Спеціальні продукти : Хоккайдо
| 1．Айнська кухня | ||||||
| Айнська кухня — кухня одного з автохтонних етносів Японії, айнів. Кухня помітно відрізняється від кухні яматосців, «титульного етносу Японії». Наприклад, сире сашимі рідко подається в стравах айнів, які здебільшого використовують варіння, запікання та засолення для приготування риби та м'яса. Також на відміну від японської кухні, в традиційній айнській кухні не використовували місо, соєвий соус чи цукор, хоча ці приправи зустрічаються у сучасній кухні айнів.[1]:30 Більшість айнів сьогодні мешкає на острові Хоккайдо на півночі Японії, однак колись вони населяли більшість Курильських островів, південну половину острова Сахалін та частини північного острова Хонсю. | ||||||
| Wikipedia деталь | ||||||
| 2．Червона ікра | ||||||
| Черво́на ікра́ — ікра лососевих риб, таких як: горбуша, кета та ін. Червона ікра — цінний харчовий продукт, має високі смакові якості й відносно високу вартість, тому вважається делікатесом. | ||||||
| Wikipedia деталь | ||||||
| 3．Горбуша | ||||||
| Горбуша або рожевий лосось (Oncorhynchus gorbuscha) — вид міграційних риб родини лососевих (Salmonidae). Наукова назва виду — gorbuscha — походить від російської назви цієї риби горбуша. Це найменший та найпоширеніший вид тихоокеанських лососевих. Горбуша водиться в холодних водах, віддає перевагу температурі від 5,6 до 14,6 °С при оптимальній температурі в 10,1 °С. При температурі в 25,8 °С риба гине. Горбуша водиться в прибережних водах Тихого і Північного Льодовитого океанів, від річки Сакраменто в Північній Каліфорнії до річки Маккензі в Канаді і від річки Лена у Сибіру до Кореї. В Азії поширена аж до Хонсю на півдні. Свого часу горбуша була завезена у Великі озера і успішно там прижилася. Вона є єдиним видом лососевих, який успішно прижився в повністю прісноводному середовищі. У самих Великих озерах горбуша часто зустрічається в озері Верхньому і досить рідко — в озері Мічиган. Також непогано прижилася на Кольському півострові. | ||||||
| Wikipedia деталь | ||||||
| 4．Allium ochotense | ||||||
| Сибірська цибуля, гьоджа (Allium ochotense) — вид рослин з родини амарилісових (Amaryllidaceae); поширений на Далекому Сході Росії й Алеутських островах, на Корейському півострові, в північній і центральній Японії. Рослина до 80 см висотою. Цибулин по 1–2 на короткому кореневищі, 5–10 см завдовжки, довгасті, з бурими або сірувато-бурими сітчасто-волокнистими зовнішніми оболонками. Стебло гладке. Листків (1)2–3, завдовжки 12–22 см і 3–9 см ушир, довгасто-овальні або довгасті, на 3–7 см ніжках. Суцвіття кулясте або напівкулясте, багатоквіткове, 3.5–4 см у діаметрі. Оцвітина широко-дзвонова; листочки оцвітини жовтувато-білі або рожеві, 5–7 мм завдовжки, довгасті, тупі або загострені, зовнішні — на 1/3 або злегка коротші від внутрішніх. Коробочка обернено-серцеподібна, ≈ 4 мм завдовжки й 6 мм завширшки, коротша від оцвітини. 2n = 32[1] | ||||||
| Wikipedia деталь | ||||||
| 5．Кета | ||||||
| Ке́та і кета́[1] (Oncorhynchus keta) — прохідна риба роду тихоокеанських лососів. Довжина тіла до 1 м, важить до 14 кг. Кета входить в гирла річок блискучою, сріблясте забарвлення без плям («сріблянка»). Вгору по річках кета проходить шлях завдовжки до 3500 км. (Юкон, Амур), з швидкістю в середньому 47 кілометрів проходячи до 70-85 км за добу. При наближенні до нерестовищ змінюється колір і зовнішність риби. На боках з'являються лилові або малинові смуги («строката» або «напівзубатка»). Спина у самця стає більш горбатою. До часу нересту тіло кети сплющується, у самця сильно збільшуються зуби. Риба стає абсолютно чорною, з білуватим, не придатним в їжу м'ясом («зубатка»). Кета — цінна промислова риба; її засолюють, вона йде на балики, натуральні консерви; дає цінну червону ікру. Улови різко коливаються в різні роки. На запаси негативно впливає промисел в морі, що нераціонально ведеться Японією. | ||||||
| Wikipedia деталь | ||||||
| 6．Панцирні | ||||||
| Клас Панцирні або Хітони (Polyplacophora або Loricata) — виключно морські молюски, які живуть переважно на літоралі. Раніше панцирних об'єднували з безпанцирними у клас Боконервові (Amphineura). Усього відомо близько 1000 видів, з яких у Чорному морі є три види. Довжина тіла становить 0,4 см — 35 см. | ||||||
| Wikipedia деталь | ||||||
| 7．Якіторі | ||||||
| Якіторі (яп. 焼き鳥, букв. «смажена птиця») — японська страва зі шматочків курки (з нутрощами), підсмажених над жаром на бамбукових шампурах. Якіторі подають або лише з сіллю (інколи з лимонним соком), або з соусом «таре», який роблять з міріну, соєвого соусу і цукру. М'ясо поливають соусом і смажать до готовності, потім подають политим тим самим соусом. | ||||||
| Wikipedia деталь |
Спеціальні продукти : префектура Івате
| 8．Дзінґісукан | ||||||
| Дзінґісукан (яп. ジンギスカン, Чингісхан) японська страва з баранини, приготована на опуклій металевій сковороді або іншому мангалі. Страва особливо популярна на північному острові Хоккайдо та в Китаї. Страва названа на честь відомого монгольського лідера Чингісхана[1]. У 1918 році, згідно з планом японського уряду збільшити поголів'я до одного мільйона овец, в Японії було створено п'ять овечих ферм. Проте всі вони були зруйновані, за винятком Хоккайдо (Такаківа та Цукісаму)[2]. Жителі Хоккайдо почали більше вживати м'ясо овець. | ||||||
| Wikipedia деталь |
Спеціальні продукти : префектура Акіта
| 9．Кірітанпо | ||||||
| Кірітанпо (きりたんぽ) — японська страва, походить з префектури Акіта.[1][2][3] Свіжозварений рис розтирають до стану пюре, потім формують циліндри на японських кедрових шпажках і підсмажують на відкритому вогні. Потім його можна подавати з солодким місо або готувати у вигляді галушок з м'ясом та овочами в супах.[4][5][6] | ||||||
| Wikipedia деталь | ||||||
| 10．Шоттсуру | ||||||
| Шоттсуру (яп. 塩魚汁) — гострий регіональний японський рибний соус, схожий на тайський нам пла. Автентична версія виготовляється з риби, відомої як хатахата (Arctoscopus japonicus або піщана риба- вітрильник), її виробництво пов'язане з регіоном Акіта. | ||||||
| Wikipedia деталь |
Спеціальні продукти : префектура Ямагата
| 11．Імоні | ||||||
| Імоні (яп. 芋煮) — це різновид таро та м'ясного супу, який традиційно їдять восени в регіоні Тохоку в Японії. Префектура Ямаґата, зокрема, відома своїм імоні, але інші префектури в регіоні також мають свої власні сорти. Імоні їдять, як і будь-який інший суп, переважно в кінці літа та на початку осені, але найбільш відомий як їжа на відкритому повітрі. Восени група людей, які готують імоні біля багаття біля річки, вважається ознакою сезону, а в магазинах зберігають запаси дров та інших припасів саме для цієї нагоди. | ||||||
| Wikipedia деталь |
Спеціальні продукти : префектура Сайтама
| 12．Якіторі | ||||||
| Якіторі (яп. 焼き鳥, букв. «смажена птиця») — японська страва зі шматочків курки (з нутрощами), підсмажених над жаром на бамбукових шампурах. Якіторі подають або лише з сіллю (інколи з лимонним соком), або з соусом «таре», який роблять з міріну, соєвого соусу і цукру. М'ясо поливають соусом і смажать до готовності, потім подають политим тим самим соусом. | ||||||
