — японська страва, виготовлена з мальків сардин або ширасу[en]. Назва з'явилась через схожість із солом'яним татамі, яке поширене в кімнатах або будинках традиційного японського стилю.[1] Страва має багато білка та мінеральних речовин.[2] Татамі іваші відомий як фірмовий продукт прибережних районів префектур Сідзуока та Канагава.[1]

wikipedia

253．Гохеймочі

Гохеймочі — різновид мочі, який виготовляється в регіоні Тюбу в центральній Японії, зокрема в префектурах Наґано, Ґіфу та Айті, місцева кухня[1]. Це популярна їжа Японії, яка продається на придорожніх станціях, чайних на гірських перевалах, у ресторанах швидкого харчування, через Інтернет тощо.[2] У префектурі Наґано його було обрано як «Вибране нематеріальне народне культурне надбання префектури Наґано під назвою „Goheimochi“»[3].

wikipedia

254．Рибний соус

Рибний соус (тай.: Nam Pla — น้ำปลา, в'єт.: nước mắm) — соус-приправа, який в основі має ферментовану рибу. Поняття стосується низки соусів, які протягом історії людства використовувалися в різних варіантах різними культурами. Особливо сильно цей вид соусу поширений у Східній та Південно-Східній Азії.

wikipedia

255．Волга рис

Волга рис (іноді рис боруга) — смажена рисова страва, популярна в Етідзені, префектура Фукуї, Японія. Іноді його класифікують як один із трьох делікатесів Етідзена, поряд із соба оросі та соба екімае чука,[1] це варіант омурайсу[2], приготованого на основі смаженого рису, який потім подається зверху омлетом і свинячою котлетою, покритою крихтами; потім все покривається насиченим соусом.[3] Доведеного пояснення назви «волга рис» немає, хоча існують різні теорії.[4]

wikipedia

256．Allium chinense

Allium chinense — вид рослин з родини амарилісових (Amaryllidaceae); ендемік Китаю. Цибулини скупчені, вузько-яйцюваті, діаметром (0.5)1–1.5(2) см; оболонка біла, іноді з відтінком червоного. Листки майже рівні стеблині, завширшки 1–3 мм, 3–5-кутові. Стеблина 20–40 см, циліндрична, вкрита листовими піхвами лише в основі. Зонтик ≈ півсферичний, нещільний. Оцвітина від блідо-пурпурної до тьмяно-пурпурної; сегменти від широко еліптичних до майже округлих, 4–6 × 3–4 мм; внутрішні трохи довші, ніж зовнішні. Період цвітіння й плодоношення: Жовтень — листопад[1].

wikipedia

257．Chateraise

Chateraise Co., Ltd. —японський компанія-виробник солодощів, морозива, печива, тортів та тістечок зі штаб-квартирою в місті Кофу, префектура Яманасі. Історія компанії розпочалося в далекому 1954 році, коли в місті Кофу відкрився маленький магазин під назвою «Amataro». Його фірмовими продуктами були солодощі, виготовлені з високоякісних інгредієнтів. Заклад швидко здобув популярність серед клієнтів. [1] З тих пір бажання «робити справді смачні солодощі з натуральних інгредієнтів, щоб радувати людей» стало місією компанії.

wikipedia

258．Хоутоу

Хоутоу (яп. ほうとう) — суп з локшиною і популярна регіональна страва, що походить з Яманасі, Японія, і готується тушкуванням пласкої локшини подібної до удон та овочів в місоширу. Хоча хоутоу зазвичай вважається типом удону, люди з Яманасі вважають хоутоу іншим типом їжі, адже він готується з тіста відмінного від локшинового[1].

wikipedia

259．Гохеймочі

Гохеймочі — різновид мочі, який виготовляється в регіоні Тюбу в центральній Японії, зокрема в префектурах Наґано, Ґіфу та Айті, місцева кухня[1]. Це популярна їжа Японії, яка продається на придорожніх станціях, чайних на гірських перевалах, у ресторанах швидкого харчування, через Інтернет тощо.[2] У префектурі Наґано його було обрано як «Вибране нематеріальне народне культурне надбання префектури Наґано під назвою „Goheimochi“»[3].

wikipedia

260．Гохеймочі

Гохеймочі — різновид мочі, який виготовляється в регіоні Тюбу в центральній Японії, зокрема в префектурах Наґано, Ґіфу та Айті, місцева кухня[1]. Це популярна їжа Японії, яка продається на придорожніх станціях, чайних на гірських перевалах, у ресторанах швидкого харчування, через Інтернет тощо.[2] У префектурі Наґано його було обрано як «Вибране нематеріальне народне культурне надбання префектури Наґано під назвою „Goheimochi“»[3].

wikipedia

261．Дельфінові

Дельфі́нові (Delphinidae) — родина ссавців підряду зубатих китів ряду китоподібних (Cetacea). Представники родини трапляються в усіх океанах і морях, а також у деяких річкових системах. Дельфінові видаються дуже розумними, вони швидко й гнучко можуть адаптуватися до нових ситуацій. Довжина тіла 1,2–3 м, у деяких видів до 10 м. Вага від 50 кг до 7000 кг.

wikipedia

262．Гохеймочі

Гохеймочі — різновид мочі, який виготовляється в регіоні Тюбу в центральній Японії, зокрема в префектурах Наґано, Ґіфу та Айті, місцева кухня[1]. Це популярна їжа Японії, яка продається на придорожніх станціях, чайних на гірських перевалах, у ресторанах швидкого харчування, через Інтернет тощо.[2] У префектурі Наґано його було обрано як «Вибране нематеріальне народне культурне надбання префектури Наґано під назвою „Goheimochi“»[3].

wikipedia

263．Рапана венозна

Рапана венозна (Rapana venosa) — найбільший черевоногий молюск фауни України. Природний ареал охоплює моря Далекого Сходу. У 1947 році молюск вперше був знайдений у Чорному морі у Новоросійській бухті, куди потрапив скоріш за все з баластними водами кораблів. Після цього масово розселився по всій акваторії Чорного моря. Зустрічається також у Азовському морі. Також рапана заселила Середземне море, її окремі екземпляри знаходили у Егейському, Адріатичному морях, біля берегів Уругваю та США (Чесапікська затока)[1].

wikipedia

264．Гохеймочі

Гохеймочі — різновид мочі, який виготовляється в регіоні Тюбу в центральній Японії, зокрема в префектурах Наґано, Ґіфу та Айті, місцева кухня[1]. Це популярна їжа Японії, яка продається на придорожніх станціях, чайних на гірських перевалах, у ресторанах швидкого харчування, через Інтернет тощо.[2] У префектурі Наґано його було обрано як «Вибране нематеріальне народне культурне надбання префектури Наґано під назвою „Goheimochi“»[3].

wikipedia

265．Тенмусу

Тенму́су (яп. 天むす) — страва японської кухні, що складається з рисової кульки з темпурою десятиногих крабів[1][2], обгорнутої листком норі. Часом тенмусу входить до складу ланчу, що пропонується в бенто[3], спеціальних коробочках для їжі, які беруть з собою в подорожі, на роботу тощо. Страва тенмусу була винайдена в префектурі Міє[1], зараз тенмусу вважається типовою стравою для міста Нагоя.[1][2]

wikipedia

266．Хіцумабуші

Хіцумабуші (яп. ひつまぶし, трансліт. Hitsumabushi) – місцева японська страва, що складається з тонко нарізаних кабаякі унаґі[en] на рисі. Хіцумабуші став поширеним у 1950-х роках, коли вугор, вирощений на фермах, став широко доступним[1]. Основний стиль полягає в тому, щоб той, хто їсть, розділив його в мисці з рисом. Першу порцію з’їдають як є; другу порцію поливають неґі, васабі, норі та/або міцубою. Третю порцію поливають даші або зеленим чаєм з іншими приправами, щоб зробити чадзуке[2] [3].

