| 1．Ітуруп |
| Ітуру́п (рос. Итуруп) або Еторо́фу (яп. 択捉島, えとろふとう, МФА: [etoroɸu toː]) — острів у північно-західній частині Тихого океану. Назва походить від айнського слова Етороп, що означає «Мисовий»[5]. Найбільший серед Курильських островів. Відокремлений від острова Уруп протокою Фріза на півночі і протокою Катерини від острова Кунашир на півдні. Із західного боку омивається водами Охотського моря, а зі східного — Тихого океану. |
| Wikipedia деталь |
| 2．Окушірі (острів) |
| О́стрів Окуші́рі (яп. 奥尻島, おくしりとう, МФА: [oku̥ɕiɾʲi toː]) — острів Японського архіпелагу. Розташований в Японському морі, на південному заході острова Хоккайдо. Належить містечку Окушірі, префектура Хоккайдо, Японія. Площа — &&&&&&&&&&&&0142.0730000142,73 км²[2]. Протяжність берегової лінії — &&&&&&&&&&&&&067.050000067,5 км[2]. Берега урвисті, важкопрохідні. Найвища точка — гора Камуй, висотою 584 м, розташована в центральній частині острова. Послення і порти розкидані біля її підніжжя. На схід від гори розміщується порт Окушірі, а на півдні — аеропорт Окушірі[2]. Населення — &&&&&&&&&&&03643.&&&&003643 осіб (2005). Більшість мешканців проживає на сході та півдні. Острів сполучається з Хакодате літаком та поромами. |
| Wikipedia деталь |
| 3．Кунашир |
| Кунаши́р (рос. Кунашир, яп. 国後島, くなしりとう, МФА: [kunaɕiɾʲi toː]) — острів вулканічного походження в північно-західній частині Тихого океану. Належить до групи Курильських островів. Адміністративно входить до округу Немуро Префектура Хоккайдо, Японія.[4] Знаходиться під окупаційною владою Росії, яка відносить його до складу Южно-Курильського міського округу Сахалінської області. |
| Wikipedia деталь |
| 4．Шикотан |
| Шикотан (рос. Шикотан, яп. 色丹島 Сікотан-то:) — найбільший острів Малої гряди Курильських островів. Разом з островами Хабомай Радянський Союз готовий був передати його Японії в 1956 році у разі укладання мирної угоди між двома країнами, котра так і не була підписана. Японія донині не визнає суверенітету Росії над цим островом. |
| Wikipedia деталь |
| 5．Теурі (острів) |
| Острів Теурі (天 売 島 Теурі-тō) - острів у Японському морі 30 км на захід від порту Хаборо в Хаборо, округ Томамае, в субпрефектурі Румой в Хоккайдо . Острів разом із сусіднім островом Ягісірі на його східній стороні належить містечку Хаборо в субпрефектурі Румой. Острів має площу 5,5 квадратних кілометрів (2,1 кв. Милі), з 12 км берегової лінії, а населення станом на 31 березня 2008 року, становить 317 людини. Кажуть, що назва острова походить від мови айну, де цю назву можна було інтерпретувати як "риба назад" або "нога". |
| Wikipedia деталь |
| 6．Протока Немуро |
| Прото́ка Немуро (Кунаширська; рос. Кунаширский пролив, яп. 根室海峡, трансліт. Немуро кайкйо) — протока Курильських островів, що відокремлює острів Кунашир на сході від японського острова Хоккайдо на заході, з'єднує Охотське море на півночі та протоку Зради на півдні. Довжина близько 76 км, ширина від 24 км на півдні до 44 км на півночі. Глибини біля північного входу до 2500 м, біля південного — 17—20 м[1]. |
| Wikipedia деталь |
| 7．Бентен-Дзіма |
| Бентен-Дзіма[1] (яп. 弁天島) — невеликий безлюдний острів, розташований на північний захід від мису Соя. Незважаючи на те, що на цьому мису встановлено меморіал з пам'яткою про те, що це — найпівнічніша точка японської суші, насправді найпівнічніша точка суші під японським контролем — північний край цього острова. Площа острова становить лише 0,005 км2, периметр — 0,5 км, а його найвища точка підноситься всього на 20 метрів над морем. Фауна представлена в основному птахами і морськими їжаками. |