| Wikipedia деталь |
Спеціальні продукти : префектура Тіба
| 13．Намеро | ||||||
| Намеро (яп. なめろう) – різновид татакі, спосіб приготування риби або м'яса, дрібно подрібненого та змішаного з деякими спеціями та приправами, дещо подібний до тартару.[1][2][3][4] Цей рецепт був популярний серед рибалок півострова Босо. | ||||||
| Wikipedia деталь |
Спеціальні продукти : Токіо
| 14．Унадон | ||||||
| Унадон (яп. 鰻丼, скорочення від унагі донбурі, "чаша з вугром") — це страва, що виникла у Японії. Складається з донбурі, великої чаші, наповненої розпареним білим рисом, та філе вугра (унаґі) смаженого способом кабаякі, подібним до теріякі. Філе глазурують у солодкому соєвому соусі, таре, та карамелізують, бажано на вогні з деревного вугілля. Філе не лущиться, його смажать стороною зі шкірою вниз.[1] На страву виливають таку кількість соусу таре щоб він просочився до рису розміщеного під вугрем. Зазвичай, страва посипається сушеними ягодами перцю саншо ("японський перець").[2] | ||||||
| Wikipedia деталь | ||||||
| 15．Оякодон | ||||||
| Оякодон (яп. 親子丼) — страва японської кухні донбурі-типу, що являє собою смажену шматочками курку, перемішану з яйцем, цибулею та зеленню (іноді ще додається горошок чи трохи інших овочів), поданій у чаші з вареним рисом. Страву винайшли в токійському ресторані Tamahide в 1891 році[1]. Страва стала популярною і зараз її можна скуштувати у ресторанах та кафе по всій Японії, має регіональні варіації. | ||||||
| Wikipedia деталь | ||||||
| 16．Кацу карі | ||||||
| Кацу карі (яп. カツカレー, трансліт. katsukarē) — японська страва, що складається зі свинячої котлети (тонкацу), що подається з порцією японського рису та карі. Його подають на великій тарілці і зазвичай їдять ложкою або виделкою. Зазвичай котлету попередньо нарізають смужками, що позбавляє потреби в ножі. | ||||||
| Wikipedia деталь | ||||||
| 17．Кацудон | ||||||
| Кацудон (яп. カツ丼) — страва японської кухні донбурі-типу, що являє собою котлету зі свинини у яйці, поданій у чаші з вареним рисом. Одна з найпопулярніших страв, яку можна знайти як в дорогих ресторанах, так і фаст-фудах по всій Японії. Має багато регіональних варіацій. Назва кацудон складається з двох частин: | ||||||
| Wikipedia деталь | ||||||
| 18．Чанконабе | ||||||
| Чанконабе (ちゃんこ鍋) — різновид набемоно. Чанконабе насамперед відомий як улюблена страва борців сумо. Чанконабе — ситний набемоно, який готується з птиці, морепродуктів, овочів (дайкон, енокі, китайська капуста, пак-чой, шиїтаке тощо), що відварюють у бульйоні. Крім того, часто використовуються інгредієнти, багаті білком і вуглеводами, такі як картопля, рис, локшина або тофу. Все це створює висококалорійний айнтопф, який сприяє бажаному набору ваги в сумо. | ||||||
| Wikipedia деталь | ||||||
| 19．Темпура | ||||||
| Темпура (яп. 天麩羅、天ぷら、てんぷら, темпура) — популярна категорія страв японської кухні з риби, морепродуктів та овочів, приготованих в клярі та обсмажених у фритюрі. Подається зі специфічними соусами. У шістнадцятому столітті єзуїтськими місіонерами до Японії була завезена традиційна страва португальської кухні пейшинюш да орта, де згодом перетворилася на темпуру[1][2]. Слово темпура (порт. tempora від лат. tempora — «час» (множина)) вживалося португальськими місіонерами-єзуїтами зокрема для позначення періоду посту. | ||||||
| Wikipedia деталь |
Спеціальні продукти : префектура Канагава
| 20．Татамі іваші | ||||||
| Татамі іваші (японською: タタミイワシ) — японська страва, виготовлена з мальків сардин або ширасу[en]. Назва з'явилась через схожість із солом'яним татамі, яке поширене в кімнатах або будинках традиційного японського стилю.[1] Страва має багато білка та мінеральних речовин.[2] Татамі іваші відомий як фірмовий продукт прибережних районів префектур Сідзуока та Канагава.[1] | ||||||
| Wikipedia деталь |
Спеціальні продукти : префектура Тояма
| 21．Гохеймочі | ||||||
| Гохеймочі — різновид мочі, який виготовляється в регіоні Тюбу в центральній Японії, зокрема в префектурах Наґано, Ґіфу та Айті, місцева кухня[1]. Це популярна їжа Японії, яка продається на придорожніх станціях, чайних на гірських перевалах, у ресторанах швидкого харчування, через Інтернет тощо.[2] У префектурі Наґано його було обрано як «Вибране нематеріальне народне культурне надбання префектури Наґано під назвою „Goheimochi“»[3]. | ||||||
| Wikipedia деталь |
Спеціальні продукти : префектура Ісікава
| 22．Рибний соус | ||||||
| Рибний соус (тай.: Nam Pla — น้ำปลา, в'єт.: nước mắm) — соус-приправа, який в основі має ферментовану рибу. Поняття стосується низки соусів, які протягом історії людства використовувалися в різних варіантах різними культурами. Особливо сильно цей вид соусу поширений у Східній та Південно-Східній Азії. | ||||||
| Wikipedia деталь |
Спеціальні продукти : префектура Фукуї
| 23．Волга рис | ||||||
| Волга рис (іноді рис боруга) — смажена рисова страва, популярна в Етідзені, префектура Фукуї, Японія. Іноді його класифікують як один із трьох делікатесів Етідзена, поряд із соба оросі та соба екімае чука,[1] це варіант омурайсу[2], приготованого на основі смаженого рису, який потім подається зверху омлетом і свинячою котлетою, покритою крихтами; потім все покривається насиченим соусом.[3] Доведеного пояснення назви «волга рис» немає, хоча існують різні теорії.[4] | ||||||
| Wikipedia деталь | ||||||
| 24．Allium chinense | ||||||
| Allium chinense — вид рослин з родини амарилісових (Amaryllidaceae); ендемік Китаю. Цибулини скупчені, вузько-яйцюваті, діаметром (0.5)1–1.5(2) см; оболонка біла, іноді з відтінком червоного. Листки майже рівні стеблині, завширшки 1–3 мм, 3–5-кутові. Стеблина 20–40 см, циліндрична, вкрита листовими піхвами лише в основі. Зонтик ≈ півсферичний, нещільний. Оцвітина від блідо-пурпурної до тьмяно-пурпурної; сегменти від широко еліптичних до майже округлих, 4–6 × 3–4 мм; внутрішні трохи довші, ніж зовнішні. Період цвітіння й плодоношення: Жовтень — листопад[1]. | ||||||
| Wikipedia деталь |
Спеціальні продукти : префектура Яманасі
| 25．Chateraise | ||||||
| Chateraise Co., Ltd. —японський компанія-виробник солодощів, морозива, печива, тортів та тістечок зі штаб-квартирою в місті Кофу, префектура Яманасі. Історія компанії розпочалося в далекому 1954 році, коли в місті Кофу відкрився маленький магазин під назвою «Amataro». Його фірмовими продуктами були солодощі, виготовлені з високоякісних інгредієнтів. Заклад швидко здобув популярність серед клієнтів. [1] З тих пір бажання «робити справді смачні солодощі з натуральних інгредієнтів, щоб радувати людей» стало місією компанії. | ||||||
| Wikipedia деталь | ||||||
| 26．Хоутоу | ||||||
| Хоутоу (яп. ほうとう) — суп з локшиною і популярна регіональна страва, що походить з Яманасі, Японія, і готується тушкуванням пласкої локшини подібної до удон та овочів в місоширу. Хоча хоутоу зазвичай вважається типом удону, люди з Яманасі вважають хоутоу іншим типом їжі, адже він готується з тіста відмінного від локшинового[1]. | ||||||
