| 1．Ісікарі (річка) |
| Ішікарі (яп. 石狩川) — річка в Японії на острові Хоккайдо, найдовша річка на острові і друга за площею басейну в Японії. Тече через міста Асахікава і Саппоро. Раніше річка впадала до Тихого океану, але в результаті виверження вона впадає у Японське море. 石狩川 (яп.) |
| Wikipedia деталь |
| 2．Сярі (річка) |
| Річка Сярі — річка Японії, яка протікає через повіт Сярі, Кійосато, на східній частині острова Хоккайдо і впадає в Охотське море. Спочатку назва «Сярі» (мова айнів: Saㇽ) була топонімом для області Кавагуті, ``Сярі'', перекладається як «велика річка» або «річка в очеретяному руслі»[1] . Сярі бере початок біля південного підніжжя гори Шарідаке, розташованої в східній частині Охотського округа, тече на південний захід, повертає на північний схід, протікає через східну частину міського району міста Сярі і впадає в Охотське море. Клімат басейну річки мусонний помірного кліматичного поясу, з теплим літом та холодною зимою, максимальна температура влітку перевищує 30 °C, взимку -30 °C, середня річна кількість опадів приблизно 850 мм, середня річна температура становить приблизно 6℃[2]. |
| Wikipedia деталь |
| 3．Сьокоцу (річка) |
| |оригінальна_назва= Річка Сьокоцу (яп. 渚滑川, сьокоцу ґава) — річка в Японії на острові Хоккайдо, що протікає по території округу Охотськ і впадає в Охотське море. За японською класифікацією належить до річок першого класу і є головною артерією однойменної річкової системи. Теперішнє написання назви ніяк не пов'язане з первинним значенням. Назва походить з айнської мови (ソー・コッ — соо-коцу), що означає впадина, яку вирив водоспад, і вказує на те, що в бурхливих верхів'ях річки є велика кількість водоспадів. |
| Wikipedia деталь |
| 4．Сірібецу (річка) |
| |оригінальна_назва= Річка Сірібецу (яп. 尻別川, сірібецу ґава) — річка в Японії на острові Хоккайдо, що протікає по території округів Ібурі та Сірібесі й впадає в Японське море. За японською класифікацією належить до річок першого класу і є головною артерією однойменної річкової системи. Теперішнє написання назви ніяк не пов'язане з первинним значенням. Назва походить з айнської мови (シリ・ペッ — сір-пет), що означає просто гірська річка, і вказує на її шум, коли річка витікає з глибини країни. |
| Wikipedia деталь |
| 5．Тесіо (річка) |
| |оригінальна_назва= Річка Тесіо (яп. 天塩川, тесіо ґава) — річка в Японії в північній частині острова Хоккайдо, що протікає через три округи (Камікава, Румой та Соя) і впадає в Японське море. За японською класифікацією належить до річок першого класу і є головною артерією однойменної річкової системи. Теперішнє написання назви ніяк не пов'язане з первинним значенням. Назва походить з айнської мови (テッシ・オ・ペッ — тессі-о-пее), що означає річка, яка має рибні загати[en]. Колись в середній течії річки, в районі містечка Біфука (Повіт Накаґава), поблизу Онненай (яп. 恩根内), було багато рибних загат, складених із валунів, що перетинали річку. Згодом ці валуни прибрали під час робіт з очищення русла, бо вони заважали судноплавству. |
| Wikipedia деталь |
| 6．Юбецу (річка) |
| |оригінальна_назва= Річка Юбецу (яп. 湧別川, юбецу ґава) — річка в Японії на острові Хоккайдо, що протікає по території округу Охотськ і впадає в Охотське море. За японською класифікацією належить до річок першого класу і є головною артерією однойменної річкової системи. Джерело річки розташоване в повіті Момбецу на горі Тенґу, що лежить на південний захід від містечка Енґару, звідки вона тече на північний схід. На околиці містечка Юбецу (біля району Мінато) впадає в Охотське море. |
| Wikipedia деталь |
| 7．Ітуруп |
| Ітуру́п (рос. Итуруп) або Еторо́фу (яп. 択捉島, えとろふとう, МФА: [etoroɸu toː]) — острів у північно-західній частині Тихого океану. Назва походить від айнського слова Етороп, що означає «Мисовий»[5]. Найбільший серед Курильських островів. Відокремлений від острова Уруп протокою Фріза на півночі і протокою Катерини від острова Кунашир на півдні. Із західного боку омивається водами Охотського моря, а зі східного — Тихого океану. |
| Wikipedia деталь |
| 8．Окушірі (острів) |
| О́стрів Окуші́рі (яп. 奥尻島, おくしりとう, МФА: [oku̥ɕiɾʲi toː]) — острів Японського архіпелагу. Розташований в Японському морі, на південному заході острова Хоккайдо. Належить містечку Окушірі, префектура Хоккайдо, Японія. Площа — &&&&&&&&&&&&0142.0730000142,73 км²[2]. Протяжність берегової лінії — &&&&&&&&&&&&&067.050000067,5 км[2]. Берега урвисті, важкопрохідні. Найвища точка — гора Камуй, висотою 584 м, розташована в центральній частині острова. Послення і порти розкидані біля її підніжжя. На схід від гори розміщується порт Окушірі, а на півдні — аеропорт Окушірі[2]. Населення — &&&&&&&&&&&03643.&&&&003643 осіб (2005). Більшість мешканців проживає на сході та півдні. Острів сполучається з Хакодате літаком та поромами. |
| Wikipedia деталь |
| 9．Кунашир |
| Кунаши́р (рос. Кунашир, яп. 国後島, くなしりとう, МФА: [kunaɕiɾʲi toː]) — острів вулканічного походження в північно-західній частині Тихого океану. Належить до групи Курильських островів. Адміністративно входить до округу Немуро Префектура Хоккайдо, Японія.[4] Знаходиться під окупаційною владою Росії, яка відносить його до складу Южно-Курильського міського округу Сахалінської області. |
| Wikipedia деталь |
| 10．Шикотан |
| Шикотан (рос. Шикотан, яп. 色丹島 Сікотан-то:) — найбільший острів Малої гряди Курильських островів. Разом з островами Хабомай Радянський Союз готовий був передати його Японії в 1956 році у разі укладання мирної угоди між двома країнами, котра так і не була підписана. Японія донині не визнає суверенітету Росії над цим островом. |
| Wikipedia деталь |
| 11．Теурі (острів) |
| Острів Теурі (天 売 島 Теурі-тō) - острів у Японському морі 30 км на захід від порту Хаборо в Хаборо, округ Томамае, в субпрефектурі Румой в Хоккайдо . Острів разом із сусіднім островом Ягісірі на його східній стороні належить містечку Хаборо в субпрефектурі Румой. Острів має площу 5,5 квадратних кілометрів (2,1 кв. Милі), з 12 км берегової лінії, а населення станом на 31 березня 2008 року, становить 317 людини. Кажуть, що назва острова походить від мови айну, де цю назву можна було інтерпретувати як "риба назад" або "нога". |
| Wikipedia деталь |
| 12．Протока Немуро |
| Прото́ка Немуро (Кунаширська; рос. Кунаширский пролив, яп. 根室海峡, трансліт. Немуро кайкйо) — протока Курильських островів, що відокремлює острів Кунашир на сході від японського острова Хоккайдо на заході, з'єднує Охотське море на півночі та протоку Зради на півдні. Довжина близько 76 км, ширина від 24 км на півдні до 44 км на півночі. Глибини біля північного входу до 2500 м, біля південного — 17—20 м[1]. |
| Wikipedia деталь |
| 13．Бентен-Дзіма |
| Бентен-Дзіма[1] (яп. 弁天島) — невеликий безлюдний острів, розташований на північний захід від мису Соя. Незважаючи на те, що на цьому мису встановлено меморіал з пам'яткою про те, що це — найпівнічніша точка японської суші, насправді найпівнічніша точка суші під японським контролем — північний край цього острова. Площа острова становить лише 0,005 км2, периметр — 0,5 км, а його найвища точка підноситься всього на 20 метрів над морем. Фауна представлена в основному птахами і морськими їжаками. |
| Wikipedia деталь |
| 14．Айнська кухня |
| Айнська кухня — кухня одного з автохтонних етносів Японії, айнів. Кухня помітно відрізняється від кухні яматосців, «титульного етносу Японії». Наприклад, сире сашимі рідко подається в стравах айнів, які здебільшого використовують варіння, запікання та засолення для приготування риби та м'яса. Також на відміну від японської кухні, в традиційній айнській кухні не використовували місо, соєвий соус чи цукор, хоча ці приправи зустрічаються у сучасній кухні айнів.[1]:30 Більшість айнів сьогодні мешкає на острові Хоккайдо на півночі Японії, однак колись вони населяли більшість Курильських островів, південну половину острова Сахалін та частини північного острова Хонсю. |
| Wikipedia деталь |
| 15．Червона ікра |
| Черво́на ікра́ — ікра лососевих риб, таких як: горбуша, кета та ін. Червона ікра — цінний харчовий продукт, має високі смакові якості й відносно високу вартість, тому вважається делікатесом. |
| Wikipedia деталь |
| 16．Неприпустима назва |
|
| Wikipedia деталь |
| 17．Горбуша |
| Горбуша або рожевий лосось (Oncorhynchus gorbuscha) — вид міграційних риб родини лососевих (Salmonidae). Наукова назва виду — gorbuscha — походить від російської назви цієї риби горбуша. Це найменший та найпоширеніший вид тихоокеанських лососевих. Горбуша водиться в холодних водах, віддає перевагу температурі від 5,6 до 14,6 °С при оптимальній температурі в 10,1 °С. При температурі в 25,8 °С риба гине. Горбуша водиться в прибережних водах Тихого і Північного Льодовитого океанів, від річки Сакраменто в Північній Каліфорнії до річки Маккензі в Канаді і від річки Лена у Сибіру до Кореї. В Азії поширена аж до Хонсю на півдні. Свого часу горбуша була завезена у Великі озера і успішно там прижилася. Вона є єдиним видом лососевих, який успішно прижився в повністю прісноводному середовищі. У самих Великих озерах горбуша часто зустрічається в озері Верхньому і досить рідко — в озері Мічиган. Також непогано прижилася на Кольському півострові. |
| Wikipedia деталь |
| 18．Замок Мацумае |
| За́мок Мацумае (яп. 松前城) — розташований в містечку Мацумае на острові Хоккайдо, Японія. Він був володінням (ханом) роду Мацумае.
|
| Wikipedia деталь |
| 19．Allium ochotense |
| Сибірська цибуля, гьоджа (Allium ochotense) — вид рослин з родини амарилісових (Amaryllidaceae); поширений на Далекому Сході Росії й Алеутських островах, на Корейському півострові, в північній і центральній Японії. Рослина до 80 см висотою. Цибулин по 1–2 на короткому кореневищі, 5–10 см завдовжки, довгасті, з бурими або сірувато-бурими сітчасто-волокнистими зовнішніми оболонками. Стебло гладке. Листків (1)2–3, завдовжки 12–22 см і 3–9 см ушир, довгасто-овальні або довгасті, на 3–7 см ніжках. Суцвіття кулясте або напівкулясте, багатоквіткове, 3.5–4 см у діаметрі. Оцвітина широко-дзвонова; листочки оцвітини жовтувато-білі або рожеві, 5–7 мм завдовжки, довгасті, тупі або загострені, зовнішні — на 1/3 або злегка коротші від внутрішніх. Коробочка обернено-серцеподібна, ≈ 4 мм завдовжки й 6 мм завширшки, коротша від оцвітини. 2n = 32[1] |
| Wikipedia деталь |
| 20．Кета |
| Ке́та і кета́[1] (Oncorhynchus keta) — прохідна риба роду тихоокеанських лососів. Довжина тіла до 1 м, важить до 14 кг. Кета входить в гирла річок блискучою, сріблясте забарвлення без плям («сріблянка»). Вгору по річках кета проходить шлях завдовжки до 3500 км. (Юкон, Амур), з швидкістю в середньому 47 кілометрів проходячи до 70-85 км за добу. При наближенні до нерестовищ змінюється колір і зовнішність риби. На боках з'являються лилові або малинові смуги («строката» або «напівзубатка»). Спина у самця стає більш горбатою. До часу нересту тіло кети сплющується, у самця сильно збільшуються зуби. Риба стає абсолютно чорною, з білуватим, не придатним в їжу м'ясом («зубатка»). Кета — цінна промислова риба; її засолюють, вона йде на балики, натуральні консерви; дає цінну червону ікру. Улови різко коливаються в різні роки. На запаси негативно впливає промисел в морі, що нераціонально ведеться Японією. |
| Wikipedia деталь |
| 21．Панцирні |
| Клас Панцирні або Хітони (Polyplacophora або Loricata) — виключно морські молюски, які живуть переважно на літоралі. Раніше панцирних об'єднували з безпанцирними у клас Боконервові (Amphineura). Усього відомо близько 1000 видів, з яких у Чорному морі є три види. Довжина тіла становить 0,4 см — 35 см. |
| Wikipedia деталь |
| 22．Якіторі |
| Якіторі (яп. 焼き鳥, букв. «смажена птиця») — японська страва зі шматочків курки (з нутрощами), підсмажених над жаром на бамбукових шампурах. Якіторі подають або лише з сіллю (інколи з лимонним соком), або з соусом «таре», який роблять з міріну, соєвого соусу і цукру. М'ясо поливають соусом і смажать до готовності, потім подають политим тим самим соусом. |
| Wikipedia деталь |
| 23．Парк Макоманай |
| Парк Макоманай (真駒内公園) розташований в Мінамі, Хоккайдо, що у Японії. В парку знаходяться такі туристичні пам'ятки, як стадіон Макоманай, Льодова арена Макоманай і також Саппорський Музей Сьомги. На терені парку діє невелика гімназія, ресторан та крамниця.
|
| Wikipedia деталь |
| 24．Повіт Абута |
| Пові́т А́бута (яп. 虻田郡, あぶたぐん, МФА: [abuta guɴ]) — повіт в Японії, в округах Сірібесі й Ібурі префектури Хоккайдо.
|
| Wikipedia деталь |
| 25．Усу (повіт) |
| Пові́т У́су (яп. 有珠郡, うすぐん, МФА: [usu̥ guɴ]) — повіт в Японії, в окрузі Ібурі префектури Хоккайдо.
|
| Wikipedia деталь |
| 26．Еніва |
| Ені́ва (яп. 恵庭市, えにわし, МФА: [eɲiwa ɕi̥]) — місто в Японії, в окрузі Ісікарі префектури Хоккайдо.
|
| Wikipedia деталь |
| 27．Кімобецу |
| Кімобе́цу (яп. 喜茂別町, きもべつちょう, МФА: [kimobet͡su̥ t͡ɕoː]) — містечко в Японії, в повіті Іванай округу Сірібесі префектури Хоккайдо. Станом на 1 жовтня 2008 року[1] площа містечка становила &&&&&&&&&&&&0189.0510000189,51 км². Станом на 31 березня 2017[2] населення містечка становило &&&&&&&&&&&02247.&&&&002247 осіб.
|
| Wikipedia деталь |
| 28．Куттян |
| Куття́н (яп. 倶知安町, くっちゃんちょう, МФА: [kut̚.t͡ɕaɴ t͡ɕoː]) — містечко в Японії, в повіті Абута округу Сірібесі префектури Хоккайдо. Станом на 1 жовтня 2008 року[1] площа містечка становила &&&&&&&&&&&&0261.0240000261,24 км². Станом на 31 березня 2017[2] населення містечка становило &&&&&&&&&&016097.&&&&0016 097 осіб.
|
| Wikipedia деталь |
| 29．Саппоро |
| Са́ппоро (яп. 札幌市, さっぽろし, МФА: [sap̚.poɾo ɕi̥]) — місто в Японії, в окрузі Ісікарі префектури Хоккайдо.
|
| Wikipedia деталь |
| 30．Сікоцу (озеро) |
| Озеро Сікоцу (яп. 支笏湖; shikotsu-ko) — кратерне озеро в Японії в місті Тітосе, префектурі Хоккайдо. Лежить у межах Національного парку Сікоцу-Тоя.
|
| Wikipedia деталь |
| 31．Повіт Сіраой |
| Пові́т Сірао́й (яп. 白老郡, しらおいぐん, МФА: [ɕiɾaoi̯ guɴ]) — повіт в Японії, в окрузі Ібурі префектури Хоккайдо.