| Wikipedia деталь |
| 8．Мінамі-Торісіма |
| О́стрів Міна́мі-Торісі́ма (яп. 南鳥島, みなみとりしま, МФА: [mʲinamʲi toɾʲiɕima], «Південний пташиний острів») або о́стрів Ма́рка (англ. Marcus Island) — острів у західній частині Тихого океану. Найсхідніша точка Японії. Належить селу Оґасавара області Оґасавара префектури Токіо. Мінамі-Торісіма — це острів-риф у вигляді трикутника, що піднімається над водою, в середньому, на 9 м. Його площа становить близько 1,51 км². Довжина берегової лінії становить 7,6 км. Мінамі-Торісіма зараховується до островів Оґасавара, проте, фактично, він є одиноким островом, віддаленим на 1200 км на південний схід від оґасаварського острова Тітідзіма[1]. |
| Wikipedia деталь |
| 9．Інамба (острів) |
| О́стрів Іна́мба (яп. 藺灘波島, いなんばじま, МФА: [inambad͡ʑima]) — безлюдний острів вулканічного походження в західній частині Тихого океану. Складова групи островів Ідзу, один з малих островів групи. Належить селу Мікурадзіма області Міяке префектури Токіо, Японія. Станом на 2007 рік площа острова становила 0,005 км². Має вигляд скелі, що виглядає з морської поверхні. Найвища точка — 75 м. |
| Wikipedia деталь |
| 10．Удоне (острів) |
| О́стрів Удоне́ (яп. 鵜渡根島, うどねじま, МФА: [udoned͡ʑima], «Острів богині Удоне») — безлюдний острів вулканічного походження в західній частині Тихого океану. Складова групи островів Ідзу. Розташований між островами Тосіма та Ніїдзіма. Вважається відгалуженням останнього. Належить селу Ніїдзіма області Осіма префектури Токіо, Японія. Станом на 2007 рік площа острова становила 0,4 км²; довжина — 1,5 км, ширина — 0,4 км, довжина берегової лінії — 3,3 км. Береги важкодоступні, скелясті. В центрі острова лежить вулкан, висотою 209 м, вивержень якого не зафіксовано. Прибережні води багаті на омарів. Назва острова походить від синтоїстської богині Удоне, дружини земного божества Котосіронусі. |
| Wikipedia деталь |
| 11．Онохара (острів) |
| О́стрів О́нохара (яп. 大野原島, おおのはらじま, МФА: [oːnohaɾad͡ʑima]) — безлюдний острів вулканічного походження в західній частині Тихого океану. Складова групи островів Ідзу, один з малих островів групи. Належить селу Міяке області Міяке префектури Токіо, Японія. Станом на 2007 рік площа острова становила 0,02 км². Складається з трьох окремих скель, що виглядають з морської поверхні. Найвища точка — бескид Коясу, висотою 114 м. Берега скелясті й важкодоступні. |
| Wikipedia деталь |
| 12．Дзінай (острів) |
| О́стрів Дзіна́й (яп. 地内島, じないとう, МФА: [d͡ʑinai̯toː]) — безлюдний острів вулканічного походження в західній частині Тихого океану. Складова групи островів Ідзу, один з малих островів групи. Належить селу Ніїдзіма області Ніїдзіма префектури Токіо, Японія. Розташований на заході острова Ніїдзіма. Має форму букви Г, обернену ліворуч. Найвища точка — 76,6 м. |
| Wikipedia деталь |
| 13．Скеля Софу |
| Ске́ля Со́фу або Дружи́́на Ло́та (яп. 孀婦岩, そうふがん, МФА: [soːfugaɴ], «Вдовина скеля») — безлюдний острів вулканічного походження в західній частині Тихого океану. Складова групи островів Ідзу, один з малих островів групи. Належить області Хатідзьо префектури Токіо, Японія. Не підпорядкований жодному населеному пункту області. Станом на 2007 рік площа острова становила 0,005 км. Має вигляд скелі, висотою 99 м, що виглядає з морської поверхні. |