wikipedia

267．Тенмусу

Тенму́су (яп. 天むす) — страва японської кухні, що складається з рисової кульки з темпурою десятиногих крабів[1][2], обгорнутої листком норі. Часом тенмусу входить до складу ланчу, що пропонується в бенто[3], спеціальних коробочках для їжі, які беруть з собою в подорожі, на роботу тощо. Страва тенмусу була винайдена в префектурі Міє[1], зараз тенмусу вважається типовою стравою для міста Нагоя.[1][2]

wikipedia

268．Хіцумабуші

Хіцумабуші (яп. ひつまぶし, трансліт. Hitsumabushi) – місцева японська страва, що складається з тонко нарізаних кабаякі унаґі[en] на рисі. Хіцумабуші став поширеним у 1950-х роках, коли вугор, вирощений на фермах, став широко доступним[1]. Основний стиль полягає в тому, щоб той, хто їсть, розділив його в мисці з рисом. Першу порцію з’їдають як є; другу порцію поливають неґі, васабі, норі та/або міцубою. Третю порцію поливають даші або зеленим чаєм з іншими приправами, щоб зробити чадзуке[2] [3].

wikipedia

269．Лимон Мейєра

Citrus × meyeri, лимон Мейєра (кит.: 梅爾檸檬; піньїнь: méiěr níngméng),[1] це гібрид цитрусових фруктів, родом із Китаю. Це не лимон, а гібрид цитрону та мандарину/помело[2]. Дорослі дерева мають від 2 до 3 м висоти з темно-зеленим блискучим листям. Квіти ароматні, білі з фіолетовою основою. Плід округліший за справжній лимон, темно-жовтий із легким помаранчевим відтінком у дозрілому стані та має солодший, менш кислий смак, від 2 до 3 pH.

wikipedia

270．Форель Біва

Форель Біва (лат. Oncorhynchus rhodurus) — вид риб родини лососевих. Живе в озері Біва в префектурі Сіґа, Японія, при цьому достовірно відомо про перебування риби лише в північній частині цього озера. Форель Біва живиться планктоном, водними комахами. Дорослі екземпляри цієї риби мають довжину від 40 до 50 см і масу від 1,5 до 2,5 кг, хоча деякі особини можуть досягати 70 см довжини і маси 5,0 кг.

wikipedia

271．Кайсекі

Кайсекі (яп. 懐石) чи кайсекі-ріорі (яп. 懐石料理) — традиційна японська страва з декількох страв. Цей термін також відноситься до набору навиків та технік, що дозволяють готувати такі страви, і є аналогом західної високої кухні[1]. Існує два типи традиційних японських стилів їжі, які називаються «кайсекі» або «кайсекі-ріорі». Перший, де кайсекі пишеться як 会席 і кайсекі-ріорі як 会席料理, стосується встановленого меню вибраних страв, поданих на окремому підносі (кожному учаснику зустрічі)[2]. Другий, записаний як 懐石 і як 懐石料理, відноситься до простої трапези, яку подають гостям чайної церемонії перед урочистим чаєм, і є також відомий як ча-кайсекі (яп. 茶懐石)[3]. Розвиток нової кухні ймовірно був натхненний принципами кайсекі[4][5].

wikipedia

272．Юзу

Юзу (лат. Citrus junos, ゆず [judzu], японський цитрон) — складний гібрид Citrus reticulata та Citrus cavaleriei з роду цитрусових, батьківщиною якого вважають Китай. В Китаї цей плід відомий ще з часів Конфуція, тобто вже 2500 років. Плоди юзу схожі на невеличкі грейпфрути з середнім діаметром 5 — 10 см, мають ароматну шкірку жовтого або помаранчевого кольору, яка легко відділяється, та м'якоть, яка має дуже кислий смак, схожий на лимон з нотками грейпфрута.

wikipedia

273．Юдофу

Юдофу — одна із японських національних страв. Це один із різновидів набемоно, який виготовляють із тофу. Інгредієнти: тофу, вода, водорості ламінарії. На дно каструлі кладуть водорості, а зверху на них тофу, яке ріжуть на зручні для поїдання шматки. Коли тофу нагрівається його дістають з води та їдять, вмочуючи в Соус таре.

wikipedia

274．Окономіякі

Окономія́кі (яп. お好み焼き, おこのみやき, «улюблене смаживо») — страва японської кухні. Нагадує млинець із тіста, замішаного на воді і яйцях, на який насипані шарами м'ясо (курка, свинина тощо), морепродукти, дрібно нарізана капуста, овочі тощо, зверху посипають рибною стружкою. Страву смажать на розжареній пательні або залізній пластині, й приправляють спеціальним соусом, майонезом, зеленою цибулею та сушеними водоростями. Окономіякі поділяються на декілька видів, найпопулярнішими з яких є хіросімські та кансайські. Їх інколи називають «японською піцою».

wikipedia

275．Кушікацу

Кушікацу (яп. 串カツ) або кушіаґе (яп. 串揚げ) — японська страва з м'яса чи овочів нанизаних на шампурі і смажених у фритюрі. Японською, куші (яп. 串) означає шампур, а кацу — м'ясну котлету смажену у фритюрі. Кушікацу можна приготувати з курятини, свинини, морепродуктів та сезонних овочей. Їх нанизують на бамбукові куші; занурюють у яйце, борошно та панко; і смажать у фритюрі на рослинній олії. Їх можна подавати самі собою або з соусом тонкацу.

wikipedia

276．Такоякі

Такоякі (яп. たこ焼き, такоякі) — популярна в Японії страва, приготована з рідкого тіста та шматочка восьминога, що смажиться на спеціальній сковорідці з напівсферичними отворами. Подається на довгій тарілці, посипається струганою рибою (кацуобуші) з додаванням соусу для такоякі (яп. たこ焼きソース), що схожий на кетчуп або майонез.

wikipedia

277．Смажений рис

Смажений рис є розповсюдженим інгредієнтом східноазійських, і особливо китайських страв. Страви на основі смаженого рису подають до столу як передостанню страву (перед десертом). Як правило, використовується рис, не використаний при готуванні першого й другого. У Таїланді смажений рис з овочами під назвою "кхао пад" тай. ข้าวผัด — одна з найпопулярніших вуличних страв. Подається з половинкою лайму, нарізаними скибками почищеного огірка, рибного соусу з перцем. Інколи до смаженого рису подають тарілочку бульйону з зеленою цибулею. Залежно від наповнювача до назви додають назву інгридієїнта:

wikipedia

278．Лимон Мейєра

Citrus × meyeri, лимон Мейєра (кит.: 梅爾檸檬; піньїнь: méiěr níngméng),[1] це гібрид цитрусових фруктів, родом із Китаю. Це не лимон, а гібрид цитрону та мандарину/помело[2]. Дорослі дерева мають від 2 до 3 м висоти з темно-зеленим блискучим листям. Квіти ароматні, білі з фіолетовою основою. Плід округліший за справжній лимон, темно-жовтий із легким помаранчевим відтінком у дозрілому стані та має солодший, менш кислий смак, від 2 до 3 pH.

wikipedia

279．Со (продукт)

Со (яп. 蘇) — продукт із молока, який виробляли в Японії між VII та X століттями[1]. Йдеться про затверділі молочні пінки. Має легкий смак, подібний на смак кисломолочного сиру. Со використовували як ліки та як пожертву для богів. Перша згадка належить до епохи імператора Момму (697—707 рр.). Со вважався лікувальним продуктом, тому за його виробництво відповідало аптекарське відомство[ja] міністерства імператорського господарства[en]. Спосіб приготування со описаний в Енґісікі, адже його підносили імператорам як подарунок.

