| 1．Неприпустима назва |
|
| 2．Монастир Сенсо |
| Монасти́р Сенсо́ або Сенсо́-дзі (яп. Сенсодзі, МФА: [sensoː d͡ʑi], «монастир мілкої трави») — буддистський монастир в Японії. Належить секті Сьоканнон. Головний монастир секти. Розташований за адресою: префектура Токіо, район Тайто, квартал Асакуса 2—3—1. Монастирський титул — гора Золотого дракона[1]. Заснований 628 року. Головною святинею монастиря є статуя бодгісаттви Каннон. До цінних пам'яток належать Лотосова сутра (національний скарб Японії), ворота Нітен (важлива культурна пам'ятка Японії). Найстаріший буддистський монастир на території Токіо. До Другої світової війни належав секті Тендай. У 17 — 19 століттях був місцем офіційних молебнів сьоґунату Токуґава.
|
| 3．Замок Едо |
| Замок Едо (яп. 江戸城, えどじょう, МФА: [edo d͡ʑoː]) — японський замок, також відомий як замок Тійода. Цей рівнинний замок побудований у 1457 самурайським полководцем Отою Доканом на місці укріпленої садиби роду Едо на північному березі Токійської затоки. Сьогодні Едоський замок є частиною імператорської резиденції у Токіо.
|
| 4．Токіо (станція) |
| Станція Токіо (яп. 東京駅 То:кьо: екі) — залізничний вокзал, розташований в бізнес-кварталі Маруноуті району Тійода, недалеко від Гіндзи та Імператорського Палацу.
|
| 5．Сад Кійосумі |
| Координати: 35°40′47″ пн. ш. 139°47′51″ сх. д. / 35.67994400002777411° пн. ш. 139.79772200002776117° сх. д. / 35.67994400002777411; 139.79772200002776117
|
| 6．Сад Кансен-ен |
| Координати: 35°42′42″ пн. ш. 139°42′57″ сх. д. / 35.71170000002777556° пн. ш. 139.71610000002777952° сх. д. / 35.71170000002777556; 139.71610000002777952
|
| 7．Парк Уено |
| Па́рк Уе́но (яп. 上野公園, うえのこうえん; МФА: [ueno koːeɴ]) — парк в Японії, в столиці Токіо. Розташований на заході району Тайто. Один з освітньо-культурних центрів столиці, місце дозвілля токійців.
|
| 8．Сад Сін-Едоґава |
| Координати: 35°42′47″ пн. ш. 139°43′21″ сх. д. / 35.71311111002777494° пн. ш. 139.72261111002777056° сх. д. / 35.71311111002777494; 139.72261111002777056
|
| 9．Рікугіен |
| Рікугіен (яп. 六義園) — ландшафтний парк, що розташований у столиці Японії, місті Токіо у районі Бункьо — одному із особливих районів Токіо, відомому як великий навчальний центр з багатою історією. Назва саду походить від поєднання двох понять — «рікугі», який символізує шість видів середньовічної поезії вака, а «ен» — сад або парк. Центральне місце в парку займає невеликий, викопаний вручну ставок з різними горбкуватими островами. Навколо ставка розташовані лісові масиви, поодинокі посадки вільноростучих і стрижених форм, пагорби з японськими скульптурами і кам'яними ліхтариками і кілька чайних будиночків.
|
| 10．Токіо |
| То́кіо (яп. 東京, とうきょう, Tōkyō, МФА: [toːkʲoː], [Тōкьō]), або Префектура Токіо (яп. 東京都, とうきょうと, МФА: [toːkʲoː to]?) — столиця Японії, столична префектура в Японії, в регіоні Канто. Розташована в східній частині острова Хонсю, на узбережжі Токійської затоки Тихого океану. Адміністративний центр префектури — двадцять три особливі райони Токіо. Межує з префектурами Канаґава, Яманасі, Сайтама та Тіба. Заснована 1868 року на основі провінції Мусасі з центром у місті Едо — резиденції сьоґунів Токуґава у XVI — XIX століттях. Після перейменування Едо на Токіо — «східну столицю» — стала центральною префектурою країни. 1943 року, у зв'язку з ліквідацією міста-столиці Токіо, отримала статус столичної префектури і столиці країни. Площа становить 2187,66 км². Станом на 1 серпня 2011 року в префектурі мешкало 13 185 502 осіб. Густота населення складала 6030 осіб/км². Основою економіки є автомобілебудування, машинобудування, суднобудування, комерція, туризм. Один із передових політичних, економічних, фінансових, освітньо-наукових і культурних центрів світу. На території префектури розташовані Імператорський палац, Парламент і Кабінет міністрів Японії, центральні органи влади країни; численні історико-культурні пам'ятки та установи — руїни замку Едо, синтоїстські святилища Мейдзі й Ясукуні, буддистський монастир Сенсо, Токійський національний музей, а також провідні японські навчальні заклади — Токійський університет, Софійський університет, університет Васеда, університет Кейо тощо[2].