| Wikipedia деталь |
| 14．Скелі Байонез |
| Ске́лі Байоне́з (яп. ベヨネース列岩, ベヨネースれつがん, МФА: [bejoneːsu̥ ɾet͡sugan]; англ. Bayonnaise Rocks) — група безлюдних островів вулканічного походження в західній частині Тихого океану. Складова групи островів Ідзу. Належать області Хатідзьо префектури Токіо, Японія. Віддалені від Токіо на 408 км. Не підпорядковані жодному населеному пункту області. Станом на 2007 рік площа скель становила 0,01 км. Найвища точка — 9,9 м. Названі на честь французького корабля «Байонез», що 1846 року відкрив їх. |
| Wikipedia деталь |
| 15．Окіноторі |
| Окіноторі (яп. 沖ノ鳥島) — кораловий атол на заході Тихого океану. Частина Палау-Кюсюйського підводного хребта на сході Філіппінського моря. Належить Японії. Є найпівденнішою точкою країни. Атол складається з трьох острів. Площа — 8482 м². Найвища точка — 1,5 м над рівнем моря. Більша частина атола піднімається на 20—30 см над морем під час відпливу та затоплюється під час припливу. Постійного населення немає. У лагуні на бетонній платформі розміром 100×50 м розташована науково-дослідна станція. |
| Wikipedia деталь |
| 16．Аоґасіма (острів) |
| О́стрів Аоґасі́ма (яп. 青ヶ島, あおがしま, МФА: [aogaɕima], «Синій острів») — острів вулканічного походження в західній частині Тихого океану. Складова частина групи островів Ідзу, один з семи великих острів групи. Належить селу Аоґасіма області Хатідзьо префектури Токіо, Японія. Віддалений від острова Хатідзьо на 67 км. Станом на 2021 рік площа острова становила 5,98 км², населення — 170 осіб; довжина — 3,5 км, ширина — 2 км. За обрисами острів нагадує еліпс. У північно-західній острова лежить вулкан Маруяма. Його найвища точка, Оотонбу,, заввишки 423 м над рівнем моря. Вулкан має подвійну кальдеру. На острові є геотермальні джерела. Береги скелясті й важкодоступні, піднятися на них можна лише звивистою дорогою. Клімат субтропічний. Внутрішня кальдера засаджена камеліями[3]. |
| Wikipedia деталь |
| 17．Острів Кодзу |
| О́стрів Ко́дзу або Ко́дзусіма (яп. 神津島, こうづしま, МФА: [koːd͡zuɕima], «Божественний острів») — острів вулканічного походження в західній частині Тихого океану. Складова групи островів Ідзу, один з семи найбільших островів групи. Належить селу Кодзусіма області Осіма префектури Токіо, Японія. Віддалений від столиці на 187 км. Станом на 2007 рік площа острова становила 18,87 км², населення — 1914 осіб; довжина — 8 км, ширина — 4 км. В центрі острова лежить вулкан Тендзьо, висотою 574 м, останні виверження якого зафіксовані в 832 і 838 роках. Схили вулкану покриті камеліями та низькорослими субтропічними рослинами. У підніжжя розташовані ставки Фудо й Тійо. На вершині вулкану ьере початок струмок Кодзу, що протікає центральною частиною села й впадає у Тихий океан. Берег скелястий і важкодоступний. В районах заток Міура й Тако розташовані природні берегові печери, найбільшою з яких є Камаґасіта. Назва острова походить від легенди, за якою на ньому проходила рада синтоїстських божеств на чолі з Котосіронусі. Засновником острова вважається бог Моноїміна, який вшановується в місцевому святилищі Моноїміна. Острів є складовою Національного парку Фудзі-Хаконе-Ідзу. |
| Wikipedia деталь |
| 18．Острів Сікіне |