| Wikipedia деталь |
Спеціальні продукти : префектура Нагано
| 27．Гохеймочі | ||||||
| Гохеймочі — різновид мочі, який виготовляється в регіоні Тюбу в центральній Японії, зокрема в префектурах Наґано, Ґіфу та Айті, місцева кухня[1]. Це популярна їжа Японії, яка продається на придорожніх станціях, чайних на гірських перевалах, у ресторанах швидкого харчування, через Інтернет тощо.[2] У префектурі Наґано його було обрано як «Вибране нематеріальне народне культурне надбання префектури Наґано під назвою „Goheimochi“»[3]. | ||||||
| Wikipedia деталь |
Спеціальні продукти : префектура Гіфу
| 28．Гохеймочі | ||||||
| Гохеймочі — різновид мочі, який виготовляється в регіоні Тюбу в центральній Японії, зокрема в префектурах Наґано, Ґіфу та Айті, місцева кухня[1]. Це популярна їжа Японії, яка продається на придорожніх станціях, чайних на гірських перевалах, у ресторанах швидкого харчування, через Інтернет тощо.[2] У префектурі Наґано його було обрано як «Вибране нематеріальне народне культурне надбання префектури Наґано під назвою „Goheimochi“»[3]. | ||||||
| Wikipedia деталь |
Спеціальні продукти : префектура Сідзуока
| 29．Дельфінові | ||||||
| Дельфі́нові (Delphinidae) — родина ссавців підряду зубатих китів ряду китоподібних (Cetacea). Представники родини трапляються в усіх океанах і морях, а також у деяких річкових системах. Дельфінові видаються дуже розумними, вони швидко й гнучко можуть адаптуватися до нових ситуацій. Довжина тіла 1,2–3 м, у деяких видів до 10 м. Вага від 50 кг до 7000 кг. | ||||||
| Wikipedia деталь | ||||||
| 30．Гохеймочі | ||||||
| Гохеймочі — різновид мочі, який виготовляється в регіоні Тюбу в центральній Японії, зокрема в префектурах Наґано, Ґіфу та Айті, місцева кухня[1]. Це популярна їжа Японії, яка продається на придорожніх станціях, чайних на гірських перевалах, у ресторанах швидкого харчування, через Інтернет тощо.[2] У префектурі Наґано його було обрано як «Вибране нематеріальне народне культурне надбання префектури Наґано під назвою „Goheimochi“»[3]. | ||||||
| Wikipedia деталь |
Спеціальні продукти : префектура Айчі
| 31．Рапана венозна | ||||||
| Рапана венозна (Rapana venosa) — найбільший черевоногий молюск фауни України. Природний ареал охоплює моря Далекого Сходу. У 1947 році молюск вперше був знайдений у Чорному морі у Новоросійській бухті, куди потрапив скоріш за все з баластними водами кораблів. Після цього масово розселився по всій акваторії Чорного моря. Зустрічається також у Азовському морі. Також рапана заселила Середземне море, її окремі екземпляри знаходили у Егейському, Адріатичному морях, біля берегів Уругваю та США (Чесапікська затока)[1]. | ||||||
| Wikipedia деталь | ||||||
| 32．Гохеймочі | ||||||
| Гохеймочі — різновид мочі, який виготовляється в регіоні Тюбу в центральній Японії, зокрема в префектурах Наґано, Ґіфу та Айті, місцева кухня[1]. Це популярна їжа Японії, яка продається на придорожніх станціях, чайних на гірських перевалах, у ресторанах швидкого харчування, через Інтернет тощо.[2] У префектурі Наґано його було обрано як «Вибране нематеріальне народне культурне надбання префектури Наґано під назвою „Goheimochi“»[3]. | ||||||
| Wikipedia деталь | ||||||
| 33．Тенмусу | ||||||
| Тенму́су (яп. 天むす) — страва японської кухні, що складається з рисової кульки з темпурою десятиногих крабів[1][2], обгорнутої листком норі. Часом тенмусу входить до складу ланчу, що пропонується в бенто[3], спеціальних коробочках для їжі, які беруть з собою в подорожі, на роботу тощо. Страва тенмусу була винайдена в префектурі Міє[1], зараз тенмусу вважається типовою стравою для міста Нагоя.[1][2] | ||||||
| Wikipedia деталь | ||||||
| 34．Хіцумабуші | ||||||
| Хіцумабуші (яп. ひつまぶし, трансліт. Hitsumabushi) – місцева японська страва, що складається з тонко нарізаних кабаякі унаґі[en] на рисі. Хіцумабуші став поширеним у 1950-х роках, коли вугор, вирощений на фермах, став широко доступним[1]. Основний стиль полягає в тому, щоб той, хто їсть, розділив його в мисці з рисом. Першу порцію з’їдають як є; другу порцію поливають неґі, васабі, норі та/або міцубою. Третю порцію поливають даші або зеленим чаєм з іншими приправами, щоб зробити чадзуке[2] [3]. | ||||||
| Wikipedia деталь |
Спеціальні продукти : префектура Міє
| 35．Тенмусу | ||||||
| Тенму́су (яп. 天むす) — страва японської кухні, що складається з рисової кульки з темпурою десятиногих крабів[1][2], обгорнутої листком норі. Часом тенмусу входить до складу ланчу, що пропонується в бенто[3], спеціальних коробочках для їжі, які беруть з собою в подорожі, на роботу тощо. Страва тенмусу була винайдена в префектурі Міє[1], зараз тенмусу вважається типовою стравою для міста Нагоя.[1][2] | ||||||
| Wikipedia деталь | ||||||
| 36．Хіцумабуші | ||||||
| Хіцумабуші (яп. ひつまぶし, трансліт. Hitsumabushi) – місцева японська страва, що складається з тонко нарізаних кабаякі унаґі[en] на рисі. Хіцумабуші став поширеним у 1950-х роках, коли вугор, вирощений на фермах, став широко доступним[1]. Основний стиль полягає в тому, щоб той, хто їсть, розділив його в мисці з рисом. Першу порцію з’їдають як є; другу порцію поливають неґі, васабі, норі та/або міцубою. Третю порцію поливають даші або зеленим чаєм з іншими приправами, щоб зробити чадзуке[2] [3]. | ||||||
| Wikipedia деталь | ||||||
| 37．Лимон Мейєра | ||||||
| Citrus × meyeri, лимон Мейєра (кит.: 梅爾檸檬; піньїнь: méiěr níngméng),[1] це гібрид цитрусових фруктів, родом із Китаю. Це не лимон, а гібрид цитрону та мандарину/помело[2]. Дорослі дерева мають від 2 до 3 м висоти з темно-зеленим блискучим листям. Квіти ароматні, білі з фіолетовою основою. Плід округліший за справжній лимон, темно-жовтий із легким помаранчевим відтінком у дозрілому стані та має солодший, менш кислий смак, від 2 до 3 pH. | ||||||
| Wikipedia деталь |
Спеціальні продукти : префектура Сіга
| 38．Форель Біва | ||||||
| Форель Біва (лат. Oncorhynchus rhodurus) — вид риб родини лососевих. Живе в озері Біва в префектурі Сіґа, Японія, при цьому достовірно відомо про перебування риби лише в північній частині цього озера. Форель Біва живиться планктоном, водними комахами. Дорослі екземпляри цієї риби мають довжину від 40 до 50 см і масу від 1,5 до 2,5 кг, хоча деякі особини можуть досягати 70 см довжини і маси 5,0 кг. | ||||||
| Wikipedia деталь |
Спеціальні продукти : префектура Кіото
| 39．Кайсекі | ||||||
| Кайсекі (яп. 懐石) чи кайсекі-ріорі (яп. 懐石料理) — традиційна японська страва з декількох страв. Цей термін також відноситься до набору навиків та технік, що дозволяють готувати такі страви, і є аналогом західної високої кухні[1]. Існує два типи традиційних японських стилів їжі, які називаються «кайсекі» або «кайсекі-ріорі». Перший, де кайсекі пишеться як 会席 і кайсекі-ріорі як 会席料理, стосується встановленого меню вибраних страв, поданих на окремому підносі (кожному учаснику зустрічі)[2]. Другий, записаний як 懐石 і як 懐石料理, відноситься до простої трапези, яку подають гостям чайної церемонії перед урочистим чаєм, і є також відомий як ча-кайсекі (яп. 茶懐石)[3]. Розвиток нової кухні ймовірно був натхненний принципами кайсекі[4][5]. | ||||||