|
| 11．Район Чийода |
| Райо́н Чийо́да (яп. 千代田区, ちよだく, МФА: [t͡ɕijoda ku̥], «Тисячопольний район») — особливий район в японській столиці Токіо.
|
| 12．Сіндзюку |
| Райо́н Шінджю́ку (яп. 新宿区, Хепберн: Shinjuku-ku, МФА: [ɕind͡ʑuku ku̥]) — особливий район в японській столиці Токіо.
|
| 13．Район Бункьо |
| Райо́н Бункьо́ (яп. 文京区, ぶんきょうく, МФА: [bunkʲoː ku̥], «Літературний район») — особливий район в японській столиці Токіо.
|
| 14．Район Тайто |
| Райо́н Тайто́ (яп. 台東区, たいとうく, МФА: [tai̯toː ku̥], «Висотносхідний район») — особливий район в японській столиці Токіо.
|
| 15．Район Суміда |
| Райо́н Сумі́да (яп. 墨田区, すみだく, МФА: [sumʲida ku̥], «Сумідський район») — особливий район в японській столиці Токіо.
|
| 16．Район Кото (Токіо) |
| Район Кото́ (яп. 江東区, こうとうく, МФА: [koːtoː ku̥], «Східноедоський район») — особливий район в японській столиці Токіо.
|
| 17．Район Шінаґава |
| Райо́н Шінаґа́ва (яп. 【品川区】, しながわく, МФА: [ɕinagawa ku̥]; англ. Shinagawa ward) — особливий район в японській столиці Токіо. Розташований на березі Токійської затоки. У XVII — XIX століттях — станція на Східноморському шляху. У 1889—1932 роках — містечко, у 1932—1943 роках — міський район міста Токіо. З 1943 року — особливий район столиці Токіо.
|
| 18．Район Ота (Токіо) |
| Район́ О́та (яп. 大田区, おおたく, МФА: [oːta ku̥], «Великопольний район») — особливий район в японській столиці Токіо.
|
| 19．Район Сетаґая |
| Райо́н Сетаґа́я (яп. 世田谷区, せたがやく, МФА: [setagajaʲi ku̥], «Сетаґайський район») — особливий район в японській столиці Токіо.
|
| 20．Район Сібуя |
| Райо́н Сібу́я (яп. 渋谷区, Сібуя-ку / Сібуя-ку, МФА: [ɕibuja ku̥]) — один із 23 особливих районів у японській столиці Токіо. Бувши великим комерційним і фінансовим центром, тут розташовані дві найжвавіші залізничні станції у світі: станція Шінджюку (південна половина) і станція Сібуя.
|
| 21．Район Накано |
| Райо́н Нака́но (яп. 中野区, なかのく, МФА: [nakano ku̥], «Середньопольний район») — особливий район в японській столиці Токіо.
|
| 22．Район Суґінамі |
| Райо́н Суґіна́мі (яп. 杉並区, すぎなみく, МФА: [sugʲinamʲi ku̥], «Криптомерійний район») — особливий район в японській столиці Токіо.
|
| 23．Район Тосіма |
| Райо́н Тосі́ма (яп. 豊島区, としまく, МФА: [toɕima ku̥], «Тосімський район») — особливий район в японській столиці Токіо.
|
| 24．Район Кіта (Токіо) |
| Райо́н Кіта́ (яп. 北区, きたく, МФА: [kʲi̥ta ku̥], «Північний район») — особливий район в японській столиці Токіо.
|
| 25．Район Адаті |
| Райо́н Ада́ті (яп. 足立区, あだちく, МФА: [adat͡ɕi ku̥], «Адатівський район») — особливий район в японській столиці Токіо.
|
| 26．Хатіодзі (Токіо) |
| Хатіо́дзі (яп. 八王子市, はちおうじし, МФА: [hat͡ɕi.oːd͡ʑi ɕi̥]) — місто в Японії, в префектурі Токіо.
|
| 27．Татікава (Токіо) |
| Татіка́ва (яп. 立川市, たちかわし, МФА: [tat͡ɕi̥kawa ɕi̥]) — місто в Японії, в префектурі Токіо.
|
| 28．Мусасіно (Токіо) |
| Муса́сіно (яп. 武蔵野市, まちだし, МФА: [mat͡ɕida ɕi̥]) — місто в Японії, в префектурі Токіо.
|
| 29．Мітака |
| Міта́ка (яп. 三鷹市, みたかし, МФА: [mʲitaka ɕi̥]) — місто в Японії, в префектурі Токіо.