|
| Wikipedia деталь |
| 32．Сіраой (Хоккайдо) |
| Сірао́й (яп. 白老町, しらおいちょう, МФА: [ɕiɾaoi̯ t͡ɕoː]) — містечко в Японії, в повіті Сіраой округу Ібурі префектури Хоккайдо. Станом на 1 жовтня 2008 року[1] площа містечка становила &&&&&&&&&&&&0425.0750000425,75 км². Станом на 31 березня 2017[2] населення містечка становило &&&&&&&&&&017533.&&&&0017 533 осіб.
|
| Wikipedia деталь |
| 33．Собецу |
| Со́бецу (яп. 壮瞥町, そうべつちょう, МФА: [soːbet͡su̥ t͡ɕoː]) — містечко в Японії, в повіті Усу округу Ібурі префектури Хоккайдо. Станом на 1 жовтня 2008 року[1] площа містечка становила &&&&&&&&&&&&0205.040000205,04 км². Станом на 31 березня 2017[2] населення містечка становило &&&&&&&&&&&02614.&&&&002614 осіб.
|
| Wikipedia деталь |
| 34．Дате (Хоккайдо) |
| Да́те (яп. 伊達市, だてし, МФА: [date ɕi̥]) — місто в Японії, в окрузі Ібурі префектури Хоккайдо.
|
| Wikipedia деталь |
| 35．Тітосе |
| Тітосе́ (яп. 千歳市, ちとせし, МФА: [t͡ɕi̥tose ɕi̥]) — місто в Японії, в окрузі Ісікарі префектури Хоккайдо.
|
| Wikipedia деталь |
| 36．Озеро Тоя |
| Озеро Тоя — вулканічне кальдерне озеро в Національному парку Шикоцу-Тоя, район Абута, Хоккайдо, Японія. Це частина "Глобального геопарку" Кальдера Тоя і вулкан Усу ".
|
| Wikipedia деталь |
| 37．Тояко |
| То́яко (яп. 洞爺湖町, とうやこちょう, МФА: [toːjako t͡ɕoː]) — містечко в Японії, в повіті Абута округу Ібурі префектури Хоккайдо. Станом на 1 жовтня 2008 року[1] площа містечка становила &&&&&&&&&&&&0180.0540000180,54 км². Станом на 31 березня 2017[2] населення містечка становило &&&&&&&&&&&09150.&&&&009150 осіб.
|
| Wikipedia деталь |
| 38．Томакомай |
| Томакома́й (яп. 苫小牧市, とまこまいし, МФА: [tomakomai̥ ɕi̥]) — місто в Японії, в окрузі Ібурі префектури Хоккайдо.
|
| Wikipedia деталь |
| 39．Нісеко |
| Нісе́ко (яп. ニセコ町, にせこちょう, МФА: [ɲiseko muɾa]) — містечко в Японії, в повіті Абута округу Сірібесі префектури Хоккайдо. Станом на 1 жовтня 2008 року[1] площа містечка становила &&&&&&&&&&&&0197.0130000197,13 км². Станом на 31 березня 2017[2] населення містечка становило &&&&&&&&&&&05018.&&&&005018 осіб.
|
| Wikipedia деталь |
| 40．Ноборібецу |
| Ноборібе́цу (яп. 登別市, のぼりべつし, МФА: [noboɾibet͡su̥ ɕi̥]) — місто в Японії, в окрузі Ібурі префектури Хоккайдо.
|
| Wikipedia деталь |
| 41．ГЕС Хохейкьо |
| ГЕС Хохейкьо (яп. 豊平峡発電所 Хо:хеікьо: хацуденшьо, Хепберн: Hōheikyō hatsudensho) — гідроелектростанція в Японії на острові Хоккайдо. Використовує ресурс із річки Тойохіра, яка на північній околиці міста Саппоро впадає ліворуч до Ісікарі, котра сама невдовзі завершується на західному узбережжі острова (басейн Японського моря).
|
| Wikipedia деталь |
| 42．Маккарі |
| Макка́рі (яп. 真狩村, まっかりむら, МФА: [mak̚.kaɾi muɾa]) — село в Японії, в повіті Абута округу Сірібесі префектури Хоккайдо. Станом на 1 жовтня 2008 року[1] площа села становила &&&&&&&&&&&&0114.0430000114,43 км². Станом на 31 березня 2017[2] населення села становило &&&&&&&&&&&02077.&&&&002077 осіб.
|
| Wikipedia деталь |
| 43．Білк |
| Білк — це пиво з низьким вмістом солоду, яке виробляється в Накасібецучо, Шибецу-гун, Хоккайдо . Він був виготовлений Abashiri Beer і проданий Nakahara Co., Ltd. Це напій з молока, який за смаком нагадує пиво . Фруктовий смак створений спеціально для жінок. Чітосе Накахара, президент магазину алкогольних напоїв Nakahara (Nakahara Co., Ltd.), був змушений розширити молочне тваринництво, яке є основною галуззю промисловості міста Накасібецу, і запропонував розробку пива з низьким вмістом солоду, яке виготовляється з використанням молока, яке пішло. Мій старший син звернувся до компанії Abashiri Beer Co., Ltd. у місті Абашірі з цією ідеєю. Розроблений під технічним керівництвом факультету біоіндустрії Токійського університету сільського господарства, який має кампус у місті Абасірі, молоко містить мало крохмалю та має низьку температуру кипіння.Після постійних помилок йому вдалося виготовити прозорий хаппошу. |
| Wikipedia деталь |
| 44．Білий шоколад |
| Білий шоколад — шоколад, який виробляють з какао-масла, цукру, плівкового сухого молока й ваніліну без додавання какао-порошку, завдяки чому він має колір слонової кістки (часто з жовтуватим відтінком) і містить мінімум антиоксидантів, таких, як теобромін і кофеїн [1]. Своєрідним смаком цей продукт зобов'язаний особливому сухому молоку, що має карамельний присмак, а як ароматизатор найчастіше використовують ванілін. |
| Wikipedia деталь |
| 69．Цукемен |
| Цукемен (яп. つけ麺) — страва-рамен японської кухні, що складається з локшини, яку їдять після занурення в суп або бульйон, який подається окремо[1][2]. Страва була створена Кадзуо Ямаґіші, ресторатором у Токіо, Японія, і стала дуже популярною як в Токіо, так і по всій Японії. У США цукемен став популярним у Лос-Анджелесі, тоді як в інших американських містах він залишається відносно рідкісним. |
| Wikipedia деталь |
| 70．Неприпустима назва |
|
| Wikipedia деталь |
| 71．Суміда (річка) |
| Сумі́да або Сумідаґава (яп. 隅田川, すみだがわ, МФА: [sumʲidagawa]) — річка в Східній Японії, на території Кантоської рівнини. Відгалуження річки Ара в районі шлюзу Івабуті. Протікає територією Токіо. Впадає в Токійську затоку. Довжина — 23,5 км. |
| Wikipedia деталь |
| 72．Монастир Сенсо |
| Монасти́р Сенсо́ або Сенсо́-дзі (яп. Сенсодзі, МФА: [sensoː d͡ʑi], «монастир мілкої трави») — буддистський монастир в Японії. Належить секті Сьоканнон. Головний монастир секти. Розташований за адресою: префектура Токіо, район Тайто, квартал Асакуса 2—3—1. Монастирський титул — гора Золотого дракона[1]. Заснований 628 року. Головною святинею монастиря є статуя бодгісаттви Каннон. До цінних пам'яток належать Лотосова сутра (національний скарб Японії), ворота Нітен (важлива культурна пам'ятка Японії). Найстаріший буддистський монастир на території Токіо. До Другої світової війни належав секті Тендай. У 17 — 19 століттях був місцем офіційних молебнів сьоґунату Токуґава.
|
| Wikipedia деталь |
| 73．Тама (річка) |
| Та́ма (яп. 多摩川, たまがわ, тама-ґава) — річка в регіоні Канто, в Японії. Бере початок на вершині Касаторі гір Оку-Тітібу. Впадає в Токійську затоку. Протікає територією префектур Яманасі, Канаґава і Токіо. Нижня течія річки виконує роль кордону між двома останніми префектурами. Довжина — 138 км. |
| Wikipedia деталь |
| 74．Мінамі-Торісіма |
| О́стрів Міна́мі-Торісі́ма (яп. 南鳥島, みなみとりしま, МФА: [mʲinamʲi toɾʲiɕima], «Південний пташиний острів») або о́стрів Ма́рка (англ. Marcus Island) — острів у західній частині Тихого океану. Найсхідніша точка Японії. Належить селу Оґасавара області Оґасавара префектури Токіо. Мінамі-Торісіма — це острів-риф у вигляді трикутника, що піднімається над водою, в середньому, на 9 м. Його площа становить близько 1,51 км². Довжина берегової лінії становить 7,6 км. Мінамі-Торісіма зараховується до островів Оґасавара, проте, фактично, він є одиноким островом, віддаленим на 1200 км на південний схід від оґасаварського острова Тітідзіма[1]. |
| Wikipedia деталь |
| 75．Інамба (острів) |
| О́стрів Іна́мба (яп. 藺灘波島, いなんばじま, МФА: [inambad͡ʑima]) — безлюдний острів вулканічного походження в західній частині Тихого океану. Складова групи островів Ідзу, один з малих островів групи. Належить селу Мікурадзіма області Міяке префектури Токіо, Японія. Станом на 2007 рік площа острова становила 0,005 км². Має вигляд скелі, що виглядає з морської поверхні. Найвища точка — 75 м. |
| Wikipedia деталь |
| 76．Удоне (острів) |
| О́стрів Удоне́ (яп. 鵜渡根島, うどねじま, МФА: [udoned͡ʑima], «Острів богині Удоне») — безлюдний острів вулканічного походження в західній частині Тихого океану. Складова групи островів Ідзу. Розташований між островами Тосіма та Ніїдзіма. Вважається відгалуженням останнього. Належить селу Ніїдзіма області Осіма префектури Токіо, Японія. Станом на 2007 рік площа острова становила 0,4 км²; довжина — 1,5 км, ширина — 0,4 км, довжина берегової лінії — 3,3 км. Береги важкодоступні, скелясті. В центрі острова лежить вулкан, висотою 209 м, вивержень якого не зафіксовано. Прибережні води багаті на омарів. Назва острова походить від синтоїстської богині Удоне, дружини земного божества Котосіронусі. |
| Wikipedia деталь |
| 77．Онохара (острів) |
| О́стрів О́нохара (яп. 大野原島, おおのはらじま, МФА: [oːnohaɾad͡ʑima]) — безлюдний острів вулканічного походження в західній частині Тихого океану. Складова групи островів Ідзу, один з малих островів групи. Належить селу Міяке області Міяке префектури Токіо, Японія. Станом на 2007 рік площа острова становила 0,02 км². Складається з трьох окремих скель, що виглядають з морської поверхні. Найвища точка — бескид Коясу, висотою 114 м. Берега скелясті й важкодоступні. |
| Wikipedia деталь |
| 78．Дзінай (острів) |
| О́стрів Дзіна́й (яп. 地内島, じないとう, МФА: [d͡ʑinai̯toː]) — безлюдний острів вулканічного походження в західній частині Тихого океану. Складова групи островів Ідзу, один з малих островів групи. Належить селу Ніїдзіма області Ніїдзіма префектури Токіо, Японія. Розташований на заході острова Ніїдзіма. Має форму букви Г, обернену ліворуч. Найвища точка — 76,6 м. |
| Wikipedia деталь |
| 79．Скеля Софу |
| Ске́ля Со́фу або Дружи́́на Ло́та (яп. 孀婦岩, そうふがん, МФА: [soːfugaɴ], «Вдовина скеля») — безлюдний острів вулканічного походження в західній частині Тихого океану. Складова групи островів Ідзу, один з малих островів групи. Належить області Хатідзьо префектури Токіо, Японія. Не підпорядкований жодному населеному пункту області. Станом на 2007 рік площа острова становила 0,005 км. Має вигляд скелі, висотою 99 м, що виглядає з морської поверхні. |
| Wikipedia деталь |
| 80．Скелі Байонез |
| Ске́лі Байоне́з (яп. ベヨネース列岩, ベヨネースれつがん, МФА: [bejoneːsu̥ ɾet͡sugan]; англ. Bayonnaise Rocks) — група безлюдних островів вулканічного походження в західній частині Тихого океану. Складова групи островів Ідзу. Належать області Хатідзьо префектури Токіо, Японія. Віддалені від Токіо на 408 км. Не підпорядковані жодному населеному пункту області. Станом на 2007 рік площа скель становила 0,01 км. Найвища точка — 9,9 м. Названі на честь французького корабля «Байонез», що 1846 року відкрив їх. |
| Wikipedia деталь |
| 81．Окіноторі |
| Окіноторі (яп. 沖ノ鳥島) — кораловий атол на заході Тихого океану. Частина Палау-Кюсюйського підводного хребта на сході Філіппінського моря. Належить Японії. Є найпівденнішою точкою країни. Атол складається з трьох острів. Площа — 8482 м². Найвища точка — 1,5 м над рівнем моря. Більша частина атола піднімається на 20—30 см над морем під час відпливу та затоплюється під час припливу. Постійного населення немає. У лагуні на бетонній платформі розміром 100×50 м розташована науково-дослідна станція. |
| Wikipedia деталь |
| 82．Аоґасіма (острів) |
| О́стрів Аоґасі́ма (яп. 青ヶ島, あおがしま, МФА: [aogaɕima], «Синій острів») — острів вулканічного походження в західній частині Тихого океану. Складова частина групи островів Ідзу, один з семи великих острів групи. Належить селу Аоґасіма області Хатідзьо префектури Токіо, Японія. Віддалений від острова Хатідзьо на 67 км. Станом на 2021 рік площа острова становила 5,98 км², населення — 170 осіб; довжина — 3,5 км, ширина — 2 км. За обрисами острів нагадує еліпс. У північно-західній острова лежить вулкан Маруяма. Його найвища точка, Оотонбу,, заввишки 423 м над рівнем моря. Вулкан має подвійну кальдеру. На острові є геотермальні джерела. Береги скелясті й важкодоступні, піднятися на них можна лише звивистою дорогою. Клімат субтропічний. Внутрішня кальдера засаджена камеліями[3]. |
| Wikipedia деталь |
| 83．Острів Кодзу |
| О́стрів Ко́дзу або Ко́дзусіма (яп. 神津島, こうづしま, МФА: [koːd͡zuɕima], «Божественний острів») — острів вулканічного походження в західній частині Тихого океану. Складова групи островів Ідзу, один з семи найбільших островів групи. Належить селу Кодзусіма області Осіма префектури Токіо, Японія. Віддалений від столиці на 187 км. Станом на 2007 рік площа острова становила 18,87 км², населення — 1914 осіб; довжина — 8 км, ширина — 4 км. В центрі острова лежить вулкан Тендзьо, висотою 574 м, останні виверження якого зафіксовані в 832 і 838 роках. Схили вулкану покриті камеліями та низькорослими субтропічними рослинами. У підніжжя розташовані ставки Фудо й Тійо. На вершині вулкану ьере початок струмок Кодзу, що протікає центральною частиною села й впадає у Тихий океан. Берег скелястий і важкодоступний. В районах заток Міура й Тако розташовані природні берегові печери, найбільшою з яких є Камаґасіта. Назва острова походить від легенди, за якою на ньому проходила рада синтоїстських божеств на чолі з Котосіронусі. Засновником острова вважається бог Моноїміна, який вшановується в місцевому святилищі Моноїміна. Острів є складовою Національного парку Фудзі-Хаконе-Ідзу. |
| Wikipedia деталь |
| 84．Острів Сікіне |
| О́стрів Сікіне́ (яп. 式根島, しきねじま, МФА: [ɕikʲined͡ʑima]) — острів вулканічного походження в західній частині Тихого океану. Складова групи островів Ідзу, один з малих островів групи. Належить селу Ніїдзіма області Осіма префектури Токіо, Японія. Станом на 2007 рік площа острова становила 3,82 км², населення — 600 осіб; довжина — 3,7 км. Початково був півостровом острова Ніїдзіма, що після великого землетрусу між 1688 — 1704 роками виділився у окремий острів. В центрі острова лежить вулкан Камбікі, висотою 109 м. Берега скелясті й важкодоступні. В районах заток Нобусі, Оура, Окама розташовані піщані пляжі. На півдні існують гарячі джерела Асіцукі й Дзіната. Через спекотний вологий клімат значну частину лісів складають камелії та нагеї. До 1889 року був безлюдним островом. Основою економіки є рибальство та туризм — пляжний відпочинок, серфінг, підводне плавання тощо. Сполучення зі столицею здійснюється поромами. На території найстарішого північного порту Томарі розташоване однойменне синтоїстське святилище. |
| Wikipedia деталь |
| 85．Острів Ніїдзіма |
| О́стрів Ніїдзі́ма або Ніїджі́ма (яп. 新島, にいじま, МФА: [ɲiːd͡ʑima], «Новий острів») — острів вулканічного походження в західній частині Тихого океану. Складова групи островів Ідзу, один з семи найбільших островів групи. Належить селу Ніїдзіма області Осіма префектури Токіо, Японія. Станом на 2007 рік площа острова становила 23,53 км², населення — 2420 особи; довжина — 11 км, ширина — 3 км. В центрі острова лежить вулкан Міяцука, висотою 508 м, останнє виверження якого зафіксоване 886 року. До 1871 року острів використовувався японською владою як місце заслання злочинців. У другій половині 20 століття, після входження до складу Національного парку Фудзі-Хаконе-Ідзу, він розвивається як туристичний осередок. Серед лісів острова переважають гінкго, саговик, міхелія. Головні історичні пам'ятки — буддистський монастир Дзьоейдзі та синтоїстське святилище Сандзюся. На острові існують штучні гарячі джерела. Сполучення зі столицею здійснюється поромами, що проходять через Осіму та Тосіму, а також літаками. |
| Wikipedia деталь |
| 86．Хатідзьо (острів) |
| О́стрів Хатідзьо́ (яп. 八丈島, はちじょうじま, МФА: [hat͡ɕid͡ʑoːd͡ʑima], «Острів Хатіро») — острів вулканічного походження в західній частині Тихого океану. Складова групи островів Ідзу, другий за величиною найбільший острів групи. Належить містечку Хатідзьо області Хатідзьо префектури Токіо, Японія. Віддалений від столиці Токіо на 290 км. Станом на 2007 рік площа острова становила 62,52 км², населення — 8363 особи, довжина — 14 км, довжина берегової лінії — 59 км. |
| Wikipedia деталь |
| 87．Мікура (острів) |
| О́стрів Мікура́ або Мікурадзі́ма (яп. 御蔵島, みくらじま, МФА: [mʲikuɾad͡ʑima], «Коморний острів») — острів вулканічного походження в західній частині Тихого океану. Складова групи островів Ідзу, один з семи найбільших островів групи. Належить селу Мікурадзіма області Міяке префектури Токіо, Японія. Станом на 2007 рік площа острова становила 20,58 км², населення — 313 особи. В центрі острова лежить вулкан Ояма, висотою 851 м. Берег переважно скелястий і важкодоступний. Природних портів немає. Сполучення зі столицею здійснюється через штучний порт поромом. Островом протікають річки Хірасімідзу й Осімаваке, що є рідкістю для островів групи. Головна рослинність — субтропічні ліси: шовковиця, каштанник і самшит. До кінця 17 століття острів був безлюдним. На початку 18 століття переселенці з сусіднього острова Міяке заснували на ньому поселення. До 1939 року життя остров'ян підтримували постійні безкоштовні поставки продовольства з Токіо. Тривалий час основою економіки острова був збут самшиту й побутових виробів з нього. Через припинення продовольчих поставок та відсутність попиту на самшит у зв'язку з розвитком хімічної промисловості, населення острова скорочується. |
| Wikipedia деталь |
| 88．Міяке (острів) |
| О́стрів Міяке́ (яп. 三宅島, みやけじま, МФА: [mʲijaked͡ʑima], «Святилищний острів») — острів вулканічного походження в західній частині Тихого океану. Складова групи островів Ідзу, третій за величиною найбільший острів групи. Належить селу Міяке області Міяке префектури Токіо, Японія. Станом на 2007 рік площа острова становила 55,48 км², населення — 2382 осіб. За формою нагадує еліпс, діаметром 7—10 км. |
| Wikipedia деталь |
| 89．Замок Едо |
| Замок Едо (яп. 江戸城, えどじょう, МФА: [edo d͡ʑoː]) — японський замок, також відомий як замок Тійода. Цей рівнинний замок побудований у 1457 самурайським полководцем Отою Доканом на місці укріпленої садиби роду Едо на північному березі Токійської затоки. Сьогодні Едоський замок є частиною імператорської резиденції у Токіо.
