Префектура Ґіфу
- англійська
- китайський
- корейська
- Іспанська
- Німецький
- італійська
- португальська
- французька
- російський
- українська
- Японський
| 1．Префектура Ґіфу | ||||||
| Префекту́ра Ґі́фу (яп. 岐阜県, ぎふけん, МФА: [gʲiɸu̥ keɴ]) — префектура Японії в регіоні Тюбу, в центральній частині острова Хонсю. Префектурний центр — місто Ґіфу. | ||||||
| населення：1,943,130(2022-12-1）область：10,621.29km2 | ||||||
| wikipedia | ||||||
Префектура Ґіфу：замок
| 1．Замок Івамура | ||||||
| Замок Івамура (яп. 岩村城 івамура-дзьо:) — замок, розташований в провінції Міно, в місті Івамура, округ Ена, префектура Гіфу. Заснований у 1185 році. Зруйнований у 1871 році. | ||||||
| wikipedia деталь | ||||||
| 2．Замок Ґіфу | ||||||
| За́мок Ґі́фу (【岐阜城】 ぎふじょう) — японський гірський замок у провінції Міно (сучасна префектура Ґіфу, місто Ґіфу, гора Кінка)[2]. Розташовувався на горі Інаба (бл. 329 м; сучасна назва — гора Кінка), на березі річки Наґара[2]. Збудований у XIII столітті. Біля підніжжя замокової гори було збудоване призамкове містечко Інокучі — сучасне місто Ґіфу. У 1533—1567 роках — резиденція самурайського дому Сайто (Сайто Досана, Сайто Йошітацу та Сайто Тацуокі)[2]. 1567 року захоплений військами магната Оди Нобунаґи, національного героя Японії. [3]. Його резиденція у 1567—1576 роках[2]. Згодом належав полководцям Оді Нобутаді (з 1576), Оді Нобутаці (з 1582), Ікеді Мотосуке (з 1583), Ікеді Терумасі (з 1584), Тойотомі Хідецуґу (з 1591) й Оді Хіденобу (1592—1600)[2]. Ліквідований у 1600—1601 роках, після Секіґахарської битви. 1956 року на вершині гори збудовано бутафорську головну замкову башту із залізобетону та замковий музей, до яких веде канатна дорога. Інші назви — гірський замок Інаба (【稲葉山城】 いなばやまじょう), замок Інабаяма; замок Інокучі (【井ノ口城】 いのくちじょう)[2]. | ||||||
| wikipedia деталь |
префектура Гіфу：Спеціальні продукти
| 3．Гохеймочі | ||||||
| Гохеймочі — різновид мочі, який виготовляється в регіоні Тюбу в центральній Японії, зокрема в префектурах Наґано, Ґіфу та Айті, місцева кухня[1]. Це популярна їжа Японії, яка продається на придорожніх станціях, чайних на гірських перевалах, у ресторанах швидкого харчування, через Інтернет тощо.[2] У префектурі Наґано його було обрано як «Вибране нематеріальне народне культурне надбання префектури Наґано під назвою „Goheimochi“»[3]. | ||||||
| wikipedia деталь |