|
| 30．Оме (Токіо) |
| О́ме (яп. 青梅市, おうめし, МФА: [oːme ɕi̥]) — місто в Японії, в префектурі Токіо.
|
| 31．Футю (Токіо) |
| Футю́ (яп. 府中市, ふちゅうし, МФА: [ɸu̥t͡ɕuː ɕi̥]) — місто в Японії, в префектурі Токіо.
|
| 32．Акісіма |
| Акісі́ма (яп. 昭島市, あきしまし, МФА: [akʲiɕima ɕi̥]) — місто в Японії, в префектурі Токіо.
|
| 33．Тьофу |
| Тьо́фу (яп. 調布市, ちょうふし, МФА: [t͡ɕoːɸu ɕi̥]) — місто в Японії, в префектурі Токіо.
|
| 34．Матіда (Токіо) |
| Ма́тіда (яп. 町田市, まちだし, МФА: [mat͡ɕida ɕi̥]) — місто в Японії, в префектурі Токіо.
|
| 35．Коґаней |
| Коґане́й (яп. 小金井市, こがねいし, МФА: [koganei̯ ɕi̥]) — місто в Японії, в префектурі Токіо.
|
| 36．Кодайра |
| Кода́йра (яп. 小平市, あきしまし, МФА: [kodai̯ɾa ɕi̥]) — місто в Японії, в префектурі Токіо.
|
| 37．Хіно (Токіо) |
| Хі́но (яп. 日野市, ひのし, МФА: [çino ɕi̥]) — місто в Японії, в префектурі Токіо.
|
| 38．Кунітаті |
| Куніта́ті (яп. 国立市, くにたちし, МФА: [kunitat͡ɕi̥ ɕi]) — місто в Японії, в префектурі Токіо.
|
| 39．Фусса (Токіо) |
| Фу́сса (яп. 福生市, ふっさし, МФА: [ɸus̚.sa ɕi̥]) — місто в Японії, в префектурі Токіо.
|
| 40．Комае |
| Кома́е (яп. 狛江市, こまえし, МФА: [koma.e ɕi̥]) — місто в Японії, в префектурі Токіо.
|
| 41．Хіґасі-Ямато |
| Хіґа́сі-Яма́то (яп. 東大和市, ひがしやまとし, МФА: [çigaɕi jamato ɕi̥]) — місто в Японії, в префектурі Токіо.
|
| 42．Кійосе |
| Кійо́се (яп. 清瀬市, きよせし, МФА: [kʲijose ɕi̥]) — місто в Японії, в префектурі Токіо.
|
| 43．Хіґасі-Куруме |
| Хіґа́сі-Куруме́ (яп. 東久留米市, ひがしくるめし, МФА: [çigaɕi̥ kuɾume ɕi̥]) — місто в Японії, в префектурі Токіо.
|
| 44．Мусасі-Мураяма |
| Муса́сі-Мурая́ма (яп. 武蔵村山市, むさしむらやまし, МФА: [musaɕi muɾajama ɕi̥]) — місто в Японії, в префектурі Токіо.
|
| 45．Тама (Токіо) |
| Та́ма (яп. 多摩市, たまし, МФА: [tama ɕi̥]) — місто в Японії, в префектурі Токіо.
|
| 46．Інаґі |
| Іна́ґі (яп. 稲城市, いなぎし, МФА: [inagʲi ɕi̥]) — місто в Японії, в префектурі Токіо.
|
| 47．Хамура |
| Хаму́ра (яп. 羽村市, はむらし, МФА: [hamuɾa ɕi̥]) — місто в Японії, в префектурі Токіо.
|
| 48．Акіруно |
| Акіруно́ (яп. あきる野市, あきるのし, МФА: [akʲiɾuno ɕi̥]) — місто в Японії, в префектурі Токіо.
|
| 49．Нісі-Токьо |
| Ні́сі-Токьо́ (яп. 西東京市, にしとうきょうし, МФА: [ɲiɕi toːkʲoː ɕi̥]) — місто в Японії, в префектурі Токіо.
|
| 50．Мідзухо (Токіо) |
| Мідзухо́ (яп. 瑞穂町, みずほまち, МФА: [mʲid͡zuho mat͡ɕi̥]) — містечко в Японії, в повіті Нісі-Тама префектури Токіо. Станом на 1 жовтня 2008[1] площа містечка становила &&&&&&&&&&&&&016.083000016,83 км². Станом на 1 січня 2009[3] населення містечка становило &&&&&&&&&&033295.&&&&0033 295 осіб.