| О́стрів Сікіне́ (яп. 式根島, しきねじま, МФА: [ɕikʲined͡ʑima]) — острів вулканічного походження в західній частині Тихого океану. Складова групи островів Ідзу, один з малих островів групи. Належить селу Ніїдзіма області Осіма префектури Токіо, Японія. Станом на 2007 рік площа острова становила 3,82 км², населення — 600 осіб; довжина — 3,7 км. Початково був півостровом острова Ніїдзіма, що після великого землетрусу між 1688 — 1704 роками виділився у окремий острів. В центрі острова лежить вулкан Камбікі, висотою 109 м. Берега скелясті й важкодоступні. В районах заток Нобусі, Оура, Окама розташовані піщані пляжі. На півдні існують гарячі джерела Асіцукі й Дзіната. Через спекотний вологий клімат значну частину лісів складають камелії та нагеї. До 1889 року був безлюдним островом. Основою економіки є рибальство та туризм — пляжний відпочинок, серфінг, підводне плавання тощо. Сполучення зі столицею здійснюється поромами. На території найстарішого північного порту Томарі розташоване однойменне синтоїстське святилище. |
| Wikipedia деталь |
| 19．Острів Ніїдзіма |
| О́стрів Ніїдзі́ма або Ніїджі́ма (яп. 新島, にいじま, МФА: [ɲiːd͡ʑima], «Новий острів») — острів вулканічного походження в західній частині Тихого океану. Складова групи островів Ідзу, один з семи найбільших островів групи. Належить селу Ніїдзіма області Осіма префектури Токіо, Японія. Станом на 2007 рік площа острова становила 23,53 км², населення — 2420 особи; довжина — 11 км, ширина — 3 км. В центрі острова лежить вулкан Міяцука, висотою 508 м, останнє виверження якого зафіксоване 886 року. До 1871 року острів використовувався японською владою як місце заслання злочинців. У другій половині 20 століття, після входження до складу Національного парку Фудзі-Хаконе-Ідзу, він розвивається як туристичний осередок. Серед лісів острова переважають гінкго, саговик, міхелія. Головні історичні пам'ятки — буддистський монастир Дзьоейдзі та синтоїстське святилище Сандзюся. На острові існують штучні гарячі джерела. Сполучення зі столицею здійснюється поромами, що проходять через Осіму та Тосіму, а також літаками. |
| Wikipedia деталь |
| 20．Хатідзьо (острів) |
| О́стрів Хатідзьо́ (яп. 八丈島, はちじょうじま, МФА: [hat͡ɕid͡ʑoːd͡ʑima], «Острів Хатіро») — острів вулканічного походження в західній частині Тихого океану. Складова групи островів Ідзу, другий за величиною найбільший острів групи. Належить містечку Хатідзьо області Хатідзьо префектури Токіо, Японія. Віддалений від столиці Токіо на 290 км. Станом на 2007 рік площа острова становила 62,52 км², населення — 8363 особи, довжина — 14 км, довжина берегової лінії — 59 км. |
| Wikipedia деталь |
| 21．Мікура (острів) |
| О́стрів Мікура́ або Мікурадзі́ма (яп. 御蔵島, みくらじま, МФА: [mʲikuɾad͡ʑima], «Коморний острів») — острів вулканічного походження в західній частині Тихого океану. Складова групи островів Ідзу, один з семи найбільших островів групи. Належить селу Мікурадзіма області Міяке префектури Токіо, Японія. Станом на 2007 рік площа острова становила 20,58 км², населення — 313 особи. В центрі острова лежить вулкан Ояма, висотою 851 м. Берег переважно скелястий і важкодоступний. Природних портів немає. Сполучення зі столицею здійснюється через штучний порт поромом. Островом протікають річки Хірасімідзу й Осімаваке, що є рідкістю для островів групи. Головна рослинність — субтропічні ліси: шовковиця, каштанник і самшит. До кінця 17 століття острів був безлюдним. На початку 18 століття переселенці з сусіднього острова Міяке заснували на ньому поселення. До 1939 року життя остров'ян підтримували постійні безкоштовні поставки продовольства з Токіо. Тривалий час основою економіки острова був збут самшиту й побутових виробів з нього. Через припинення продовольчих поставок та відсутність попиту на самшит у зв'язку з розвитком хімічної промисловості, населення острова скорочується. |