wikipedia

280．Фунчоза

Фунчоза, лонгкоу, целофанова локшина[1] (дунг. финтьози II-I-II, финтьор II- I (粉條 子, 粉條 兒), кит. трад. 粉絲, спр. 粉丝, піньїнь: fěnsī, акад. феньси, повсякденні назви — «скляна, крохмальна, китайська локшина») — страва китайської, корейської, японської та інших азійських кухонь, яка готується з сухої локшини (т. зв. скляна локшина) з приправами з маринованого перцю і джусаю, моркви, редьки, цибулі та інших овочів. Подається в гарячому або холодному вигляді. Також може подаватися з грибами або з м'ясом (що характерно для корейської закуски чапчхе).

wikipedia

281．Allium chinense

Allium chinense — вид рослин з родини амарилісових (Amaryllidaceae); ендемік Китаю. Цибулини скупчені, вузько-яйцюваті, діаметром (0.5)1–1.5(2) см; оболонка біла, іноді з відтінком червоного. Листки майже рівні стеблині, завширшки 1–3 мм, 3–5-кутові. Стеблина 20–40 см, циліндрична, вкрита листовими піхвами лише в основі. Зонтик ≈ півсферичний, нещільний. Оцвітина від блідо-пурпурної до тьмяно-пурпурної; сегменти від широко еліптичних до майже округлих, 4–6 × 3–4 мм; внутрішні трохи довші, ніж зовнішні. Період цвітіння й плодоношення: Жовтень — листопад[1].

wikipedia

282．Імоні

Імоні (яп. 芋煮) — це різновид таро та м'ясного супу, який традиційно їдять восени в регіоні Тохоку в Японії. Префектура Ямаґата, зокрема, відома своїм імоні, але інші префектури в регіоні також мають свої власні сорти. Імоні їдять, як і будь-який інший суп, переважно в кінці літа та на початку осені, але найбільш відомий як їжа на відкритому повітрі. Восени група людей, які готують імоні біля багаття біля річки, вважається ознакою сезону, а в магазинах зберігають запаси дров та інших припасів саме для цієї нагоди.

wikipedia

283．Мускат

Муска́т (фр. muscat від лат. muscus — «мускус») — виноградні сорти та десертні вина з цих сортів (13-16% спирту, 20-30% цукру). Мускатні вина вирізняються неповторним тонким ароматом (так званий мускатний аромат), іноді з легкими цитронними чи квітково-медовими тонами, мають повний гармонійний маслянистий смак.

wikipedia

284．Окономіякі

Окономія́кі (яп. お好み焼き, おこのみやき, «улюблене смаживо») — страва японської кухні. Нагадує млинець із тіста, замішаного на воді і яйцях, на який насипані шарами м'ясо (курка, свинина тощо), морепродукти, дрібно нарізана капуста, овочі тощо, зверху посипають рибною стружкою. Страву смажать на розжареній пательні або залізній пластині, й приправляють спеціальним соусом, майонезом, зеленою цибулею та сушеними водоростями. Окономіякі поділяються на декілька видів, найпопулярнішими з яких є хіросімські та кансайські. Їх інколи називають «японською піцою».

wikipedia

285．Мотсунабе

Мотсунабе (яп. もつ鍋) — вид набемоно в японській кухні, який готується з яловичого або свинячого рубця або інших субпродуктів[1]. Це популярне рагу з нутрощів різних видів м'яса, яке готується у звичайній кухонній каструлі або спеціальному японському горщику набе. Готуючи страву, беруть суп на основі місо або соєвого соусу, заливають ним підготовлені яловичі або свинячі субпродукти й трохи проварюють; додають також капусту й зелену цибулю. Основою супу зазвичай є соєвий соус з часником і перцем чилі або місо. Локшину Тямпон часто кладуть у каструлю та відварюють, щоб довершити страву. Субпродуктами, які використовуються в моцунабе, є переважно яловичі кишки, але можна використовувати й інші види субпродуктів.

wikipedia

286．Цитрус судачі

Судачі (яп. す だ ち або 酢|酢; лат. Citrus sudachi) — невеликий круглий зелений цитрусовий фрукт японського походження, який є спеціальністю префектури Токусіма в Японії. Його майже не їдять власне як фрукт, а використовують як харчовий ароматизатор замість лимона або лайма. Генетичний аналіз показує, що він є гібридом юдзу та іншого цитрусового спорідненого з кодзі чи апельсином тачибана.

wikipedia

287．Імоні

Імоні (яп. 芋煮) — це різновид таро та м'ясного супу, який традиційно їдять восени в регіоні Тохоку в Японії. Префектура Ямаґата, зокрема, відома своїм імоні, але інші префектури в регіоні також мають свої власні сорти. Імоні їдять, як і будь-який інший суп, переважно в кінці літа та на початку осені, але найбільш відомий як їжа на відкритому повітрі. Восени група людей, які готують імоні біля багаття біля річки, вважається ознакою сезону, а в магазинах зберігають запаси дров та інших припасів саме для цієї нагоди.

wikipedia

288．Джакотен

Джакотен, часом Якотен (яп. じゃこ天) — страва японської кухні, яка виготовляється з дрібної риби, спійманої поблизу, яку змішують у пасту, а потім смажать. Це особливий продукт Уваджіми в південній префектурі Ехіме. Якотен має довгу історію, його вживали в їжу ще з періоду Едо. За Книгою Джакотен, ця страва була винайдена у 1614 році. Спочатку Дате Хідемуне запропонував своєму майстрові готувати рибні пасти на пару в 1615 році.[1] Майстри готували паштети з риби Уваджіми на пару. Хідемуне був дайміо Уваджіми. Коли він відвідав Сендай, то полюбив там рибні пасти, приготовані на пару, тож хотів їсти їх і в Ехіме.

wikipedia

289．Якіторі

Якіторі (яп. 焼き鳥, букв. «смажена птиця») — японська страва зі шматочків курки (з нутрощами), підсмажених над жаром на бамбукових шампурах. Якіторі подають або лише з сіллю (інколи з лимонним соком), або з соусом «таре», який роблять з міріну, соєвого соусу і цукру. М'ясо поливають соусом і смажать до готовності, потім подають политим тим самим соусом.

wikipedia

290．Неприпустима назва

wikipedia

291．Coryphaena hippurus

Корифена велика, золотистий дорадо або золота макрель[2] (лат. Coryphaena hippurus) — вид променеперих риб, що поширені у тропічних і субтропічних водах Індійського, Тихого та Антлантичного океанів. Тіло подовжене, сильно стисле з боків, із заокругленим профілем голови. Забарвлення цієї риби надзвичайно яскраве, від освітлення буває різним: спина забарвлена в зелений або синій колір, боки й черево золотисті. На першому розкидані сині плями. Хвостовий плавець жовтий, спинний темно-синій і дуже високий. Найбільша висота тіла поблизу потилиці, далі тіло поступово звужується до хвостового стебла. Бічна лінія утворює помітний незграбний вигин. Досягає завдовжки понад 1 м, важить від 15 до 20 кг.[2][1]

wikipedia

292．Hyuganatsu

Хюганацу (Citrus tamurana, яп. 日向夏) — цитрусова рослина що вирощується в Японії. Назва походить від Hyūga, давньої назви префектури Міядзакі в Кюсю звідки походить рослина, тоді як "natsu" (яп. 夏) означає літо. Хюганацу, вирощений за межами Кюсю, іноді поставляється під різними назвами. Такими як Konatsu (яп. 小夏) , Tosakonatsu (яп. 土佐小夏) або New Summer Orange (яп. ニューサマーオレンジ).

