Префектура Тотторі
- англійська
- китайський
- корейська
- Іспанська
- Німецький
- італійська
- португальська
- французька
- російський
- українська
- Японський
| 1．Префектура Тотторі | ||||||
| Префекту́ра Тотто́рі (яп. 鳥取県, とっとりけん, МФА: [tot̚.toɾʲi keɴ]?) — префектура в Японії, в регіоні Чюґоку, Темногір'я. Розташована в західній частині острова Хоншю, на узбережжі Японського моря. Адміністративний центр префектури — Тотторі. Межує з префектурами Хьоґо, Окаяма, Сімане та Хіросіма. Заснована 1871 року на основі провінцій Хокі й Інаба. Площа становить 3507,28 км². Станом на 1 серпня 2011 року в префектурі мешкало 584 757 осіб. Густота населення складала 167 осіб/км². Основою економіки є сільське господарство й рибальство. | ||||||
| населення：655,754人[編集]（推計人口、2023年1月1日）область：6,708.26km2 | ||||||
| wikipedia | ||||||
Префектура Тотторі：храм
| 1．Монастир Йомей | ||||||
| Монасти́р Йо́мей або Йо́мей-дзі́ (яп. 永明寺, ようめいじ, МФА: [joːmeː d͡ʑi], «монастир вічного світла») — буддистський монастир в Японії. Належить секті Сото. Розташований за адресою: префектура Сімане, містечко Цувано, Ґота-ґуті 107. Монастирський титул — гора Какуо[1]. Заснований 1420 року. Головною святинею монастиря є статуя будди Шак'ямуні. Протягом 17 — 19 століття використовувався як усипальниця роду Камей, володарів автономного уділу Цувано. Двічі страждав від пожеж. Капітально відремонтований 1729 року. На території монастиря розташовані могили самурайського полководця Сакадзакі Наоморі та письменника Морі Оґая. | ||||||
| wikipedia |
Префектура Тотторі：святиня
| 2．Неприпустима назва | ||||||
| wikipedia |
Префектура Тотторі：замок
| 3．Замок Цувано | ||||||
| За́мок Цува́но (яп. 津和野城, つわのじょう, МФА: [t͡suwano d͡ʑoː]) — гірський замок 13 — 19 століття в Японії. Розташовувався на вершині Рейкі, висотою 367 м, на західному березі річки Цувано, в містечку Цувано префектури Сімане. Збудований 1295 року самураєм Йосімі Йоріюкі, володарем західної частини провінції Івамі. Протягом 13 поколінь був резиденцією роду Йосімі, васала могутніх сусідів Оуті та Морі. 1600 року, після битви при Секіґахарі, перейшов до полководця Сакадзакі Наоморі, який втричі збільшив територію замку. 1616 року, у зв'язку зі смертю Сакасакі, став власністю роду Камей. Протягом 1617 — 1869 року був столицею автономного уділу Цувано. Складався з трьох дворів. У підніжжя замку розташовувалися будівлі адміністрації уділу. Головна башта згоріла у 18 столітті. Ліквідований 1871 року, після реставрації Мейдзі. Збереглися двори, стіни і рови замку. Національна пам'ятка історії Японії. | ||||||
| wikipedia |
префектура Сімане：острів
| 4．Окі (острови) | ||||||
| Острови Окі (яп. 隠岐諸島, окі-сьото) — група островів у Японському морі, за 50 км північніше берегової лінії острова Хонсю. Належать префектурі Сімане, Японія. Група складається з 5-х великих островів, так званих 3-х «передніх островів» — Тібурідзіма (知夫里島), Наканосіма (中ノ島) і Нісіносіма (西ノ島), та 1-го «заднього» — Дого (島後). Поруч з ними розташовано близько 18 малих островів і скель. Острови утворилися у період палеоліту в результаті виверження вулканів гряди Пектусан, яка тягнеться з Корейського півострова до берегів Хонсю по дну Японського моря. | ||||||
| wikipedia |
префектура Сімане：річка
| 5．Ґо (річка) | ||||||
| Річка Ґо (яп. 江の川, ґонокава) — річка, що протікає територією префектур Хіросіми і Сімане, в Японії. Найбільша річка регіону Тюґоку. Інколи її називають "Тюґоку таро" (中国太郎). Довжина річки Ґо становить 194 км. Її витік знаходиться у горі Аса, що знаходиться у містечку Кітахіросіма на півночі префектури Хіросіми. У районі міста Мійосі вона зливається з річками Басен, Сайдзьо і Канносе. Звідти річка Ґо проходить гірською грядою Тюґоку і впадає у Японське море у місті Ґоцу. | ||||||
| wikipedia |
префектура Сімане：Спеціальні продукти
| 6．Імоні | ||||||
| Імоні (яп. 芋煮) — це різновид таро та м'ясного супу, який традиційно їдять восени в регіоні Тохоку в Японії. Префектура Ямаґата, зокрема, відома своїм імоні, але інші префектури в регіоні також мають свої власні сорти. Імоні їдять, як і будь-який інший суп, переважно в кінці літа та на початку осені, але найбільш відомий як їжа на відкритому повітрі. Восени група людей, які готують імоні біля багаття біля річки, вважається ознакою сезону, а в магазинах зберігають запаси дров та інших припасів саме для цієї нагоди. | ||||||
| wikipedia |