| 13．Мінамі-Торісіма |
| О́стрів Міна́мі-Торісі́ма (яп. 南鳥島, みなみとりしま, МФА: [mʲinamʲi toɾʲiɕima], «Південний пташиний острів») або о́стрів Ма́рка (англ. Marcus Island) — острів у західній частині Тихого океану. Найсхідніша точка Японії. Належить селу Оґасавара області Оґасавара префектури Токіо. Мінамі-Торісіма — це острів-риф у вигляді трикутника, що піднімається над водою, в середньому, на 9 м. Його площа становить близько 1,51 км². Довжина берегової лінії становить 7,6 км. Мінамі-Торісіма зараховується до островів Оґасавара, проте, фактично, він є одиноким островом, віддаленим на 1200 км на південний схід від оґасаварського острова Тітідзіма[1]. |
| wikipedia |
| 14．Інамба (острів) |
| О́стрів Іна́мба (яп. 藺灘波島, いなんばじま, МФА: [inambad͡ʑima]) — безлюдний острів вулканічного походження в західній частині Тихого океану. Складова групи островів Ідзу, один з малих островів групи. Належить селу Мікурадзіма області Міяке префектури Токіо, Японія. Станом на 2007 рік площа острова становила 0,005 км². Має вигляд скелі, що виглядає з морської поверхні. Найвища точка — 75 м. |
| wikipedia |
| 15．Удоне (острів) |
| О́стрів Удоне́ (яп. 鵜渡根島, うどねじま, МФА: [udoned͡ʑima], «Острів богині Удоне») — безлюдний острів вулканічного походження в західній частині Тихого океану. Складова групи островів Ідзу. Розташований між островами Тосіма та Ніїдзіма. Вважається відгалуженням останнього. Належить селу Ніїдзіма області Осіма префектури Токіо, Японія. Станом на 2007 рік площа острова становила 0,4 км²; довжина — 1,5 км, ширина — 0,4 км, довжина берегової лінії — 3,3 км. Береги важкодоступні, скелясті. В центрі острова лежить вулкан, висотою 209 м, вивержень якого не зафіксовано. Прибережні води багаті на омарів. Назва острова походить від синтоїстської богині Удоне, дружини земного божества Котосіронусі. |
| wikipedia |
| 16．Онохара (острів) |
| О́стрів О́нохара (яп. 大野原島, おおのはらじま, МФА: [oːnohaɾad͡ʑima]) — безлюдний острів вулканічного походження в західній частині Тихого океану. Складова групи островів Ідзу, один з малих островів групи. Належить селу Міяке області Міяке префектури Токіо, Японія. Станом на 2007 рік площа острова становила 0,02 км². Складається з трьох окремих скель, що виглядають з морської поверхні. Найвища точка — бескид Коясу, висотою 114 м. Берега скелясті й важкодоступні. |
| wikipedia |
| 17．Дзінай (острів) |
| О́стрів Дзіна́й (яп. 地内島, じないとう, МФА: [d͡ʑinai̯toː]) — безлюдний острів вулканічного походження в західній частині Тихого океану. Складова групи островів Ідзу, один з малих островів групи. Належить селу Ніїдзіма області Ніїдзіма префектури Токіо, Японія. Розташований на заході острова Ніїдзіма. Має форму букви Г, обернену ліворуч. Найвища точка — 76,6 м. |
| wikipedia |
| 18．Скеля Софу |
| Ске́ля Со́фу або Дружи́́на Ло́та (яп. 孀婦岩, そうふがん, МФА: [soːfugaɴ], «Вдовина скеля») — безлюдний острів вулканічного походження в західній частині Тихого океану. Складова групи островів Ідзу, один з малих островів групи. Належить області Хатідзьо префектури Токіо, Японія. Не підпорядкований жодному населеному пункту області. Станом на 2007 рік площа острова становила 0,005 км. Має вигляд скелі, висотою 99 м, що виглядає з морської поверхні. |
| wikipedia |
| 19．Скелі Байонез |