wikipedia

293．Юзу

Юзу (лат. Citrus junos, ゆず [judzu], японський цитрон) — складний гібрид Citrus reticulata та Citrus cavaleriei з роду цитрусових, батьківщиною якого вважають Китай. В Китаї цей плід відомий ще з часів Конфуція, тобто вже 2500 років. Плоди юзу схожі на невеличкі грейпфрути з середнім діаметром 5 — 10 см, мають ароматну шкірку жовтого або помаранчевого кольору, яка легко відділяється, та м'якоть, яка має дуже кислий смак, схожий на лимон з нотками грейпфрута.

wikipedia

294．Рапана венозна

Рапана венозна (Rapana venosa) — найбільший черевоногий молюск фауни України. Природний ареал охоплює моря Далекого Сходу. У 1947 році молюск вперше був знайдений у Чорному морі у Новоросійській бухті, куди потрапив скоріш за все з баластними водами кораблів. Після цього масово розселився по всій акваторії Чорного моря. Зустрічається також у Азовському морі. Також рапана заселила Середземне море, її окремі екземпляри знаходили у Егейському, Адріатичному морях, біля берегів Уругваю та США (Чесапікська затока)[1].

wikipedia

295．Тікудзенні

Чікудзенні або Тікудзенні (яп. 筑前煮, ちくぜんに, Гепберн: Chikuzenni) — типова місцева страва префектури Фукуока. [1] Її також називають ґамені (яп. がめ煮)[1] або чікудзендакі (яп. 筑前炊き).[2] Чікудзенні був названий на честь історичної провінції Чікудзен (нині префектура Фукуока). Спочатку страва називалася ґамені (がめ煮), що, можливо, походить від діалектного дієслова «ґамекурікому», що означає «збирати». Альтернативна теорія стверджує, що японські солдати, дислоковані в Кореї під час японського вторгнення в Корею, використовували м'ясо черепах названих добуґаме (どぶがめ) замість курки, а страву називали ґамені (がめ煮), як скорочення від «добуґаме».[1]

wikipedia

296．Групери

Групери (Epinephelinae) — підродина риб родини Серранові (Serranidae). Розповсюджені у басейнах Тихого, Атлантичного та Індійського океанів. Групери найбільше відомі як об'єкт аматорської трофейної риболовлі, адже окремі особини сягають 250 кг, а особини в 100 кг є досить розповсюдженими, навіть у прибережних зонах. Великі групери не є об'єктом промислу, бо їх м'ясо неїстівне, на відміну від м'яса молодих риб, яке є делікатесом.

wikipedia

297．Якіторі

Якіторі (яп. 焼き鳥, букв. «смажена птиця») — японська страва зі шматочків курки (з нутрощами), підсмажених над жаром на бамбукових шампурах. Якіторі подають або лише з сіллю (інколи з лимонним соком), або з соусом «таре», який роблять з міріну, соєвого соусу і цукру. М'ясо поливають соусом і смажать до готовності, потім подають политим тим самим соусом.

wikipedia

298．Тікудзенні

Чікудзенні або Тікудзенні (яп. 筑前煮, ちくぜんに, Гепберн: Chikuzenni) — типова місцева страва префектури Фукуока. [1] Її також називають ґамені (яп. がめ煮)[1] або чікудзендакі (яп. 筑前炊き).[2] Чікудзенні був названий на честь історичної провінції Чікудзен (нині префектура Фукуока). Спочатку страва називалася ґамені (がめ煮), що, можливо, походить від діалектного дієслова «ґамекурікому», що означає «збирати». Альтернативна теорія стверджує, що японські солдати, дислоковані в Кореї під час японського вторгнення в Корею, використовували м'ясо черепах названих добуґаме (どぶがめ) замість курки, а страву називали ґамені (がめ煮), як скорочення від «добуґаме».[1]

wikipedia

299．Какуні

Какуні (яп. 角煮) — японська страва з тушкованої свинини. У назві, каку (角) походить від какуґірі (角切り), що значить ‘розрізаний на кубики’, та ні (煮) від ніру (煮る), що значить тушити/готувати в рідині[1]. Какуні — це популярний регіональний продукт (мейбуцу) з Кюсю, зокрема Нагасакі. Походження цієї страви, швидше за все, китайське, що робить її формою японської китайської кухні; вона подібна до свинину Донгпо[en], хоча японська версія є легшою стравою[2]. Під час династії Мін та династії Сун існував важливий китайсько-японський торговий шлях між Ханчжоу та Кюсю. Багато китайців мешкали у великих портових містах Кюсю, зокрема в Нагасакі; так само багато японців жили в Ханчжоу. Вважається, що какукні було принесене до Японії як результат цих торгових відносин[1][3].

wikipedia

300．Темпура

Темпура (яп. 天麩羅、天ぷら、てんぷら, темпура) — популярна категорія страв японської кухні з риби, морепродуктів та овочів, приготованих в клярі та обсмажених у фритюрі. Подається зі специфічними соусами. У шістнадцятому столітті єзуїтськими місіонерами до Японії була завезена традиційна страва португальської кухні пейшинюш да орта, де згодом перетворилася на темпуру[1][2]. Слово темпура (порт. tempora від лат. tempora — «час» (множина)) вживалося португальськими місіонерами-єзуїтами зокрема для позначення періоду посту.

wikipedia

301．Кузовкові

Кузовкові (Ostraciidae) — родина скелезубоподібних риб. Це дрібні рибки, що рідко перевищують 10-12 см (тільки окремі види сягають 50 см завдовжки). Товсте, майже кулеподібне, коротке тіло закуте у твердий нерухомий панцир, що утворений спаяними краями шести- або багатокутних пластин. У цьому суцільному панцирі залишаються лише отвори для рота, зябрових щілин, плавців та хвоста. У них на кожній щелепі є по 10-12 конічних зуба, що не зливаються між собою. У них немає переднього колючого спинного плавця та відсутні колючки на решті плавцях.

wikipedia

302．Групери

Групери (Epinephelinae) — підродина риб родини Серранові (Serranidae). Розповсюджені у басейнах Тихого, Атлантичного та Індійського океанів. Групери найбільше відомі як об'єкт аматорської трофейної риболовлі, адже окремі особини сягають 250 кг, а особини в 100 кг є досить розповсюдженими, навіть у прибережних зонах. Великі групери не є об'єктом промислу, бо їх м'ясо неїстівне, на відміну від м'яса молодих риб, яке є делікатесом.

wikipedia

303．Юко

Юко Yūkō (яп. ゆうこう)[1] — це японський цитрус, який зустрічається в префектурі Нагасакі та префектурі Саґа в Японії.[2] Генетичний аналіз показав, що це складний гібрид між Citrus kinokuni і Citrus leiocarpa, та частково Citrus tachibana, що родом з Японії.[3] Деякі рослини мають плоди з високим вмістом цукру, і їх можна вживати в сирому вигляді. Крім того, широко використовують для виготовлення оцту, приправ, ароматизаторів тощо.

wikipedia

304．Asterias amurensis

Asterias amurensis (звичайна морська зірка амурська)  — вид морських зірок ряду Forcipulatida родини Asteriidae. Має широкий центральний диск, від якого відходять 5 широких, сплющених, з тонкими, майже гострими, бічними краями, загострених на кінцях променів, розмах яких у великих форм досягає 30 см. Черевна сторона дуже плоска. Спинні голки дрібні, зазвичай тупо-конусоподібні, одиночні. Найбільші з них іноді розташовуються по середній лінії променя. Забарвлення дуже мінливе, варіює від охристого до темно-фіолетового, але переважають жовтувато-бурі, іноді рожево-бурі форми.