| Wikipedia деталь | ||||||
| 40．Юзу | ||||||
| Юзу (лат. Citrus junos, ゆず [judzu], японський цитрон) — складний гібрид Citrus reticulata та Citrus cavaleriei з роду цитрусових, батьківщиною якого вважають Китай. В Китаї цей плід відомий ще з часів Конфуція, тобто вже 2500 років. Плоди юзу схожі на невеличкі грейпфрути з середнім діаметром 5 — 10 см, мають ароматну шкірку жовтого або помаранчевого кольору, яка легко відділяється, та м'якоть, яка має дуже кислий смак, схожий на лимон з нотками грейпфрута. | ||||||
| Wikipedia деталь | ||||||
| 41．Юдофу | ||||||
| Юдофу — одна із японських національних страв. Це один із різновидів набемоно, який виготовляють із тофу. Інгредієнти: тофу, вода, водорості ламінарії. На дно каструлі кладуть водорості, а зверху на них тофу, яке ріжуть на зручні для поїдання шматки. Коли тофу нагрівається його дістають з води та їдять, вмочуючи в Соус таре. | ||||||
| Wikipedia деталь |
Спеціальні продукти : префектура Осака
| 42．Окономіякі | ||||||
| Окономія́кі (яп. お好み焼き, おこのみやき, «улюблене смаживо») — страва японської кухні. Нагадує млинець із тіста, замішаного на воді і яйцях, на який насипані шарами м'ясо (курка, свинина тощо), морепродукти, дрібно нарізана капуста, овочі тощо, зверху посипають рибною стружкою. Страву смажать на розжареній пательні або залізній пластині, й приправляють спеціальним соусом, майонезом, зеленою цибулею та сушеними водоростями. Окономіякі поділяються на декілька видів, найпопулярнішими з яких є хіросімські та кансайські. Їх інколи називають «японською піцою». | ||||||
| Wikipedia деталь | ||||||
| 43．Кушікацу | ||||||
| Кушікацу (яп. 串カツ) або кушіаґе (яп. 串揚げ) — японська страва з м'яса чи овочів нанизаних на шампурі і смажених у фритюрі. Японською, куші (яп. 串) означає шампур, а кацу — м'ясну котлету смажену у фритюрі. Кушікацу можна приготувати з курятини, свинини, морепродуктів та сезонних овочей. Їх нанизують на бамбукові куші; занурюють у яйце, борошно та панко; і смажать у фритюрі на рослинній олії. Їх можна подавати самі собою або з соусом тонкацу. | ||||||
| Wikipedia деталь | ||||||
| 44．Такоякі | ||||||
| Такоякі (яп. たこ焼き, такоякі) — популярна в Японії страва, приготована з рідкого тіста та шматочка восьминога, що смажиться на спеціальній сковорідці з напівсферичними отворами. Подається на довгій тарілці, посипається струганою рибою (кацуобуші) з додаванням соусу для такоякі (яп. たこ焼きソース), що схожий на кетчуп або майонез. | ||||||
| Wikipedia деталь | ||||||
| 45．Смажений рис | ||||||
| Смажений рис є розповсюдженим інгредієнтом східноазійських, і особливо китайських страв. Страви на основі смаженого рису подають до столу як передостанню страву (перед десертом). Як правило, використовується рис, не використаний при готуванні першого й другого. У Таїланді смажений рис з овочами під назвою "кхао пад" тай. ข้าวผัด — одна з найпопулярніших вуличних страв. Подається з половинкою лайму, нарізаними скибками почищеного огірка, рибного соусу з перцем. Інколи до смаженого рису подають тарілочку бульйону з зеленою цибулею. Залежно від наповнювача до назви додають назву інгридієїнта: | ||||||
| Wikipedia деталь |
Спеціальні продукти : префектура Хіого
| 46．Лимон Мейєра | ||||||
| Citrus × meyeri, лимон Мейєра (кит.: 梅爾檸檬; піньїнь: méiěr níngméng),[1] це гібрид цитрусових фруктів, родом із Китаю. Це не лимон, а гібрид цитрону та мандарину/помело[2]. Дорослі дерева мають від 2 до 3 м висоти з темно-зеленим блискучим листям. Квіти ароматні, білі з фіолетовою основою. Плід округліший за справжній лимон, темно-жовтий із легким помаранчевим відтінком у дозрілому стані та має солодший, менш кислий смак, від 2 до 3 pH. | ||||||
| Wikipedia деталь |
Спеціальні продукти : префектура Нара
| 47．Со (продукт) | ||||||
| Со (яп. 蘇) — продукт із молока, який виробляли в Японії між VII та X століттями[1]. Йдеться про затверділі молочні пінки. Має легкий смак, подібний на смак кисломолочного сиру. Со використовували як ліки та як пожертву для богів. Перша згадка належить до епохи імператора Момму (697—707 рр.). Со вважався лікувальним продуктом, тому за його виробництво відповідало аптекарське відомство[ja] міністерства імператорського господарства[en]. Спосіб приготування со описаний в Енґісікі, адже його підносили імператорам як подарунок. | ||||||
| Wikipedia деталь | ||||||
| 48．Фунчоза | ||||||
| Фунчоза, лонгкоу, целофанова локшина[1] (дунг. финтьози II-I-II, финтьор II- I (粉條 子, 粉條 兒), кит. трад. 粉絲, спр. 粉丝, піньїнь: fěnsī, акад. феньси, повсякденні назви — «скляна, крохмальна, китайська локшина») — страва китайської, корейської, японської та інших азійських кухонь, яка готується з сухої локшини (т. зв. скляна локшина) з приправами з маринованого перцю і джусаю, моркви, редьки, цибулі та інших овочів. Подається в гарячому або холодному вигляді. Також може подаватися з грибами або з м'ясом (що характерно для корейської закуски чапчхе). | ||||||
| Wikipedia деталь |
Спеціальні продукти : префектура Тотторі
| 49．Allium chinense | ||||||
| Allium chinense — вид рослин з родини амарилісових (Amaryllidaceae); ендемік Китаю. Цибулини скупчені, вузько-яйцюваті, діаметром (0.5)1–1.5(2) см; оболонка біла, іноді з відтінком червоного. Листки майже рівні стеблині, завширшки 1–3 мм, 3–5-кутові. Стеблина 20–40 см, циліндрична, вкрита листовими піхвами лише в основі. Зонтик ≈ півсферичний, нещільний. Оцвітина від блідо-пурпурної до тьмяно-пурпурної; сегменти від широко еліптичних до майже округлих, 4–6 × 3–4 мм; внутрішні трохи довші, ніж зовнішні. Період цвітіння й плодоношення: Жовтень — листопад[1]. | ||||||
| Wikipedia деталь |
Спеціальні продукти : префектура Сімане
| 50．Імоні | ||||||
| Імоні (яп. 芋煮) — це різновид таро та м'ясного супу, який традиційно їдять восени в регіоні Тохоку в Японії. Префектура Ямаґата, зокрема, відома своїм імоні, але інші префектури в регіоні також мають свої власні сорти. Імоні їдять, як і будь-який інший суп, переважно в кінці літа та на початку осені, але найбільш відомий як їжа на відкритому повітрі. Восени група людей, які готують імоні біля багаття біля річки, вважається ознакою сезону, а в магазинах зберігають запаси дров та інших припасів саме для цієї нагоди. | ||||||
| Wikipedia деталь |
Спеціальні продукти : префектура Окаяма
| 51．Мускат | ||||||
| Муска́т (фр. muscat від лат. muscus — «мускус») — виноградні сорти та десертні вина з цих сортів (13-16% спирту, 20-30% цукру). Мускатні вина вирізняються неповторним тонким ароматом (так званий мускатний аромат), іноді з легкими цитронними чи квітково-медовими тонами, мають повний гармонійний маслянистий смак. | ||||||
| Wikipedia деталь |
Спеціальні продукти : префектура Хіросіма
| 52．Окономіякі | ||||||