|
| Wikipedia деталь |
| 90．Унадон |
| Унадон (яп. 鰻丼, скорочення від унагі донбурі, "чаша з вугром") — це страва, що виникла у Японії. Складається з донбурі, великої чаші, наповненої розпареним білим рисом, та філе вугра (унаґі) смаженого способом кабаякі, подібним до теріякі. Філе глазурують у солодкому соєвому соусі, таре, та карамелізують, бажано на вогні з деревного вугілля. Філе не лущиться, його смажать стороною зі шкірою вниз.[1] На страву виливають таку кількість соусу таре щоб він просочився до рису розміщеного під вугрем. Зазвичай, страва посипається сушеними ягодами перцю саншо ("японський перець").[2] |
| Wikipedia деталь |
| 91．Оякодон |
| Оякодон (яп. 親子丼) — страва японської кухні донбурі-типу, що являє собою смажену шматочками курку, перемішану з яйцем, цибулею та зеленню (іноді ще додається горошок чи трохи інших овочів), поданій у чаші з вареним рисом. Страву винайшли в токійському ресторані Tamahide в 1891 році[1]. Страва стала популярною і зараз її можна скуштувати у ресторанах та кафе по всій Японії, має регіональні варіації. |
| Wikipedia деталь |
| 92．Кацу карі |
| Кацу карі (яп. カツカレー, трансліт. katsukarē) — японська страва, що складається зі свинячої котлети (тонкацу), що подається з порцією японського рису та карі. Його подають на великій тарілці і зазвичай їдять ложкою або виделкою. Зазвичай котлету попередньо нарізають смужками, що позбавляє потреби в ножі. |
| Wikipedia деталь |
| 93．Кацудон |
| Кацудон (яп. カツ丼) — страва японської кухні донбурі-типу, що являє собою котлету зі свинини у яйці, поданій у чаші з вареним рисом. Одна з найпопулярніших страв, яку можна знайти як в дорогих ресторанах, так і фаст-фудах по всій Японії. Має багато регіональних варіацій. Назва кацудон складається з двох частин: |
| Wikipedia деталь |
| 94．Чанконабе |
| Чанконабе (ちゃんこ鍋) — різновид набемоно. Чанконабе насамперед відомий як улюблена страва борців сумо. Чанконабе — ситний набемоно, який готується з птиці, морепродуктів, овочів (дайкон, енокі, китайська капуста, пак-чой, шиїтаке тощо), що відварюють у бульйоні. Крім того, часто використовуються інгредієнти, багаті білком і вуглеводами, такі як картопля, рис, локшина або тофу. Все це створює висококалорійний айнтопф, який сприяє бажаному набору ваги в сумо. |
| Wikipedia деталь |
| 95．Темпура |
| Темпура (яп. 天麩羅、天ぷら、てんぷら, темпура) — популярна категорія страв японської кухні з риби, морепродуктів та овочів, приготованих в клярі та обсмажених у фритюрі. Подається зі специфічними соусами. У шістнадцятому столітті єзуїтськими місіонерами до Японії була завезена традиційна страва португальської кухні пейшинюш да орта, де згодом перетворилася на темпуру[1][2]. Слово темпура (порт. tempora від лат. tempora — «час» (множина)) вживалося португальськими місіонерами-єзуїтами зокрема для позначення періоду посту. |
| Wikipedia деталь |
| 96．Токіо (станція) |
| Станція Токіо (яп. 東京駅 То:кьо: екі) — залізничний вокзал, розташований в бізнес-кварталі Маруноуті району Тійода, недалеко від Гіндзи та Імператорського Палацу.
|
| Wikipedia деталь |
| 97．Сад Кійосумі |
| Координати: 35°40′47″ пн. ш. 139°47′51″ сх. д. / 35.67994400002777411° пн. ш. 139.79772200002776117° сх. д. / 35.67994400002777411; 139.79772200002776117
|
| Wikipedia деталь |
| 98．Сад Кансен-ен |
| Координати: 35°42′42″ пн. ш. 139°42′57″ сх. д. / 35.71170000002777556° пн. ш. 139.71610000002777952° сх. д. / 35.71170000002777556; 139.71610000002777952
|
| Wikipedia деталь |
| 99．Парк Уено |
| Па́рк Уе́но (яп. 上野公園, うえのこうえん; МФА: [ueno koːeɴ]) — парк в Японії, в столиці Токіо. Розташований на заході району Тайто. Один з освітньо-культурних центрів столиці, місце дозвілля токійців.
|
| Wikipedia деталь |
| 100．Сад Сін-Едоґава |
| Координати: 35°42′47″ пн. ш. 139°43′21″ сх. д. / 35.71311111002777494° пн. ш. 139.72261111002777056° сх. д. / 35.71311111002777494; 139.72261111002777056
|
| Wikipedia деталь |
| 101．Рікугіен |
| Рікугіен (яп. 六義園) — ландшафтний парк, що розташований у столиці Японії, місті Токіо у районі Бункьо — одному із особливих районів Токіо, відомому як великий навчальний центр з багатою історією. Назва саду походить від поєднання двох понять — «рікугі», який символізує шість видів середньовічної поезії вака, а «ен» — сад або парк. Центральне місце в парку займає невеликий, викопаний вручну ставок з різними горбкуватими островами. Навколо ставка розташовані лісові масиви, поодинокі посадки вільноростучих і стрижених форм, пагорби з японськими скульптурами і кам'яними ліхтариками і кілька чайних будиночків.
|
| Wikipedia деталь |
| 102．Музей студії Ghibli |
| Музей студії «Ghibli» (яп. 三鷹の森ジブリ美術館) — музей робіт японської анімаційної студії Studio Ghibli. Розташований в парку Інокасіра, що в місті Мітака, Японія. Музей, присвячений мистецтву і техніці анімації, водночас поєднує в собі риси музеїв для дітей, технологічних музеїв і музеїв образотворчого мистецтва. |
| Wikipedia деталь |
| 103．Izumi Garden Tower |
| Izumi Garden Tower (яп. 泉ガーデンタワー) — хмарочос, який знаходиться в особливому районі Токіо Роппонґі, Японія. В будівлі знаходиться готель, фітнес-центр, офіси, магазини та ресторани. |
| Wikipedia деталь |
| 104．Сінбасі |
| Координати: 35°39′57″ пн. ш. 139°45′41″ сх. д. / 35.6659527778057779° пн. ш. 139.76147777780775527° сх. д. / 35.6659527778057779; 139.76147777780775527 Сімбасі (яп. 新橋) — квартал у районі Мінато в Токіо (столиці Японії). Розташований південніше Ґіндза, на захід від Цукідзі, на схід від Тораномона та на північ від Гамамацучо. |
| Wikipedia деталь |
| 105．Asahi Breweries |
| Asahi Breweries (яп. アサヒグループホールディングス株式会社) — японська транснаціональна компанія зі штаб-квартирою в Токіо, яка займається виробництвом та реалізацією напоїв. Заснована в Осаці у 1889 році як «Osaka Breweries». Під час Першої світової війни на пивоварному заводі працювали полонені німці. У 1990 році «Asahi» придбала 19,9 % акцій австралійської компанії «Elders Limited», яка згодом стала «Foster's Group», а пізніше була продана «SABMiller». |
| Wikipedia деталь |
| 141．Неприпустима назва |
|
| Wikipedia деталь |
| 142．Святилище Ацута |
| Святи́лище А́цута (яп. 熱田神宮, あつたじんぐう, МФА: [at͡su̥ta d͡ʑinguː]) — синтоїстське святилище в Японії. Розташоване в районі Ацута міста Наґоя префектури Айті. За переказами засноване 113 року. Головний храм історичної провінції Оварі, найбільше святилище префектури. Центральне божество — меч Кусанаґі, одна із трьох священних реліквій Імператора Японії. Найбільше святилищне свято відбувається щороку 5 червня.
|
| Wikipedia деталь |
| 143．Замок Інуяма |
| Замок Інуяма (яп. 犬山城 інуяма-дзе:) — замок в місті Інуяма, Японія. Розташований на пагорбі над річкою Кісо, по якій проходить межа префектур Айті і Гіфу. Замок Інуяма часто називають найстарішим з японських замків. Головну вежу замку внесено до списку національних скарбів Японії.
|
| Wikipedia деталь |
| 144．Замок Кійосу |
| >
|
| Wikipedia деталь |
| 145．Комакі (гора) |
| Гора́ Кома́кі (【小牧山】 こまきやま) — гора в Японії, на території міста Комакі префектури Айті. Розташовується у міському кварталі Хоріноучі. Висота — бл. 86 м. У 2-й половині XVI століття — місце розташування гірського замку Комакі[1]. 1584 року біля гори відбулася битва при Комакі-Наґакуте. У XVII — XIX століттях —володіння господарів уділу Оварі з дому Токуґава. 1872 року перетворена на префектурний парк. У 1889—1927 роках — повторно володіння дому Токуґава, після чого була подарована державі. З 1927 року — історична пам'ятка державного значення. 1967 року на вершині гори збудовано Історичний музей міста Комакі у вигляді замкової башти.
|
| Wikipedia деталь |
| 146．Замок Нагоя |
| Замок Нагоя (яп. 名古屋城, なごやじょう, Нагоя дзьо) — замок у місті Нагоя, префектури Айті, Японія. Популярні назви — «Золотий замок» або «Замок золотих сяті».
|
| Wikipedia деталь |
| 147．Рапана венозна |
| Рапана венозна (Rapana venosa) — найбільший черевоногий молюск фауни України. Природний ареал охоплює моря Далекого Сходу. У 1947 році молюск вперше був знайдений у Чорному морі у Новоросійській бухті, куди потрапив скоріш за все з баластними водами кораблів. Після цього масово розселився по всій акваторії Чорного моря. Зустрічається також у Азовському морі. Також рапана заселила Середземне море, її окремі екземпляри знаходили у Егейському, Адріатичному морях, біля берегів Уругваю та США (Чесапікська затока)[1]. |
| Wikipedia деталь |
| 148．Гохеймочі |
| Гохеймочі — різновид мочі, який виготовляється в регіоні Тюбу в центральній Японії, зокрема в префектурах Наґано, Ґіфу та Айті, місцева кухня[1]. Це популярна їжа Японії, яка продається на придорожніх станціях, чайних на гірських перевалах, у ресторанах швидкого харчування, через Інтернет тощо.[2] У префектурі Наґано його було обрано як «Вибране нематеріальне народне культурне надбання префектури Наґано під назвою „Goheimochi“»[3]. |
| Wikipedia деталь |
| 149．Тенмусу |
| Тенму́су (яп. 天むす) — страва японської кухні, що складається з рисової кульки з темпурою десятиногих крабів[1][2], обгорнутої листком норі. Часом тенмусу входить до складу ланчу, що пропонується в бенто[3], спеціальних коробочках для їжі, які беруть з собою в подорожі, на роботу тощо. Страва тенмусу була винайдена в префектурі Міє[1], зараз тенмусу вважається типовою стравою для міста Нагоя.[1][2] |
| Wikipedia деталь |
| 150．Хіцумабуші |
| Хіцумабуші (яп. ひつまぶし, трансліт. Hitsumabushi) – місцева японська страва, що складається з тонко нарізаних кабаякі унаґі[en] на рисі. Хіцумабуші став поширеним у 1950-х роках, коли вугор, вирощений на фермах, став широко доступним[1]. Основний стиль полягає в тому, щоб той, хто їсть, розділив його в мисці з рисом. Першу порцію з’їдають як є; другу порцію поливають неґі, васабі, норі та/або міцубою. Третю порцію поливають даші або зеленим чаєм з іншими приправами, щоб зробити чадзуке[2] [3]. |
| Wikipedia деталь |
| 151．Станція Наґоя |
| Станція Наґоя (яп. 名古屋駅, なごやえき) — залізнична станція, розташована у Накамура-ку (район Накамура), місті Наґоя, префектурі Айті. Це найбільша у світі залізнична станція за площею поверху (446,000 кв.м., 4,800,000 кв.ф.), а також є штаб-квартирою Central Japan Railway Company (JR Central).