|
| 51．Хіноде (Токіо) |
| Хіноде́ (яп. 日の出町, ひのでまち, МФА: [çinode mat͡ɕi̥]) — містечко в Японії, в повіті Нісі-Тама префектури Токіо. Станом на 1 жовтня 2008[1] площа містечка становила &&&&&&&&&&&&&028.08000028,08 км². Станом на 1 січня 2009[3] населення містечка становило &&&&&&&&&&016724.&&&&0016 724 осіб.
|
| 52．Хінохара (Токіо) |
| Хіноха́ра (яп. 檜原村, ひのはらむら, МФА: [çinode mat͡ɕi̥]) — село в Японії, в повіті Нісі-Тама префектури Токіо. Станом на 1 жовтня 2008[1] площа села становила &&&&&&&&&&&&0105.0420000105,42 км². Станом на 1 січня 2009[3] населення села становило &&&&&&&&&&&02516.&&&&002516 осіб.
|
| 53．Окутама (Токіо) |
| Окута́ма (яп. 奥多摩町, おくたままち, МФА: [okutama mat͡ɕi̥]) — містечко в Японії, в повіті Нісі-Тама префектури Токіо. Станом на 1 жовтня 2008[1] площа містечка становила &&&&&&&&&&&&0225.0630000225,63 км². Станом на 1 січня 2009[3] населення містечка становило &&&&&&&&&&&05917.&&&&005917 осіб.
|
| 54．Осіма (Токіо) |
| О́сіма (яп. 大島町, おおしままち, МФА: [oːɕima mat͡ɕi̥]) — містечко в Японії, в області Осіма префектури Токіо. Займає територію острова Ідзу-Осіма з групи островів Ідзу. Належить до острівних територій Токіо. Станом на 1 жовтня 2008[1] площа містечка становила &&&&&&&&&&&&&091.06000091,06 км². Станом на 1 січня 2009[3] населення містечка становило &&&&&&&&&&&08387.&&&&008387 осіб.
|
| 55．Ніїдзіма (Токіо) |
| Ніїдзі́ма (яп. 新島村, にいじまむら, МФА: [niːd͡ʑima muɾa]) — село в Японії, в області Осіма префектури Токіо. Займає територію островів Ніїдзіма, Хансіма, Удоне, Дзінай й Сікіне з групи островів Ідзу. Належить до острівних територій Токіо. Станом на 1 жовтня 2008[1] площа села становила &&&&&&&&&&&&&027.083000027,83 км². Станом на 1 січня 2009[3] населення села становило &&&&&&&&&&&02849.&&&&002849 осіб.
|
| 56．Кодзусіма (Токіо) |
| Кодзусі́ма (яп. 神津島村, こうづしまむら, МФА: [koːd͡zuɕima muɾa]) — село в Японії, в області Осіма префектури Токіо. Займає територію острова Кодзу з групи островів Ідзу. Належить до острівних територій Токіо. Станом на 1 жовтня 2008[1] площа села становила &&&&&&&&&&&&&018.087000018,87 км². Станом на 1 січня 2009[3] населення села становило &&&&&&&&&&&01859.&&&&001859 осіб.
|
| 57．Міяке (Токіо) |
| Міяке (яп. 三宅村, みくらじまむら, МФА: [mʲijake muɾa]) — село в Японії, в області Міяке префектури Токіо. Займає територію островів Міяке й Онохара з групи островів Ідзу. Належить до острівних територій Токіо. Станом на 1 жовтня 2008[1] площа села становила &&&&&&&&&&&&&055.050000055,50 км². Станом на 1 січня 2009[3] населення села становило &&&&&&&&&&&02664.&&&&002664 осіб.
|
| 58．Хатідзьо (Токіо) |
| Хатідзьо́ (яп. 八丈町, はちじょうまち, МФА: [hat͡ɕid͡ʑoː mat͡ɕi̥]) — містечко в Японії, в області Хатідзьо префектури Токіо. Займає територію островів Хатідзьо і Хатідзьо-Малий з групи островів Ідзу. Належить до острівних територій Токіо. Станом на 1 жовтня 2008[1] площа містечка становила &&&&&&&&&&&&&072.062000072,62 км². Станом на 1 січня 2009[3] населення містечка становило &&&&&&&&&&&08136.&&&&008136 осіб.
|
| 59．Аоґасіма (Токіо) |
| Аоґасі́ма (яп. 青ヶ島村, あおがしまむら, МФА: [aogaɕima muɾa]) — село в Японії, в області Хатідзьо префектури Токіо. Займає територію острова Аоґасіма з групи островів Ідзу. Належить до острівних територій Токіо. Станом на 1 жовтня 2008[1] площа села становила &&&&&&&&&&&&&&05.09800005,98 км². Станом на 1 січня 2009[3] населення села становило &&&&&&&&&&&&0204.&&&&00204 осіб.