| Окономія́кі (яп. お好み焼き, おこのみやき, «улюблене смаживо») — страва японської кухні. Нагадує млинець із тіста, замішаного на воді і яйцях, на який насипані шарами м'ясо (курка, свинина тощо), морепродукти, дрібно нарізана капуста, овочі тощо, зверху посипають рибною стружкою. Страву смажать на розжареній пательні або залізній пластині, й приправляють спеціальним соусом, майонезом, зеленою цибулею та сушеними водоростями. Окономіякі поділяються на декілька видів, найпопулярнішими з яких є хіросімські та кансайські. Їх інколи називають «японською піцою». | ||||||
| Wikipedia деталь |
Спеціальні продукти : префектура Токусіма
| 53．Цитрус судачі | ||||||
| Судачі (яп. す だ ち або 酢|酢; лат. Citrus sudachi) — невеликий круглий зелений цитрусовий фрукт японського походження, який є спеціальністю префектури Токусіма в Японії. Його майже не їдять власне як фрукт, а використовують як харчовий ароматизатор замість лимона або лайма. Генетичний аналіз показує, що він є гібридом юдзу та іншого цитрусового спорідненого з кодзі чи апельсином тачибана. | ||||||
| Wikipedia деталь |
Спеціальні продукти : префектура Ехіме
| 54．Імоні | ||||||
| Імоні (яп. 芋煮) — це різновид таро та м'ясного супу, який традиційно їдять восени в регіоні Тохоку в Японії. Префектура Ямаґата, зокрема, відома своїм імоні, але інші префектури в регіоні також мають свої власні сорти. Імоні їдять, як і будь-який інший суп, переважно в кінці літа та на початку осені, але найбільш відомий як їжа на відкритому повітрі. Восени група людей, які готують імоні біля багаття біля річки, вважається ознакою сезону, а в магазинах зберігають запаси дров та інших припасів саме для цієї нагоди. | ||||||
| Wikipedia деталь | ||||||
| 55．Джакотен | ||||||
| Джакотен, часом Якотен (яп. じゃこ天) — страва японської кухні, яка виготовляється з дрібної риби, спійманої поблизу, яку змішують у пасту, а потім смажать. Це особливий продукт Уваджіми в південній префектурі Ехіме. Якотен має довгу історію, його вживали в їжу ще з періоду Едо. За Книгою Джакотен, ця страва була винайдена у 1614 році. Спочатку Дате Хідемуне запропонував своєму майстрові готувати рибні пасти на пару в 1615 році.[1] Майстри готували паштети з риби Уваджіми на пару. Хідемуне був дайміо Уваджіми. Коли він відвідав Сендай, то полюбив там рибні пасти, приготовані на пару, тож хотів їсти їх і в Ехіме. | ||||||
| Wikipedia деталь | ||||||
| 56．Якіторі | ||||||
| Якіторі (яп. 焼き鳥, букв. «смажена птиця») — японська страва зі шматочків курки (з нутрощами), підсмажених над жаром на бамбукових шампурах. Якіторі подають або лише з сіллю (інколи з лимонним соком), або з соусом «таре», який роблять з міріну, соєвого соусу і цукру. М'ясо поливають соусом і смажать до готовності, потім подають политим тим самим соусом. | ||||||
| Wikipedia деталь |
Спеціальні продукти : префектура Коті
| 57．Неприпустима назва | ||||||
| Wikipedia деталь | ||||||
| 58．Coryphaena hippurus | ||||||
| Корифена велика, золотистий дорадо або золота макрель[2] (лат. Coryphaena hippurus) — вид променеперих риб, що поширені у тропічних і субтропічних водах Індійського, Тихого та Антлантичного океанів. Тіло подовжене, сильно стисле з боків, із заокругленим профілем голови. Забарвлення цієї риби надзвичайно яскраве, від освітлення буває різним: спина забарвлена в зелений або синій колір, боки й черево золотисті. На першому розкидані сині плями. Хвостовий плавець жовтий, спинний темно-синій і дуже високий. Найбільша висота тіла поблизу потилиці, далі тіло поступово звужується до хвостового стебла. Бічна лінія утворює помітний незграбний вигин. Досягає завдовжки понад 1 м, важить від 15 до 20 кг.[2][1] | ||||||
| Wikipedia деталь | ||||||
| 59．Hyuganatsu | ||||||
| Хюганацу (Citrus tamurana, яп. 日向夏) — цитрусова рослина що вирощується в Японії. Назва походить від Hyūga, давньої назви префектури Міядзакі в Кюсю звідки походить рослина, тоді як "natsu" (яп. 夏) означає літо. Хюганацу, вирощений за межами Кюсю, іноді поставляється під різними назвами. Такими як Konatsu (яп. 小夏) , Tosakonatsu (яп. 土佐小夏) або New Summer Orange (яп. ニューサマーオレンジ). | ||||||
| Wikipedia деталь | ||||||
| 60．Юзу | ||||||
| Юзу (лат. Citrus junos, ゆず [judzu], японський цитрон) — складний гібрид Citrus reticulata та Citrus cavaleriei з роду цитрусових, батьківщиною якого вважають Китай. В Китаї цей плід відомий ще з часів Конфуція, тобто вже 2500 років. Плоди юзу схожі на невеличкі грейпфрути з середнім діаметром 5 — 10 см, мають ароматну шкірку жовтого або помаранчевого кольору, яка легко відділяється, та м'якоть, яка має дуже кислий смак, схожий на лимон з нотками грейпфрута. | ||||||
| Wikipedia деталь |
Спеціальні продукти : префектура Фукуока
| 61．Мотсунабе | ||||||
| Мотсунабе (яп. もつ鍋) — вид набемоно в японській кухні, який готується з яловичого або свинячого рубця або інших субпродуктів[1]. Це популярне рагу з нутрощів різних видів м'яса, яке готується у звичайній кухонній каструлі або спеціальному японському горщику набе. Готуючи страву, беруть суп на основі місо або соєвого соусу, заливають ним підготовлені яловичі або свинячі субпродукти й трохи проварюють; додають також капусту й зелену цибулю. Основою супу зазвичай є соєвий соус з часником і перцем чилі або місо. Локшину Тямпон часто кладуть у каструлю та відварюють, щоб довершити страву. Субпродуктами, які використовуються в моцунабе, є переважно яловичі кишки, але можна використовувати й інші види субпродуктів. | ||||||
| Wikipedia деталь | ||||||
| 62．Рапана венозна | ||||||
| Рапана венозна (Rapana venosa) — найбільший черевоногий молюск фауни України. Природний ареал охоплює моря Далекого Сходу. У 1947 році молюск вперше був знайдений у Чорному морі у Новоросійській бухті, куди потрапив скоріш за все з баластними водами кораблів. Після цього масово розселився по всій акваторії Чорного моря. Зустрічається також у Азовському морі. Також рапана заселила Середземне море, її окремі екземпляри знаходили у Егейському, Адріатичному морях, біля берегів Уругваю та США (Чесапікська затока)[1]. | ||||||
| Wikipedia деталь | ||||||
| 63．Тікудзенні | ||||||
| Чікудзенні або Тікудзенні (яп. 筑前煮, ちくぜんに, Гепберн: Chikuzenni) — типова місцева страва префектури Фукуока. [1] Її також називають ґамені (яп. がめ煮)[1] або чікудзендакі (яп. 筑前炊き).[2] Чікудзенні був названий на честь історичної провінції Чікудзен (нині префектура Фукуока). Спочатку страва називалася ґамені (がめ煮), що, можливо, походить від діалектного дієслова «ґамекурікому», що означає «збирати». Альтернативна теорія стверджує, що японські солдати, дислоковані в Кореї під час японського вторгнення в Корею, використовували м'ясо черепах названих добуґаме (どぶがめ) замість курки, а страву називали ґамені (がめ煮), як скорочення від «добуґаме».[1] | ||||||
| Wikipedia деталь | ||||||
| 64．Групери | ||||||
| Групери (Epinephelinae) — підродина риб родини Серранові (Serranidae). Розповсюджені у басейнах Тихого, Атлантичного та Індійського океанів. Групери найбільше відомі як об'єкт аматорської трофейної риболовлі, адже окремі особини сягають 250 кг, а особини в 100 кг є досить розповсюдженими, навіть у прибережних зонах. Великі групери не є об'єктом промислу, бо їх м'ясо неїстівне, на відміну від м'яса молодих риб, яке є делікатесом. | ||||||