|
| Wikipedia деталь |
| 152．Мейдзі-мура |
| Мейдзі-мура (яп. 博物館明治村, хакубуцукан мейдзі-мура, музей "село Мейдзі") - музей просто неба у місті Інуяма, префектура Айті, Японія. Відкритий 18 березня 1965 року, містить пам'ятки архітектури періоду Мейдзі (1868-1912). Засновниками музею були Йосіро Танігуті (яп. 谷口吉郎) і Мотоо Цутікава (яп. 土川元夫)[2]. Власником музею є японська залізнична компанія Meitetsu. Найбільш відомою будовою музею є стара будівля готелю Імперіал[en], яка спочатку знаходилася в Токіо з 1923 по 1967 рік, після чого її було знесено, щоб звільнити місце для нового готелю. Будинок було реконструйовано американським архітектором Френком Райтом і поміщено на територію музею[3]. |
| Wikipedia деталь |
| 153．Монастир Енряку |
| Монасти́р Енря́ку або Енря́ку-д́зі (яп. 延暦寺, えんりゃくじ, МФА: [enɾʲaku d͡ʑi], «монастир епохи Енряку») — буддистський монастир в Японії. Належить секті Тендай. Головний монастир секти. Розташований за адресою: префектура Сіґа, місто Оцу, квартал Сакамото-хон 4220. Монастирський титул — гора Хієй. Заснований 788 року. Головною святинею монастиря є статуя будди Якусі. До цінних пам'яток належать Центральний храм (національний скарб Японії), храмова галерея (важлива культурна пам'ятка Японії), тощо. Розташований на горі Хіей, на північ від стародавньої столиці Кіото. Один з найстаріших буддистських центрів країни. Був місцем навчання засновників багатьох релігійних діячів країни. Об'єкт світової спадщини ЮНЕСКО.
|
| Wikipedia деталь |
| 154．Камішіма |
| Камі-шіма — острів в центрі Японії що адміністративно є частиною міста Тоба префектури Міе. Найбільший з островів Тоба. Розташований в Бухті Іса. Назва перекладається як острів камі (сінтоїстського божества) через святиню Яцусіро Дзідзя. Має два храми та один молитовний дім. Раніше називався Каджіма. |
| Wikipedia деталь |
| 155．Сугашіма |
| Суґашіма (острів Суґа) — острів у центрі Японії, що адміністративно є частиною міста Тоба префектури Міє, Японія. Один з основних островів міста Тоба. Острів розташований в затоці Ісе біля східного узбережжя центральної частини острова Хонсю за 3 км на схід від острова Тошіджіма та на північному заході від острова Камішіма. Суґашіма є другим за величиною островом, після Тошіджіма, який входить до складу міста Тоба. Він розташований у межах національного парку Ісе-Шима. |
| Wikipedia деталь |
| 156．Тошіджіма |
| Тошіджіма — населений острів в центрі Японії, адміністративна частина міста Тоба префектури Міє. Найбільший з островів міста Тоба, розміщується в затоці Ісе, біля східного узбережжя острова Хонсю. Лежить за 2,5 км північно-східніше порту Тоба, складається з трьох поселень — Момоторі, Тоші й Тошівагу. Площа території — 6,98 км², окружність — 26,3 км. 80 % території острова перебуває під лісом, що визнаний пам'яткою природи. Навколо розташовані безлюдні острови Козукумідзіма, Озукумідзіма, Онакаямадзіма, Тобісіма, Укісіма, Ушидзіма. Основними галузями промисловості є рибальство та туризм. Острів сполучається морським транспортом з портами Ваго, Момоторічо, Садамаха; рейси муніципальним лайнером здійснюються 8-10 разів щоденно[1]. |
| Wikipedia деталь |
| 157．Святилище Ісе |
| Координати: 34°27′18″ пн. ш. 136°43′33″ сх. д. / 34.45500000002777341° пн. ш. 136.72583333335776956° сх. д. / 34.45500000002777341; 136.72583333335776956
|
| Wikipedia деталь |
| 158．Тенмусу |
| Тенму́су (яп. 天むす) — страва японської кухні, що складається з рисової кульки з темпурою десятиногих крабів[1][2], обгорнутої листком норі. Часом тенмусу входить до складу ланчу, що пропонується в бенто[3], спеціальних коробочках для їжі, які беруть з собою в подорожі, на роботу тощо. Страва тенмусу була винайдена в префектурі Міє[1], зараз тенмусу вважається типовою стравою для міста Нагоя.[1][2] |
| Wikipedia деталь |
| 159．Хіцумабуші |
| Хіцумабуші (яп. ひつまぶし, трансліт. Hitsumabushi) – місцева японська страва, що складається з тонко нарізаних кабаякі унаґі[en] на рисі. Хіцумабуші став поширеним у 1950-х роках, коли вугор, вирощений на фермах, став широко доступним[1]. Основний стиль полягає в тому, щоб той, хто їсть, розділив його в мисці з рисом. Першу порцію з’їдають як є; другу порцію поливають неґі, васабі, норі та/або міцубою. Третю порцію поливають даші або зеленим чаєм з іншими приправами, щоб зробити чадзуке[2] [3]. |
| Wikipedia деталь |
| 160．Лимон Мейєра |
| Citrus × meyeri, лимон Мейєра (кит.: 梅爾檸檬; піньїнь: méiěr níngméng),[1] це гібрид цитрусових фруктів, родом із Китаю. Це не лимон, а гібрид цитрону та мандарину/помело[2]. Дорослі дерева мають від 2 до 3 м висоти з темно-зеленим блискучим листям. Квіти ароматні, білі з фіолетовою основою. Плід округліший за справжній лимон, темно-жовтий із легким помаранчевим відтінком у дозрілому стані та має солодший, менш кислий смак, від 2 до 3 pH. |
| Wikipedia деталь |
| 161．Тямпон |
| Тямпон (яп. ちゃんぽん) — страва з локшиною, яка належить до регіональної кухні Нагасакі, Японія. Існують різні версії цієї страви в Японії, Кореї та Китаї. Страва була натхненна кухнею Китаю. Тямпон готується шляхом смаження свинини, морепродуктів та овочів із смальцем; потім додається бульйон з курячих або свинячих кісток. Далі додають локшину рамен, виготовлену спеціально для тямпону, і це все готується разом. Залежно від сезону, інгредієнти можуть відрізнятися. Отже, відповідно, смак і стиль страви різняться залежно від місця та пори року також. |
| Wikipedia деталь |
| 162．Монастир Енряку |
| Монасти́р Енря́ку або Енря́ку-д́зі (яп. 延暦寺, えんりゃくじ, МФА: [enɾʲaku d͡ʑi], «монастир епохи Енряку») — буддистський монастир в Японії. Належить секті Тендай. Головний монастир секти. Розташований за адресою: префектура Сіґа, місто Оцу, квартал Сакамото-хон 4220. Монастирський титул — гора Хієй. Заснований 788 року. Головною святинею монастиря є статуя будди Якусі. До цінних пам'яток належать Центральний храм (національний скарб Японії), храмова галерея (важлива культурна пам'ятка Японії), тощо. Розташований на горі Хіей, на північ від стародавньої столиці Кіото. Один з найстаріших буддистських центрів країни. Був місцем навчання засновників багатьох релігійних діячів країни. Об'єкт світової спадщини ЮНЕСКО.
|
| Wikipedia деталь |
| 163．Монастир Енряку |
| Монасти́р Енря́ку або Енря́ку-д́зі (яп. 延暦寺, えんりゃくじ, МФА: [enɾʲaku d͡ʑi], «монастир епохи Енряку») — буддистський монастир в Японії. Належить секті Тендай. Головний монастир секти. Розташований за адресою: префектура Сіґа, місто Оцу, квартал Сакамото-хон 4220. Монастирський титул — гора Хієй. Заснований 788 року. Головною святинею монастиря є статуя будди Якусі. До цінних пам'яток належать Центральний храм (національний скарб Японії), храмова галерея (важлива культурна пам'ятка Японії), тощо. Розташований на горі Хіей, на північ від стародавньої столиці Кіото. Один з найстаріших буддистських центрів країни. Був місцем навчання засновників багатьох релігійних діячів країни. Об'єкт світової спадщини ЮНЕСКО.
|
| Wikipedia деталь |
| 164．Замок Адзуті |
| За́мок Адзу́чі (яп. 安土城, あづちじょう) — японський гірський замок в провінції Омі (сучасна префектура Шіґа, місто Омі-Хачіман, квартал Адзучі)[2]. Розташовувався на горі Адзучі (198 м)[2], біля східного берега озера Біва. Лежав на перехресті шляхів зі Східної Японії до столиці Кіото[2]. Збудований у 1576—1579 роках як нова резиденція магната Оди Нобунаґи, національного героя Японії. Перший замок в Японії, який мав кам'яну головну башту та високі кам'яні стіни[2]. Інтер'єри замку були прикрашені картинами школи Кано. Вважався одним із чудес Японії XVI століття. На південь від замку простиралося містечко Адзучі, одне з найбільших в країні[2]. Згорів після загибелі Нобунаґи в Кіото. Станом на 2014 рік збереглися лише кам'яний фундамент головної башти, частина стін і ровів.
|
| Wikipedia деталь |
| 165．Замок Хіконе |
| Замок Хіконе — японський середньовічний замок у префектурі Сіга.
|
| Wikipedia деталь |
| 166．Форель Біва |
| Форель Біва (лат. Oncorhynchus rhodurus) — вид риб родини лососевих. Живе в озері Біва в префектурі Сіґа, Японія, при цьому достовірно відомо про перебування риби лише в північній частині цього озера. Форель Біва живиться планктоном, водними комахами. Дорослі екземпляри цієї риби мають довжину від 40 до 50 см і масу від 1,5 до 2,5 кг, хоча деякі особини можуть досягати 70 см довжини і маси 5,0 кг. |
| Wikipedia деталь |
| 167．Ібукі (гора) |
| Ібукі — гора в Японії, префектура Шіґа.
|
| Wikipedia деталь |
| 168．Окісіма |
| Окісі́ма або Окіносіма (яп. 沖島[1]) — острів в Японії, у озері Біва. Належить місту Оміхатіман у префектурі Сіґа.
|
| Wikipedia деталь |
| 169．Такесіма (Сіґа) |
| Такесіма (яп. 多景島, «острів Таке»[1]) — острів в Японії, в озері Біва. Належить місту Хіконе у префектурі Сіґа. Знаходиться 6 км західніше міського порту.
|
| Wikipedia деталь |
| 170．Острів Тікубу |
| О́стрів Тіку́бу або Тікубусі́ма (яп. 竹生島, ちくぶしま МФА: [t͡ɕi̥kubu ɕima]) — острів в Японії, у озері Біва. Належить місту Наґахама у префектурі Сіґа. Зарахований до 8 найпрекрасніших краєвидів озера Біва. Берегова лінія острова становить близько 2 км, площа — 140 м, а висота над рівнем озера — 197 м. В геологічній будові острова переважає граніт. У середньовіччі використовувався сусідніми володарями як місце заслання непокірних.
|
| Wikipedia деталь |
| 171．Неприпустима назва |
|
| Wikipedia деталь |
| 172．Монастир Нінна |
| Монасти́р Ні́нна або Ні́нна-джі́ (яп. 仁和寺, にんなじ, МФА: [ɲin̚.na d͡ʑi], «монастир років Нінна») — буддистський монастир в Японії. Належить секті Шінґон-Омура. Головний монастир секти. Розташований за адресою: префектура Кіото, місто Кіото, район Укьо, квартал Омуро-Оучі 33. Монастирський титул — гора Оучі[1]. Заснований 888 року. Головною святинею монастиря є статуя будди Аміди. До цінних пам'яток належать золотий храм (національний скарб Японії), п'ятиярусна пагода (важлива культурна пам'ятка Японії). Був помешканням Імператора Уди після зречення від престолу й постригу у ченці. Відтоді називався палацом Омуро́. Століттями керувався настоятелями, що призначалися з числа Імператорських принців Імператорського дому Японії. Під час громадянської війни 1467—1477 років втратив всі культові споруди. Відреставрований в середині 17 століття. Головний храм — колишня Мала тронна зала Імператорського палацу, перенесена на нове місце 1647 року. 1994 року занесений до списку Світової спадщини ЮНЕСКО в Японії.
|
| Wikipedia деталь |
| 173．Монастир Рьоан |
| Монасти́р Рьо́ан або Рьо́ан-дзі (яп. 龍安寺, МФА: [ɾʲo.an d͡ʑi], «монастир дракона, що спочиває») — буддистський монастир в Японії. Належить секті Ріндзай. Розташований за адресою: префектура Кіото, місто Кіото, район Укьо, квартал Ґорьо-Сімо 13. Монастирський титул — гора Великої хмари[1]. Заснований 1450 року. Головною святинею монастиря є будда Шак'ямуні. До цінних пам'яток належать келії (важлива культурна пам'ятка Японії), повість «Тайхокі» (важлива культурна пам'ятка Японії), сад каменів (важлива культурна пам'ятка Японії). Входить до Світової спадщини ЮНЕСКО.
|
| Wikipedia деталь |
| 174．Монастир Хонно |
| Монасти́р Хонно́ (【本能寺】 ほんのうじ, Хоннō-джі, «монастир Основних можливостей») — буддистський монастир в Японії, в місті Кіото. Належить гілці Хоммон секти Лотоса (Нічірен-буддизм)[1]. Розташовується в кіотському районі Накаґьо, кварталі Терамачі. Один із 21 монастирів лотосівської секти в Кіото. Головна святиня — три буддистські скарби (мандала десяти світів)[1]. Заснований 1415 року ченцем Нічірю як монастир Хонно (【本応寺】) в кварталі Санкен[1]. 1433 року перенесений до кварталу Роккаку-Омія й переменований на сучасну назву[1]. 1536 року, під час смути Тембун, спалений воїнами-ченцями з монастиря Енряку на горі Хієй, що були опонентами лотосівців[1]. 1545 року побудований наново столичними вірянами у кварталі Мото-Хонноджі Мінамі[1]. В 2-й половині XVI століття — один із найбільших релігійних центрів секти у Нижньому Кіото; мав бл. 30 будівель і міцні фортифікації[1]. У 1579-1582 роках використовувався магнатом Одою Нобунаґою як столична резиденція. 1582 року згорів вдруге внаслідок заколоту Акечі Міцухіде проти Нобунаґи[1][2]. У 1589—1592 роках перенесений до кварталу Терамачі. 1788 року згорів втретє під час Великої кіотської пожежі. Відбудований 1840 року, але згорів знову в результаті інциденту біля імператорських воріт. Сучасний монастир був відбудований 1928 року. Відтоді має лише головний храм і ворота. На території монастиря розміщено мавзолей на честь князя Нобунаґи.
|
| Wikipedia деталь |
| 175．Монастир Тіон |
| Монасти́р Тіо́н або Тіо́н-і́н (яп. 知恩院, ちおんいん, МФА: [t͡ɕi.oɴ iɴ], «монастир мудрої вдячності») — буддистський монастир в Японії. Належить секті Дзьодо. Головний монастир секти. Розташований за адресою: префектура Кіото, місто Кіото, районі Хіґасіма, квартал Рінка 400. Монастирський титул — Квітчаста вершина[1]. Заснований 1175 року. Головною святинею монастиря є статуя будди Аміда і засновника Хонена. До цінних пам'яток належать головний храм (національний скарб Японії), головні ворота (національний скарб Японії), картина «пришестя Аміди» (національний скарб Японії), «Ілюстрований життєпис святого Хонена» (національний скарб Японії), келії (важлива культурна пам'ятка Японії), тощо. Розбудований 1234 року. Був поминальним монастирем матері сьоґуна Токуґави Ієясу. Відреставрований після пожежі 1633 року сьоґуном Токуґавою Ієміцу.
|
| Wikipedia деталь |
| 176．Тофуку-дзі |
| Координати: 34°58′32″ пн. ш. 135°46′25″ сх. д. / 34.975707000028° пн. ш. 135.77367600002776271° сх. д. / 34.975707000028; 135.77367600002776271
|
| Wikipedia деталь |
| 177．Монастир Кадзю |
| Монасти́р Кадзю́ або Кадзю́-дзі́ (яп. 勧修寺, かじゅうじ, МФА: [kad͡ʑuː d͡ʑi]) — буддистський монастир в Японії. Належить секті Сінґон-Ямасіна. Головний монастир секти. Розташований за адресою: префектура Кіото, місто Кіото, район Ямасіна, мікрорайон Кандзюдзі, квартал Ніодо 27-6. Монастирський титул — гора Черепашачого панцира[1]. Заснований 900 року. Головною святинею монастиря є статуя тисячорукої Каннон. До цінних пам'яток належать монастирський кабінет (важлива культурна пам'ятка Японії), настінні розписи (важлива культурна пам'ятка Японії), тощо.
|
| Wikipedia деталь |
| 178．Сьокадо Сьодзьо |
| Сьокадо Сьодзьо (1582 — 14 жовтня 1639) — японський художник, каліграф, поет, майстер чайної церемонії кінця періоду Адзуті-Момояма і початку періоду Едо.