| Ске́лі Байоне́з (яп. ベヨネース列岩, ベヨネースれつがん, МФА: [bejoneːsu̥ ɾet͡sugan]; англ. Bayonnaise Rocks) — група безлюдних островів вулканічного походження в західній частині Тихого океану. Складова групи островів Ідзу. Належать області Хатідзьо префектури Токіо, Японія. Віддалені від Токіо на 408 км. Не підпорядковані жодному населеному пункту області. Станом на 2007 рік площа скель становила 0,01 км. Найвища точка — 9,9 м. Названі на честь французького корабля «Байонез», що 1846 року відкрив їх. |
| wikipedia |
| 20．Окіноторі |
| Окіноторі (яп. 沖ノ鳥島) — кораловий атол на заході Тихого океану. Частина Палау-Кюсюйського підводного хребта на сході Філіппінського моря. Належить Японії. Є найпівденнішою точкою країни. Атол складається з трьох острів. Площа — 8482 м². Найвища точка — 1,5 м над рівнем моря. Більша частина атола піднімається на 20—30 см над морем під час відпливу та затоплюється під час припливу. Постійного населення немає. У лагуні на бетонній платформі розміром 100×50 м розташована науково-дослідна станція. |
| wikipedia |
| 21．Аоґасіма (острів) |
| О́стрів Аоґасі́ма (яп. 青ヶ島, あおがしま, МФА: [aogaɕima], «Синій острів») — острів вулканічного походження в західній частині Тихого океану. Складова частина групи островів Ідзу, один з семи великих острів групи. Належить селу Аоґасіма області Хатідзьо префектури Токіо, Японія. Віддалений від острова Хатідзьо на 67 км. Станом на 2021 рік площа острова становила 5,98 км², населення — 170 осіб; довжина — 3,5 км, ширина — 2 км. За обрисами острів нагадує еліпс. У північно-західній острова лежить вулкан Маруяма. Його найвища точка, Оотонбу,, заввишки 423 м над рівнем моря. Вулкан має подвійну кальдеру. На острові є геотермальні джерела. Береги скелясті й важкодоступні, піднятися на них можна лише звивистою дорогою. Клімат субтропічний. Внутрішня кальдера засаджена камеліями[3]. |
| wikipedia |
| 22．Острів Кодзу |
| О́стрів Ко́дзу або Ко́дзусіма (яп. 神津島, こうづしま, МФА: [koːd͡zuɕima], «Божественний острів») — острів вулканічного походження в західній частині Тихого океану. Складова групи островів Ідзу, один з семи найбільших островів групи. Належить селу Кодзусіма області Осіма префектури Токіо, Японія. Віддалений від столиці на 187 км. Станом на 2007 рік площа острова становила 18,87 км², населення — 1914 осіб; довжина — 8 км, ширина — 4 км. В центрі острова лежить вулкан Тендзьо, висотою 574 м, останні виверження якого зафіксовані в 832 і 838 роках. Схили вулкану покриті камеліями та низькорослими субтропічними рослинами. У підніжжя розташовані ставки Фудо й Тійо. На вершині вулкану ьере початок струмок Кодзу, що протікає центральною частиною села й впадає у Тихий океан. Берег скелястий і важкодоступний. В районах заток Міура й Тако розташовані природні берегові печери, найбільшою з яких є Камаґасіта. Назва острова походить від легенди, за якою на ньому проходила рада синтоїстських божеств на чолі з Котосіронусі. Засновником острова вважається бог Моноїміна, який вшановується в місцевому святилищі Моноїміна. Острів є складовою Національного парку Фудзі-Хаконе-Ідзу. |
| wikipedia |
| 23．Острів Сікіне |