| Wikipedia деталь |
| 22．Міяке (острів) |
| О́стрів Міяке́ (яп. 三宅島, みやけじま, МФА: [mʲijaked͡ʑima], «Святилищний острів») — острів вулканічного походження в західній частині Тихого океану. Складова групи островів Ідзу, третій за величиною найбільший острів групи. Належить селу Міяке області Міяке префектури Токіо, Японія. Станом на 2007 рік площа острова становила 55,48 км², населення — 2382 осіб. За формою нагадує еліпс, діаметром 7—10 км. |
| Wikipedia деталь |
| 37．Амамі (острови) |
| Острови Амамі (яп. 奄美群島, Amami-guntō[1]) — архіпелаг, який належить до островів Сацунан, групи островів у складі островів Рюкю на південному заході від острова Кюсю. Адміністративно підпорядковуються префектурі Каґосіма, Японія. 15 лютого 2010 року Інститут географії Японії та Берегова охорона Японії затвердили для використання назву 奄美群 (амамі-ґунто:) як назви цієї групи островів. До цього також використовувалася назва 奄美諸島 (амамі-сьото:)[2]. Назва «амамі» ймовірно має однакове походження з ім'ям Амамікю (яп. 阿摩美久), богині в релігії островів Рюкю. |
| Wikipedia деталь |
| 38．Амамі Осіма |
| Амамі Осіма (яп. 奄美大島, окінавською: Уушіма (яп. ウーシマ);[1] амамі[en]: Ушіма (яп. ウシマ)[2]) або Амамі, найбільший острів архіпелагу Амамі. Один з островів Сацунан. Острів має площу 712,35 км2 та населення приблизно 73 000 чоловік. Адміністративно він належить префектурі Каґосіма і поділяється на міста Амамі, Тацуґо, Сетоуті і села Укен та Ямато. Значна частина острова знаходиться в межах національного парку Амамі Ґунто. |
| Wikipedia деталь |
| 39．Окіноерабу |
| Окіноерабудзіма (яп. 沖永良部島, окіноерабу[en]: いぃらぶ Іірабу), або Окіноерабу, один з островів Сацунан, що належать до архіпелагу Амамі між Кюсю і Окінавою[1]. Острів має площу 93,63 км² та населення приблизно 14 000 осіб. Адміністративно він належить до префектури Каґосіма і розділений на два міста — Вадомарі та Тіна. Значна частина острова знаходиться в межах національного парку Амамі Ґунто. |
| Wikipedia деталь |
| 40．Кікаідзіма |
| Острів Кікай (яп. 喜界島, кікай[en]: キャー Кяа, північнорюкюська [en]: ききや Кікія) — один з островів Сацунан, належить до архіпелагу Амамі розміщеного між Кюсю і Окінавою[1]. Острів має площу 56,93 км2 та населення приблизно 7657 осіб. Адміністративно острів належить префектурі Каґосімі і утворений містом Кікай. Значна частина острова знаходиться в межах національного парку Амамі Ґунто. |
| Wikipedia деталь |
| 41．Йорон (острів) |
| Йорондзіма (яп. 与論島, окінавською та йорон[en]: ユンヌ Юнну; окіноерабу[en]: ユーヌ Юуну), або Йорон, один з островів Амамі[1]. Острів має площу 20.8 км² та населення приблизно 6000 людей, і знаходиться під управлінням міста Йорон, Кагосіма. Значна частина острова знаходиться в межах національного парку Амамі Ґунто. |
| Wikipedia деталь |
| 42．Острови Токара |
