| 1．Неприпустима назва |
|
| wikipedia |
| 2．Монастир Нінна |
| Монасти́р Ні́нна або Ні́нна-джі́ (яп. 仁和寺, にんなじ, МФА: [ɲin̚.na d͡ʑi], «монастир років Нінна») — буддистський монастир в Японії. Належить секті Шінґон-Омура. Головний монастир секти. Розташований за адресою: префектура Кіото, місто Кіото, район Укьо, квартал Омуро-Оучі 33. Монастирський титул — гора Оучі[1]. Заснований 888 року. Головною святинею монастиря є статуя будди Аміди. До цінних пам'яток належать золотий храм (національний скарб Японії), п'ятиярусна пагода (важлива культурна пам'ятка Японії). Був помешканням Імператора Уди після зречення від престолу й постригу у ченці. Відтоді називався палацом Омуро́. Століттями керувався настоятелями, що призначалися з числа Імператорських принців Імператорського дому Японії. Під час громадянської війни 1467—1477 років втратив всі культові споруди. Відреставрований в середині 17 століття. Головний храм — колишня Мала тронна зала Імператорського палацу, перенесена на нове місце 1647 року. 1994 року занесений до списку Світової спадщини ЮНЕСКО в Японії.
|
| wikipedia |
| 3．Монастир Рьоан |
| Монасти́р Рьо́ан або Рьо́ан-дзі (яп. 龍安寺, МФА: [ɾʲo.an d͡ʑi], «монастир дракона, що спочиває») — буддистський монастир в Японії. Належить секті Ріндзай. Розташований за адресою: префектура Кіото, місто Кіото, район Укьо, квартал Ґорьо-Сімо 13. Монастирський титул — гора Великої хмари[1]. Заснований 1450 року. Головною святинею монастиря є будда Шак'ямуні. До цінних пам'яток належать келії (важлива культурна пам'ятка Японії), повість «Тайхокі» (важлива культурна пам'ятка Японії), сад каменів (важлива культурна пам'ятка Японії). Входить до Світової спадщини ЮНЕСКО.
|
| wikipedia |
| 4．Монастир Хонно |
| Монасти́р Хонно́ (【本能寺】 ほんのうじ, Хоннō-джі, «монастир Основних можливостей») — буддистський монастир в Японії, в місті Кіото. Належить гілці Хоммон секти Лотоса (Нічірен-буддизм)[1]. Розташовується в кіотському районі Накаґьо, кварталі Терамачі. Один із 21 монастирів лотосівської секти в Кіото. Головна святиня — три буддистські скарби (мандала десяти світів)[1]. Заснований 1415 року ченцем Нічірю як монастир Хонно (【本応寺】) в кварталі Санкен[1]. 1433 року перенесений до кварталу Роккаку-Омія й переменований на сучасну назву[1]. 1536 року, під час смути Тембун, спалений воїнами-ченцями з монастиря Енряку на горі Хієй, що були опонентами лотосівців[1]. 1545 року побудований наново столичними вірянами у кварталі Мото-Хонноджі Мінамі[1]. В 2-й половині XVI століття — один із найбільших релігійних центрів секти у Нижньому Кіото; мав бл. 30 будівель і міцні фортифікації[1]. У 1579-1582 роках використовувався магнатом Одою Нобунаґою як столична резиденція. 1582 року згорів вдруге внаслідок заколоту Акечі Міцухіде проти Нобунаґи[1][2]. У 1589—1592 роках перенесений до кварталу Терамачі. 1788 року згорів втретє під час Великої кіотської пожежі. Відбудований 1840 року, але згорів знову в результаті інциденту біля імператорських воріт. Сучасний монастир був відбудований 1928 року. Відтоді має лише головний храм і ворота. На території монастиря розміщено мавзолей на честь князя Нобунаґи.