wikipedia

305．Цитрус кабосу

Кабосу (カ ボ ス або 臭 橙; біноміальна назва: лат. Citrus sphaerocarpa) — цитрусовий плід вічнозеленого широколистяного дерева з родини рутових[2]. Популярний в Японії, де його сік використовується у багатьох стравах, особливо з рибою, сашімі та гарячими стравами. Кабосу — соковитий цитрусовий фрукт, тісно пов’язаний з юдзу. Його сік подібний до лимона, і його використовують замість оцту в деяких японських стравах. Росте на квітучому дереві з гострими колючками. Плоди збирають, коли вони ще зелені, але якщо їм дати дозріти, вони жовтіють. Його часто плутають з подібними цитрусовими, наприклад з судачі, але його легко можна відрізнити за верхівкою плоду, звідки відділяється гінецей — на його місці залишається припідняття у формі тора.

wikipedia

306．Неприпустима назва

wikipedia

307．Hyuganatsu

Хюганацу (Citrus tamurana, яп. 日向夏) — цитрусова рослина що вирощується в Японії. Назва походить від Hyūga, давньої назви префектури Міядзакі в Кюсю звідки походить рослина, тоді як "natsu" (яп. 夏) означає літо. Хюганацу, вирощений за межами Кюсю, іноді поставляється під різними назвами. Такими як Konatsu (яп. 小夏) , Tosakonatsu (яп. 土佐小夏) або New Summer Orange (яп. ニューサマーオレンジ).

wikipedia

308．Saccharum officinarum

Saccharum officinarum (цукрова тростина благородна[1]) — рослина; вид роду цукрова тростина (Saccharum) родини злакові. Використовується людиною, поряд з цукровим буряком, для отримання цукру. Це багаторічна трав'яниста рослина, що вирощують у численних різновидах у тропіках, від 35° півн. ш. до 30° півд. ш., а в Південній Америці піднімається в гори на висоту до 3000 м.

wikipedia

309．Farfugium japonicum

Фарфугіум японський (Farfugium japonicum) — вид квіткової рослини з родини Asteraceae. Відома своєю декоративною строкатістю. В англійські мові відома як леопардова рослина (leopard plant), рослина тракторне сидіння (tractor seat plant)[1]. В Японії його називають цувабукі (石 蕗)[2]. Це кореневищний вічнозелений багаторічник, що росте кущиком близько 60 см заввишки та завширшки, з великими круглим, м'ясистим та ниркоподібним листям. Ромашкоподібні жовті квіти, 2,5—5 см упоперек, з'являються восени та взимку[2].

wikipedia

310．Козел свійський

Козе́л свійський, або цап, — одомашнений підвид козла звичайного (Capra hircus), представник роду Козел (Capra) підродини козлових родини бикових (Bovidae). За старішими класифікаціями одомашнених козлів вважали окремим видом Capra hircus, якого протиставляли «виду» безоаровий козел (Capra aegagrus). Тепер обидві форми — свійську і дику — вважають одним видом — Capra hircus.

wikipedia

311．Качка свійська

Домашня качка ( лат. Anas platyrhynchos Anas platyrhynchos, іноді - Anas platyrhynchos f. domestica, Anas platyrhynchos domesticus, Anas domesticus або Anas domestica (Anas boschas domestica) [1][2][3] ; самець - селезень, пташенята - каченята) - водоплавна птиця з ряду гускоподібних (Anseriformes), родини качкових яка розводиться людиною, один з численних і поширених видів домашньої птиці. Літає погано, недалеко. Веде свій початок від звичайної дикої качки, або крижні [1] . За тривалу історію одомашнення людиною виведені різні породи качок [4] . Розводять їх заради м'яса, а також яєць [5] і жирної печінки ( фуа-гра ); крім того, від них отримують перо і пух .

wikipedia

312．A&W Restaurants

A & W Restaurants — це комбінація продуктів, які відрізняються бобами та напоями. A & W є першою компанією з франчайзингу: франшизи почалися Каліфорнія) приблизно в 1921 році. Ми отримали домашнє визнання від членів пари Роя У. Аллена та Франка Райта. Меню — це ресторан, але це не закінчується гамбургером, французькою картоплею фрі та хот-доги. Їжа існує у багатьох місцях у всьому світі та в США.

wikipedia

313．Abudefduf vaigiensis

Abudefduf vaigiensis — вид риб родини Pomacentridae. В англійській мові має назву «Індо-Тихоокенський сержант» (англ. Indo-Pacific sergeant). Риба до 20 см завдовжки. Світлооливкова, що жовтішає згори, з 5-ма темними смугами. Під час шлюбних ігрищ, основний колір тіла стає світлоблакитним. Ікру відкладає на вичищену тверду поверхню. Самець та самка оберігають ікру разом. Мальки ховаються у заростях Sargassum. Харчується у товщі води зоопланктоном чи донними водоростями.

wikipedia

314．Какуні

Какуні (яп. 角煮) — японська страва з тушкованої свинини. У назві, каку (角) походить від какуґірі (角切り), що значить ‘розрізаний на кубики’, та ні (煮) від ніру (煮る), що значить тушити/готувати в рідині[1]. Какуні — це популярний регіональний продукт (мейбуцу) з Кюсю, зокрема Нагасакі. Походження цієї страви, швидше за все, китайське, що робить її формою японської китайської кухні; вона подібна до свинину Донгпо[en], хоча японська версія є легшою стравою[2]. Під час династії Мін та династії Сун існував важливий китайсько-японський торговий шлях між Ханчжоу та Кюсю. Багато китайців мешкали у великих портових містах Кюсю, зокрема в Нагасакі; так само багато японців жили в Ханчжоу. Вважається, що какукні було принесене до Японії як результат цих торгових відносин[1][3].

wikipedia

315．Кореґусу

Кореґусу (яп. コーレーグス з рюк. 高麗胡椒 こーれーぐす ко:ре:ґусу, вид гострого перцю чилі; серед інших назв — コーレーグース та コーレーグスー) — одни з видів окінавського соусу чилі на основі аваморі[1], є популярною приправою до окінавських страв, і до окінавської соби зокрема. Принаймні з 16 століття термін "перець Корьо" використоввався для різновидів перцю чилі (це вживання зберігається в деяких діалектах Кюсю). Окінавською мовою, термін "куріґусу" окреслює все, що стосується самого перцю чилі[2], але в японській мові цей термін застосовується лише до соусу чилі на основі аваморі.

wikipedia

316．Коріандр

Коріа́ндр, коля́ндра[1] або кінза́[2] (Coriandrum sativum) — однорічна трав'яниста рослина роду коріандр родини парасолькових. Інші назви: клоповник, кішнець посівний[3]. Стебло галузисте, всередині порожнисте, висотою від 30 до 60 см. Прикореневі листки широколопатеві, довгочерешкові, серединні та верхні стеблові — глибокобагатороздільні з лінійними, дещо загостреними часточками.

wikipedia

317．Saccharum officinarum

Saccharum officinarum (цукрова тростина благородна[1]) — рослина; вид роду цукрова тростина (Saccharum) родини злакові. Використовується людиною, поряд з цукровим буряком, для отримання цукру. Це багаторічна трав'яниста рослина, що вирощують у численних різновидах у тропіках, від 35° півн. ш. до 30° півд. ш., а в Південній Америці піднімається в гори на висоту до 3000 м.

wikipedia

318．Psophocarpus tetragonolobus

Крила́та квасо́ля, гірська́ квасо́ля (Psophocarpus tetragonolobus) — рослина з триби Квасолеві (Phaseoleae) Травянистий багаторічник. Від інших квасолевих (Phaseoleae) вирізняється своїми розмірами. В'юнке стебло крилатої квасолі може підніматися по стовбурах на висоту до 4 метрів. Довгі стручки розміром 15–22 см мають чотири листоподібних поздовжніх «крила». У розрізі плід має квадратну форму. При дозріванні плід стає коричневим і тріскається — вивільняючи квасолини. Квіти великі, блідо-блакитні. Форма листя варіюється залежно від сорту рослини: яйцеподібне, дельтоподібне, яйцевидно-ланцетне, ланцетне і довго-ланцетне.