| Wikipedia деталь | ||||||
| 65．Якіторі | ||||||
| Якіторі (яп. 焼き鳥, букв. «смажена птиця») — японська страва зі шматочків курки (з нутрощами), підсмажених над жаром на бамбукових шампурах. Якіторі подають або лише з сіллю (інколи з лимонним соком), або з соусом «таре», який роблять з міріну, соєвого соусу і цукру. М'ясо поливають соусом і смажать до готовності, потім подають политим тим самим соусом. | ||||||
| Wikipedia деталь |
Спеціальні продукти : префектура Сага
| 66．Тікудзенні | ||||||
| Чікудзенні або Тікудзенні (яп. 筑前煮, ちくぜんに, Гепберн: Chikuzenni) — типова місцева страва префектури Фукуока. [1] Її також називають ґамені (яп. がめ煮)[1] або чікудзендакі (яп. 筑前炊き).[2] Чікудзенні був названий на честь історичної провінції Чікудзен (нині префектура Фукуока). Спочатку страва називалася ґамені (がめ煮), що, можливо, походить від діалектного дієслова «ґамекурікому», що означає «збирати». Альтернативна теорія стверджує, що японські солдати, дислоковані в Кореї під час японського вторгнення в Корею, використовували м'ясо черепах названих добуґаме (どぶがめ) замість курки, а страву називали ґамені (がめ煮), як скорочення від «добуґаме».[1] | ||||||
| Wikipedia деталь |
Спеціальні продукти : префектура Нагасакі
| 67．Какуні | ||||||
| Какуні (яп. 角煮) — японська страва з тушкованої свинини. У назві, каку (角) походить від какуґірі (角切り), що значить ‘розрізаний на кубики’, та ні (煮) від ніру (煮る), що значить тушити/готувати в рідині[1]. Какуні — це популярний регіональний продукт (мейбуцу) з Кюсю, зокрема Нагасакі. Походження цієї страви, швидше за все, китайське, що робить її формою японської китайської кухні; вона подібна до свинину Донгпо[en], хоча японська версія є легшою стравою[2]. Під час династії Мін та династії Сун існував важливий китайсько-японський торговий шлях між Ханчжоу та Кюсю. Багато китайців мешкали у великих портових містах Кюсю, зокрема в Нагасакі; так само багато японців жили в Ханчжоу. Вважається, що какукні було принесене до Японії як результат цих торгових відносин[1][3]. | ||||||
| Wikipedia деталь | ||||||
| 68．Темпура | ||||||
| Темпура (яп. 天麩羅、天ぷら、てんぷら, темпура) — популярна категорія страв японської кухні з риби, морепродуктів та овочів, приготованих в клярі та обсмажених у фритюрі. Подається зі специфічними соусами. У шістнадцятому столітті єзуїтськими місіонерами до Японії була завезена традиційна страва португальської кухні пейшинюш да орта, де згодом перетворилася на темпуру[1][2]. Слово темпура (порт. tempora від лат. tempora — «час» (множина)) вживалося португальськими місіонерами-єзуїтами зокрема для позначення періоду посту. | ||||||
| Wikipedia деталь | ||||||
| 69．Кузовкові | ||||||
| Кузовкові (Ostraciidae) — родина скелезубоподібних риб. Це дрібні рибки, що рідко перевищують 10-12 см (тільки окремі види сягають 50 см завдовжки). Товсте, майже кулеподібне, коротке тіло закуте у твердий нерухомий панцир, що утворений спаяними краями шести- або багатокутних пластин. У цьому суцільному панцирі залишаються лише отвори для рота, зябрових щілин, плавців та хвоста. У них на кожній щелепі є по 10-12 конічних зуба, що не зливаються між собою. У них немає переднього колючого спинного плавця та відсутні колючки на решті плавцях. | ||||||
| Wikipedia деталь | ||||||
| 70．Групери | ||||||
| Групери (Epinephelinae) — підродина риб родини Серранові (Serranidae). Розповсюджені у басейнах Тихого, Атлантичного та Індійського океанів. Групери найбільше відомі як об'єкт аматорської трофейної риболовлі, адже окремі особини сягають 250 кг, а особини в 100 кг є досить розповсюдженими, навіть у прибережних зонах. Великі групери не є об'єктом промислу, бо їх м'ясо неїстівне, на відміну від м'яса молодих риб, яке є делікатесом. | ||||||
| Wikipedia деталь | ||||||
| 71．Юко | ||||||
| Юко Yūkō (яп. ゆうこう)[1] — це японський цитрус, який зустрічається в префектурі Нагасакі та префектурі Саґа в Японії.[2] Генетичний аналіз показав, що це складний гібрид між Citrus kinokuni і Citrus leiocarpa, та частково Citrus tachibana, що родом з Японії.[3] Деякі рослини мають плоди з високим вмістом цукру, і їх можна вживати в сирому вигляді. Крім того, широко використовують для виготовлення оцту, приправ, ароматизаторів тощо. | ||||||
| Wikipedia деталь |
Спеціальні продукти : префектура Кумамото
| 72．Asterias amurensis | ||||||
| Asterias amurensis (звичайна морська зірка амурська) — вид морських зірок ряду Forcipulatida родини Asteriidae. Має широкий центральний диск, від якого відходять 5 широких, сплющених, з тонкими, майже гострими, бічними краями, загострених на кінцях променів, розмах яких у великих форм досягає 30 см. Черевна сторона дуже плоска. Спинні голки дрібні, зазвичай тупо-конусоподібні, одиночні. Найбільші з них іноді розташовуються по середній лінії променя. Забарвлення дуже мінливе, варіює від охристого до темно-фіолетового, але переважають жовтувато-бурі, іноді рожево-бурі форми. | ||||||
| Wikipedia деталь |
Спеціальні продукти : префектура Оіта
| 73．Цитрус кабосу | ||||||
| Кабосу (カ ボ ス або 臭 橙; біноміальна назва: лат. Citrus sphaerocarpa) — цитрусовий плід вічнозеленого широколистяного дерева з родини рутових[2]. Популярний в Японії, де його сік використовується у багатьох стравах, особливо з рибою, сашімі та гарячими стравами. Кабосу — соковитий цитрусовий фрукт, тісно пов’язаний з юдзу. Його сік подібний до лимона, і його використовують замість оцту в деяких японських стравах. Росте на квітучому дереві з гострими колючками. Плоди збирають, коли вони ще зелені, але якщо їм дати дозріти, вони жовтіють. Його часто плутають з подібними цитрусовими, наприклад з судачі, але його легко можна відрізнити за верхівкою плоду, звідки відділяється гінецей — на його місці залишається припідняття у формі тора. | ||||||
| Wikipedia деталь | ||||||
| 74．Неприпустима назва | ||||||
| Wikipedia деталь |
Спеціальні продукти : префектура Міядзакі
| 75．Hyuganatsu | ||||||
| Хюганацу (Citrus tamurana, яп. 日向夏) — цитрусова рослина що вирощується в Японії. Назва походить від Hyūga, давньої назви префектури Міядзакі в Кюсю звідки походить рослина, тоді як "natsu" (яп. 夏) означає літо. Хюганацу, вирощений за межами Кюсю, іноді поставляється під різними назвами. Такими як Konatsu (яп. 小夏) , Tosakonatsu (яп. 土佐小夏) або New Summer Orange (яп. ニューサマーオレンジ). | ||||||
| Wikipedia деталь |
Спеціальні продукти : префектура Кагосіма
| 76．Saccharum officinarum | ||||||
| Saccharum officinarum (цукрова тростина благородна[1]) — рослина; вид роду цукрова тростина (Saccharum) родини злакові. Використовується людиною, поряд з цукровим буряком, для отримання цукру. Це багаторічна трав'яниста рослина, що вирощують у численних різновидах у тропіках, від 35° півн. ш. до 30° півд. ш., а в Південній Америці піднімається в гори на висоту до 3000 м. | ||||||
| Wikipedia деталь | ||||||
| 77．Farfugium japonicum | ||||||