| Острови Токара (яп. 吐噶喇列島, Tokara-rettō) — архіпелаг у складі островів Нансей, що входить до складу островів Сацунан, які, у свою чергу, є частиною архіпелагу Рюкю. Ланцюг довжиною 150 кілометрів (81 морська миля) складається з дванадцяти невеликих островів, розташованих між Якусімою та Амамі-Осімою. Загальна площа островів становить 101,35 км2 (39,13 кв. миль) . Адміністративно вся група належить до села Тосіма, префектура Кагосіма, Японія. Лише сім островів постійно заселені. Острови, особливо Такарадзіма, є місцем проживання для поні Токара. |
| Wikipedia деталь |
| 43．Ґаджадзіма |
| Ґаджадзіма (яп. 臥蛇島) — ненаселений острів з островів Токара, що належать до групи островів Сацунан, є частиною префектури Каґосіма, Японія. Острів має площу 4,07 км2 і був населеним до 1970 року. Ґаджадзіма лежить за 28 км на захід від Наканосіми. Острів має вулканічне походження. Протягом плейстоцену вулканічної активності не було[1]. Всебічних геологічних досліджень не проводили. Острів має площу 4,07 км2 з довжиною близько 3 км та шириною 2 км. Берегова лінія оточена скелями заввишки до 100 метрів, що робить висадку неможливою, за винятком одного місця на півдні. Найвища висота на острові — 497 метрів над рівнем моря. |
| Wikipedia деталь |
| 44．Дзамамідзіма |
| Дзама́мі[1] (яп. 座間味島, Zamamijima) — острів у Тихому океані, на південь від основної частини Японських островів. Є частиною групи островів Керама (Окінава, Японія).[2] Площа острова — 6,6 км², найвища точка — 160,7 м. Населення села Дзамамі (єдиний населений пункт) становить 645 осіб. Острів відомий своїми чарівними пляжами із блакитними водами і білим піском. |
| Wikipedia деталь |
| 45．Острів Уоцурі |
| О́стрів Уоцу́рі або Уоцурі-джі́ма яп. 魚釣島, うおつりじま, МФА: [u.ot͡suɾʲi d͡ʑima], «Рибацький острів») — безлюдний острів у Східно-Китайському морі. Складова групи островів Сенкаку. Розташований на західному краю групи. Належить місту Ісіґакі префектури Окінава, Японія. Віддалений від острова Ішіґакі на 170 км на північний захід. Площа — 3,82 км². Найвища точка — гора Нарахара, висотою 363 м. Берег скелястий, крутий; подекуди висотою 250 м. Довжина берегової лінії — 11 км. Протяжність з півночі на південь — 1,3 км; з заходу на схід — 3,5 км. Біля берегів пролягають двометрові коралові рифи. З 1978 року на острові працює маяк Берегової охорони Японії. |
| Wikipedia деталь |
| 46．Дайто (острови) |
| Острови Дайто (яп. 大東諸島, Daitō-shotō) — архіпелаг з трьох ізольованих коралових островів (Кітадайто, Мінамідайто та Окідайто) у Філіппінському морі на південний схід від Окінави. Загальна площа островів складає 44,427 км², а населення 2 107 осіб[1]. Адміністративно всі острови належать до повіту Шімаджірі префектури Окінава та поділені між селами Мінамі-Дайто і Кіта-Дайто, при цьому ненаселений острів Окідайто управляється як частина селища Кіта-Дайто, хоча територіально ближчий до острова Мінамідайто. |
| Wikipedia деталь |
| 47．Кітадайто |
| Кітадайто, Північний Бородіно Кітадайто:-дзіма (яп. 北大東島, «острів Північний Дайто») — острів на півдні Японського архіпелагу, належить до групи островів Дайто. За винятком сусіднього острова Мінамі Дайто, поблизу від Кітадайто немає заселеної землі на відстані 400 км, а сам острів не був заселений до періоду Мейдзі[1]. На острові знаходиться село Кітадайто, адміністративно належить до повіту Сімадзірі префектури Окінава. |
| Wikipedia деталь |