|
| Wikipedia деталь |
| 179．Святилище Камо |
| Святилище Камо (яп.賀茂神社 - камо дзіндзя) — один з найстародавніших синтоїстських релігійних комплексів Японії, що розташований на півночі міста Кіото. На сьогодні складається з двох святилищ — Каміґамо (上鴨神社) та Сімоґамо (下鴨神社). Обидва вшановують бога грому, якому присвячене травневе свято аої мацурі. Воно супроводжується процесіями між двома святилищами, кінськими перегонами та стрілянням з лука верхи на конях (ябусаме). Наряду з іншими релігійними спорудами міста Кіото, святилища зараховані до Світової спадщини ЮНЕСКО.
|
| Wikipedia деталь |
| 180．Храм Ясака |
| Координати: 35°00′13″ пн. ш. 135°46′42″ сх. д. / 35.00364500002777390° пн. ш. 135.77852900002775982° сх. д. / 35.00364500002777390; 135.77852900002775982
|
| Wikipedia деталь |
| 181．Замок Ніджьо |
| За́мок Ніджьо́ (яп. 【二条城】 にじょうじょう, ніджьо-джьо, «замок на Другій вулиці») — японський замок, розташований у місті Кіото. Збудований 1603 року як столична резиденція шьоґуна Токуґави Ієясу. Виконував роль адміністрації шьоґунату Токуґава в Кіото. Втратив головну башту й будівлі основного двору під час пожеж. На початок 21 століття збереглися сад і замковий палац другого двору, збудований у кабінетному стилі епохи Момояма. Багатий настінними розписами школи Кано. З 1994 року занесений до списку Світової спадщини ЮНЕСКО в Японії. Палац другого двору належить до Національних скарбів країни.
|
| Wikipedia деталь |
| 182．Замок Фушімі |
| Замок Фушімі (яп. 伏見城, ふしみじょう, Фушімі-дзьо) — японський замок, розташований у районі Фушімі міста Кіото, Японія. Інша назва — замок Момояма.
|
| Wikipedia деталь |
| 183．Кайсекі |
| Кайсекі (яп. 懐石) чи кайсекі-ріорі (яп. 懐石料理) — традиційна японська страва з декількох страв. Цей термін також відноситься до набору навиків та технік, що дозволяють готувати такі страви, і є аналогом західної високої кухні[1]. Існує два типи традиційних японських стилів їжі, які називаються «кайсекі» або «кайсекі-ріорі». Перший, де кайсекі пишеться як 会席 і кайсекі-ріорі як 会席料理, стосується встановленого меню вибраних страв, поданих на окремому підносі (кожному учаснику зустрічі)[2]. Другий, записаний як 懐石 і як 懐石料理, відноситься до простої трапези, яку подають гостям чайної церемонії перед урочистим чаєм, і є також відомий як ча-кайсекі (яп. 茶懐石)[3]. Розвиток нової кухні ймовірно був натхненний принципами кайсекі[4][5]. |
| Wikipedia деталь |
| 184．Юзу |
| Юзу (лат. Citrus junos, ゆず [judzu], японський цитрон) — складний гібрид Citrus reticulata та Citrus cavaleriei з роду цитрусових, батьківщиною якого вважають Китай. В Китаї цей плід відомий ще з часів Конфуція, тобто вже 2500 років. Плоди юзу схожі на невеличкі грейпфрути з середнім діаметром 5 — 10 см, мають ароматну шкірку жовтого або помаранчевого кольору, яка легко відділяється, та м'якоть, яка має дуже кислий смак, схожий на лимон з нотками грейпфрута. |
| Wikipedia деталь |
| 185．Юдофу |
| Юдофу — одна із японських національних страв. Це один із різновидів набемоно, який виготовляють із тофу. Інгредієнти: тофу, вода, водорості ламінарії. На дно каструлі кладуть водорості, а зверху на них тофу, яке ріжуть на зручні для поїдання шматки. Коли тофу нагрівається його дістають з води та їдять, вмочуючи в Соус таре. |
| Wikipedia деталь |
| 186．Монастир Бьодо |
| Монасти́р Бьо́до або Бьо́до-і́н (яп. 平等院, びょうどういん, МФА: [bʲoːdoː in], «монастир рівності») — буддистський монастир в Японії. Розташований за адресою: префектура Кіото, місто Удзі, мікрорайон Удзі-Ренґе 116. Монастирський титул — гора Ранкового сонця[1]. Головною святинею монастиря є статуя будди Аміди. До цінних пам'яток належать храм феніксів (національний скарб Японії). До середини 19 століття перебував під відомством двох сект: Тендай і Дзьодо. Об'єкт Світової Спадщини ЮНЕСКО в Японії, Національний скарб Японії.
|
| Wikipedia деталь |
| 187．Ама-но-хасідате |
| Координати: 35°34′10″ пн. ш. 135°11′31″ сх. д. / 35.56956111002777732° пн. ш. 135.19200833002776108° сх. д. / 35.56956111002777732; 135.19200833002776108
|
| Wikipedia деталь |
| 188．Ханабірамочі |
| Ханабірамочі (яп. 葩餅) — японські солодощі (ваґаші), як правило, їдять на початку року. Ханабірамочі також подається до перших чайних церемоній нового року. Назва «ханабірамочі» буквально означає «біла пелюстка мóчі». Первинна форма ханабірамочі була хішіханабіра, десерт, який з'їдався імператорською сім'єю на спеціальних заходах приурочених святкуванню початку року. |
| Wikipedia деталь |
| 189．Неприпустима назва |
|
| Wikipedia деталь |
| 190．Наканошіма |
| Координати: 34°41′30″ пн. ш. 135°29′27″ сх. д. / 34.69172200002777373° пн. ш. 135.49102100002775728° сх. д. / 34.69172200002777373; 135.49102100002775728 Наканошіма (яп. 中之島) - це вузька піщана мілина довжиною 3 км і площею 50 га в Кіта-ку, місто Осака, Японія, яка розділяє Кю-йодо на річки Тосаборі і Доджима. На Наканошімі розташовано багато урядових і комерційних офісів (включаючи мерію Осаки), музеїв та інших культурних об'єктів. |
| Wikipedia деталь |
| 191．Сумійосі тайся |
| Сумійосі тайся (яп. 住吉大社), або Велике святилище Сумійосі — святилище синто, що знаходиться в м. Осака, район Сумійосі. Одне з найстаріших святилищ синто, головне святилище (сохонся) всіх святилищ Сумійосі, яких у Японії нараховується 2300. Значиться у списку «Енґісікі»; в добу Хейан входило до 12 головних святилищ синто.
|
| Wikipedia деталь |
| 192．Замок Осака |
| Замок Осака (яп. 大坂城) — японський замок, який знаходиться в місті Осака, префектура Осака. Грав важливу роль в японській історії кінця XVI — початку XVII століть.
|
| Wikipedia деталь |
| 193．Йодо-доно |
| Йодо-доно (яп. 淀 殿 Yodo-dono) або Йодоґімі (яп. 淀 君 Yodogimi) (1567 — 4 червня 1615) — відома жінка періоду Сенґоку, наложницею та дружина кампаку Тойотомі Хідейосі, яка тоді була найпотужнішою людиною в Японії. Вона також мати його сина та наступника Хідейорі. Вона також відома як «Пані Чача» (яп. 茶 々). Після смерті Хідейосі вона прийняла постриг, ставши буддистською черницею і отримавши ім'я Дайкотін (яп. 大 広 院). У 1614 році вона очолювала повстання проти Сьогунату.
|
| Wikipedia деталь |
| 194．Вокзал Осака |
| Координати: 34°42′09″ пн. ш. 135°29′46″ сх. д. / 34.70250000002777568° пн. ш. 135.49611111113887318° сх. д. / 34.70250000002777568; 135.49611111113887318
|
| Wikipedia деталь |
| 195．Окономіякі |
| Окономія́кі (яп. お好み焼き, おこのみやき, «улюблене смаживо») — страва японської кухні. Нагадує млинець із тіста, замішаного на воді і яйцях, на який насипані шарами м'ясо (курка, свинина тощо), морепродукти, дрібно нарізана капуста, овочі тощо, зверху посипають рибною стружкою. Страву смажать на розжареній пательні або залізній пластині, й приправляють спеціальним соусом, майонезом, зеленою цибулею та сушеними водоростями. Окономіякі поділяються на декілька видів, найпопулярнішими з яких є хіросімські та кансайські. Їх інколи називають «японською піцою». |
| Wikipedia деталь |
| 196．Кушікацу |
| Кушікацу (яп. 串カツ) або кушіаґе (яп. 串揚げ) — японська страва з м'яса чи овочів нанизаних на шампурі і смажених у фритюрі. Японською, куші (яп. 串) означає шампур, а кацу — м'ясну котлету смажену у фритюрі. Кушікацу можна приготувати з курятини, свинини, морепродуктів та сезонних овочей. Їх нанизують на бамбукові куші; занурюють у яйце, борошно та панко; і смажать у фритюрі на рослинній олії. Їх можна подавати самі собою або з соусом тонкацу. |
| Wikipedia деталь |
| 197．Такоякі |
| Такоякі (яп. たこ焼き, такоякі) — популярна в Японії страва, приготована з рідкого тіста та шматочка восьминога, що смажиться на спеціальній сковорідці з напівсферичними отворами. Подається на довгій тарілці, посипається струганою рибою (кацуобуші) з додаванням соусу для такоякі (яп. たこ焼きソース), що схожий на кетчуп або майонез. |
| Wikipedia деталь |
| 198．Смажений рис |
| Смажений рис є розповсюдженим інгредієнтом східноазійських, і особливо китайських страв. Страви на основі смаженого рису подають до столу як передостанню страву (перед десертом). Як правило, використовується рис, не використаний при готуванні першого й другого. У Таїланді смажений рис з овочами під назвою "кхао пад" тай. ข้าวผัด — одна з найпопулярніших вуличних страв. Подається з половинкою лайму, нарізаними скибками почищеного огірка, рибного соусу з перцем. Інколи до смаженого рису подають тарілочку бульйону з зеленою цибулею. Залежно від наповнювача до назви додають назву інгридієїнта: |
| Wikipedia деталь |
| 199．Suntory |
| Suntory Beverage & Food Limited (яп. サントリーホールディングス株式会社, Santorī Hōrudingusu Kabushiki-Gaisha), або ж просто Suntory — японська транснаціональна компанія пивоваріння та дистиляції. Заснована у 1899 році і є однією з найстаріших компаній з розповсюження алкогольних напоїв у Японії та виробництва японського віскі[en]. З часом компанія розширила сферу роботи і також виробляє безалкогольні напої та сандвічі. Після купівлі компанії Beam, Inc. у 2014 році Suntory стала одним з найбільших виробників дистильованих напоїв у світі. Штабквартина компанії розташована у Кіта-ку, Осака. |
| Wikipedia деталь |
| 205．Сомен (локшина) |
| Сомен (яп. 素麺), сомйон (кор. 소면), чи суміан (спрощене китайське письмо: 素面, традиційне китайське письмо: 素麵) — дуже тонка локшина зроблена з пшеничного борошна, менше ніж 1,3 мм у діаметрі. В Китаї також називається ґуаміан (спрощене китайське письмо: 挂面, традиційне китайське письмо: 掛麵). Вона широко використовується у різних кухнях Східної Азії. Найпоширеніший приклад — японський сомен, локшина яку зазвичай подають холодною з соєвим соусом та соусом-дипом[1] з дасі, подібно до локшини морі-соба (盛り蕎麦). Різниця між соменем та іншою тонкою японською локшиною, хіямуґі (冷 麦), полягає в тому, що хіямугі отримують за рахунок нарізання ножем, а сомен витончують розтягуючи тісто. Тісто розтягують за допомогою рослинної олії, а потім сушать на повітрі. Коли сомен подають теплим в супі (зазвичай взимку), японською його називають нюмен (煮 麺). Сомен зазвичай містить багато натрію[2]. |
| Wikipedia деталь |
| 206．Монастир Хоккі |
| Монасти́р Хо́ккі або Хо́ккі-дзі (яп. 法起寺, ほっきじ, МФА: [hok̚.kʲi d͡ʑi], «монастир заснування Закону») — буддистський монастир в Японії. Належить секті Сьотоку. Розташований за адресою: префектура Нара, містечко Ікаруґа, квартал Окамото 1873. Монастирський титул — гора Окамото[1]. Заснований 638 року. Головною святинею монастиря є статуя одинадцятиликої Каннон. До цінних пам'яток належать триярусна пагода (національний скарб Японії) і статуя бодгісаттви, що стоїть (важлива культурна пам'ятка Японії). Один з семи великих монастирів, які були засновані Принцом Сьотоку. З 1993 року зарахований до Світової спадщини ЮНЕСКО, як «пам'ятник буддійської культури».
|
| Wikipedia деталь |
| 207．Монастир Хорю |
| Монасти́р Хорю́ або Хорю́дзі (яп. 法隆寺, ほうりゅうじ, МФА: [hoːɾʲuː d͡ʑi], «монастир вируючого Закону») — буддистський монастир в Японії. Належить секті Шьотоку. Головний монастир секти. Розташований за адресою: префектура Нара, містечко Ікаруґа, квартал Хорюдзі-Яманоуті 1-1. Заснований 607 року. Головною святинею монастиря є будда Шак'ямуні. До цінних пам'яток належать золотий храм (національний скарб Японії), п'ятиярусна пагода (національний скарб Японії), палац снів (національний скарб Японії), середні ворота з охоронцями (важлива культурна пам'ятка Японії), тощо. Центральний архітектурний ансамбль монастиря є найдавнішою дерев'яною спорудою світу. 1993 році занесений до світової спадщини ЮНЕСКО та Національних скарбів Японії. До 1950 року належав секті Хоссо.
|
| Wikipedia деталь |
| 208．Неприпустима назва |
|
| Wikipedia деталь |
| 209．Ганго-дзі |
| Координати: 34°40′41″ пн. ш. 135°49′53″ сх. д. / 34.678111° пн. ш. 135.83139° сх. д. / 34.678111; 135.83139
|
| Wikipedia деталь |
| 210．Тосьодайдзі |
| Координати: 34°40′32″ пн. ш. 135°47′05″ сх. д. / 34.67558611113877731° пн. ш. 135.784833333357767060° сх. д. / 34.67558611113877731; 135.784833333357767060
|
| Wikipedia деталь |
| 211．Монастир Тодай |
| Монастир То́дай або То́дай-дзі (яп. 東大寺, とうだいじ, МФА: [toːdai̯ d͡ʑi], «великий монастир сходу») — буддистський монастир в Японії. Належить секті Кеґон. Головний монастир секти. Розташований за адресою: префектура Нара, Нара, квартал Дзосі 406-1. Монастирський титул — відсутній. Заснований 758 року. Головною святинею монастиря є статуя Бірусяни (національний скарб Японії). До цінних пам'яток належать золотий храм (національний скарб Японії), південні великі ворота (національний скарб Японії), середні ворота (важлива культурна пам'ятка Японії), статуї кам'яних левів (важлива культурна пам'ятка Японії). Один з «Семи великих монастирів Південної столиці». Об'єкт Світової Спадщини ЮНЕСКО в Японії, Національний скарб Японії.
|
| Wikipedia деталь |
| 212．Монастир Якусі |
| Монасти́р Я́кусі або Я́кусі-дзі́ (яп. 薬師寺, やくしじ, МФА: [jaku̥ɕi d͡ʑi], «монастир будди-цілителя») — буддистський монастир в Японії. Належить секті Хоссо. Головний монастир секти. Розташований за адресою: префектура Нара, місто Нара, квартал Нісінокьо 457. Монастирський титул — відсутній. Заснований 680 року. Головною святинею монастиря є статуя-триптих будди Якусі (національний скарб Японії). До цінних пам'яток належать східна ступа (національний скарб Японії), південні ворота (важлива культурна пам'ятка Японії) статуя принца Оцу (важлива культурна пам'ятка Японії), тощо. Об'єкт Світової Спадщини ЮНЕСКО в Японії, Національний скарб Японії.
|
| Wikipedia деталь |
| 213．Монастир Кофуку |
| Монасти́р Ко́фуку або Кофу́ку-дзі́ (яп. 興福寺, こうふく, МФА: [koːɸuku d͡ʑi], «монастир великого щастя») — буддистський монастир в Японії. Належить секті Хоссо. Головний монастир секту. Розташований за адресою: префектура Нара, місто Нара, квартал Ноборі-одзі 48. Монастирський титул — відсутній. Заснований 669 року. Головною святинею монастиря є статуя будди Шак'ямуні. До цінних пам'яток належать п'ятиярусна пагода (національний скарб Японії), статуя сидячого будди Міроку (національний скарб Японії), південний круглий храм (важлива культурна пам'ятка Японії), тощо. Один з «Семи великих монастирів Південної столиці». Об'єкт Світової Спадщини ЮНЕСКО в Японії, Національний скарб Японії.