wikipedia

319．Чай жасминовий

Жасминовий чай або чай з жасмином 茉莉花茶 mò-lì-huā chá — чай з додаванням квіток жасмину. Відомий з часів династії Сун (960—1279). За основу жасминового чаю переважно використовується зелений або білий чай. Чай з квітками жасмину має витончений солодкий аромат. Це найпопулярніший духмяний чай в Китаї.[1]

wikipedia

320．SPAM

SPAM (читається спем) — торгова марка консервованого м'яса, виробленого американською компанією Hormel Foods Corporation. SPAM з'явився в 1936 році.Абревіатура від англ. Shoulder of Pork and hAM — «свинячі лопатки і стегна», a за іншими даними, від англ. SPiced hAM— «шинка зі спеціями». Компанія заявляє, що «точну розшифровку знає тільки вузьке коло колишніх директорів».

wikipedia

321．Dioscorea alata

Dioscorea alata також відомий як фіолетовий ямс, убе, або великий ямс — вид ямсу з родини Діоскореєві. Бульби, як правило, яскраво фіолетові чи кольору лаванди, але деякі можуть бути кремового чи простого білого кольору. Іноді його плутають з таро та бататом з Окінави (Ipomoea batatas cv. Ayamurasaki), хоча D. alata також вирощується на Окінаві, де він відомий як beniimo (яп. 紅芋) . В азійських тропіках D. alata відомий людям з давніх часів.

wikipedia

322．Китайське рагу

Китайське рагу (англ. chop suey /tʃɒp’suːi/; спрощ. кит.: 杂碎; трад. кит.: 雜碎, піньïнь: zá suì; букв. «асорті з козлятини») це страва з американсько-китайської кухні та інших форм зарубіжної китайської кухні, що складається з м'яса (найчастіше курка, риба, яловичина, креветки або свинина) та яйця, що швидко приготовані з овочами, такими як паростки квасолі, капусти, селери та покрита крохмалевим соусом. Страва, як правило, подається з рисом, але може бути китайсько-американською формою «чау мейн» з додаванням смаженої локшини.

wikipedia

323．Чанпуру

Чанпуру (яп. チャンプルー) — страва приготована шляхом смаження з перемішування з Окінави. Зазвичай складається з тофу у поєднанні з овочами, м'ясом, чи рибою. Консервоване м'ясо (спем), яйця, мояші і ґоя (гіркий гарбуз) є поширеними інгредієнтами[1]. Зазвичай спем не використовується в решті Японії; але зустрічається в Окінаві в першу чергу завдяки історичному впливу ВМС США[2]. Чанпуру окінавською означає "щось змішане" і іноді використовується для опису культури Окінави, адже вона може розглядатися як суміш власне окінавстких традицій, китайських, японських, традицій з південносхідної Азії та Північної Америки[3][4]. Термін походить від малайського слова кампур, що означає "суміш"[5].

wikipedia

324．Farfugium japonicum

Фарфугіум японський (Farfugium japonicum) — вид квіткової рослини з родини Asteraceae. Відома своєю декоративною строкатістю. В англійські мові відома як леопардова рослина (leopard plant), рослина тракторне сидіння (tractor seat plant)[1]. В Японії його називають цувабукі (石 蕗)[2]. Це кореневищний вічнозелений багаторічник, що росте кущиком близько 60 см заввишки та завширшки, з великими круглим, м'ясистим та ниркоподібним листям. Ромашкоподібні жовті квіти, 2,5—5 см упоперек, з'являються восени та взимку[2].

wikipedia

325．Групери

Групери (Epinephelinae) — підродина риб родини Серранові (Serranidae). Розповсюджені у басейнах Тихого, Атлантичного та Індійського океанів. Групери найбільше відомі як об'єкт аматорської трофейної риболовлі, адже окремі особини сягають 250 кг, а особини в 100 кг є досить розповсюдженими, навіть у прибережних зонах. Великі групери не є об'єктом промислу, бо їх м'ясо неїстівне, на відміну від м'яса молодих риб, яке є делікатесом.

wikipedia

326．Мангольд

Мангольд або буряк листовий (лат. Beta vulgaris subsp. vulgaris var. vulgaris) — дволітня городня культура. Поширений у середніх та південних широтах Європи. Листя мангольда має червоне, зелене чи жовте забарвлення, зумовлене наявністю пігментів класу беталаїнів. Черешки грубі, соковиті, листки великі. Має велику схожість до столового буряку, що зумовлено його спорідненістю з ним. Корінь має дерев'янистий, невеликий.

wikipedia

327．Місо-суп

Місо-суп (яп. 味噌汁, трансліт. місошіру) — страва японської кухні, суп з розчиненою в ньому пастою місо. До складу супу входять також інші інгредієнти, їх набір залежить від регіону та сезону. Бульйон місошіру складається з пасти місо, іноді в комбінації з даші. За традицією тверді інгредієнти супу вибирають згідно з сезоном, щоб підкреслити характерні для нього продукти. Колір, смак і текстура теж важливі. Неґі та тофу, продукти з різким смаком, поєднуються з менш пряними. Плаваючі інгредієнти (вакаме) та ті, що лежать на дні миски (наприклад, картопля), також доповнюють один одного.

wikipedia

328．Козел свійський

Козе́л свійський, або цап, — одомашнений підвид козла звичайного (Capra hircus), представник роду Козел (Capra) підродини козлових родини бикових (Bovidae). За старішими класифікаціями одомашнених козлів вважали окремим видом Capra hircus, якого протиставляли «виду» безоаровий козел (Capra aegagrus). Тепер обидві форми — свійську і дику — вважають одним видом — Capra hircus.

wikipedia

329．Ipomoea aquatica

Берізка водяна, іпомея водяна, кангконг (Ipomoea aquatica) — вид водних рослин родини берізкових (Convolvulaceae). В англійській мові рослину називають водяний шпинат, китайський шпинат чи річковий шпинат, китайський водяний крес (настурція), водяна «вранішня слава» (дослівно, від загальної англійської назви рослин роду Ipomoea — morning glory), водяна берізка, китайська берізка, болотяна капуста. У Індонезії та Малайзії використовують назву «канконг». У Таїланді та Лаосі має назву «пхакбунг», «тагалог» — у кхмерській мові, «калмісааг» на хінді.[1] У Китаї відома з часів династії Цзінь з книги «Опис рослин Півдня».[2]

wikipedia

330．Allium chinense

Allium chinense — вид рослин з родини амарилісових (Amaryllidaceae); ендемік Китаю. Цибулини скупчені, вузько-яйцюваті, діаметром (0.5)1–1.5(2) см; оболонка біла, іноді з відтінком червоного. Листки майже рівні стеблині, завширшки 1–3 мм, 3–5-кутові. Стеблина 20–40 см, циліндрична, вкрита листовими піхвами лише в основі. Зонтик ≈ півсферичний, нещільний. Оцвітина від блідо-пурпурної до тьмяно-пурпурної; сегменти від широко еліптичних до майже округлих, 4–6 × 3–4 мм; внутрішні трохи довші, ніж зовнішні. Період цвітіння й плодоношення: Жовтень — листопад[1].

wikipedia

331．Ковбасні вироби

Ковбасні вироби — харчові продукти з м'яса, оброблені механічним та фізико-хімічними способами з додаванням деяких інших продуктів. Механічна обробка полягає у видаленні з м'яса неїстівних, малопоживний частин і його подрібненні. До фізико-хімічної обробки належать соління, дозрівання, обсмажування, варіння, копчення.