| Фарфугіум японський (Farfugium japonicum) — вид квіткової рослини з родини Asteraceae. Відома своєю декоративною строкатістю. В англійські мові відома як леопардова рослина (leopard plant), рослина тракторне сидіння (tractor seat plant)[1]. В Японії його називають цувабукі (石 蕗)[2]. Це кореневищний вічнозелений багаторічник, що росте кущиком близько 60 см заввишки та завширшки, з великими круглим, м'ясистим та ниркоподібним листям. Ромашкоподібні жовті квіти, 2,5—5 см упоперек, з'являються восени та взимку[2]. | ||||||
| Wikipedia деталь | ||||||
| 78．Козел свійський | ||||||
| Козе́л свійський, або цап, — одомашнений підвид козла звичайного (Capra hircus), представник роду Козел (Capra) підродини козлових родини бикових (Bovidae). За старішими класифікаціями одомашнених козлів вважали окремим видом Capra hircus, якого протиставляли «виду» безоаровий козел (Capra aegagrus). Тепер обидві форми — свійську і дику — вважають одним видом — Capra hircus. | ||||||
| Wikipedia деталь |
Спеціальні продукти : префектура Окінава
| 79．Качка свійська | ||||||
| Домашня качка ( лат. Anas platyrhynchos Anas platyrhynchos, іноді - Anas platyrhynchos f. domestica, Anas platyrhynchos domesticus, Anas domesticus або Anas domestica (Anas boschas domestica) [1][2][3] ; самець - селезень, пташенята - каченята) - водоплавна птиця з ряду гускоподібних (Anseriformes), родини качкових яка розводиться людиною, один з численних і поширених видів домашньої птиці. Літає погано, недалеко. Веде свій початок від звичайної дикої качки, або крижні [1] . За тривалу історію одомашнення людиною виведені різні породи качок [4] . Розводять їх заради м'яса, а також яєць [5] і жирної печінки ( фуа-гра ); крім того, від них отримують перо і пух . | ||||||
| Wikipedia деталь | ||||||
| 80．A&W Restaurants | ||||||
| A & W Restaurants — це комбінація продуктів, які відрізняються бобами та напоями. A & W є першою компанією з франчайзингу: франшизи почалися Каліфорнія) приблизно в 1921 році. Ми отримали домашнє визнання від членів пари Роя У. Аллена та Франка Райта. Меню — це ресторан, але це не закінчується гамбургером, французькою картоплею фрі та хот-доги. Їжа існує у багатьох місцях у всьому світі та в США. | ||||||
| Wikipedia деталь | ||||||
| 81．Abudefduf vaigiensis | ||||||
| Abudefduf vaigiensis — вид риб родини Pomacentridae. В англійській мові має назву «Індо-Тихоокенський сержант» (англ. Indo-Pacific sergeant). Риба до 20 см завдовжки. Світлооливкова, що жовтішає згори, з 5-ма темними смугами. Під час шлюбних ігрищ, основний колір тіла стає світлоблакитним. Ікру відкладає на вичищену тверду поверхню. Самець та самка оберігають ікру разом. Мальки ховаються у заростях Sargassum. Харчується у товщі води зоопланктоном чи донними водоростями. | ||||||
| Wikipedia деталь | ||||||
| 82．Какуні | ||||||
| Какуні (яп. 角煮) — японська страва з тушкованої свинини. У назві, каку (角) походить від какуґірі (角切り), що значить ‘розрізаний на кубики’, та ні (煮) від ніру (煮る), що значить тушити/готувати в рідині[1]. Какуні — це популярний регіональний продукт (мейбуцу) з Кюсю, зокрема Нагасакі. Походження цієї страви, швидше за все, китайське, що робить її формою японської китайської кухні; вона подібна до свинину Донгпо[en], хоча японська версія є легшою стравою[2]. Під час династії Мін та династії Сун існував важливий китайсько-японський торговий шлях між Ханчжоу та Кюсю. Багато китайців мешкали у великих портових містах Кюсю, зокрема в Нагасакі; так само багато японців жили в Ханчжоу. Вважається, що какукні було принесене до Японії як результат цих торгових відносин[1][3]. | ||||||
| Wikipedia деталь | ||||||
| 83．Кореґусу | ||||||
| Кореґусу (яп. コーレーグス з рюк. 高麗胡椒 こーれーぐす ко:ре:ґусу, вид гострого перцю чилі; серед інших назв — コーレーグース та コーレーグスー) — одни з видів окінавського соусу чилі на основі аваморі[1], є популярною приправою до окінавських страв, і до окінавської соби зокрема. Принаймні з 16 століття термін "перець Корьо" використоввався для різновидів перцю чилі (це вживання зберігається в деяких діалектах Кюсю). Окінавською мовою, термін "куріґусу" окреслює все, що стосується самого перцю чилі[2], але в японській мові цей термін застосовується лише до соусу чилі на основі аваморі. | ||||||
| Wikipedia деталь | ||||||
| 84．Коріандр | ||||||
| Коріа́ндр, коля́ндра[1] або кінза́[2] (Coriandrum sativum) — однорічна трав'яниста рослина роду коріандр родини парасолькових. Інші назви: клоповник, кішнець посівний[3]. Стебло галузисте, всередині порожнисте, висотою від 30 до 60 см. Прикореневі листки широколопатеві, довгочерешкові, серединні та верхні стеблові — глибокобагатороздільні з лінійними, дещо загостреними часточками. | ||||||
| Wikipedia деталь | ||||||
| 85．Saccharum officinarum | ||||||
| Saccharum officinarum (цукрова тростина благородна[1]) — рослина; вид роду цукрова тростина (Saccharum) родини злакові. Використовується людиною, поряд з цукровим буряком, для отримання цукру. Це багаторічна трав'яниста рослина, що вирощують у численних різновидах у тропіках, від 35° півн. ш. до 30° півд. ш., а в Південній Америці піднімається в гори на висоту до 3000 м. | ||||||
| Wikipedia деталь | ||||||
| 86．Psophocarpus tetragonolobus | ||||||
| Крила́та квасо́ля, гірська́ квасо́ля (Psophocarpus tetragonolobus) — рослина з триби Квасолеві (Phaseoleae) Травянистий багаторічник. Від інших квасолевих (Phaseoleae) вирізняється своїми розмірами. В'юнке стебло крилатої квасолі може підніматися по стовбурах на висоту до 4 метрів. Довгі стручки розміром 15–22 см мають чотири листоподібних поздовжніх «крила». У розрізі плід має квадратну форму. При дозріванні плід стає коричневим і тріскається — вивільняючи квасолини. Квіти великі, блідо-блакитні. Форма листя варіюється залежно від сорту рослини: яйцеподібне, дельтоподібне, яйцевидно-ланцетне, ланцетне і довго-ланцетне. | ||||||
| Wikipedia деталь | ||||||
| 87．Чай жасминовий | ||||||
| Жасминовий чай або чай з жасмином 茉莉花茶 mò-lì-huā chá — чай з додаванням квіток жасмину. Відомий з часів династії Сун (960—1279). За основу жасминового чаю переважно використовується зелений або білий чай. Чай з квітками жасмину має витончений солодкий аромат. Це найпопулярніший духмяний чай в Китаї.[1] | ||||||
| Wikipedia деталь | ||||||
| 88．SPAM | ||||||
| SPAM (читається спем) — торгова марка консервованого м'яса, виробленого американською компанією Hormel Foods Corporation. SPAM з'явився в 1936 році.Абревіатура від англ. Shoulder of Pork and hAM — «свинячі лопатки і стегна», a за іншими даними, від англ. SPiced hAM— «шинка зі спеціями». Компанія заявляє, що «точну розшифровку знає тільки вузьке коло колишніх директорів». | ||||||
| Wikipedia деталь | ||||||
| 89．Dioscorea alata | ||||||
| Dioscorea alata також відомий як фіолетовий ямс, убе, або великий ямс — вид ямсу з родини Діоскореєві. Бульби, як правило, яскраво фіолетові чи кольору лаванди, але деякі можуть бути кремового чи простого білого кольору. Іноді його плутають з таро та бататом з Окінави (Ipomoea batatas cv. Ayamurasaki), хоча D. alata також вирощується на Окінаві, де він відомий як beniimo (яп. 紅芋) . В азійських тропіках D. alata відомий людям з давніх часів. | ||||||