|
| 60．Оґасавара (Токіо) |
| Оґасава́ра (яп. 小笠原村, おがさわらむら, МФА: [ogasawaɾa muɾa]) — село в Японії, в області Оґасавара префектури Токіо. Займає територію усієї групи островів Оґасавара. Належить до острівних територій Токіо. Станом на 1 жовтня 2008[1] площа села становила &&&&&&&&&&&&0104.0410000104,41 км². Станом на 1 січня 2009[3] населення села становило &&&&&&&&&&&02804.&&&&002804 осіб.
|
| 61．Музей студії Ghibli |
| Музей студії «Ghibli» (яп. 三鷹の森ジブリ美術館) — музей робіт японської анімаційної студії Studio Ghibli. Розташований в парку Інокасіра, що в місті Мітака, Японія. Музей, присвячений мистецтву і техніці анімації, водночас поєднує в собі риси музеїв для дітей, технологічних музеїв і музеїв образотворчого мистецтва. |
| 62．Izumi Garden Tower |
| Izumi Garden Tower (яп. 泉ガーデンタワー) — хмарочос, який знаходиться в особливому районі Токіо Роппонґі, Японія. В будівлі знаходиться готель, фітнес-центр, офіси, магазини та ресторани. |
| 63．Сінбасі |
| Координати: 35°39′57″ пн. ш. 139°45′41″ сх. д. / 35.6659527778057779° пн. ш. 139.76147777780775527° сх. д. / 35.6659527778057779; 139.76147777780775527 Сімбасі (яп. 新橋) — квартал у районі Мінато в Токіо (столиці Японії). Розташований південніше Ґіндза, на захід від Цукідзі, на схід від Тораномона та на північ від Гамамацучо. |
| 64．Суміда (річка) |
| Сумі́да або Сумідаґава (яп. 隅田川, すみだがわ, МФА: [sumʲidagawa]) — річка в Східній Японії, на території Кантоської рівнини. Відгалуження річки Ара в районі шлюзу Івабуті. Протікає територією Токіо. Впадає в Токійську затоку. Довжина — 23,5 км. |
| 65．Тама (річка) |
| Та́ма (яп. 多摩川, たまがわ, тама-ґава) — річка в регіоні Канто, в Японії. Бере початок на вершині Касаторі гір Оку-Тітібу. Впадає в Токійську затоку. Протікає територією префектур Яманасі, Канаґава і Токіо. Нижня течія річки виконує роль кордону між двома останніми префектурами. Довжина — 138 км. |
| 66．Мінамі-Торісіма |
| О́стрів Міна́мі-Торісі́ма (яп. 南鳥島, みなみとりしま, МФА: [mʲinamʲi toɾʲiɕima], «Південний пташиний острів») або о́стрів Ма́рка (англ. Marcus Island) — острів у західній частині Тихого океану. Найсхідніша точка Японії. Належить селу Оґасавара області Оґасавара префектури Токіо. Мінамі-Торісіма — це острів-риф у вигляді трикутника, що піднімається над водою, в середньому, на 9 м. Його площа становить близько 1,51 км². Довжина берегової лінії становить 7,6 км. Мінамі-Торісіма зараховується до островів Оґасавара, проте, фактично, він є одиноким островом, віддаленим на 1200 км на південний схід від оґасаварського острова Тітідзіма[1]. |
| 67．Інамба (острів) |
| О́стрів Іна́мба (яп. 藺灘波島, いなんばじま, МФА: [inambad͡ʑima]) — безлюдний острів вулканічного походження в західній частині Тихого океану. Складова групи островів Ідзу, один з малих островів групи. Належить селу Мікурадзіма області Міяке префектури Токіо, Японія. Станом на 2007 рік площа острова становила 0,005 км². Має вигляд скелі, що виглядає з морської поверхні. Найвища точка — 75 м. |
| 68．Удоне (острів) |
| О́стрів Удоне́ (яп. 鵜渡根島, うどねじま, МФА: [udoned͡ʑima], «Острів богині Удоне») — безлюдний острів вулканічного походження в західній частині Тихого океану. Складова групи островів Ідзу. Розташований між островами Тосіма та Ніїдзіма. Вважається відгалуженням останнього. Належить селу Ніїдзіма області Осіма префектури Токіо, Японія. Станом на 2007 рік площа острова становила 0,4 км²; довжина — 1,5 км, ширина — 0,4 км, довжина берегової лінії — 3,3 км. Береги важкодоступні, скелясті. В центрі острова лежить вулкан, висотою 209 м, вивержень якого не зафіксовано. Прибережні води багаті на омарів. Назва острова походить від синтоїстської богині Удоне, дружини земного божества Котосіронусі. |
| 69．Онохара (острів) |
| О́стрів О́нохара (яп. 大野原島, おおのはらじま, МФА: [oːnohaɾad͡ʑima]) — безлюдний острів вулканічного походження в західній частині Тихого океану. Складова групи островів Ідзу, один з малих островів групи. Належить селу Міяке області Міяке префектури Токіо, Японія. Станом на 2007 рік площа острова становила 0,02 км². Складається з трьох окремих скель, що виглядають з морської поверхні. Найвища точка — бескид Коясу, висотою 114 м. Берега скелясті й важкодоступні. |