wikipedia

332．Лінгвіса

Лінгвіса (порт. Linguiça; МФА: [lĩˈɡwisɐ]) — вид копченної ковбаси зі свинини, приправленої часником та парпикою в Португалії та Бразилії, а також інших лузофонних країнах. Лінгвіса, як і багато інших ковбасних виробів, зазвичай подається як частина важкої страви, зазвичай супроводжується рисом, квасолею, а також іншими продуктами зі свинини. Фейжоада, наприклад, традиційна португальська та бразильська страва (вважається національною стравою Бразилії), поширена в Бразилії та у Анголі, включає лінгвісу з бобами, рульку, та інші інгредієнти.[джерело?]

wikipedia

333．Кореневе пиво

Кореневе пиво, Рутбір (англ. Root beer, також відоме як Сассапаріль) — газований напій, зазвичай виготовлений з кори дерева сассафраса. Кореневе пиво, популярне в Північній Америці, виробляється двох видів: алкогольне та безалкогольне. Безалкогольна версія рутбіра виготовляється з екстрактів або сиропів з додаванням газованої води і не так популярна, як інші безалкогольні напої, такі як Кока-кола, але займає 3% ринку США [1].

wikipedia

Хоккайдо：алкоголь

334．Білк

Білк — це пиво з низьким вмістом солоду, яке виробляється в Накасібецучо, Шибецу-гун, Хоккайдо . Він був виготовлений Abashiri Beer і проданий Nakahara Co., Ltd. Це напій з молока, який за смаком нагадує пиво . Фруктовий смак створений спеціально для жінок. Чітосе Накахара, президент магазину алкогольних напоїв Nakahara (Nakahara Co., Ltd.), був змушений розширити молочне тваринництво, яке є основною галуззю промисловості міста Накасібецу, і запропонував розробку пива з низьким вмістом солоду, яке виготовляється з використанням молока, яке пішло. Мій старший син звернувся до компанії Abashiri Beer Co., Ltd. у місті Абашірі з цією ідеєю. Розроблений під технічним керівництвом факультету біоіндустрії Токійського університету сільського господарства, який має кампус у місті Абасірі, молоко містить мало крохмалю та має низьку температуру кипіння.Після постійних помилок йому вдалося виготовити прозорий хаппошу.

wikipedia

335．Asahi Breweries

Asahi Breweries (яп. アサヒグループホールディングス株式会社) — японська транснаціональна компанія зі штаб-квартирою в Токіо, яка займається виробництвом та реалізацією напоїв. Заснована в Осаці у 1889 році як «Osaka Breweries». Під час Першої світової війни на пивоварному заводі працювали полонені німці. У 1990 році «Asahi» придбала 19,9 % акцій австралійської компанії «Elders Limited», яка згодом стала «Foster's Group», а пізніше була продана «SABMiller».

wikipedia

336．Suntory

Suntory Beverage & Food Limited (яп. サントリーホールディングス株式会社, Santorī Hōrudingusu Kabushiki-Gaisha), або ж просто Suntory — японська транснаціональна компанія пивоваріння та дистиляції. Заснована у 1899 році і є однією з найстаріших компаній з розповсюження алкогольних напоїв у Японії та виробництва японського віскі[en]. З часом компанія розширила сферу роботи і також виробляє безалкогольні напої та сандвічі. Після купівлі компанії Beam, Inc. у 2014 році Suntory стала одним з найбільших виробників дистильованих напоїв у світі. Штабквартина компанії розташована у Кіта-ку, Осака.

wikipedia

337．Аваморі

Аваморі (泡 盛, окінав.:アームイ) — місцевий алкогольний напій в Окінаві, Японія. Він виготовляється з довгозернистого рису (лат. Oryza sativa indica)[1] шляхом дистиляції (як шьочю), а не просто ферментації (як саке). Спершу запах аваморі може здатись неприємним, оскільки він має дуже сильний аромат. Смак має землисті, квіткові, солодкі, трав’яні мотиви або їх поєднання[2]. Аваморі, як правило, має 60-86 пруф (30-43% спирту), хоча експортні марки (в тому числі брендів, що поставляються до решти територій Японії) частіше мають 50 пруф (25% спирту)[3]. Деякі види (особливо ханазаке) мають 120 пруф (60%) та є легкозаймистими.

wikipedia

префектура Фукусіма：кондитерські вироби

338．Кітаката рамен

Кітаката рамен, або Кітакатський рамен (яп. きたかたラーメン, трансліт. Kitakata ramen) — це місцевий рамен (токусанхін), що походить з міста Кітаката, префектура Фукушіма. До об'єднання муніципалітетів у січні 2006 року (рік Хейсей 18) колишнє місто Кітаката мало близько 120 ресторанів рамен на 37 000 жителів, що було найвищим показником в Японії за кількістю ресторанів відносно кількості населення. Поряд з раменом Саппоро та раменом Хаката, є одним з трьох основних видів рамену в Японії.[1]

wikipedia

339．Цукемен

Цукемен (яп. つけ麺) — страва-рамен японської кухні, що складається з локшини, яку їдять після занурення в суп або бульйон, який подається окремо[1][2]. Страва була створена Кадзуо Ямаґіші, ресторатором у Токіо, Японія, і стала дуже популярною як в Токіо, так і по всій Японії. У США цукемен став популярним у Лос-Анджелесі, тоді як в інших американських містах він залишається відносно рідкісним.

wikipedia

340．Хоутоу

Хоутоу (яп. ほうとう) — суп з локшиною і популярна регіональна страва, що походить з Яманасі, Японія, і готується тушкуванням пласкої локшини подібної до удон та овочів в місоширу. Хоча хоутоу зазвичай вважається типом удону, люди з Яманасі вважають хоутоу іншим типом їжі, адже він готується з тіста відмінного від локшинового[1].

wikipedia

341．Тямпон

Тямпон (яп. ちゃんぽん) — страва з локшиною, яка належить до регіональної кухні Нагасакі, Японія. Існують різні версії цієї страви в Японії, Кореї та Китаї. Страва була натхненна кухнею Китаю. Тямпон готується шляхом смаження свинини, морепродуктів та овочів із смальцем; потім додається бульйон з курячих або свинячих кісток. Далі додають локшину рамен, виготовлену спеціально для тямпону, і це все готується разом. Залежно від сезону, інгредієнти можуть відрізнятися. Отже, відповідно, смак і стиль страви різняться залежно від місця та пори року також.

wikipedia

342．Сомен (локшина)

Сомен (яп. 素麺), сомйон (кор. 소면), чи суміан (спрощене китайське письмо: 素面, традиційне китайське письмо: 素麵) — дуже тонка локшина зроблена з пшеничного борошна, менше ніж 1,3 мм у діаметрі. В Китаї також називається ґуаміан (спрощене китайське письмо: 挂面, традиційне китайське письмо: 掛麵). Вона широко використовується у різних кухнях Східної Азії. Найпоширеніший приклад — японський сомен, локшина яку зазвичай подають холодною з соєвим соусом та соусом-дипом[1] з дасі, подібно до локшини морі-соба (盛り蕎麦). Різниця між соменем та іншою тонкою японською локшиною, хіямуґі (冷 麦), полягає в тому, що хіямугі отримують за рахунок нарізання ножем, а сомен витончують розтягуючи тісто. Тісто розтягують за допомогою рослинної олії, а потім сушать на повітрі. Коли сомен подають теплим в супі (зазвичай взимку), японською його називають нюмен (煮 麺). Сомен зазвичай містить багато натрію[2].

wikipedia

343．Санукі удон

Санукі удон (яп. 讃岐うどん) – різновид локшини удон, який спершу був особливо популярний у префектурі Каґава в Японії[1][2], але зараз цю страву легко знайти в сусідньому регіоні Кансай та більшій частині Японії.[3] Локшина має характерну квадратну форму в перерізі та плоскі краї з досить приємною консистенцією.[4][5] Традиційними інгредієнтами є пшеничне борошно та сушені молоді сардини нібоші, які варяться в бульйоні.[6][7] Зараз багато магазинів удонів спеціалізуються виключно на удонах у стилі санукі. Зазвичай їх ідентифікують за написом «санукі» на хірагані (さぬき), присутньому в назві магазину або на вивісці.