|
| Wikipedia деталь |
| 214．Секта Сьотоку |
| Се́кта Шьото́ку (яп. 聖徳宗, しょうとくしゅう, МФА: [ɕoːtoku ɕuː]) — буддистська секта в Японії. Відгалуження йогачари. Відокремилася від секти Хоссо 1950 року. Зареєстрована 1952 року. Названа на честь легендарного діяча старовини — принца Шьотоку. Головний осередок секти — монастир Хорю в містечку Ікаруґа. Володіє 29 монастирями по всій Японії. Нараховує декілька тисяч послідовників.
|
| Wikipedia деталь |
| 215．Сьосоїн |
| Сьо́соїн (яп. 正倉院, しょうそういん) — загальна назва трьох комор на підпорах, розташованих на північному заході від Зали Великого Будди монастиря Тодайдзі в місті Нара префектури Нара, в Японії. З 8 століття виконують функцію скарбниці Імператорського дому Японії та монастиря Тодайдзі.
|
| Wikipedia деталь |
| 216．Касуга тайся |
| Касуга тайся (яп. 春日大社) — синтоїстське святилище в Нарі, Японія.
|
| Wikipedia деталь |
| 217．Со (продукт) |
| Со (яп. 蘇) — продукт із молока, який виробляли в Японії між VII та X століттями[1]. Йдеться про затверділі молочні пінки. Має легкий смак, подібний на смак кисломолочного сиру. Со використовували як ліки та як пожертву для богів. Перша згадка належить до епохи імператора Момму (697—707 рр.). Со вважався лікувальним продуктом, тому за його виробництво відповідало аптекарське відомство[ja] міністерства імператорського господарства[en]. Спосіб приготування со описаний в Енґісікі, адже його підносили імператорам як подарунок. |
| Wikipedia деталь |
| 218．Фунчоза |
| Фунчоза, лонгкоу, целофанова локшина[1] (дунг. финтьози II-I-II, финтьор II- I (粉條 子, 粉條 兒), кит. трад. 粉絲, спр. 粉丝, піньїнь: fěnsī, акад. феньси, повсякденні назви — «скляна, крохмальна, китайська локшина») — страва китайської, корейської, японської та інших азійських кухонь, яка готується з сухої локшини (т. зв. скляна локшина) з приправами з маринованого перцю і джусаю, моркви, редьки, цибулі та інших овочів. Подається в гарячому або холодному вигляді. Також може подаватися з грибами або з м'ясом (що характерно для корейської закуски чапчхе). |
| Wikipedia деталь |
| 219．Варабімочі |
| Варабімочі (яп. 蕨餅, варабі-мочі) — японський желеподібний кондитерський виріб, зроблений з рисового борошна змішаного з водою і крохмалем з картоплі чи папороті і покритий або змочений в кінако (солодкі тости з соєвого борошна), також дуже популярним покриттям для варабімочі є порошок кориці чи тертий зелений чай. Відрізняється від справжнього мочі, зробленого з клейкого рису. Досить популярний у літній час, особливо в регіонах Кансай і Окінава, і часто продаються з фургонів, які схожі на фургони з морозивом у західних країнах. |
| Wikipedia деталь |
| 236．Асіда (річка) |
| Річка Асіда (яп. 芦田川, асідаґава) — річка у східній частині префектури Хіросіма, Японія. Символ колишньої провінції Бінґо. Довжина річки Асіда становить 86 км. Її витік розміщується на плато Сера у місті Міхара. Загальна площа басейну Асіда становить 870 км². Річка Асіда протікає через міста Міхара, Сера, Футю і Фукуяма. Вона впадає у затоку Хіуті, так звану «затоку Бінґо», що у Внутрішньому японському морі. |
| Wikipedia деталь |
| 237．Ота (річка) |
| Річка Ота (яп. 太田川, отаґава) — річка у західній частині префектури Хіросіма, Японія. Символ колишньої провінції Акі. Довжина становить 102,9 км. Вважається однією з найкрасивіших японських річок. Річка Ота бере початок на горі Канмурі, висотою 1339 м. Ця гора розташована на території міста Хацукаїті префектури Хіросіма, неподалік кордону з префектурами Ямаґуті та Сімане. |
| Wikipedia деталь |
| 238．Острів Ета |
| О́стрів Е́та або Етадзі́ма (яп. 江田島, えたじま, МФА: [etad͡ʑima]) — острів у Хіросіміській затоці Внутрішнього Японського моря. Розташований на заході префектури Хіросіма, Японія. Складова островів Ґеййо. Адміністративно належить місту Етадзіма. Площа становить близько 30 км². Рельєф гористий, рівнин мало. Основна гірська порода — граніт. Найвища точка — гора Фурутака (376 м). На сході межує з містом Куре через затоку Куре, на півночі — з містом Хіросіма через острів Ніносіма. На південному заході сполучається з островом Номі через перешийок Хітоносе. Поселення зосереджені на береговій лінії й розкидані по всьому острову. Частина гірських схилів перероблені під терасні заливні поля та городи. Протягом 1888—1945 року було місцем розташування Військової академії Імперського флоту Японії. |
| Wikipedia деталь |
| 239．Сімо-Камаґарі |
| Сімо́-Камаґа́рі (яп. 下蒲刈島, しもかまがりじま, сімо-камаґарі-дзіма, «острів Нижній Камаґарі») — острів у Внутрішньому Японському морі. Належить до групи островів Ґеййо. Площа 7,927 км². Населення 2223 особи. Розташований на південному заході префектури Хіросіма, на півдні міста Куре. Входить до складу кварталу Сімо-Камаґарі, колишнього містечка Сімо-Камаґарі[1]. |
| Wikipedia деталь |
| 240．Неприпустима назва |
|
| Wikipedia деталь |
| 241．Замок Хіросіма |
| Замок Хіросіма (яп. 広島城, хіросіма-дзьо) — замок у місті Хіросіма, префектури Хіросіма, Японія. Популярна назва «замок коропів» (яп. 鯉城, рідзьо). Збудований у 1589 році як головний замок роду Морі. Згодом, впродовж 300 років, слугував основною резиденцією даймьо Хіросіма-хан.
|
| Wikipedia деталь |
| 242．Іцукушіма |
| Іцукусіма (яп. 厳島) — острів у Внутрішньому Японському морі, південно-західній частині Хірошімської затоки. Більш знаний під іменем Міяджіма (宮島, «палацовий острів» або «острів святилища») завдяки синтоїстському святилищу Іцукушіма, що розташоване на його узбережжі. До 2005 року вся територія острова належала містечку Міяджіма (宮島町), яке нині є складовою частиною міста Хацукаіті префекутри Хірошіма.
|
| Wikipedia деталь |
| 243．Томо (Хіросіма) |
| То́мо (яп. 鞆町, ともちょう, МФА: [tomo t͡ɕoː]) — містечко в Японії, в повіті Нумакума префектури Хіросіма. Існувало протягом 1889—1956 років. 30 вересня 1956 року увійшло до складу міста Фукуяма. Становить особливий район Фукуями.
|
| Wikipedia деталь |
| 244．Окономіякі |
| Окономія́кі (яп. お好み焼き, おこのみやき, «улюблене смаживо») — страва японської кухні. Нагадує млинець із тіста, замішаного на воді і яйцях, на який насипані шарами м'ясо (курка, свинина тощо), морепродукти, дрібно нарізана капуста, овочі тощо, зверху посипають рибною стружкою. Страву смажать на розжареній пательні або залізній пластині, й приправляють спеціальним соусом, майонезом, зеленою цибулею та сушеними водоростями. Окономіякі поділяються на декілька видів, найпопулярнішими з яких є хіросімські та кансайські. Їх інколи називають «японською піцою». |
| Wikipedia деталь |
| 245．Іцукушіма |
| Іцукусіма (яп. 厳島) — острів у Внутрішньому Японському морі, південно-західній частині Хірошімської затоки. Більш знаний під іменем Міяджіма (宮島, «палацовий острів» або «острів святилища») завдяки синтоїстському святилищу Іцукушіма, що розташоване на його узбережжі. До 2005 року вся територія острова належала містечку Міяджіма (宮島町), яке нині є складовою частиною міста Хацукаіті префекутри Хірошіма.
|
| Wikipedia деталь |
| 246．Танге Кендзо |
| Кендзо Танге (яп. 丹 下 健 三 Танге Кендзо:?, 4 вересня 1913 — 22 березня 2005) — японський архітектор. Відштовхуючись від традиційної японської естетики та структурних принципів, проєктував на «інтернаціональному стилі» (муніципалітет Токіо, 1952-57) і стилі «хай-тек» (штаб-квартира Fuji Television, 1996).
|
| Wikipedia деталь |
| 247．Ян Летцель |
| Ян Летцель (чеськ. Jan Letzel; 9 квітня 1880, Наход, Богемія — 26 січня 1925, Прага) — чеський архітектор, найбільш відомий тим, що спроєктував цегляну будівлю промислової палати Хіросіми, нині відому як «Купол Гембаку» або «Атомний купол», вцілілий після атомного бомбардування 6 серпня 1945 року.
|
| Wikipedia деталь |
| 248．Міст Акінада |
| Мі́ст Акіна́да (яп. 安芸灘大橋, あきなだおおはし, акі-нада охасі, «Великий міст моря Акі») — підвісний міст в Японії, в префектурі Хіросіма. Прокладений між островами Хонсю, Менеко та Сімо-Камаґарі через протоку Менеко у Внутрішньому Японському морі. Загальна довжина — 1 175 м. Довжина прольоту — 750 м. Відкритий 18 січня 2000 року. Один із 8 мостів, що сполучають острови Ґеййо моря Акі з островом Хонсю. Порядковий номер — «1». Розташований на платному префектурному автошляху № 74, що сполучає райони Кавадзірі та Сімо-Камаґарі міста Куре. |
| Wikipedia деталь |
| 249．Міст Камаґарі |
| Мі́ст Камаґа́рі (яп. 蒲刈大橋, かまがりおおはし, камаґарі охасі, «Великий міст Камаґарі») — фермовий міст в Японії, в префектурі Хіросіма. Прокладений між островами Сімо-Камаґарі та Камі-Камаґарі через протоку Санносе у Внутрішньому Японському морі. Загальна довжина — 480 м. Довжина прольоту — 225 м. Відкритий в жовтні 1979 року. Один із 8 мостів, що сполучають острови Ґеййо моря Акі з островом Хонсю. Порядковий номер — «2». Сполучає райони Камаґарі та Сімо-Камаґарі міста Куре. |
| Wikipedia деталь |
| 267．Тямпон |
| Тямпон (яп. ちゃんぽん) — страва з локшиною, яка належить до регіональної кухні Нагасакі, Японія. Існують різні версії цієї страви в Японії, Кореї та Китаї. Страва була натхненна кухнею Китаю. Тямпон готується шляхом смаження свинини, морепродуктів та овочів із смальцем; потім додається бульйон з курячих або свинячих кісток. Далі додають локшину рамен, виготовлену спеціально для тямпону, і це все готується разом. Залежно від сезону, інгредієнти можуть відрізнятися. Отже, відповідно, смак і стиль страви різняться залежно від місця та пори року також. |
| Wikipedia деталь |
| 268．Сьофуку-дзі |
| Сьофуку-дзі (яп. 聖福寺) — дзен-буддійський храм в районі Хаката-ку міста Фукуока, в Японії.
|
| Wikipedia деталь |
| 269．Мотсунабе |
| Мотсунабе (яп. もつ鍋) — вид набемоно в японській кухні, який готується з яловичого або свинячого рубця або інших субпродуктів[1]. Це популярне рагу з нутрощів різних видів м'яса, яке готується у звичайній кухонній каструлі або спеціальному японському горщику набе. Готуючи страву, беруть суп на основі місо або соєвого соусу, заливають ним підготовлені яловичі або свинячі субпродукти й трохи проварюють; додають також капусту й зелену цибулю. Основою супу зазвичай є соєвий соус з часником і перцем чилі або місо. Локшину Тямпон часто кладуть у каструлю та відварюють, щоб довершити страву. Субпродуктами, які використовуються в моцунабе, є переважно яловичі кишки, але можна використовувати й інші види субпродуктів. |
| Wikipedia деталь |
| 270．Рапана венозна |
| Рапана венозна (Rapana venosa) — найбільший черевоногий молюск фауни України. Природний ареал охоплює моря Далекого Сходу. У 1947 році молюск вперше був знайдений у Чорному морі у Новоросійській бухті, куди потрапив скоріш за все з баластними водами кораблів. Після цього масово розселився по всій акваторії Чорного моря. Зустрічається також у Азовському морі. Також рапана заселила Середземне море, її окремі екземпляри знаходили у Егейському, Адріатичному морях, біля берегів Уругваю та США (Чесапікська затока)[1]. |
| Wikipedia деталь |
| 271．Тікудзенні |
| Чікудзенні або Тікудзенні (яп. 筑前煮, ちくぜんに, Гепберн: Chikuzenni) — типова місцева страва префектури Фукуока. [1] Її також називають ґамені (яп. がめ煮)[1] або чікудзендакі (яп. 筑前炊き).[2] Чікудзенні був названий на честь історичної провінції Чікудзен (нині префектура Фукуока). Спочатку страва називалася ґамені (がめ煮), що, можливо, походить від діалектного дієслова «ґамекурікому», що означає «збирати». Альтернативна теорія стверджує, що японські солдати, дислоковані в Кореї під час японського вторгнення в Корею, використовували м'ясо черепах названих добуґаме (どぶがめ) замість курки, а страву називали ґамені (がめ煮), як скорочення від «добуґаме».[1] |
| Wikipedia деталь |
| 272．Групери |
| Групери (Epinephelinae) — підродина риб родини Серранові (Serranidae). Розповсюджені у басейнах Тихого, Атлантичного та Індійського океанів. Групери найбільше відомі як об'єкт аматорської трофейної риболовлі, адже окремі особини сягають 250 кг, а особини в 100 кг є досить розповсюдженими, навіть у прибережних зонах. Великі групери не є об'єктом промислу, бо їх м'ясо неїстівне, на відміну від м'яса молодих риб, яке є делікатесом. |
| Wikipedia деталь |
| 273．Якіторі |
| Якіторі (яп. 焼き鳥, букв. «смажена птиця») — японська страва зі шматочків курки (з нутрощами), підсмажених над жаром на бамбукових шампурах. Якіторі подають або лише з сіллю (інколи з лимонним соком), або з соусом «таре», який роблять з міріну, соєвого соусу і цукру. М'ясо поливають соусом і смажать до готовності, потім подають политим тим самим соусом. |
| Wikipedia деталь |
| 274．Дакуаз |
| Дакуаз (фр. dacquoise) — торт, що складається з шарів мигдалевого та ліщинового безе зі збитими вершками чи масляним кремом на масляній бісквітній основі[1]. Зазвичай його подають охолодженим і з фруктами. Термін дакуаз може також вказувати на власне шар горіхового безе. Свою назву торт отримав від жіночої форми французького слова dacquois, що означає «з Даксу» (Дакс — місто на південному заході Франції). |
| Wikipedia деталь |
| 277．Дедзіма |
| Деджіма (яп. 出島, деджіма, «висувний острів»; нід. Desjima, лат. Decima) — штучний острів, споруджений 1636 року за наказом самурайського уряду в Едо на півдні Наґасакі, у Японії. Мав форму віяла площею в 1,3 га. Був єдиним осередком японсько-європейської торгівлі, яку вела Голландська Ост-Індійська компанія з 1641 по 1859 роки, в часи ізоляції Японії від Заходу. Відігравав роль японського «вікна в Європу». |
| Wikipedia деталь |
| 278．Сара удон |
| Сара удон (яп. 皿うどん), буквально «тарілка з локшиною», — це страва з префектури Нагасакі, Японія.[1] Незважаючи на назву, це не різновид удонів. Складається з основи з локшини та начинки зі смаженої капусти, паростків квасолі та інших овочів, а також кальмарів, креветок, свинини, камабоко тощо. Існує два основних різновиди локшини, більш тонка хрустка локшина, смажена в олії (так звана парі парі, барі барі, або барі мен); в результаті ця варіація нагадує чоу мейн у кантонському стилі. В іншому варіанті використовується більш товста китайська локшина (так звана локшина тямпон). |
| Wikipedia деталь |
| 279．Тямпон |
| Тямпон (яп. ちゃんぽん) — страва з локшиною, яка належить до регіональної кухні Нагасакі, Японія. Існують різні версії цієї страви в Японії, Кореї та Китаї. Страва була натхненна кухнею Китаю. Тямпон готується шляхом смаження свинини, морепродуктів та овочів із смальцем; потім додається бульйон з курячих або свинячих кісток. Далі додають локшину рамен, виготовлену спеціально для тямпону, і це все готується разом. Залежно від сезону, інгредієнти можуть відрізнятися. Отже, відповідно, смак і стиль страви різняться залежно від місця та пори року також. |
| Wikipedia деталь |
| 280．Острів Хірадо |
| Острів Хірадо (яп. 平戸島, ひらどしま, хірадо сіма) — острів в Японії, в західній частині Японського архіпелагу. Розташований на заході префектури Нагасакі, в Східнокитайському морі. Площа становить 163,42 км². Має горстоподібну форму. Відрізаний від міста Хірадо, до якого належить адміністративно, протокою Хірадо. Через протоку проведено великий міст Хірадо. Основою економіки є сільське господарство, зокрема вирощування мандаринів, розведення хірадоських м'ясних корів, а також вирощування штучних перлів. |
| Wikipedia деталь |
| 281．Замок Хірадо |
| Координати: 33°22′07″ пн. ш. 129°33′27″ сх. д. / 33.368680000027772792° пн. ш. 129.55752000002777891° сх. д. / 33.368680000027772792; 129.55752000002777891
|
| Wikipedia деталь |
| 282．Какуні |
| Какуні (яп. 角煮) — японська страва з тушкованої свинини. У назві, каку (角) походить від какуґірі (角切り), що значить ‘розрізаний на кубики’, та ні (煮) від ніру (煮る), що значить тушити/готувати в рідині[1]. Какуні — це популярний регіональний продукт (мейбуцу) з Кюсю, зокрема Нагасакі. Походження цієї страви, швидше за все, китайське, що робить її формою японської китайської кухні; вона подібна до свинину Донгпо[en], хоча японська версія є легшою стравою[2]. Під час династії Мін та династії Сун існував важливий китайсько-японський торговий шлях між Ханчжоу та Кюсю. Багато китайців мешкали у великих портових містах Кюсю, зокрема в Нагасакі; так само багато японців жили в Ханчжоу. Вважається, що какукні було принесене до Японії як результат цих торгових відносин[1][3]. |
| Wikipedia деталь |
| 283．Темпура |
| Темпура (яп. 天麩羅、天ぷら、てんぷら, темпура) — популярна категорія страв японської кухні з риби, морепродуктів та овочів, приготованих в клярі та обсмажених у фритюрі. Подається зі специфічними соусами. У шістнадцятому столітті єзуїтськими місіонерами до Японії була завезена традиційна страва португальської кухні пейшинюш да орта, де згодом перетворилася на темпуру[1][2]. Слово темпура (порт. tempora від лат. tempora — «час» (множина)) вживалося португальськими місіонерами-єзуїтами зокрема для позначення періоду посту. |
| Wikipedia деталь |
| 284．Кузовкові |
| Кузовкові (Ostraciidae) — родина скелезубоподібних риб. Це дрібні рибки, що рідко перевищують 10-12 см (тільки окремі види сягають 50 см завдовжки). Товсте, майже кулеподібне, коротке тіло закуте у твердий нерухомий панцир, що утворений спаяними краями шести- або багатокутних пластин. У цьому суцільному панцирі залишаються лише отвори для рота, зябрових щілин, плавців та хвоста. У них на кожній щелепі є по 10-12 конічних зуба, що не зливаються між собою. У них немає переднього колючого спинного плавця та відсутні колючки на решті плавцях. |
| Wikipedia деталь |
| 285．Групери |
| Групери (Epinephelinae) — підродина риб родини Серранові (Serranidae). Розповсюджені у басейнах Тихого, Атлантичного та Індійського океанів. Групери найбільше відомі як об'єкт аматорської трофейної риболовлі, адже окремі особини сягають 250 кг, а особини в 100 кг є досить розповсюдженими, навіть у прибережних зонах. Великі групери не є об'єктом промислу, бо їх м'ясо неїстівне, на відміну від м'яса молодих риб, яке є делікатесом. |
| Wikipedia деталь |
| 286．Юко |
| Юко Yūkō (яп. ゆうこう)[1] — це японський цитрус, який зустрічається в префектурі Нагасакі та префектурі Саґа в Японії.[2] Генетичний аналіз показав, що це складний гібрид між Citrus kinokuni і Citrus leiocarpa, та частково Citrus tachibana, що родом з Японії.[3] Деякі рослини мають плоди з високим вмістом цукру, і їх можна вживати в сирому вигляді. Крім того, широко використовують для виготовлення оцту, приправ, ароматизаторів тощо. |
| Wikipedia деталь |
| 287．Сад Ґловера |
| Сад Ґловера (яп. グラバー園, ぐらばーえん, ґураба-ен; англ. Glover Garden) — гірський парк з архітектурними ансаблями західного стилю 2-ї половини 20 століття в Наґасакі, Японія.