| 70．Дзінай (острів) |
| О́стрів Дзіна́й (яп. 地内島, じないとう, МФА: [d͡ʑinai̯toː]) — безлюдний острів вулканічного походження в західній частині Тихого океану. Складова групи островів Ідзу, один з малих островів групи. Належить селу Ніїдзіма області Ніїдзіма префектури Токіо, Японія. Розташований на заході острова Ніїдзіма. Має форму букви Г, обернену ліворуч. Найвища точка — 76,6 м. |
| 71．Скеля Софу |
| Ске́ля Со́фу або Дружи́́на Ло́та (яп. 孀婦岩, そうふがん, МФА: [soːfugaɴ], «Вдовина скеля») — безлюдний острів вулканічного походження в західній частині Тихого океану. Складова групи островів Ідзу, один з малих островів групи. Належить області Хатідзьо префектури Токіо, Японія. Не підпорядкований жодному населеному пункту області. Станом на 2007 рік площа острова становила 0,005 км. Має вигляд скелі, висотою 99 м, що виглядає з морської поверхні. |
| 72．Скелі Байонез |
| Ске́лі Байоне́з (яп. ベヨネース列岩, ベヨネースれつがん, МФА: [bejoneːsu̥ ɾet͡sugan]; англ. Bayonnaise Rocks) — група безлюдних островів вулканічного походження в західній частині Тихого океану. Складова групи островів Ідзу. Належать області Хатідзьо префектури Токіо, Японія. Віддалені від Токіо на 408 км. Не підпорядковані жодному населеному пункту області. Станом на 2007 рік площа скель становила 0,01 км. Найвища точка — 9,9 м. Названі на честь французького корабля «Байонез», що 1846 року відкрив їх. |
| 73．Окіноторі |
| Окіноторі (яп. 沖ノ鳥島) — кораловий атол на заході Тихого океану. Частина Палау-Кюсюйського підводного хребта на сході Філіппінського моря. Належить Японії. Є найпівденнішою точкою країни. Атол складається з трьох острів. Площа — 8482 м². Найвища точка — 1,5 м над рівнем моря. Більша частина атола піднімається на 20—30 см над морем під час відпливу та затоплюється під час припливу. Постійного населення немає. У лагуні на бетонній платформі розміром 100×50 м розташована науково-дослідна станція. |
| 74．Аоґасіма (острів) |
| О́стрів Аоґасі́ма (яп. 青ヶ島, あおがしま, МФА: [aogaɕima], «Синій острів») — острів вулканічного походження в західній частині Тихого океану. Складова частина групи островів Ідзу, один з семи великих острів групи. Належить селу Аоґасіма області Хатідзьо префектури Токіо, Японія. Віддалений від острова Хатідзьо на 67 км. Станом на 2021 рік площа острова становила 5,98 км², населення — 170 осіб; довжина — 3,5 км, ширина — 2 км. За обрисами острів нагадує еліпс. У північно-західній острова лежить вулкан Маруяма. Його найвища точка, Оотонбу,, заввишки 423 м над рівнем моря. Вулкан має подвійну кальдеру. На острові є геотермальні джерела. Береги скелясті й важкодоступні, піднятися на них можна лише звивистою дорогою. Клімат субтропічний. Внутрішня кальдера засаджена камеліями[3]. |
| 75．Острів Кодзу |
| О́стрів Ко́дзу або Ко́дзусіма (яп. 神津島, こうづしま, МФА: [koːd͡zuɕima], «Божественний острів») — острів вулканічного походження в західній частині Тихого океану. Складова групи островів Ідзу, один з семи найбільших островів групи. Належить селу Кодзусіма області Осіма префектури Токіо, Японія. Віддалений від столиці на 187 км. Станом на 2007 рік площа острова становила 18,87 км², населення — 1914 осіб; довжина — 8 км, ширина — 4 км. В центрі острова лежить вулкан Тендзьо, висотою 574 м, останні виверження якого зафіксовані в 832 і 838 роках. Схили вулкану покриті камеліями та низькорослими субтропічними рослинами. У підніжжя розташовані ставки Фудо й Тійо. На вершині вулкану ьере початок струмок Кодзу, що протікає центральною частиною села й впадає у Тихий океан. Берег скелястий і важкодоступний. В районах заток Міура й Тако розташовані природні берегові печери, найбільшою з яких є Камаґасіта. Назва острова походить від легенди, за якою на ньому проходила рада синтоїстських божеств на чолі з Котосіронусі. Засновником острова вважається бог Моноїміна, який вшановується в місцевому святилищі Моноїміна. Острів є складовою Національного парку Фудзі-Хаконе-Ідзу. |