| Wikipedia деталь | ||||||
| 90．Китайське рагу | ||||||
| Китайське рагу (англ. chop suey /tʃɒp’suːi/; спрощ. кит.: 杂碎; трад. кит.: 雜碎, піньïнь: zá suì; букв. «асорті з козлятини») це страва з американсько-китайської кухні та інших форм зарубіжної китайської кухні, що складається з м'яса (найчастіше курка, риба, яловичина, креветки або свинина) та яйця, що швидко приготовані з овочами, такими як паростки квасолі, капусти, селери та покрита крохмалевим соусом. Страва, як правило, подається з рисом, але може бути китайсько-американською формою «чау мейн» з додаванням смаженої локшини. | ||||||
| Wikipedia деталь | ||||||
| 91．Чанпуру | ||||||
| Чанпуру (яп. チャンプルー) — страва приготована шляхом смаження з перемішування з Окінави. Зазвичай складається з тофу у поєднанні з овочами, м'ясом, чи рибою. Консервоване м'ясо (спем), яйця, мояші і ґоя (гіркий гарбуз) є поширеними інгредієнтами[1]. Зазвичай спем не використовується в решті Японії; але зустрічається в Окінаві в першу чергу завдяки історичному впливу ВМС США[2]. Чанпуру окінавською означає "щось змішане" і іноді використовується для опису культури Окінави, адже вона може розглядатися як суміш власне окінавстких традицій, китайських, японських, традицій з південносхідної Азії та Північної Америки[3][4]. Термін походить від малайського слова кампур, що означає "суміш"[5]. | ||||||
| Wikipedia деталь | ||||||
| 92．Farfugium japonicum | ||||||
| Фарфугіум японський (Farfugium japonicum) — вид квіткової рослини з родини Asteraceae. Відома своєю декоративною строкатістю. В англійські мові відома як леопардова рослина (leopard plant), рослина тракторне сидіння (tractor seat plant)[1]. В Японії його називають цувабукі (石 蕗)[2]. Це кореневищний вічнозелений багаторічник, що росте кущиком близько 60 см заввишки та завширшки, з великими круглим, м'ясистим та ниркоподібним листям. Ромашкоподібні жовті квіти, 2,5—5 см упоперек, з'являються восени та взимку[2]. | ||||||
| Wikipedia деталь | ||||||
| 93．Групери | ||||||
| Групери (Epinephelinae) — підродина риб родини Серранові (Serranidae). Розповсюджені у басейнах Тихого, Атлантичного та Індійського океанів. Групери найбільше відомі як об'єкт аматорської трофейної риболовлі, адже окремі особини сягають 250 кг, а особини в 100 кг є досить розповсюдженими, навіть у прибережних зонах. Великі групери не є об'єктом промислу, бо їх м'ясо неїстівне, на відміну від м'яса молодих риб, яке є делікатесом. | ||||||
| Wikipedia деталь | ||||||
| 94．Мангольд | ||||||
| Мангольд або буряк листовий (лат. Beta vulgaris subsp. vulgaris var. vulgaris) — дволітня городня культура. Поширений у середніх та південних широтах Європи. Листя мангольда має червоне, зелене чи жовте забарвлення, зумовлене наявністю пігментів класу беталаїнів. Черешки грубі, соковиті, листки великі. Має велику схожість до столового буряку, що зумовлено його спорідненістю з ним. Корінь має дерев'янистий, невеликий. | ||||||
| Wikipedia деталь | ||||||
| 95．Місо-суп | ||||||
| Місо-суп (яп. 味噌汁, трансліт. місошіру) — страва японської кухні, суп з розчиненою в ньому пастою місо. До складу супу входять також інші інгредієнти, їх набір залежить від регіону та сезону. Бульйон місошіру складається з пасти місо, іноді в комбінації з даші. За традицією тверді інгредієнти супу вибирають згідно з сезоном, щоб підкреслити характерні для нього продукти. Колір, смак і текстура теж важливі. Неґі та тофу, продукти з різким смаком, поєднуються з менш пряними. Плаваючі інгредієнти (вакаме) та ті, що лежать на дні миски (наприклад, картопля), також доповнюють один одного. | ||||||
| Wikipedia деталь | ||||||
| 96．Козел свійський | ||||||
| Козе́л свійський, або цап, — одомашнений підвид козла звичайного (Capra hircus), представник роду Козел (Capra) підродини козлових родини бикових (Bovidae). За старішими класифікаціями одомашнених козлів вважали окремим видом Capra hircus, якого протиставляли «виду» безоаровий козел (Capra aegagrus). Тепер обидві форми — свійську і дику — вважають одним видом — Capra hircus. | ||||||
| Wikipedia деталь | ||||||
| 97．Ipomoea aquatica | ||||||
| Берізка водяна, іпомея водяна, кангконг (Ipomoea aquatica) — вид водних рослин родини берізкових (Convolvulaceae). В англійській мові рослину називають водяний шпинат, китайський шпинат чи річковий шпинат, китайський водяний крес (настурція), водяна «вранішня слава» (дослівно, від загальної англійської назви рослин роду Ipomoea — morning glory), водяна берізка, китайська берізка, болотяна капуста. У Індонезії та Малайзії використовують назву «канконг». У Таїланді та Лаосі має назву «пхакбунг», «тагалог» — у кхмерській мові, «калмісааг» на хінді.[1] У Китаї відома з часів династії Цзінь з книги «Опис рослин Півдня».[2] | ||||||
| Wikipedia деталь | ||||||
| 98．Allium chinense | ||||||
| Allium chinense — вид рослин з родини амарилісових (Amaryllidaceae); ендемік Китаю. Цибулини скупчені, вузько-яйцюваті, діаметром (0.5)1–1.5(2) см; оболонка біла, іноді з відтінком червоного. Листки майже рівні стеблині, завширшки 1–3 мм, 3–5-кутові. Стеблина 20–40 см, циліндрична, вкрита листовими піхвами лише в основі. Зонтик ≈ півсферичний, нещільний. Оцвітина від блідо-пурпурної до тьмяно-пурпурної; сегменти від широко еліптичних до майже округлих, 4–6 × 3–4 мм; внутрішні трохи довші, ніж зовнішні. Період цвітіння й плодоношення: Жовтень — листопад[1]. | ||||||
| Wikipedia деталь | ||||||
| 99．Ковбасні вироби | ||||||
| Ковбасні вироби — харчові продукти з м'яса, оброблені механічним та фізико-хімічними способами з додаванням деяких інших продуктів. Механічна обробка полягає у видаленні з м'яса неїстівних, малопоживний частин і його подрібненні. До фізико-хімічної обробки належать соління, дозрівання, обсмажування, варіння, копчення. | ||||||
| Wikipedia деталь | ||||||
| 100．Лінгвіса | ||||||
| Лінгвіса (порт. Linguiça; МФА: [lĩˈɡwisɐ]) — вид копченної ковбаси зі свинини, приправленої часником та парпикою в Португалії та Бразилії, а також інших лузофонних країнах. Лінгвіса, як і багато інших ковбасних виробів, зазвичай подається як частина важкої страви, зазвичай супроводжується рисом, квасолею, а також іншими продуктами зі свинини. Фейжоада, наприклад, традиційна португальська та бразильська страва (вважається національною стравою Бразилії), поширена в Бразилії та у Анголі, включає лінгвісу з бобами, рульку, та інші інгредієнти.[джерело?] | ||||||
| Wikipedia деталь | ||||||
| 101．Кореневе пиво | ||||||
| Кореневе пиво, Рутбір (англ. Root beer, також відоме як Сассапаріль) — газований напій, зазвичай виготовлений з кори дерева сассафраса. Кореневе пиво, популярне в Північній Америці, виробляється двох видів: алкогольне та безалкогольне. Безалкогольна версія рутбіра виготовляється з екстрактів або сиропів з додаванням газованої води і не так популярна, як інші безалкогольні напої, такі як Кока-кола, але займає 3% ринку США [1]. | ||||||
| Wikipedia деталь |