|
| Wikipedia деталь |
| 288．Ікі (острів) |
| Ікі (яп. 壱岐島, いきのしま Ікі-но-сіма) — острів в Японії, розташований в Цусімській протоці, в морі Ґенкай, за 20 км від берегів великого острова Кюсю. Адміністративно входить до префектури Наґасакі. Головний населений пункт на острові — місто Ікі.
|
| Wikipedia деталь |
| 289．Цусіма (острів) |
| Цусіма або Цушіма (яп. 対馬, 対馬島 つしま)— острів у Японському морі, розташований між Цусімською і Корейською протоками. Належить префектурі Нагасакі, Японія. Є шостим за величиною островом Японського архіпелагу[2] і найбільшим островом префектури Нагасакі.
|
| Wikipedia деталь |
| 290．Міст Хірадо |
| Шаблон:Міст: невідомі параметри: |на мапі яндекс= Міст Хірадо (англ. Hirado Bridge, яп. 平戸大橋 — Хірадо — Охаші) — підвісний міст у префектурі Нагасакі, що з'єднує два острови Кюсю і Хірадо. |
| Wikipedia деталь |
| 301．Амамі (острови) |
| Острови Амамі (яп. 奄美群島, Amami-guntō[1]) — архіпелаг, який належить до островів Сацунан, групи островів у складі островів Рюкю на південному заході від острова Кюсю. Адміністративно підпорядковуються префектурі Каґосіма, Японія. 15 лютого 2010 року Інститут географії Японії та Берегова охорона Японії затвердили для використання назву 奄美群 (амамі-ґунто:) як назви цієї групи островів. До цього також використовувалася назва 奄美諸島 (амамі-сьото:)[2]. Назва «амамі» ймовірно має однакове походження з ім'ям Амамікю (яп. 阿摩美久), богині в релігії островів Рюкю. |
| Wikipedia деталь |
| 302．Амамі Осіма |
| Амамі Осіма (яп. 奄美大島, окінавською: Уушіма (яп. ウーシマ);[1] амамі[en]: Ушіма (яп. ウシマ)[2]) або Амамі, найбільший острів архіпелагу Амамі. Один з островів Сацунан. Острів має площу 712,35 км2 та населення приблизно 73 000 чоловік. Адміністративно він належить префектурі Каґосіма і поділяється на міста Амамі, Тацуґо, Сетоуті і села Укен та Ямато. Значна частина острова знаходиться в межах національного парку Амамі Ґунто. |
| Wikipedia деталь |
| 303．Окіноерабу |
| Окіноерабудзіма (яп. 沖永良部島, окіноерабу[en]: いぃらぶ Іірабу), або Окіноерабу, один з островів Сацунан, що належать до архіпелагу Амамі між Кюсю і Окінавою[1]. Острів має площу 93,63 км² та населення приблизно 14 000 осіб. Адміністративно він належить до префектури Каґосіма і розділений на два міста — Вадомарі та Тіна. Значна частина острова знаходиться в межах національного парку Амамі Ґунто. |
| Wikipedia деталь |
| 304．Кікаідзіма |
| Острів Кікай (яп. 喜界島, кікай[en]: キャー Кяа, північнорюкюська [en]: ききや Кікія) — один з островів Сацунан, належить до архіпелагу Амамі розміщеного між Кюсю і Окінавою[1]. Острів має площу 56,93 км2 та населення приблизно 7657 осіб. Адміністративно острів належить префектурі Каґосімі і утворений містом Кікай. Значна частина острова знаходиться в межах національного парку Амамі Ґунто. |
| Wikipedia деталь |
| 305．Йорон (острів) |
| Йорондзіма (яп. 与論島, окінавською та йорон[en]: ユンヌ Юнну; окіноерабу[en]: ユーヌ Юуну), або Йорон, один з островів Амамі[1]. Острів має площу 20.8 км² та населення приблизно 6000 людей, і знаходиться під управлінням міста Йорон, Кагосіма. Значна частина острова знаходиться в межах національного парку Амамі Ґунто. |
| Wikipedia деталь |
| 306．Острови Токара |
| Острови Токара (яп. 吐噶喇列島, Tokara-rettō) — архіпелаг у складі островів Нансей, що входить до складу островів Сацунан, які, у свою чергу, є частиною архіпелагу Рюкю. Ланцюг довжиною 150 кілометрів (81 морська миля) складається з дванадцяти невеликих островів, розташованих між Якусімою та Амамі-Осімою. Загальна площа островів становить 101,35 км2 (39,13 кв. миль) . Адміністративно вся група належить до села Тосіма, префектура Кагосіма, Японія. Лише сім островів постійно заселені. Острови, особливо Такарадзіма, є місцем проживання для поні Токара. |
| Wikipedia деталь |
| 307．Ґаджадзіма |
| Ґаджадзіма (яп. 臥蛇島) — ненаселений острів з островів Токара, що належать до групи островів Сацунан, є частиною префектури Каґосіма, Японія. Острів має площу 4,07 км2 і був населеним до 1970 року. Ґаджадзіма лежить за 28 км на захід від Наканосіми. Острів має вулканічне походження. Протягом плейстоцену вулканічної активності не було[1]. Всебічних геологічних досліджень не проводили. Острів має площу 4,07 км2 з довжиною близько 3 км та шириною 2 км. Берегова лінія оточена скелями заввишки до 100 метрів, що робить висадку неможливою, за винятком одного місця на півдні. Найвища висота на острові — 497 метрів над рівнем моря. |
| Wikipedia деталь |
| 308．Танеґасіма |
| Танеґасіма або Острів Тане́ (яп. 種子島, たねがしま, «Насінний острів») — острів на півдні Японського архіпелагу. Розташований на південь від Кюсю, на межі Тихого океану та Східнокитайського моря. Належить до префектури Каґосіма, Японія.
|
| Wikipedia деталь |
| 309．Якусіма |
| Координати: 30°21′31″ пн. ш. 130°31′43″ сх. д. / 30.35861° пн. ш. 130.52861° сх. д. / 30.35861; 130.52861
|
| Wikipedia деталь |
| 310．Saccharum officinarum |
| Saccharum officinarum (цукрова тростина благородна[1]) — рослина; вид роду цукрова тростина (Saccharum) родини злакові. Використовується людиною, поряд з цукровим буряком, для отримання цукру. Це багаторічна трав'яниста рослина, що вирощують у численних різновидах у тропіках, від 35° півн. ш. до 30° півд. ш., а в Південній Америці піднімається в гори на висоту до 3000 м. |
| Wikipedia деталь |
| 311．Farfugium japonicum |
| Фарфугіум японський (Farfugium japonicum) — вид квіткової рослини з родини Asteraceae. Відома своєю декоративною строкатістю. В англійські мові відома як леопардова рослина (leopard plant), рослина тракторне сидіння (tractor seat plant)[1]. В Японії його називають цувабукі (石 蕗)[2]. Це кореневищний вічнозелений багаторічник, що росте кущиком близько 60 см заввишки та завширшки, з великими круглим, м'ясистим та ниркоподібним листям. Ромашкоподібні жовті квіти, 2,5—5 см упоперек, з'являються восени та взимку[2]. |
| Wikipedia деталь |
| 312．Козел свійський |
| Козе́л свійський, або цап, — одомашнений підвид козла звичайного (Capra hircus), представник роду Козел (Capra) підродини козлових родини бикових (Bovidae). За старішими класифікаціями одомашнених козлів вважали окремим видом Capra hircus, якого протиставляли «виду» безоаровий козел (Capra aegagrus). Тепер обидві форми — свійську і дику — вважають одним видом — Capra hircus. |
| Wikipedia деталь |
| 313．Неприпустима назва |
|
| Wikipedia деталь |
| 314．Акумакі |
| Акумакі - оригінальний, в японському стилі, виріб, який виготовляється в префектурі Кагосіма і префектурі Кумамото від час Фестивалю хлопчиків 5 травня. Змочена в соді на цілу ніч кора бамбука використовується для обгортання клейкого рису просоченого таким самим способом. Акумакі - це рисовий пиріг, але він не липкий і швидко не висихає. |
| Wikipedia деталь |
| 315．Юбу |
| Острів Ю́бу (яп. 由布島, ゆぶじま, Юбу-Дзіма, Юфу) — невеликий острів в складі острівної групи Яеяма островів Сакісіма архіпелагу Рюкю. Адміністративно відноситься до округу Такетомі повіту Яеяма префектури Окінава, Японія. Острів розташований біля північно-східних берегів острова Іріомоте, від якого відокремлений вузькою протокою. На півдні острова поширені тропічні ліси. |
| Wikipedia деталь |
| 316．Окінавська соба |
| Окінавська соба (яп. 沖縄そば) — тип локшини, що виготовляється в префектурі Окінава, Японія. Окінавська соба є регіональною торговою маркою компанії The Okinawa Noodle Manufacturing Co-op[1]. В Окінаві, її часом називають просто "соба" (або "суба" окінавською), хоча в решті Японії назва "соба" відноситься лише до локшини з гречки. |
| Wikipedia деталь |
| 317．Тямпон |
| Тямпон (яп. ちゃんぽん) — страва з локшиною, яка належить до регіональної кухні Нагасакі, Японія. Існують різні версії цієї страви в Японії, Кореї та Китаї. Страва була натхненна кухнею Китаю. Тямпон готується шляхом смаження свинини, морепродуктів та овочів із смальцем; потім додається бульйон з курячих або свинячих кісток. Далі додають локшину рамен, виготовлену спеціально для тямпону, і це все готується разом. Залежно від сезону, інгредієнти можуть відрізнятися. Отже, відповідно, смак і стиль страви різняться залежно від місця та пори року також. |
| Wikipedia деталь |
| 318．Дзамамідзіма |
| Дзама́мі[1] (яп. 座間味島, Zamamijima) — острів у Тихому океані, на південь від основної частини Японських островів. Є частиною групи островів Керама (Окінава, Японія).[2] Площа острова — 6,6 км², найвища точка — 160,7 м. Населення села Дзамамі (єдиний населений пункт) становить 645 осіб. Острів відомий своїми чарівними пляжами із блакитними водами і білим піском. |
| Wikipedia деталь |
| 319．Острів Уоцурі |
| О́стрів Уоцу́рі або Уоцурі-джі́ма яп. 魚釣島, うおつりじま, МФА: [u.ot͡suɾʲi d͡ʑima], «Рибацький острів») — безлюдний острів у Східно-Китайському морі. Складова групи островів Сенкаку. Розташований на західному краю групи. Належить місту Ісіґакі префектури Окінава, Японія. Віддалений від острова Ішіґакі на 170 км на північний захід. Площа — 3,82 км². Найвища точка — гора Нарахара, висотою 363 м. Берег скелястий, крутий; подекуди висотою 250 м. Довжина берегової лінії — 11 км. Протяжність з півночі на південь — 1,3 км; з заходу на схід — 3,5 км. Біля берегів пролягають двометрові коралові рифи. З 1978 року на острові працює маяк Берегової охорони Японії. |
| Wikipedia деталь |
| 320．Дайто (острови) |
| Острови Дайто (яп. 大東諸島, Daitō-shotō) — архіпелаг з трьох ізольованих коралових островів (Кітадайто, Мінамідайто та Окідайто) у Філіппінському морі на південний схід від Окінави. Загальна площа островів складає 44,427 км², а населення 2 107 осіб[1]. Адміністративно всі острови належать до повіту Шімаджірі префектури Окінава та поділені між селами Мінамі-Дайто і Кіта-Дайто, при цьому ненаселений острів Окідайто управляється як частина селища Кіта-Дайто, хоча територіально ближчий до острова Мінамідайто. |
| Wikipedia деталь |
| 321．Кітадайто |
| Кітадайто, Північний Бородіно Кітадайто:-дзіма (яп. 北大東島, «острів Північний Дайто») — острів на півдні Японського архіпелагу, належить до групи островів Дайто. За винятком сусіднього острова Мінамі Дайто, поблизу від Кітадайто немає заселеної землі на відстані 400 км, а сам острів не був заселений до періоду Мейдзі[1]. На острові знаходиться село Кітадайто, адміністративно належить до повіту Сімадзірі префектури Окінава. |
| Wikipedia деталь |
| 322．Гусуку |
| Гусуку (яп. 御城0 або просто суку (яп. 城 — середньовічні замки феодалів королівства Рюкю, руїни яких розкидані по японському острову Окінава . Практично всі вони були знищені бомбардуваннями американської авіації на кінець Другої світової війни . Столичний замок в Сюрі був відбудований за старими фотографіями в 1990-і роки. У 2000 р руїни окинавських гусуку були визнані ЮНЕСКО пам'ятками Всесвітньої спадщини[1][2] .