| 76．Острів Сікіне |
| О́стрів Сікіне́ (яп. 式根島, しきねじま, МФА: [ɕikʲined͡ʑima]) — острів вулканічного походження в західній частині Тихого океану. Складова групи островів Ідзу, один з малих островів групи. Належить селу Ніїдзіма області Осіма префектури Токіо, Японія. Станом на 2007 рік площа острова становила 3,82 км², населення — 600 осіб; довжина — 3,7 км. Початково був півостровом острова Ніїдзіма, що після великого землетрусу між 1688 — 1704 роками виділився у окремий острів. В центрі острова лежить вулкан Камбікі, висотою 109 м. Берега скелясті й важкодоступні. В районах заток Нобусі, Оура, Окама розташовані піщані пляжі. На півдні існують гарячі джерела Асіцукі й Дзіната. Через спекотний вологий клімат значну частину лісів складають камелії та нагеї. До 1889 року був безлюдним островом. Основою економіки є рибальство та туризм — пляжний відпочинок, серфінг, підводне плавання тощо. Сполучення зі столицею здійснюється поромами. На території найстарішого північного порту Томарі розташоване однойменне синтоїстське святилище. |
| 77．Острів Ніїдзіма |
| О́стрів Ніїдзі́ма або Ніїджі́ма (яп. 新島, にいじま, МФА: [ɲiːd͡ʑima], «Новий острів») — острів вулканічного походження в західній частині Тихого океану. Складова групи островів Ідзу, один з семи найбільших островів групи. Належить селу Ніїдзіма області Осіма префектури Токіо, Японія. Станом на 2007 рік площа острова становила 23,53 км², населення — 2420 особи; довжина — 11 км, ширина — 3 км. В центрі острова лежить вулкан Міяцука, висотою 508 м, останнє виверження якого зафіксоване 886 року. До 1871 року острів використовувався японською владою як місце заслання злочинців. У другій половині 20 століття, після входження до складу Національного парку Фудзі-Хаконе-Ідзу, він розвивається як туристичний осередок. Серед лісів острова переважають гінкго, саговик, міхелія. Головні історичні пам'ятки — буддистський монастир Дзьоейдзі та синтоїстське святилище Сандзюся. На острові існують штучні гарячі джерела. Сполучення зі столицею здійснюється поромами, що проходять через Осіму та Тосіму, а також літаками. |
| 78．Хатідзьо (острів) |
| О́стрів Хатідзьо́ (яп. 八丈島, はちじょうじま, МФА: [hat͡ɕid͡ʑoːd͡ʑima], «Острів Хатіро») — острів вулканічного походження в західній частині Тихого океану. Складова групи островів Ідзу, другий за величиною найбільший острів групи. Належить містечку Хатідзьо області Хатідзьо префектури Токіо, Японія. Віддалений від столиці Токіо на 290 км. Станом на 2007 рік площа острова становила 62,52 км², населення — 8363 особи, довжина — 14 км, довжина берегової лінії — 59 км. |
| 79．Мікура (острів) |
| О́стрів Мікура́ або Мікурадзі́ма (яп. 御蔵島, みくらじま, МФА: [mʲikuɾad͡ʑima], «Коморний острів») — острів вулканічного походження в західній частині Тихого океану. Складова групи островів Ідзу, один з семи найбільших островів групи. Належить селу Мікурадзіма області Міяке префектури Токіо, Японія. Станом на 2007 рік площа острова становила 20,58 км², населення — 313 особи. В центрі острова лежить вулкан Ояма, висотою 851 м. Берег переважно скелястий і важкодоступний. Природних портів немає. Сполучення зі столицею здійснюється через штучний порт поромом. Островом протікають річки Хірасімідзу й Осімаваке, що є рідкістю для островів групи. Головна рослинність — субтропічні ліси: шовковиця, каштанник і самшит. До кінця 17 століття острів був безлюдним. На початку 18 століття переселенці з сусіднього острова Міяке заснували на ньому поселення. До 1939 року життя остров'ян підтримували постійні безкоштовні поставки продовольства з Токіо. Тривалий час основою економіки острова був збут самшиту й побутових виробів з нього. Через припинення продовольчих поставок та відсутність попиту на самшит у зв'язку з розвитком хімічної промисловості, населення острова скорочується. |
| 80．Міяке (острів) |