|
| wikipedia |
| 5．Монастир Тіон |
| Монасти́р Тіо́н або Тіо́н-і́н (яп. 知恩院, ちおんいん, МФА: [t͡ɕi.oɴ iɴ], «монастир мудрої вдячності») — буддистський монастир в Японії. Належить секті Дзьодо. Головний монастир секти. Розташований за адресою: префектура Кіото, місто Кіото, районі Хіґасіма, квартал Рінка 400. Монастирський титул — Квітчаста вершина[1]. Заснований 1175 року. Головною святинею монастиря є статуя будди Аміда і засновника Хонена. До цінних пам'яток належать головний храм (національний скарб Японії), головні ворота (національний скарб Японії), картина «пришестя Аміди» (національний скарб Японії), «Ілюстрований життєпис святого Хонена» (національний скарб Японії), келії (важлива культурна пам'ятка Японії), тощо. Розбудований 1234 року. Був поминальним монастирем матері сьоґуна Токуґави Ієясу. Відреставрований після пожежі 1633 року сьоґуном Токуґавою Ієміцу.
|
| wikipedia |
| 6．Тофуку-дзі |
| Координати: 34°58′32″ пн. ш. 135°46′25″ сх. д. / 34.975707000028° пн. ш. 135.77367600002776271° сх. д. / 34.975707000028; 135.77367600002776271
|
| wikipedia |
| 7．Монастир Кадзю |
| Монасти́р Кадзю́ або Кадзю́-дзі́ (яп. 勧修寺, かじゅうじ, МФА: [kad͡ʑuː d͡ʑi]) — буддистський монастир в Японії. Належить секті Сінґон-Ямасіна. Головний монастир секти. Розташований за адресою: префектура Кіото, місто Кіото, район Ямасіна, мікрорайон Кандзюдзі, квартал Ніодо 27-6. Монастирський титул — гора Черепашачого панцира[1]. Заснований 900 року. Головною святинею монастиря є статуя тисячорукої Каннон. До цінних пам'яток належать монастирський кабінет (важлива культурна пам'ятка Японії), настінні розписи (важлива культурна пам'ятка Японії), тощо.
|
| wikipedia |
| 14．Кайсекі |
| Кайсекі (яп. 懐石) чи кайсекі-ріорі (яп. 懐石料理) — традиційна японська страва з декількох страв. Цей термін також відноситься до набору навиків та технік, що дозволяють готувати такі страви, і є аналогом західної високої кухні[1]. Існує два типи традиційних японських стилів їжі, які називаються «кайсекі» або «кайсекі-ріорі». Перший, де кайсекі пишеться як 会席 і кайсекі-ріорі як 会席料理, стосується встановленого меню вибраних страв, поданих на окремому підносі (кожному учаснику зустрічі)[2]. Другий, записаний як 懐石 і як 懐石料理, відноситься до простої трапези, яку подають гостям чайної церемонії перед урочистим чаєм, і є також відомий як ча-кайсекі (яп. 茶懐石)[3]. Розвиток нової кухні ймовірно був натхненний принципами кайсекі[4][5]. |
| wikipedia |
| 15．Юзу |
| Юзу (лат. Citrus junos, ゆず [judzu], японський цитрон) — складний гібрид Citrus reticulata та Citrus cavaleriei з роду цитрусових, батьківщиною якого вважають Китай. В Китаї цей плід відомий ще з часів Конфуція, тобто вже 2500 років. Плоди юзу схожі на невеличкі грейпфрути з середнім діаметром 5 — 10 см, мають ароматну шкірку жовтого або помаранчевого кольору, яка легко відділяється, та м'якоть, яка має дуже кислий смак, схожий на лимон з нотками грейпфрута. |
| wikipedia |
| 16．Юдофу |
| Юдофу — одна із японських національних страв. Це один із різновидів набемоно, який виготовляють із тофу. Інгредієнти: тофу, вода, водорості ламінарії. На дно каструлі кладуть водорості, а зверху на них тофу, яке ріжуть на зручні для поїдання шматки. Коли тофу нагрівається його дістають з води та їдять, вмочуючи в Соус таре. |
| wikipedia |