| О́стрів Сікіне́ (яп. 式根島, しきねじま, МФА: [ɕikʲined͡ʑima]) — острів вулканічного походження в західній частині Тихого океану. Складова групи островів Ідзу, один з малих островів групи. Належить селу Ніїдзіма області Осіма префектури Токіо, Японія. Станом на 2007 рік площа острова становила 3,82 км², населення — 600 осіб; довжина — 3,7 км. Початково був півостровом острова Ніїдзіма, що після великого землетрусу між 1688 — 1704 роками виділився у окремий острів. В центрі острова лежить вулкан Камбікі, висотою 109 м. Берега скелясті й важкодоступні. В районах заток Нобусі, Оура, Окама розташовані піщані пляжі. На півдні існують гарячі джерела Асіцукі й Дзіната. Через спекотний вологий клімат значну частину лісів складають камелії та нагеї. До 1889 року був безлюдним островом. Основою економіки є рибальство та туризм — пляжний відпочинок, серфінг, підводне плавання тощо. Сполучення зі столицею здійснюється поромами. На території найстарішого північного порту Томарі розташоване однойменне синтоїстське святилище. |
| wikipedia |
| 24．Острів Ніїдзіма |
| О́стрів Ніїдзі́ма або Ніїджі́ма (яп. 新島, にいじま, МФА: [ɲiːd͡ʑima], «Новий острів») — острів вулканічного походження в західній частині Тихого океану. Складова групи островів Ідзу, один з семи найбільших островів групи. Належить селу Ніїдзіма області Осіма префектури Токіо, Японія. Станом на 2007 рік площа острова становила 23,53 км², населення — 2420 особи; довжина — 11 км, ширина — 3 км. В центрі острова лежить вулкан Міяцука, висотою 508 м, останнє виверження якого зафіксоване 886 року. До 1871 року острів використовувався японською владою як місце заслання злочинців. У другій половині 20 століття, після входження до складу Національного парку Фудзі-Хаконе-Ідзу, він розвивається як туристичний осередок. Серед лісів острова переважають гінкго, саговик, міхелія. Головні історичні пам'ятки — буддистський монастир Дзьоейдзі та синтоїстське святилище Сандзюся. На острові існують штучні гарячі джерела. Сполучення зі столицею здійснюється поромами, що проходять через Осіму та Тосіму, а також літаками. |
| wikipedia |
| 25．Хатідзьо (острів) |
| О́стрів Хатідзьо́ (яп. 八丈島, はちじょうじま, МФА: [hat͡ɕid͡ʑoːd͡ʑima], «Острів Хатіро») — острів вулканічного походження в західній частині Тихого океану. Складова групи островів Ідзу, другий за величиною найбільший острів групи. Належить містечку Хатідзьо області Хатідзьо префектури Токіо, Японія. Віддалений від столиці Токіо на 290 км. Станом на 2007 рік площа острова становила 62,52 км², населення — 8363 особи, довжина — 14 км, довжина берегової лінії — 59 км. |
| wikipedia |
| 26．Мікура (острів) |
| О́стрів Мікура́ або Мікурадзі́ма (яп. 御蔵島, みくらじま, МФА: [mʲikuɾad͡ʑima], «Коморний острів») — острів вулканічного походження в західній частині Тихого океану. Складова групи островів Ідзу, один з семи найбільших островів групи. Належить селу Мікурадзіма області Міяке префектури Токіо, Японія. Станом на 2007 рік площа острова становила 20,58 км², населення — 313 особи. В центрі острова лежить вулкан Ояма, висотою 851 м. Берег переважно скелястий і важкодоступний. Природних портів немає. Сполучення зі столицею здійснюється через штучний порт поромом. Островом протікають річки Хірасімідзу й Осімаваке, що є рідкістю для островів групи. Головна рослинність — субтропічні ліси: шовковиця, каштанник і самшит. До кінця 17 століття острів був безлюдним. На початку 18 століття переселенці з сусіднього острова Міяке заснували на ньому поселення. До 1939 року життя остров'ян підтримували постійні безкоштовні поставки продовольства з Токіо. Тривалий час основою економіки острова був збут самшиту й побутових виробів з нього. Через припинення продовольчих поставок та відсутність попиту на самшит у зв'язку з розвитком хімічної промисловості, населення острова скорочується. |