| О́стрів Міяке́ (яп. 三宅島, みやけじま, МФА: [mʲijaked͡ʑima], «Святилищний острів») — острів вулканічного походження в західній частині Тихого океану. Складова групи островів Ідзу, третій за величиною найбільший острів групи. Належить селу Міяке області Міяке префектури Токіо, Японія. Станом на 2007 рік площа острова становила 55,48 км², населення — 2382 осіб. За формою нагадує еліпс, діаметром 7—10 км. |
| 81．Унадон |
| Унадон (яп. 鰻丼, скорочення від унагі донбурі, "чаша з вугром") — це страва, що виникла у Японії. Складається з донбурі, великої чаші, наповненої розпареним білим рисом, та філе вугра (унаґі) смаженого способом кабаякі, подібним до теріякі. Філе глазурують у солодкому соєвому соусі, таре, та карамелізують, бажано на вогні з деревного вугілля. Філе не лущиться, його смажать стороною зі шкірою вниз.[1] На страву виливають таку кількість соусу таре щоб він просочився до рису розміщеного під вугрем. Зазвичай, страва посипається сушеними ягодами перцю саншо ("японський перець").[2] |
| 82．Оякодон |
| Оякодон (яп. 親子丼) — страва японської кухні донбурі-типу, що являє собою смажену шматочками курку, перемішану з яйцем, цибулею та зеленню (іноді ще додається горошок чи трохи інших овочів), поданій у чаші з вареним рисом. Страву винайшли в токійському ресторані Tamahide в 1891 році[1]. Страва стала популярною і зараз її можна скуштувати у ресторанах та кафе по всій Японії, має регіональні варіації. |
| 83．Кацу карі |
| Кацу карі (яп. カツカレー, трансліт. katsukarē) — японська страва, що складається зі свинячої котлети (тонкацу), що подається з порцією японського рису та карі. Його подають на великій тарілці і зазвичай їдять ложкою або виделкою. Зазвичай котлету попередньо нарізають смужками, що позбавляє потреби в ножі. |
| 84．Кацудон |
| Кацудон (яп. カツ丼) — страва японської кухні донбурі-типу, що являє собою котлету зі свинини у яйці, поданій у чаші з вареним рисом. Одна з найпопулярніших страв, яку можна знайти як в дорогих ресторанах, так і фаст-фудах по всій Японії. Має багато регіональних варіацій. Назва кацудон складається з двох частин: |
| 85．Чанконабе |
| Чанконабе (ちゃんこ鍋) — різновид набемоно. Чанконабе насамперед відомий як улюблена страва борців сумо. Чанконабе — ситний набемоно, який готується з птиці, морепродуктів, овочів (дайкон, енокі, китайська капуста, пак-чой, шиїтаке тощо), що відварюють у бульйоні. Крім того, часто використовуються інгредієнти, багаті білком і вуглеводами, такі як картопля, рис, локшина або тофу. Все це створює висококалорійний айнтопф, який сприяє бажаному набору ваги в сумо. |
| 86．Темпура |
| Темпура (яп. 天麩羅、天ぷら、てんぷら, темпура) — популярна категорія страв японської кухні з риби, морепродуктів та овочів, приготованих в клярі та обсмажених у фритюрі. Подається зі специфічними соусами. У шістнадцятому столітті єзуїтськими місіонерами до Японії була завезена традиційна страва португальської кухні пейшинюш да орта, де згодом перетворилася на темпуру[1][2]. Слово темпура (порт. tempora від лат. tempora — «час» (множина)) вживалося португальськими місіонерами-єзуїтами зокрема для позначення періоду посту. |
| 87．Asahi Breweries |
| Asahi Breweries (яп. アサヒグループホールディングス株式会社) — японська транснаціональна компанія зі штаб-квартирою в Токіо, яка займається виробництвом та реалізацією напоїв. Заснована в Осаці у 1889 році як «Osaka Breweries». Під час Першої світової війни на пивоварному заводі працювали полонені німці. У 1990 році «Asahi» придбала 19,9 % акцій австралійської компанії «Elders Limited», яка згодом стала «Foster's Group», а пізніше була продана «SABMiller». |
| 88．Цукемен |
| Цукемен (яп. つけ麺) — страва-рамен японської кухні, що складається з локшини, яку їдять після занурення в суп або бульйон, який подається окремо[1][2]. Страва була створена Кадзуо Ямаґіші, ресторатором у Токіо, Японія, і стала дуже популярною як в Токіо, так і по всій Японії. У США цукемен став популярним у Лос-Анджелесі, тоді як в інших американських містах він залишається відносно рідкісним. |