|
| Wikipedia деталь |
| 323．Замок Сюрі |
| За́мок Шю́рі (яп. 首里城, しゅりじょう, МФА: [ɕuɾʲi d͡ʑoː]) — замок в Японії, розташований в районі Шюрі міста Наха префектури Окінава. Належить до типу рюкюських замків-святилищ ґуску.
|
| Wikipedia деталь |
| 324．Такетомі (острів) |
| Острів Такето́мі (яп. 竹富島, たけとみじま, Такетомі-Дзіма) — невеликий острів в групі Яеяма островів Сакісіма архіпелагу Рюкю, Японія. Адміністративно належить до округу Такетомі району Яеяма префектури Окінава.
|
| Wikipedia деталь |
| 325．Качка свійська |
| Домашня качка ( лат. Anas platyrhynchos Anas platyrhynchos, іноді - Anas platyrhynchos f. domestica, Anas platyrhynchos domesticus, Anas domesticus або Anas domestica (Anas boschas domestica) [1][2][3] ; самець - селезень, пташенята - каченята) - водоплавна птиця з ряду гускоподібних (Anseriformes), родини качкових яка розводиться людиною, один з численних і поширених видів домашньої птиці. Літає погано, недалеко. Веде свій початок від звичайної дикої качки, або крижні [1] . За тривалу історію одомашнення людиною виведені різні породи качок [4] . Розводять їх заради м'яса, а також яєць [5] і жирної печінки ( фуа-гра ); крім того, від них отримують перо і пух . |
| Wikipedia деталь |
| 326．A&W Restaurants |
| A & W Restaurants — це комбінація продуктів, які відрізняються бобами та напоями. A & W є першою компанією з франчайзингу: франшизи почалися Каліфорнія) приблизно в 1921 році. Ми отримали домашнє визнання від членів пари Роя У. Аллена та Франка Райта. Меню — це ресторан, але це не закінчується гамбургером, французькою картоплею фрі та хот-доги. Їжа існує у багатьох місцях у всьому світі та в США. |
| Wikipedia деталь |
| 327．Abudefduf vaigiensis |
| Abudefduf vaigiensis — вид риб родини Pomacentridae. В англійській мові має назву «Індо-Тихоокенський сержант» (англ. Indo-Pacific sergeant). Риба до 20 см завдовжки. Світлооливкова, що жовтішає згори, з 5-ма темними смугами. Під час шлюбних ігрищ, основний колір тіла стає світлоблакитним. Ікру відкладає на вичищену тверду поверхню. Самець та самка оберігають ікру разом. Мальки ховаються у заростях Sargassum. Харчується у товщі води зоопланктоном чи донними водоростями. |
| Wikipedia деталь |
| 328．Какуні |
| Какуні (яп. 角煮) — японська страва з тушкованої свинини. У назві, каку (角) походить від какуґірі (角切り), що значить ‘розрізаний на кубики’, та ні (煮) від ніру (煮る), що значить тушити/готувати в рідині[1]. Какуні — це популярний регіональний продукт (мейбуцу) з Кюсю, зокрема Нагасакі. Походження цієї страви, швидше за все, китайське, що робить її формою японської китайської кухні; вона подібна до свинину Донгпо[en], хоча японська версія є легшою стравою[2]. Під час династії Мін та династії Сун існував важливий китайсько-японський торговий шлях між Ханчжоу та Кюсю. Багато китайців мешкали у великих портових містах Кюсю, зокрема в Нагасакі; так само багато японців жили в Ханчжоу. Вважається, що какукні було принесене до Японії як результат цих торгових відносин[1][3]. |
| Wikipedia деталь |
| 329．Кореґусу |
| Кореґусу (яп. コーレーグス з рюк. 高麗胡椒 こーれーぐす ко:ре:ґусу, вид гострого перцю чилі; серед інших назв — コーレーグース та コーレーグスー) — одни з видів окінавського соусу чилі на основі аваморі[1], є популярною приправою до окінавських страв, і до окінавської соби зокрема. Принаймні з 16 століття термін "перець Корьо" використоввався для різновидів перцю чилі (це вживання зберігається в деяких діалектах Кюсю). Окінавською мовою, термін "куріґусу" окреслює все, що стосується самого перцю чилі[2], але в японській мові цей термін застосовується лише до соусу чилі на основі аваморі. |
| Wikipedia деталь |
| 330．Коріандр |
| Коріа́ндр, коля́ндра[1] або кінза́[2] (Coriandrum sativum) — однорічна трав'яниста рослина роду коріандр родини парасолькових. Інші назви: клоповник, кішнець посівний[3]. Стебло галузисте, всередині порожнисте, висотою від 30 до 60 см. Прикореневі листки широколопатеві, довгочерешкові, серединні та верхні стеблові — глибокобагатороздільні з лінійними, дещо загостреними часточками. |
| Wikipedia деталь |
| 331．Saccharum officinarum |
| Saccharum officinarum (цукрова тростина благородна[1]) — рослина; вид роду цукрова тростина (Saccharum) родини злакові. Використовується людиною, поряд з цукровим буряком, для отримання цукру. Це багаторічна трав'яниста рослина, що вирощують у численних різновидах у тропіках, від 35° півн. ш. до 30° півд. ш., а в Південній Америці піднімається в гори на висоту до 3000 м. |
| Wikipedia деталь |
| 332．Psophocarpus tetragonolobus |
| Крила́та квасо́ля, гірська́ квасо́ля (Psophocarpus tetragonolobus) — рослина з триби Квасолеві (Phaseoleae) Травянистий багаторічник. Від інших квасолевих (Phaseoleae) вирізняється своїми розмірами. В'юнке стебло крилатої квасолі може підніматися по стовбурах на висоту до 4 метрів. Довгі стручки розміром 15–22 см мають чотири листоподібних поздовжніх «крила». У розрізі плід має квадратну форму. При дозріванні плід стає коричневим і тріскається — вивільняючи квасолини. Квіти великі, блідо-блакитні. Форма листя варіюється залежно від сорту рослини: яйцеподібне, дельтоподібне, яйцевидно-ланцетне, ланцетне і довго-ланцетне. |
| Wikipedia деталь |
| 333．Чай жасминовий |
| Жасминовий чай або чай з жасмином 茉莉花茶 mò-lì-huā chá — чай з додаванням квіток жасмину. Відомий з часів династії Сун (960—1279). За основу жасминового чаю переважно використовується зелений або білий чай. Чай з квітками жасмину має витончений солодкий аромат. Це найпопулярніший духмяний чай в Китаї.[1] |
| Wikipedia деталь |
| 334．SPAM |
| SPAM (читається спем) — торгова марка консервованого м'яса, виробленого американською компанією Hormel Foods Corporation. SPAM з'явився в 1936 році.Абревіатура від англ. Shoulder of Pork and hAM — «свинячі лопатки і стегна», a за іншими даними, від англ. SPiced hAM— «шинка зі спеціями». Компанія заявляє, що «точну розшифровку знає тільки вузьке коло колишніх директорів». |
| Wikipedia деталь |
| 335．Dioscorea alata |
| Dioscorea alata також відомий як фіолетовий ямс, убе, або великий ямс — вид ямсу з родини Діоскореєві. Бульби, як правило, яскраво фіолетові чи кольору лаванди, але деякі можуть бути кремового чи простого білого кольору. Іноді його плутають з таро та бататом з Окінави (Ipomoea batatas cv. Ayamurasaki), хоча D. alata також вирощується на Окінаві, де він відомий як beniimo (яп. 紅芋) . В азійських тропіках D. alata відомий людям з давніх часів. |
| Wikipedia деталь |
| 336．Китайське рагу |
| Китайське рагу (англ. chop suey /tʃɒp’suːi/; спрощ. кит.: 杂碎; трад. кит.: 雜碎, піньïнь: zá suì; букв. «асорті з козлятини») це страва з американсько-китайської кухні та інших форм зарубіжної китайської кухні, що складається з м'яса (найчастіше курка, риба, яловичина, креветки або свинина) та яйця, що швидко приготовані з овочами, такими як паростки квасолі, капусти, селери та покрита крохмалевим соусом. Страва, як правило, подається з рисом, але може бути китайсько-американською формою «чау мейн» з додаванням смаженої локшини. |
| Wikipedia деталь |
| 337．Чанпуру |
| Чанпуру (яп. チャンプルー) — страва приготована шляхом смаження з перемішування з Окінави. Зазвичай складається з тофу у поєднанні з овочами, м'ясом, чи рибою. Консервоване м'ясо (спем), яйця, мояші і ґоя (гіркий гарбуз) є поширеними інгредієнтами[1]. Зазвичай спем не використовується в решті Японії; але зустрічається в Окінаві в першу чергу завдяки історичному впливу ВМС США[2]. Чанпуру окінавською означає "щось змішане" і іноді використовується для опису культури Окінави, адже вона може розглядатися як суміш власне окінавстких традицій, китайських, японських, традицій з південносхідної Азії та Північної Америки[3][4]. Термін походить від малайського слова кампур, що означає "суміш"[5]. |
| Wikipedia деталь |
| 338．Farfugium japonicum |
| Фарфугіум японський (Farfugium japonicum) — вид квіткової рослини з родини Asteraceae. Відома своєю декоративною строкатістю. В англійські мові відома як леопардова рослина (leopard plant), рослина тракторне сидіння (tractor seat plant)[1]. В Японії його називають цувабукі (石 蕗)[2]. Це кореневищний вічнозелений багаторічник, що росте кущиком близько 60 см заввишки та завширшки, з великими круглим, м'ясистим та ниркоподібним листям. Ромашкоподібні жовті квіти, 2,5—5 см упоперек, з'являються восени та взимку[2]. |
| Wikipedia деталь |
| 339．Групери |
| Групери (Epinephelinae) — підродина риб родини Серранові (Serranidae). Розповсюджені у басейнах Тихого, Атлантичного та Індійського океанів. Групери найбільше відомі як об'єкт аматорської трофейної риболовлі, адже окремі особини сягають 250 кг, а особини в 100 кг є досить розповсюдженими, навіть у прибережних зонах. Великі групери не є об'єктом промислу, бо їх м'ясо неїстівне, на відміну від м'яса молодих риб, яке є делікатесом. |
| Wikipedia деталь |
| 340．Мангольд |
| Мангольд або буряк листовий (лат. Beta vulgaris subsp. vulgaris var. vulgaris) — дволітня городня культура. Поширений у середніх та південних широтах Європи. Листя мангольда має червоне, зелене чи жовте забарвлення, зумовлене наявністю пігментів класу беталаїнів. Черешки грубі, соковиті, листки великі. Має велику схожість до столового буряку, що зумовлено його спорідненістю з ним. Корінь має дерев'янистий, невеликий. |
| Wikipedia деталь |
| 341．Місо-суп |
| Місо-суп (яп. 味噌汁, трансліт. місошіру) — страва японської кухні, суп з розчиненою в ньому пастою місо. До складу супу входять також інші інгредієнти, їх набір залежить від регіону та сезону. Бульйон місошіру складається з пасти місо, іноді в комбінації з даші. За традицією тверді інгредієнти супу вибирають згідно з сезоном, щоб підкреслити характерні для нього продукти. Колір, смак і текстура теж важливі. Неґі та тофу, продукти з різким смаком, поєднуються з менш пряними. Плаваючі інгредієнти (вакаме) та ті, що лежать на дні миски (наприклад, картопля), також доповнюють один одного. |
| Wikipedia деталь |
| 342．Неприпустима назва |
|
| Wikipedia деталь |
| 343．Козел свійський |
| Козе́л свійський, або цап, — одомашнений підвид козла звичайного (Capra hircus), представник роду Козел (Capra) підродини козлових родини бикових (Bovidae). За старішими класифікаціями одомашнених козлів вважали окремим видом Capra hircus, якого протиставляли «виду» безоаровий козел (Capra aegagrus). Тепер обидві форми — свійську і дику — вважають одним видом — Capra hircus. |
| Wikipedia деталь |
| 344．Ipomoea aquatica |
| Берізка водяна, іпомея водяна, кангконг (Ipomoea aquatica) — вид водних рослин родини берізкових (Convolvulaceae). В англійській мові рослину називають водяний шпинат, китайський шпинат чи річковий шпинат, китайський водяний крес (настурція), водяна «вранішня слава» (дослівно, від загальної англійської назви рослин роду Ipomoea — morning glory), водяна берізка, китайська берізка, болотяна капуста. У Індонезії та Малайзії використовують назву «канконг». У Таїланді та Лаосі має назву «пхакбунг», «тагалог» — у кхмерській мові, «калмісааг» на хінді.[1] У Китаї відома з часів династії Цзінь з книги «Опис рослин Півдня».[2] |
| Wikipedia деталь |
| 345．Allium chinense |
| Allium chinense — вид рослин з родини амарилісових (Amaryllidaceae); ендемік Китаю. Цибулини скупчені, вузько-яйцюваті, діаметром (0.5)1–1.5(2) см; оболонка біла, іноді з відтінком червоного. Листки майже рівні стеблині, завширшки 1–3 мм, 3–5-кутові. Стеблина 20–40 см, циліндрична, вкрита листовими піхвами лише в основі. Зонтик ≈ півсферичний, нещільний. Оцвітина від блідо-пурпурної до тьмяно-пурпурної; сегменти від широко еліптичних до майже округлих, 4–6 × 3–4 мм; внутрішні трохи довші, ніж зовнішні. Період цвітіння й плодоношення: Жовтень — листопад[1]. |
| Wikipedia деталь |
| 346．Ковбасні вироби |
| Ковбасні вироби — харчові продукти з м'яса, оброблені механічним та фізико-хімічними способами з додаванням деяких інших продуктів. Механічна обробка полягає у видаленні з м'яса неїстівних, малопоживний частин і його подрібненні. До фізико-хімічної обробки належать соління, дозрівання, обсмажування, варіння, копчення. |
| Wikipedia деталь |
| 347．Лінгвіса |
| Лінгвіса (порт. Linguiça; МФА: [lĩˈɡwisɐ]) — вид копченної ковбаси зі свинини, приправленої часником та парпикою в Португалії та Бразилії, а також інших лузофонних країнах. Лінгвіса, як і багато інших ковбасних виробів, зазвичай подається як частина важкої страви, зазвичай супроводжується рисом, квасолею, а також іншими продуктами зі свинини. Фейжоада, наприклад, традиційна португальська та бразильська страва (вважається національною стравою Бразилії), поширена в Бразилії та у Анголі, включає лінгвісу з бобами, рульку, та інші інгредієнти.[джерело?] |
| Wikipedia деталь |
| 348．Кореневе пиво |
| Кореневе пиво, Рутбір (англ. Root beer, також відоме як Сассапаріль) — газований напій, зазвичай виготовлений з кори дерева сассафраса. Кореневе пиво, популярне в Північній Америці, виробляється двох видів: алкогольне та безалкогольне. Безалкогольна версія рутбіра виготовляється з екстрактів або сиропів з додаванням газованої води і не так популярна, як інші безалкогольні напої, такі як Кока-кола, але займає 3% ринку США [1]. |
| Wikipedia деталь |
| 349．Аваморі |
| Аваморі (泡 盛, окінав.:アームイ) — місцевий алкогольний напій в Окінаві, Японія. Він виготовляється з довгозернистого рису (лат. Oryza sativa indica)[1] шляхом дистиляції (як шьочю), а не просто ферментації (як саке). Спершу запах аваморі може здатись неприємним, оскільки він має дуже сильний аромат. Смак має землисті, квіткові, солодкі, трав’яні мотиви або їх поєднання[2]. Аваморі, як правило, має 60-86 пруф (30-43% спирту), хоча експортні марки (в тому числі брендів, що поставляються до решти територій Японії) частіше мають 50 пруф (25% спирту)[3]. Деякі види (особливо ханазаке) мають 120 пруф (60%) та є легкозаймистими. |
| Wikipedia деталь |