| wikipedia |
| 27．Міяке (острів) |
| О́стрів Міяке́ (яп. 三宅島, みやけじま, МФА: [mʲijaked͡ʑima], «Святилищний острів») — острів вулканічного походження в західній частині Тихого океану. Складова групи островів Ідзу, третій за величиною найбільший острів групи. Належить селу Міяке області Міяке префектури Токіо, Японія. Станом на 2007 рік площа острова становила 55,48 км², населення — 2382 осіб. За формою нагадує еліпс, діаметром 7—10 км. |
| wikipedia |
| 31．Унадон |
| Унадон (яп. 鰻丼, скорочення від унагі донбурі, "чаша з вугром") — це страва, що виникла у Японії. Складається з донбурі, великої чаші, наповненої розпареним білим рисом, та філе вугра (унаґі) смаженого способом кабаякі, подібним до теріякі. Філе глазурують у солодкому соєвому соусі, таре, та карамелізують, бажано на вогні з деревного вугілля. Філе не лущиться, його смажать стороною зі шкірою вниз.[1] На страву виливають таку кількість соусу таре щоб він просочився до рису розміщеного під вугрем. Зазвичай, страва посипається сушеними ягодами перцю саншо ("японський перець").[2] |
| wikipedia |
| 32．Оякодон |
| Оякодон (яп. 親子丼) — страва японської кухні донбурі-типу, що являє собою смажену шматочками курку, перемішану з яйцем, цибулею та зеленню (іноді ще додається горошок чи трохи інших овочів), поданій у чаші з вареним рисом. Страву винайшли в токійському ресторані Tamahide в 1891 році[1]. Страва стала популярною і зараз її можна скуштувати у ресторанах та кафе по всій Японії, має регіональні варіації. |
| wikipedia |
| 33．Кацу карі |
| Кацу карі (яп. カツカレー, трансліт. katsukarē) — японська страва, що складається зі свинячої котлети (тонкацу), що подається з порцією японського рису та карі. Його подають на великій тарілці і зазвичай їдять ложкою або виделкою. Зазвичай котлету попередньо нарізають смужками, що позбавляє потреби в ножі. |
| wikipedia |
| 34．Кацудон |
| Кацудон (яп. カツ丼) — страва японської кухні донбурі-типу, що являє собою котлету зі свинини у яйці, поданій у чаші з вареним рисом. Одна з найпопулярніших страв, яку можна знайти як в дорогих ресторанах, так і фаст-фудах по всій Японії. Має багато регіональних варіацій. Назва кацудон складається з двох частин: |
| wikipedia |
| 35．Чанконабе |
| Чанконабе (ちゃんこ鍋) — різновид набемоно. Чанконабе насамперед відомий як улюблена страва борців сумо. Чанконабе — ситний набемоно, який готується з птиці, морепродуктів, овочів (дайкон, енокі, китайська капуста, пак-чой, шиїтаке тощо), що відварюють у бульйоні. Крім того, часто використовуються інгредієнти, багаті білком і вуглеводами, такі як картопля, рис, локшина або тофу. Все це створює висококалорійний айнтопф, який сприяє бажаному набору ваги в сумо. |
| wikipedia |
| 36．Темпура |
| Темпура (яп. 天麩羅、天ぷら、てんぷら, темпура) — популярна категорія страв японської кухні з риби, морепродуктів та овочів, приготованих в клярі та обсмажених у фритюрі. Подається зі специфічними соусами. У шістнадцятому столітті єзуїтськими місіонерами до Японії була завезена традиційна страва португальської кухні пейшинюш да орта, де згодом перетворилася на темпуру[1][2]. Слово темпура (порт. tempora від лат. tempora — «час» (множина)) вживалося португальськими місіонерами-єзуїтами зокрема для позначення періоду посту. |
| wikipedia |