wikipedia

344．Тямпон

Тямпон (яп. ちゃんぽん) — страва з локшиною, яка належить до регіональної кухні Нагасакі, Японія. Існують різні версії цієї страви в Японії, Кореї та Китаї. Страва була натхненна кухнею Китаю. Тямпон готується шляхом смаження свинини, морепродуктів та овочів із смальцем; потім додається бульйон з курячих або свинячих кісток. Далі додають локшину рамен, виготовлену спеціально для тямпону, і це все готується разом. Залежно від сезону, інгредієнти можуть відрізнятися. Отже, відповідно, смак і стиль страви різняться залежно від місця та пори року також.

wikipedia

345．Тямпон

Тямпон (яп. ちゃんぽん) — страва з локшиною, яка належить до регіональної кухні Нагасакі, Японія. Існують різні версії цієї страви в Японії, Кореї та Китаї. Страва була натхненна кухнею Китаю. Тямпон готується шляхом смаження свинини, морепродуктів та овочів із смальцем; потім додається бульйон з курячих або свинячих кісток. Далі додають локшину рамен, виготовлену спеціально для тямпону, і це все готується разом. Залежно від сезону, інгредієнти можуть відрізнятися. Отже, відповідно, смак і стиль страви різняться залежно від місця та пори року також.

wikipedia

346．Сара удон

Сара удон (яп. 皿うどん), буквально «тарілка з локшиною», — це страва з префектури Нагасакі, Японія.[1] Незважаючи на назву, це не різновид удонів. Складається з основи з локшини та начинки зі смаженої капусти, паростків квасолі та інших овочів, а також кальмарів, креветок, свинини, камабоко тощо. Існує два основних різновиди локшини, більш тонка хрустка локшина, смажена в олії (так звана парі парі, барі барі, або барі мен); в результаті ця варіація нагадує чоу мейн у кантонському стилі. В іншому варіанті використовується більш товста китайська локшина (так звана локшина тямпон).

wikipedia

347．Тямпон

Тямпон (яп. ちゃんぽん) — страва з локшиною, яка належить до регіональної кухні Нагасакі, Японія. Існують різні версії цієї страви в Японії, Кореї та Китаї. Страва була натхненна кухнею Китаю. Тямпон готується шляхом смаження свинини, морепродуктів та овочів із смальцем; потім додається бульйон з курячих або свинячих кісток. Далі додають локшину рамен, виготовлену спеціально для тямпону, і це все готується разом. Залежно від сезону, інгредієнти можуть відрізнятися. Отже, відповідно, смак і стиль страви різняться залежно від місця та пори року також.

wikipedia

348．Тямпон

Тямпон (яп. ちゃんぽん) — страва з локшиною, яка належить до регіональної кухні Нагасакі, Японія. Існують різні версії цієї страви в Японії, Кореї та Китаї. Страва була натхненна кухнею Китаю. Тямпон готується шляхом смаження свинини, морепродуктів та овочів із смальцем; потім додається бульйон з курячих або свинячих кісток. Далі додають локшину рамен, виготовлену спеціально для тямпону, і це все готується разом. Залежно від сезону, інгредієнти можуть відрізнятися. Отже, відповідно, смак і стиль страви різняться залежно від місця та пори року також.

wikipedia

349．Окінавська соба

Окінавська соба (яп. 沖縄そば) — тип локшини, що виготовляється в префектурі Окінава, Японія. Окінавська соба є регіональною торговою маркою компанії The Okinawa Noodle Manufacturing Co-op[1]. В Окінаві, її часом називають просто "соба" (або "суба" окінавською), хоча в решті Японії назва "соба" відноситься лише до локшини з гречки.

wikipedia

350．Тямпон

Тямпон (яп. ちゃんぽん) — страва з локшиною, яка належить до регіональної кухні Нагасакі, Японія. Існують різні версії цієї страви в Японії, Кореї та Китаї. Страва була натхненна кухнею Китаю. Тямпон готується шляхом смаження свинини, морепродуктів та овочів із смальцем; потім додається бульйон з курячих або свинячих кісток. Далі додають локшину рамен, виготовлену спеціально для тямпону, і це все готується разом. Залежно від сезону, інгредієнти можуть відрізнятися. Отже, відповідно, смак і стиль страви різняться залежно від місця та пори року також.

wikipedia

351．Білий шоколад

Білий шоколад — шоколад, який виробляють з какао-масла, цукру, плівкового сухого молока й ваніліну без додавання какао-порошку, завдяки чому він має колір слонової кістки (часто з жовтуватим відтінком) і містить мінімум антиоксидантів, таких, як теобромін і кофеїн [1]. Своєрідним смаком цей продукт зобов'язаний особливому сухому молоку, що має карамельний присмак, а як ароматизатор найчастіше використовують ванілін.

wikipedia

352．Ханабірамочі

Ханабірамочі (яп. 葩餅) — японські солодощі (ваґаші), як правило, їдять на початку року. Ханабірамочі також подається до перших чайних церемоній нового року. Назва «ханабірамочі» буквально означає «біла пелюстка мóчі». Первинна форма ханабірамочі була хішіханабіра, десерт, який з'їдався імператорською сім'єю на спеціальних заходах приурочених святкуванню початку року.

wikipedia

353．Варабімочі

Варабімочі (яп. 蕨餅, варабі-мочі) — японський желеподібний кондитерський виріб, зроблений з рисового борошна змішаного з водою і крохмалем з картоплі чи папороті і покритий або змочений в кінако (солодкі тости з соєвого борошна), також дуже популярним покриттям для варабімочі є порошок кориці чи тертий зелений чай. Відрізняється від справжнього мочі, зробленого з клейкого рису. Досить популярний у літній час, особливо в регіонах Кансай і Окінава, і часто продаються з фургонів, які схожі на фургони з морозивом у західних країнах.

wikipedia

354．Дакуаз

Дакуаз (фр. dacquoise) — торт, що складається з шарів мигдалевого та ліщинового безе зі збитими вершками чи масляним кремом на масляній бісквітній основі[1]. Зазвичай його подають охолодженим і з фруктами. Термін дакуаз може також вказувати на власне шар горіхового безе. Свою назву торт отримав від жіночої форми французького слова dacquois, що означає «з Даксу» (Дакс — місто на південному заході Франції).

wikipedia

355．Акумакі

Акумакі - оригінальний, в японському стилі, виріб, який виготовляється в префектурі Кагосіма і префектурі Кумамото від час Фестивалю хлопчиків 5 травня. Змочена в соді на цілу ніч кора бамбука використовується для обгортання клейкого рису просоченого таким самим способом. Акумакі - це рисовий пиріг, але він не липкий і швидко не висихає.

wikipedia

356．Акумакі

Акумакі - оригінальний, в японському стилі, виріб, який виготовляється в префектурі Кагосіма і префектурі Кумамото від час Фестивалю хлопчиків 5 травня. Змочена в соді на цілу ніч кора бамбука використовується для обгортання клейкого рису просоченого таким самим способом. Акумакі - це рисовий пиріг, але він не липкий і швидко не висихає.

wikipedia

357．Акумакі

Акумакі - оригінальний, в японському стилі, виріб, який виготовляється в префектурі Кагосіма і префектурі Кумамото від час Фестивалю хлопчиків 5 травня. Змочена в соді на цілу ніч кора бамбука використовується для обгортання клейкого рису просоченого таким самим способом. Акумакі - це рисовий пиріг, але він не липкий і швидко не висихає.

wikipedia